Випуск №12
Грудень 2024

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

КРОСВОРДИ, СЕНСАЦІЇ, СКАНДАЛИ, РОЗСЛІДУВАННЯ, ГОРОСКОПИ, ІСТОРІЇ Запрошуємо Запрошуємо до співпраці співпраці дистриб дистриб’юторів, підприємців підприємців та рекламодавців ламодавців. Пропонуємо Пропонуємо Вам із нами розвивати розвивати вільну пресу Вінниччини. Дорогі наші читачі, купуйте купуйте газету для себе та своїх рідних, обговорюйте оворюйте новини із знайомими знайомими та друзями. Надсилайте Надсилайте нам свої листи з історіями та повідомляйте повідомляйте новини зі своїх міст та сіл. Телефон Телефон рекламного рекламного відділу відділу: +380 68 911 99 33 Електронна Електронна пошта редакції редакції: info@vinnychany.info №12, грудень 2024 р. Індекс видання:5050 рекомендована ціна реалізації - 10 грн. ЩОМІСЯЧНА ГАЗЕТА «МИ ВІННИЧАНИ» У ВІЛЬНОМУ ПРОДАЖІ НА «УКРПОШТІ» ПЕНСІЇ СПАДЩИНА СТАТУС УБД ДВІ СЕСТРИ РОЗБАЗАРЮЮТЬ БЮДЖЕТ ВІННИЦІ? Стор. 3 Стор. 4 Стор. 6 Стор. 5 Стор. 2 Стор. 4, L4 СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ ДИВЕРСІЇ ТА ВБИВСТВА ПРАВОВІ ПОРАДИ «СТРАТЕГІЧНЕ» КУМІВСТВО ІМЕНІ ГРОЙСМАНА ДІЛИЛИ ОДНОГО ЧОЛОВІКА СВЯЩЕННИК ПОБАЧИВ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ 30 РОКІВ ТОМУ… КУДИ ЯКУКРАЇНУ РОЗЗБРОЮВАЛИ? Стор. L3 Україна добровільно пішла на безпрецедентне роззброєння заради миру. У 1991 році наша армія була найсильнішою в Європі: три військові округи, понад 800 тисяч військовослужбовців. Однак під тиском міжнародних домовленостей, ініційованих росією, потужний військовий арсенал було знищено. Окупанти десятиліттями готувалися до війни, небезпідставно сподіваючись на швидку перемогу. Що ж мала на озброєнні Україна і з чим ми залишилися напередодні повномасштабної війни? ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Дякуємо за те, що купуєте нашу газету та підтримуєте незалежну журналістику. Майже 2 роки газета «Ми Вінничани» видається та розповсюджується у Вінниці. Та ми виходимо на нові горизонти! І від тепер, щомісяця, наша газета буде поширюватись по всій території Вінницької області. Придбати її можна у кожному відділенні «Укрпошти». ВИХОДЯТЬ НА ШТУРМ? Стор. 2 ВЧОРАШНІ УВ’ЯЗНЕНІ ЖМЕРИНКА, ГНІВАНЬ, ОРАТІВ, ТОМАШПІЛЬ, КАЛИНІВКА, ХМІЛЬНИК… РЕПОРТАЖ ЯК газета виходить один раз на місяць

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

2 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ 2 приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №12, грудень 2024 р. ІСТОРІЇ НАШИХ ДНІВ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 На колінах вінничани зустрічали азовця, воїна, захисника, який віддав своє життя за Україну під час запеклих боїв на Донецькому напрямку. З кожним полеглим героєм все важче і важче писати про війну. Бо втрати, яких зазнала і зазнає наша країна, не можуть окупити жодні багатства світу. Матері хоронять дітей, дружини чоловіків, чоловіки жінок, а діти батьків. І так щоденно… Русня гатить ракетами, але нас, мільйони українців, тримає тільки відданість та віра в наших військових, які безстрашно воюють за Україну, воюють за нас із Вами. Так само як воювали Віктор «Хетшот» Хетчиков та Назар «Грєнка» Гринцевич. Тепер вони разом спочивають на Сабарівському кладовищі, а над їхніми могилами вічно будуть майоріти українські прапори. Мама «Грєнки» Маріанна разом із рідною сестрою «Хетшота» Наталією проводжали його в останній шлях, як свого сина, як українську дитину. Розповідають, що воля «Хетшота» була спочивати поруч із Назаром. Який був його командиром, який йшов разом із ним у бій. Мама «Хетшота» назавжди залишилась у Маріуполі — її безжально вбили окупанти в перші дні війни. Віктор Хетчиков готувався захищати Батьківщину з 16 років. Тоді пройшов курс молодого бійця у полку «Азов». А вже у 2015 році долучився до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» та брав участь в АТО, де отримав важке поранення. Після тривалої реабілітації у 2018 році Віктор продовжив військову службу за контрактом із ЗСУ. Його новою бойовою родиною стала 