20 травня 2024 р. минає п’ять років з моменту інавгурації Володимира Зеленського. Із ситуацією, коли жодні демократичні вибори в умовах війни провести неможливо, здається, змирилися всі притомні політики, як всередині України, так і умовного Заходу. Протилежні твердження лунають хіба що від російських пропагандистів, фриків, на кшталт Олексія Арестовича, та політтехнологів, для яких вибори – це гроші, які не «пахнуть».
Втім, юридично-політичну колізію, яка настане за кілька місяців, це не відміняє: конституційний термін перебування Володимира Зеленського на посаді президента вичерпується, а новий президент не обраний.
Конституція України ставить українську державу у двояку ситуацію. Основний Закон не містить норми щодо автоматичного продовження повноважень президента у випадку продовження війни і режиму воєнного стану. З повноваженнями Верховної Ради – простіше. Щодо парламенту у ст. 83 Конституції України прямо зазначається: «У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану». Щодо повноважень президента Конституція такої ясності не дає, натомість у ст. 103 зазначається наступне: «Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років».
В той же час, логіка воєнного стану передбачає недоторканність Верховного головнокомандувача, ким за сумісництвом є президент України. У ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» однозначно наголошується: «У разі закінчення строку повноважень президента України під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного президента України, обраного після скасування воєнного стану».
Дехто з українського політикуму, чіпляючись за цю юридичну казуїстику, наполягає на тому, що після закінчення зазначеного в Конституції терміну діючий президент перестає бути діючим, а його повноваження має виконувати голова Верховної Ради, як органу, що зберігає свою легітимність. Такої думки, зокрема, дотримується колишній голова Верховної Ради Дмитро Разумков, який ображений на колишніх соратників зі «Слуги народу», які спочатку довірили йому, а потім й позбавили посади спікера парламенту.
Вимоги до Зеленського скласти повноваження у травні і передати їх спікеру Верховної Ради приписують і соратникам іншого опозиціонера – Петра Порошенка. Але п’ятий президент України, на відміну від Дмитра Разумкова, більш досвідчений політик, і його «Європейська солідарність» у офіційній публічній риториці намагається спростовувати приписувану їм навіженість.
Так, нещодавно на партійних пабліках «Європейська солідарність» поширила «діалоги» своєї головної парламентської речниці Ірини Геращенко із закордонними партнерами.
«- Але ж ви розумієте, що російська пропаганда буде просувати думку про нелегітимність української влади? – продовжують мої французькі співрозмовники.
– Російський диктатор і його пропагандисти говорять про хунту і пєрєворот з 2014 р. В них і досі Янукович «легітімний». Нічого нового. Чому ви на це рефлексуєте і чому Захід не задається питанням, як діяти з нелегітимним після 17 березня Путіним?- продовжую я.
– Але ж в вашій Конституції записано про п’ятирічний термін президента- продовжують співрозмовники.
– Українська влада має бути легітимна. Вона обрана на демократичних і легітимних, визнаних всім світом виборах в 2019 р. Ми тоді привітали Зеленського з перемогою на прозорих і демократичних виборах. В українській Конституції закладено принцип безперервності влади, і він діє. Всі інституції працюють до вступу на посаду нової Ради, Кабінету міністрів, президента. Набагато страшніше провести недемократичні і нелегітимні вибори в умовах війни. Й тут є консенсус політичних сил і суспільства, що вибори мають відбутися після припинення воєнного стану. До речі, в українській історії вже був приклад, коли президент «пересидів» більше, ніж 5 років. В 2005 р., коли через 3 тур виборів інавгурація нового президента Ющенка відбулася в січні 2005 р., а не листопаді 2004 р. Президент Кучма був на Банковій до вступу на посаду нового глави держави. Й ніхто в країні і світі не ставив це під сумнів…».
Противники логіки «нелегітимності» та спроб «хитати човен» посилаються на принцип безперервності влади, який закладений в Конституції. А також вказують на ст. 108 Конституції УКкраїни, яка визначає, що президент виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного наступника. До того ж, перехід повноважень президента до спікера, ця схема все активніше закидається для обговорення в маси, можливий у разі дострокового припинення повноважень глави держави. Подібний прецедент мав місце у 2014 р., коли з країни втік Віктор Янукович, але зараз ситуація геть інша – Зеленський нікуди втікати не збирається, як і складати добровільно свої повноваження. Також, якщо посилатися на історичні прецеденти, можна згадати досвід не тільки екс-президента Леоніда Кучма, але екс-президента Віктора Ющенка, який також провів у президентському кріслі трохи більше п’яти років.
З точки зору чистого права, мабуть, існують чотири шляхи вирішити юридично-політичну колізію з повноваженнями президента:
1. Все-таки призначити вибори, продумавши для цього пристойний юридичний механізм (зокрема, не продовження на певний короткий період воєнного стану або продовження не на всій території);
2. Здійснити передачу президентом влади не пізніше 20 травня 2024 р. виконуючому обов’язки – голові Верховної Ради.
3. Отримати хоч якийсь документ від Конституційного Суду України щодо легалізації продовження повноважень Володимира Зеленського понад п’ятирічний термін.
4. Нічого не робити, вдаючи, що ніякої колізії не існує.
Але що не роби, непрямі норми Конституції, відсутність офіційного трактування та спроби росіян чи інших зацікавлених сил використати юридичну невизначеність статусу президента після завершення ним терміну п’ятирічної каденції, не убезпечать від інформаційних атак, як з боку ворогів України, так і з боку «корисних ідіотів».
Для самих українців в пориві захоплень юридичною казуїстикою важливо не забути, що країна веде тяжку кровопролитну війну за право власного існування. І гратися у «легітимність-нелегітимність» президента – це точно не те, що наблизить Україну до Перемоги.
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
