Торгові центри, нічні клуби та висотки набудували, грошей заробили, можливо подумаєте тепер про людей? Чи наша влада здатна будувати лише ілюзію комфортного життя у Вінниці?
Транспортна інфраструктура завжди була розвитком економіки, міст, держави. Дорогами та мостами, як кровоносними артеріями, перетікають вантажі і люди. Без сучасної інфраструктури не може бути і розвитку. Але у 2000-х роках Вінниця обрала курс на тотальну забудову міста торговими центрами. Влада вирішила, що такі потрібні місту мости через Південний Буг почекають. Та скільки ще чекати?
За 18 років правління “стратегів” у Вінниці не побудовано жодного моста. Люди вимушені підлаштовуватись під ту транспорту інфраструктуру, яка існує.
Історична ретроспектива
Пригадаємо важкі 1950-ті роки. Вінниччина була виснажена війною, економіка повністю зруйнована, місто було на порозі демографічної кризи. Проте українці змогли вистояти! А місто – розбудувати! Вже тоді, у генеральні плани було закладено побудову мостів, як основний аспект розбудови транспортної інфраструктури. Найближчим часом побудували три мости. Центральний, староміський та київський мости були побудовані у 50-60 роках. Їх будівництво розпочалось з нуля. Адже попередні, вінницькі мости, було зруйновано у 1941 році відступаючими радянськими військами.
Радянська Вінниця мала затверджені ще 3 мости у генеральному плані Вінниці.Навіть зараз їх можна побачити на геопорталі Вінницької міської ради генерального плану міста. Це довгоочікуваний всіма вінничанами міст з вулиці Р.Скалецького на район Старе місто. Даний міст зміг би розвантажив вулицю Коріатовичів, існуючий староміський міст та центр. Ще два мости мало відомі вінничанам, це міст з вулиці Гонти на П’ятничани та міст в мікрорайоні Сабарів. Останні два мости повинні були стати частиною малої та великої кільцевих доріг Вінниці. Їхнє завдання було загально збалансувати транспортну систему Вінниці з перспективою економічного та демографічного розвитку міста.
Вінницька влада забула про мости
Звісно, стратеги, які вже 18 років панують у Вінниці не побудували жодного моста. Адже це не входило в їхні стратегічні інтереси. Єдиний міст, про який реально піднімалося питання у Вінницькій міській раді – це міст через залізничні колії з вулиці Янгеля на мікрорайон Тяжилів. Чому ВМР цікавив останні 5 років тільки цей мостовий перехід? Ми отримали інформацію з оточення колишнього і теперішнього міського голови. Це інтерес особистої вигоди самого мера та його бізнес партнерів. Виявляється, багато земельних ділянок були “прихвачені”, інші викуплені за безцінь у мікрорайоні Тяжилів. Це відбулось тому, що мікрорайон Тяжилів має мало розвинений економічний потенціал. А от міст потрібен був для того, щоб налагодити швидкісне сполучення із більш розвиненим районом міста. Щоб ділянки подорожчали в 3-10 разів і їх можна було вигідно забудувати житлом. Так у бізнес-партнерів та самого мера виникло бажання побудувати за рахунок бюджету Вінниці міст і, відповідно, заробити мільйони для себе. Для вінничан цей шляховий перехід не є економічно доцільним та першочерговим. Але, кого в міській раді цікавить вигода вінничан, коли на кону мільйони та мільярди для себе рідних.
На реконструкціях відмивають гроші
За 32 роки незалежності у Вінниці не побудовано жодного мосту через Південний Буг, а на реконструкціях старих списують як за пів нового. За ці роки Вінниця суттєво розширилася, розбудувалася, кількість авто збільшилась в десятки разів, проте інфраструктура суттєво не змінилася. Ми бачимо приклади інших міст України, де вміють і люблять будувати мости. Яскраві приклади – мости Києва і Запоріжжя. Тепер стає зрозуміло, чому з мостами у нас якесь прокляття, вони будуються десятиріччями і вартість їх в рази перевищує світові найдорощі аналоги?