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола, в якій і зустрів повномасштабне російське вторгнення. За бойовими шляхами оборонця можна писати літопис війни, але поряд із тим у нього залишалася мрія потрапити до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», яка здійснилася торік. Він став частиною родини азовців. Загинув оборонець 10 листопада поблизу села Леонідівка Бахмутського району Донецької області. Йому назавжди залишилось 25 років. Вічна пам’ять Віктору «Хетшоту» Хетчикову! Вічна пам’ять всім, хто віддав життя в бою за Україну! Низький уклін матерям, батькам! Хай пам’ять про Ваших дітей та наших побратимів живе вічно! Аліна Мазур «ХЕТШОТ» З МАРІУПОЛЯ СПОЧИВАЄ ТЕПЕР БІЛЯ «ГРЄНКИ»У ВІННИЦІ брав участь в АТО, де отТАНЕЦЬ ВІЙСЬКОВОГО З КОХАНОЮ ПІД ХІТ ІВАСЮКА ІВАСЮКА РОЗЧУЛИВ РОЗЧУЛИВ ПУБЛІКУ ПУБЛІКУ В ЗАЛІ ВІННИЦЬКОЇ ВІННИЦЬКОЇ ФІЛАРМОНІЇ ФІЛАРМОНІЇ Це було так ніжно і так душевно — перешіптувались про двох закоханих люди в залі, коли звучала відома пісня Івасюка «Я піду в далекі гори». Військовий перебуває на реабілітації. Разом із побратимами зі шпиталю та коханою він прийшов на концерт пісень Івасюка у Вінницьку обласну філармонію. На сцені співав джазовий гурт Impressions Jazz Quintet з солістом Павлом Ільницьким. Весь вечір вінничани співали разом із гуртом безсмертні хіти Івасюка «Пісня буде поміж нас», «Кленовий вогонь», «Відлуння твоїх кроків», «Я твоє крило», «У долі своя весна», «Колиска вітру», «Капелюх», «Балада про дві скрипки», «Тільки раз цвіте любов», «Водограй», «Червона рута». І на біс музиканти заспівали «Я піду в далекі гори». Це було особливе виконання. Саме під цю пісню військовий запросив до танцю свою кохану. Вони обійняли один одного. Це було так чуттєво, що всі присутні в залі не могли відвести від них погляд. Соліст гурту наголошував під час концерту, що дуже важливим є те, що сьогодні можна вільно співати українською мовою. Цитуємо співака Павла Ільницького: «І дуже цінно, що в Україні ми можемо експериментувати з творчістю таких великих постатей, як Володимир Івасюк, та грати весь концерт виключно української музики, без жодної іноземної пісні. У ті часи, коли жив Володимир Івасюк, творити українську пісню було дуже непросто. Ми всі добре знаємо, яким був його кінець і чому він відбувся. У ті часи не можна було бути модним і стильним українцем!». Соломія Бойко ВЧОРАШНІ УВ’ЯЗНЕНІ ВИХОДЯТЬ НА ШТУРМ За колючим дротом в’язниці вони колись втратили свободу, але знайшли її знову — на фронті, в бою за Україну. З травня 2023 року понад 5000 колишніх засуджених, пройшовши крізь суворий відбір, приєдналися до лав ЗСУ, аби віддати борг Батьківщині та, можливо, знайти спокій для власної душі. Дмитро та Андрій колись загубились у з л о ч и н н о м у світі, а тепер дивляться в очі смерті з мужністю, яку не купиш за жодні гроші. Крадіжки, розбій — тіні минулого тягнуться за ними, але вогонь війни випалює їх, залишаючи лише бажання захистити свою землю. Вони не приховують минулого, бо саме воно зробило їх тими, ким вони є зараз — загартованими бійцями, готовими стояти до останнього. Шлях до фронту для них — це шлях спокути. Не всім дано цей шанс. Вбивці, ґвалтівники, терористи — для них двері на фронт зачинені назавжди. Але ті, хто довів свою щирість та бажання захищати Україну, проходять крізь сито відбору, де перевіряється не тільки фізична сила, а й міцність духу. «Готовий йти з палкою на танк?» — це питання, яке ставить комбат кожному кандидату. І тільки ті, хто відповідає твердим «так», отримують право називатися воїнами ЗСУ. Дмитро та Андрій вже бачили смерть в обличчя. Вони знають, що таке страх, але знають і те, що таке справжнє братерство, яке народжується на війні. Покровський напрямок — ворог має перевагу в чисельності. Але тут, під шквальним вогнем, колишні в’язні доводять, що здатні на подвиг. Вони тримають оборону, завдаючи ворогу болючих втрат, за кожну краплю пролитої української крові. У «Шквалі» їх прийняли як рівних. Тут немає місця упередженням та осуду. Є