Український письменник і громадський діяч Михайло Коцюбинський, чий життєвий і творчий шлях був тісно пов’язаний з Вінниччиною та Вінницю, попри загальновідомі факти про нього, був людиною не тільки талановитою, але й непересічною. У його біографії чимало сторінок це підтверджуючих.
Коцюбинський усе життя вважав, що недостатньо «присвячує себе літературі». Ця його самохарактеристика дивує, бо ж саме він урізноманітнив українську літературу багатогранними напрямками, зокрема модернізмом – і вивів її на європейський рівень.
Здобутки Михайла Коцюбинського настільки вагомі та важливі, що саме зараз, можна сказати, незважаючи на кровопролитну війну, у Вінниці стартував культурний проект «2024. Рік Коцюбинського», який передбачає цикл різноформатних заходів. Головною подією проекту стане проведення у вересні цього року Всеукраїнського музейного форуму «Коцюбинський 160».
Яким же він був, Михайло Коцюбинський, як людина?!
Відцуравшись від російської мови, став поліглотом
Михайло Коцюбинський народився у Вінниці тодішньої Подільської губернії та розмовляв винятково російською. Він ріс у російськомовній сім’ї, де батько пильно стежив за правильністю вимови тих чи інших слів. Коли ж 9-річний хлопчик дістав запалення легень, лежачи в гарячці, почав говорити українські фрази, які раніше чув від своєї няні… Минуло кілька років. Михайло, почувши від мами й тата цю дивовижну історію, вирішив спробувати писати українською. Спочатку це були пісні на зразок народних, а згодом – проза.
У 12 років майбутній письменник закохався у 16-річну красуню. Хлопчик, щоб завоювати її прихильність, почав багато читати. Для саморозвитку він обирав твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та інших відомих літераторів. Вони справили на Михайла таке сильне враження, що той теж вирішив писати. Для того, аби його роботи були багатогранними й не подібними на інші, юнак самотужки вивчив різні мови. Він знав три слов’янські мови – українську, російську, польську, три романські – румунську, французьку, італійську та три східні – татарську, турецьку, циганську. Стверджують, що письменник володів і грецькою!
Москалі у творах Коцюбинського – мовчуни
Михайло Коцюбинський у своїх творах зображував персонажів різних національностей: українців, молдаван, татар, поляків і не тільки. Для того, аби ті «оживали» в уяві читачів, він подавав макаронізми (механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад) й цитати мовою оригіналу. От тільки був виняток – росіяни… Вони були небажаними гостями в його творчості. Отож, якщо й з’являлися в сюжетах, то за загадкових обставин (і так само швидко зникали!). Зазвичай вони були без імен («москаль», «руський») і мовчазні (цитати були, але лаконічні), на відміну від інших персонажів.
Ймовірно, так Коцюбинський прагнув помститися за умови, в яких він жив і працював. Він був у відчаї: за свою українськомовну творчість отримував мізерну плату. Наприклад, тоді російський письменник українського походження Антон Чехов продавав свої твори за 75 тис. карбованців. А от Михайло отримував не більше 200, про що писав своїм друзям: «Доведеться пропадати… Служба ледве-ледве дає шматок хліба. А література… Соромно навіть зізнатися представникові культурної нації». До речі, російські перекладачі оповідань Коцюбинського отримували значно більше.
Мав скандал із Володимиром Винниченком
На початку ХХ століття (в імперську добу) російська мова завдяки законодавчим привілеям в Україні панувала в усіх сферах суспільного життя. В той же час, різні тодішні політичні персонажі всіляко намагалися витіснити з активного вжитку українську мову.
Серед українських письменників, котрі приділяли велику увагу питанню розвитку рідної мови, був Михайло Коцюбинський. А з ним молодший за нього на 16 років Володимир Винниченко, український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Коли Винниченко став популярним письменником, він вирішив почати писати російською мовою, бо «в Росії більше платять». На це Коцюбинський сказав молодшому колезі: «Письменник не може безкарно змінити мову – вона помститься».
Збагатив українську мову новими словами
Михайло Коцюбинський, будучи в творчому пориві, часто привносив у літературу власні новаторські елементи. Його слова настільки гармонійно «вливалися» в текст, що здавалося, сама мова еволюціонує. Так, завдяки письменнику народилися лексеми «безгласний» (німий, безмовний), «кичера» (гора, вкрита вся лісом, окрім вершини), «маржина» (худоба), «бурун» (навальна піниста хвиля) і низка інших.
«Змусив» всю Європу говорити про Україну
Деякі із робіт Михайла Коцюбинського моментально завоювали популярність далеко за межами України, їх читали не менш активно за книги Лесі Українки й Михайла Старицького. Перш за все перекладені на польську, чеську, німецьку, шведську й інші мови «Fata Morgana», «Intermezzo», «Persona grata», «Коні не винні», «На острові», «Тіні забутих предків» та інші шедеври.
Чим Михайлу Коцюбинському вдалося підкорити «серця й душі» європейських читачів? Тим, що його творчість вперше в українській літературі увібрала в себе імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші трендові течії мистецтва і культури того часу. Це був надзвичайно важливий крок для української літератури, зокрема для її майбутнього!
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