Вінниці необхідна нова інфраструктура! Хоча б 1-2 мости через Південний Буг, інакше місто захлинеться у вічних заторах, розвиток його сповільниться. Це відобразиться на економіці, на діловій активності та на якості життя людей. І на додачу погіршення екології та здоров’я вінничан.
Чому не будують мости?
Ми вирішили розібратись, чому досі у Вінниці не з’явилось, за стільки років, жодного мосту. Враховуючи кількість петицій вінничан до міської ради за останні роки з приводу мостів, можна зазначити, що назріває проблема. Відповідь міської влади кожен раз звучала однаково – немає коштів на такі великі та серйозні інфраструктурні об’єкти. Між тим озвучивались суми в 1-2 млрд грн. за один міст (37-75 млн дол. по курсу 27 за гривню). Сума і справді не мала.
Вінниця за 32 роки була неспроможна знайти ресурс на побудову мостів?
Насправді потрібно відповісти лише на два питання: чи реальна озвучена вартість побудови одного мосту? Вінниця за 32 роки була неспроможна знайти потрібний ресурс?
Ми проаналізували великий об’єм інформації, щодо побудови мостів у різних куточках світу. Більшість джерел наводило цифри – від 30 тис. дол. до 150 тис. дол. за метр довжини мосту. Це різні країни, з різним рівнем оплати праці, а також різними умовами геології та складності самих мостів, які в деяких випадках досягали тільки у висоту 200-300 метрів. У Вінниці геологія не складна та оплата праці одна з найнижчих у світі. Проект мосту для наших потреб не має бути складним, тому ми рахували середню ціну у 50 тис. дол за метр. Цю вартість ми множимо на довжину мосту в районі Скалецького-старе місто 330 метрів. Це одне з найширших місць Південого Бугу в межах Вінниці. У інших частинах міста ширина не перевищувала б 200 метрів. Порахувавши отримуємо вартість 16.5 млн. доларів. У приватних розмовах з фахівцями, нам на умовах анонімності підтвердили, що така сума є цілком реальна. Враховуючи що у нас не китайські хайвеї в 6 смуг, які обходяться Китаю всього у 30 тис. дол за метр. Зрозуміло, що реальна ціна менша в 2-4 рази на побудову мосту, ніж заявляє влада. Припущення, що саме на таких великих проектах дерибаниться 200-300% вартості, виглядає цілком ймовірно.
Що стосується спроможності бюджету Вінниці: чи посильні 16,5 млн долларів, або 650 млн грн., по сьогоднішньому курсу, для Вінницького бюджету?
Як розбазарюють бюджет?
Насправді, влада у Вінниці витрачає куди більші кошти на різні малоефективні проекти, чи просто банально розбазарює. Ось декілька прикладів. Забудовникам Концерну Поділля вінницька влада безкоштовно віддала під забудову 40 гектар мікрорайону Поділля і 80 гектар мікрорайону Академічний. Земельні ділянки розміром 120 гектарів мали ринкову ціну від 60 до 150 млн. доларів (за різними оцінками в часі). Погодьтеся, вистачило б на 5 мостів. А ще від кожного будинку що будувався у місті, бюджет до 2019 року отримував (чи мав би отримувати) 4% пайового внеску на розвиток інфраструктури міста. Враховуючи обсяги побудованого житла та цін маємо суму 50-70 млн. доларів за останні 15 років.
То чи справді у міста немає грошей, щоб будувати мости для своїх громадян, чи у місті банально немає справжнього господаря, який хотів би розвивати місто? Бюджет, землі, можливості, комунальна власність просто дерибаниться.
Побудова мостів не передбачена і у стратегії розвитку міста 2030. Сьогоднішня моно більшість у міській раді не розглядає мости навіть в планах. Мільярди витрачаються на непотрібні показушні проекти та створення ілюзії розвитку, а от справжнього розвитку за правління “стратегів” ми так і не побачимо…
Економічний аналітик Віталій Дужак