лише спільна мета — перемога. Є побратимське плече, на яке можна спертись у важку хвилину. Є віра у те, що навіть з найглибшої прірви можна піднятися до світла. Андрій та Дмитро мріють про навчання за кордоном. Вони хочуть стати ще сильнішими, ще ефективнішими, аби захистити свою відвойовану свободу. Вони дивляться у майбутнє з надією, бо знають, що їхнє минуле — це не вирок, а лише важкий урок, який навчив їх цінувати життя та свободу. Олег Карпов 2024 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 УКРАЇНА БУДЕ ЗВІЛЬНЕНА ВІД ОКУПАНТІВ! ПРОРОЦТВО ГЕРМАНА БУДЗІНСЬКОГО Будзінський наголошував, що незалежність, яку українці святкували у 1991 році, була лише декларацією, а не реальним здобутком. За його словами, для досягнення справжньої свободи потрібна ціла чверть століття боротьби, випробувань і втрат. Священник передбачав, що період ейфорії швидко зміниться на реальність, де економічні труднощі, безробіття, закриття заводів і фабрик стануть буденністю. М а с о в а е м і г р а ц і я українців у пошуках кращого життя також була однією з його передбачень. Священник передбачав, що через 35 років після 1991 року Україна стане однією з найсильніших країн світу. Її роль буде подібною до сучасної Америки. Москва, яка століттями гнобила Україну, зазнає розпаду і повного занепаду. Будзінський вказував на те, що московська влада завершить своє існування. Будзінський підкреслював: усі випробування, які чекають на Україну, є уроками, які повинні загартувати її народ. Він закликав не боятися зла, адже воно ніколи не переможе добро. Священник завершив своє пророцтво словами надії: «Свободи без боротьби не буває. Але з нами Бог. Якщо з нами Бог, то хто ж тоді проти нас?» Пророцтво Германа Будзінського нагадує українцям про необхідність віри, єдності та невпинної боротьби за свободу. Воно закликає з надією дивитися у майбутнє, навіть у найтемніші часи, адже лише через випробування Україна зможе здобути свою справжню незалежність і процвітання. Сергій Марущак Герман Будзінський, український греко-католицький священик, який пережив понад 20 років сталінських концтаборів, ще у 1991 році поділився пророчими словами про долю України. Його пророцтво, вимовлене у час референдуму про незалежність, залишається надзвичайно актуальним і сьогодні.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

3 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com 3 СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ №12, грудень Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ДЛЯ ЧОГО «КУМ» ГОЛОВНОГО «СТРАТЕГА» Добровольче формування у тилу: навіщо? 1 квітня 2022 року, коли плани російської армії швидкого захоплення України вже зазнали краху, на сайті Вороновицької селищної ради з’явилося повідомлення про створення добровольчого формування. Ініціатором був голова громади Олександр Ковінько, а командиром призначили Олександра Білана. У повідомленні підкреслювали високі моральні та лідерські якості Білана, його здатність ухвалювати складні рішення та нести за них відповідальність. На той момент ідея створення воєнізованої структури у тилу викликала подив: ворог уже відступав від Києва, і військової загрози для Вінниччини не існувало. Навіщо? Відповідь на це питання з’явилася лише через два роки, коли у останній день квітня 2024 року до Вороновиці приїхали слідчі «важняки» з Києва і, зокрема, у селищній раді провели обшуки і затримання посадовців. Офіс Генпрокурора повідомив про викриття схеми вимагання хабарів за оренду землі за участю «службовця селищної ради» та «посередника». Прізвища не називались, але затримані були начальник земельного відділу селищної ради Андрій Магера та «командир добровольців» Олександр Білан, які «попалися» на вимаганні у голови фермерського господарства «Вінниччина» Геннадія Баранова (село Кліщів) 30 000 доларів США за продовження договору оренди та ще по 600 доларів за кожний гектар при оформлення права власності на землю. Хоча конкретна інформація про причетність до оборудок голови громади Олександра Ковінька відсутня, у матеріалах справи згадується «невстановлена службова особа» Вороновицької селищної ради, яка діяла у змові з вимагачами. Водночас і сам Ковінько не справляє враження людини, за спиною якого підлеглі могли б самотужки організувати отВІДКРИВ У ВОРОНОВИЦІ «ДРУГИЙ ФРОНТ»? Поки Україна героїчно оборонялася від першої навали путінської орди, у глибокому тилу деякі чиновники розгортали власний другий «фронт», воюючи за грошові знаки. Мова про Вороновицьку громаду Вінницької області, де наближені до влади особи патріотичні настрої та воєнний стан конвертували у корупційний рекет. римання корупційних ґешефтів. Ковінько та Гройсман: давні зв’язки Олександр Ковіньк о — д а в н о в і д о м и й своїми близькими стосунками з Володимиром Гройсманом, колишнім мером Вінниці, колишнім прем’єр-міністром України та сьогоднішнім «сірим кардиналом» Вінниччини. Кажуть, вони навіть куми, що не дивно, зважаючи на те, що у Ковінька шестеро дітей, і комусь потрібно було їх охрестити. Зв’язки з Гройсманом він не приховує: на сайті Вороновицької громади розміщено розлогий нарис про Ковінька, де прямо зазначено, що Гройсман свого часу запросив його до Вінницького шляхового управління, як «спеціаліста із кризового управління». До створення екс-прем’єр-міністром власної партії «Українська стратегія Гройсмана», Ковінько, як і його патрон, представляв маргінальну партію «Совість України». У цей період він пройшов шлях від депутата Вінницької райради до голови Вороновицької громади, офіційно долучившись до «команди Гройсмана». Його статус у цій «команді» підкреслює не лише посада заступника голови «Вінницької обласної асоціації органів місцевого самоврядування», а й висока зарплата. У 2023 році Ковінько, керуючи громадою з населенням близько 17,4 тис. осіб, отримував у середньому 53,85 тис. грн. на місяць, лише на тисячу менше, ніж мер Вінниці Сергій Моргунов. Під час повномасштабної війни, на відміну від сотень тисяч українців, справи у Ковінька йшли непогано. Він придбав два автомобілі — BMW та Volkswagen, довівши родинний автопарк до восьми машин. Хоча автівки були вживаними, їх, очевидно, придбали для бізнесу, оскільки в переліку чеснот Ковінька на сайті селищної ради першим значиться «підприємець», а вже потім — «ефективний управлінець». Однак українське законодавство забороняє держслужбовцям займатися бізнесом. Тут на допомогу прийшла дружина Ковінька, яка, як і дружина Моргунова, є успішною бізнесвумен, що дозволяє щороку декларувати мільйонні доходи. «Цінні кадри» Ковінько, як «ефективний управлінець», схоже, прагнув оточити себе відповідного рівня фахівцями. Одним із таких став Андрій Магера, уродженець Житомира, що має багатий досвід у земельних махінаціях. У 2014 році Андрія Магеру обвинувачували у службовому підробленні (ч. 2 ст. 366 КК України) та зловживанні владою (ч. 2 ст. 364 КК України). Обіймаючи з 2008 року посаду начальника управління Держкомзему Вінниці, на початку 2009 року він сфальсифікував документи щодо нормативно- грошової оцінки земельної ділянки. Це дозволило зменшити її вартість з 2 971 241,71 грн. до 750 797,71 грн., що значно скоротило орендну плату: замість 89 137,25 грн. «клієнти» Магери платили лише 22 523,93 грн. Справу розслідували роками, відкривали й закривали, поки 11 січня 2020 року Вінницький міський суд не звільнив Магеру від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Кримінальне провадження закрили, але прокуратурі вдалося домогтися судового рішення про відшкодування бюджету Вінниці 620 450,98 грн. — суми, яку недоотримала міська казна через дії Магери. Наразі у Вінницькому міському суді розглядається інша справа Магери. Його звинувачують у службовому підробленні (ч. 1 ст. 366 КК України) та привласненні бюджетних коштів шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК України). У вересні- жовтні 2019 року, коли Магера обіймав посаду начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, він разом із директором ТОВ «Укрстройнерудкомплект» Андрієм Пригорницьким заволодів 1 262 455,65 грн., виділеними на придбання екскаватора. Білана Ford F-150, а їх передача була документально зафіксована правоохоронцями. Оборудки «фронтовиків» Білана та Магери розслідують столичні слідчі з особливо важливих справ. 2 травня 2024 року Печерський райсуд Києва арештував Андрія Магеру з можливістю внесення застави в розмірі 1 667 320 грн. Однак 26 червня 2024 року суд переглянув умови арешту, зменшивши суму застави до 605 600 грн. 1 липня 2024 року за Магеру було внесено цю заставу, після чого його звільнили з-під варти. 8 липня 2024 року Печерський райсуд відсторонив Магеру від посади начальника земельного відділу Вороновицької селищної ради строком на два місяці. Схожа ситуація і з Біланом, судова епопея якого розпочалася 2 травня 2024 року, коли за рішенням Печерського райсуду його арештували під заставу в розмірі 1 667 320 грн. Але головне питання щодо підлеглих голови селищної ради залишається відкритим: чи вимагання грошей у фермера Геннадія Баранова було їхньою власною «творчою діяльністю», чи це частина системного рекету, організованого владою? Павло Сидорченко від перкому тилу й другий Мова кої би рупцій- . Гройсман: в’язки др Ковіньо ві д о м и й зькими стоолодимиром м, колишнім иці, колишнім стром України нім «сірим карниччини. Кажуть, уми, що не дивно, те, що у Ковіньдітей, і комусь о їх охрестити. ройсманом він на сайті Ворононо, придбали ки в переліку сайті сел значит а вж ний укр ств слу бізне гу при вінька Морг бізнес щороку йонні до «Ц Ковін ний упр прагнув повідног Одним і Магера томира досвід націях. Магер у служб У правлінські таланти Олександра Ковінька пояснюються наявністю у нього брата Сергія, – «ковбасного короля» Вінниччини, який відомий як «ковбасний король» Вінниччини і є мажоритарним власником ТОВ «Ковінько-ковбаси», що випускає продукцію під брендом «Ковбаскофф». До 2007 року співзасновником цієї компанії був Володимир Гройсман. Раніше Гройсман разом із Сергієм Ковінько були співвласниками аграрної компанії «Поділля». Сергій Ковінько широкої відомості набув після масштабного святкування весілля доньки Марії, яке відбулося 8–9 серпня 2020 року в елітному маєтку «Park Manor» на березі Південного Бугу. На заході зібрався вінницький бомонд, включаючи екс-мера обласної столиці Володимира Гройсмана та чинного міського голову Сергія Моргунова та численних віп-гостей із Києва та інших регіонів. Для гостей співали Настя Каменських і фронтмен гурту «ТіК» Віктор Бронюк, якого через чотири роки призначили директором Вінницької обласної філармонії. Роль тамади виконала співачка Ольга Цибульська. «СВАТ ГРОЙСМАНА ТОРГУВАВ «БІЛИМИ КВИТКАМИ» І ЙОМУ ЗА ЦЕ НІЧОГО?» ЧИТАЧІ ПИТАЮТЬ — ГАЗЕТА ВІДПОВІДАЄ Іван Іванович Продіус залишився непокараним після гучного скандалу! І далі керує автовокзалами Вінниччини та спокійно ходить на свободі. І це після того, як «промутив» одну із найскандальніших схем із білими квитками в Україні. Нагадаємо нашим читачам, кажуть, що це сват Гройсмана, і він більше року тому «допомагав» оформлювати білі квитки і займався «рішаловом» по відкосу від армії. Пригадаємо, для наших читачів та правоохоронних органів, що його схему викрили журналісти проєкту «СтопКор». Ось як це було: Іван Іванович надавав повний пакет фальсифікованих документів за таку собі скромну ціну — 5 000 доларів — про це заявили розслідувачі «СтопКор». Окрім того, своє розслідування вони зняли на камеру і про «рішалу» з Вінниці взнала не тільки область, а і вся Україна. «У мене в Одесі кум Саша, він же і мій племінник, якого я перевів в Одесу, щоб він «порішав вопроси». Він там заступником начальника поліції зараз..» — заявляв Іванович… У Вінниці Івановича знають як власника всіх автовокзалів Вінниці та Вінницької області. Хоч в реєстрах він числиться лише як один із багатьох членів правління приватного акціонерного товариства «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599». Хто ж дав йому таку потужну владу? І мова йде не тільки про область, а і про всю Україну. Уявіть собі, який політичний вплив потрібно мати, щоб організувати таку сіру схему «білих квитків». Щоб військовозобов’язаних зі всієї України «відмазувати» від служби у ЗСУ у Вінниці, та ще й через Одесу… І тут, як кажуть, ні сорому, ні совісті немає. Вінницький Іванович входить до наближеного кола мерії міста, тієї самої команди «стратегів». Свого сина одружив на доньці очільника партії Гройсмана. Так і поріднився з екс-прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом. Тепер, схоже, стає зрозуміло, звідки в нього такі зв’язки та можливості, що свого племінника зробив заступником начальника поліції у Одесі. І через нього малював «білі квитки» для мажорів, поки найкращі сини та доньки української нації воюють та гинуть на фронті, захищаючи всіх нас… Марина Грушевська Іван Іванович Продіус залишився далі керує автовокзалами Вінничч після того, як «промутив» одну із н ми в Україні. Нагадаємо нашим чи він більше року тому «допомагав» шаловом» по відкосу від армії. Пр ронних органів, що його схему вик Другим «цінним» фахівцем, якого «підтягнув» до своєї команди Ковінько, став Олександр Білан — уродженець селища Муровані Курилівці, підприємець і активіст козацького руху. За сприяння Ковінька Білан і очолив добровольче формування громади, створене під час воєнного стану, а ще став членом виконкому. 30 квітня 2024 року саме Білан отримав два хабарні «транші» від голови фермерського господарства «Вінничина»: спочатку 30 000 доларів за продовження договору оренди землі, а потім ще 11 500 доларів за сприяння у купівлі земельної ділянки. Гроші передавалися в автомобілі

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

4 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ 4 приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №12, грудень 2024 р. ВІД ЛЮБОВІ ДО КРИМІНАЛУ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com Дорогі читачі, сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка гіркотою в’їлася в моє серце і залишила слід, який не дає мені спокою. Історія, в якій одна любов розділяє дві душі і приводить до катастрофи, зламавши життя трьох людей. Історія — це не просто серцева трагедія, це урок, який я тепер бачу через біль. Вони зустріли його, і він став всім для них. Дмитро — чоловік, який з першого погляду зачарував обидві сестри. Ірина була старша, вродлива і вперта. Вона завжди знала, чого хоче від життя, і здавалось, що їй ніщо не може завадити. Ольга ж була інша. Вона була м’яка, ніжна, як весняний вітер. Вона завжди була поруч, коли Ірина і Дмитро створювали ідеальну пару. Ольга була тією, хто, зазвичай, ставала на другий план. Вона була мовчазною спостерігачкою, що захоплювалася їхнім коханням і мріяла, що одного дня її серце теж знайде свою половинку. Але ніхто не міг передбачити, як все зміниться. Дмитро й Ірина стали парою, і всякий раз, коли вони разом, все навколо якось зупиняється, все зливається в одну величезну картину, де вони — ідеальна пара. Але ось на горизонті з’явилася Ольга. Це була та сама Ольга, яка не мала сміливості зізнатися навіть собі в тому, що відчуває. Вона почала відчувати незрозумілу тягу до Дмитра. Спочатку це були лише погляди, випадкові зустрічі, але з кожним днем її серце билося все сильніше, і вона вже не могла зрозуміти, чому її душа тягнеться до чоловіка, якого любить її сестра. Ірина була зайнята своїм життям, своїми справами. Вона не помічала, як її сестра почала ставати ближчою до Дмитра. Він не міг і не хотів приховувати це від Ольги, але не міг зрозуміти, чому його серце так болить, коли він на неї дивиться. Ольга була світом, якого він ніколи не бачив у Ірині. Її сміх, її погляд, її тихі доторки — вони все більше і більше його заворожували. Вони, зрештою, потрапили в пастку власних почуттів. Ольга не могла більше тримати в собі цю любов. Вона зізналася Дмитру у своїх почуттях, і, хоча він був здивований, він також не зміг боротися з власним бажанням. Це стало початком кінця. В той самий момент, коли Ірина дізналася правду, її світ повалився. Як це сталося? Як це могло статися? Чому саме її сестра? Її найкраща подруга, її найближча людина, стала її зрадницею. Вона не могла зрозуміти, що важливіше: її кохання до Дмитра чи її зв’язок з сестрою, який теж став жертвою цієї невидимої боротьби. Кожен погляд Дмитра став як ніж у серце. Вона не могла більше бути з ним, бо між ними була не просто прірва, а тріщина, через яку вони більше не могли зрозуміти одне одного. Ольга плакала ночами, самотньо сидячи в темряві. Вона зрозуміла, що те, що відбулося, — це не просто зрада. Це була катастрофа. Це був вибір, який вже не можна було виправити. І хоча вона любила Дмитра, вона знала, що не може тримати його за всяку ціну. Вона не могла зламати свою сестру, не могла розривати між ними цей зв’язок, який колись був непорушним. Але тепер він став смертельною раною для обох. Дмитро відчував себе проклятим. У нього не було сили, щоб вибрати одну з них, бо любов до обох була занадто сильною. Він залишився самотнім, бо не міг жити з тим, що сталося. Він згадав, як усе починалося: ніжні погляди Ірини, сміх Ольги, спільні вечори, коли життя здавалось таким безтурботним. Тепер він залишився лише з порожнечею і болем, намагаючись зрозуміти, де він втратив свій шлях. Це була трагедія, якої не можна було уникнути. Кохання, яке повинно було об’єднувати, виявилося тим, що розділило їх назавжди. І хоча минуло багато часу, ні Ольга, ні Ірина не змогли повернутися до того, чим були раніше. Вони розпалися на частини, і кожна з них носить цей біль у собі. А Дмитро… він залишився сам, з пам’яттю про двох жінок, які колись любили його, і втраченими шансами, які більше ніколи не повернуться. І, напевно, найболючіше в цій історії те, що вони так і не змогли зрозуміти, як важливо вчасно відпустити те, що вже не має шансів бути. І, може, саме тому ця історія не закінчилася щасливо. Вона залишила слід, що буде пам’ятатися завжди. З повагою, Ваша читачка Тетяна. Ревнощі завжди були частиною людської природи, а їхній вплив часто ставав причиною як особистих драм, так і масштабних історичних подій. Яскравий приклад — життя Богдана Хмельницького. Його почуття до наймички Гелени спричинили конфлікт із сусідом- шляхтичем Данилом Чаплинським. Це привело до викрадення Гелени та пограбування маєтку Богдана. Ревнощі, зрада, помста — цей вибухонебезпечний коктейль, що вирував у серці гетьмана, поклав початок війни проти Речі Посполитої та національно- визвольній боротьбі, яка назавжди змінила хід історії та визначила долю України. Чи була Гелена причиною, чи лише приводом для визвольного руху — питання, яке досі бентежить істориків. Її особиста доля також виявилася фатальною: після одруження з Хмельницьким її звинуватили в розкраданні скарбниці, і вона була страчена за наказом сина гетьмана. Сьогодні Україна пише нові трагічні сторінки історії, борючись за право на існування. Більше ніж десять років країна стікає кров’ю, а за три останні роки повномасштабної війни тисячі українців загинули, десятки міст і сіл стерті з лиця землі. І хоча постаті масштабу Богдана Хмельницького не видно на обрії, на Вінниччині, як і по всій Україні, правоохоронці фіксують численні злочини, спричинені ревнощами. Найчастіше жертвами стають жінки. Алкоголь лише посилює агресію та штовхає людей на непоправні вчинки. ВОГОНЬ РЕВНОЩІВ: Типова історія: зв’язана, побита, принижена У листопаді 2022 року вінничанин Сергій Кравчук, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, напав на співмешканку через ревнощі. Він жорстоко побив її, завдав численних ударів по голові та тілу. Але на цьому не зупинився. Зв’язавши безпорадну жінку кабелем та мотузкою, він залишив її без можливості рухатись на 10 годин, прирікаючи на страждання та приниження. Сім років ув’язнення за домашнє насильство та незаконне позбавлення волі (ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України) — така ціна його жорстокості за вироком Вінницький міськсуду. Вогонь помсти У селі Колоденка Томашпільського району полум’ям ревнощів осяяв нічне небо 46-річний Олександр Токаренко, який не зміг змиритися з розлученням. 28 жовтня 2024 року він підпалив будинок колишньої дружини. Чоловік діяв із мотивів помсти після сварки, скориставшись відсутністю господарки та сусідів. Вогонь знищив дах будинку і майно. Підпалювач через любов до алкоголю і бажання жити коштом жінки перебував під судовою забороною наближатися до колишньої дружини. Тепер його чекає суд і можливе ув’язнення за ч. 2 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна). Суд арештував його з альтернативою внесення застави у розмірі 181 680 гривень. Олександр Токаренко має й інші проблеми із законом: його також судять за ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), а ще йому оголошено підозру за ст. 390–1 КК України (порушення судової заборони). Історія із цього ж розряду: у липні 2024 року Калинівський райсуд також за ч. 2 ст. 194 КК України засудив Віктора Хлопчанюка до 5 років позбавлення волі, але звільнив від реального покарання, призначивши випробувальний термін. Проте чоловік зобов’язаний сплатити за завдану шкоду 328 894,54 гривні. Засліплений ревнощами, 27 жовтня 2022 року в селі Червоний Степ Хлопчанюк підпалив житловий будинок і господарську споруду своєї колишньої співмешканки. Діяв він разом зі знайомою, яка допомагала переносити автомобільні шини, використані для підпалу. Унаслідок пожежі господарська споруда була повністю знищена, а житловий будинок зазнав значних пошкоджень. Ніж у шию У липні 2024 року Хмільницький міськрайонний суд запроторив до в’язниці військовослужбовця Михайла Байгулова за замах на вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України) та незаконне проникнення до житла (ч. 1 ст. 162 КК України). Уродженець селища Великий Березний на Закарпатті Байгулов, з лютого 2023 року вважався таким, що самовільно залишив військову частину. Батько трьох дітей 23 березня 2024 року у стані алкогольного сп’яніння проник до будинку знайомої в селі Гулівці Хмільницького району. Через ревнощі, він напав на одного з гостей жінки, встромивши ніж у шию. Вбивству запобіг інший чоловік, ударивши нападника граблями по голові. Через попередню судимість (крадіжка під час іспитового строку) суд додав Байгулову частину невідбутого покарання, таким чином він отримав остаточний вирок — 7 років і 6 місяців позбавлення волі. Крім того, дезертир фігурує в кількох інших кримінальних справах: за крадіжки, привласнення документів та легкі тілесні ушкодження. Об’єднані справи найближчим часом розглядатиме Калинівський райсуд. Задушена подушкою Ревнощі на п’яну голову можуть закінчитися справжньою трагедією. Літинський районний суд Вінницької області засудив Володимира Іваницю до 12 років позбавлення волі за вбивство співмешканки. Трагедія сталася 21 травня 2021 року в Хмільнику. Того дня Іваниця, повернувшись із роботи в Києві, застав співмешканку за розпиттям алкоголю з іншим чоловіком. Це спричинило сварку через ревнощі. За версією слідства, вбивство сталося ввечері після конфлікту. Спочатку Іваниця намагався видати смерть співмешканки за нещасний випадок, стверджуючи, що вона померла уві сні. Він стверджував, що після сварки залишив дім, а повернувшись увечері, знайшов жінку без свідомості. Він думав, що вона п’яна, витер кров і поклав її спати, сам ліг поруч. Згодом, близько 23:00, зрозумів, що вона мертва, й викликав племінницю для повідомлення поліції. Іваниця також заявляв, що жінка могла травмуватися через падіння, адже часто була п’яною, або могла задихнутися сама через проблеми з диханням. Він заперечував, що душив її подушкою, і припустив, що міг ненавмисно вдарити її об стіну, коли переносив. Однак слідчі докази й висновки експертиз встановили факт насильницької смерті. Ці історії — лише верхівка айсберга, коли ревнощі, підсилені алкоголем, можуть призвести до непоправних наслідків. Сергій Марущак ВІД ІСТОРИЧНИХ ДРАМ ДО СУЧАСНИХ ТРАГЕДІЙ НА ВІННИЧЧИНІ листи читачiв ОДНОГО ЧОЛОВІКА ДІЛИЛИ ДВІ СЕСТРИ раих ла і - х ТРИ

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L1 №12, грудень 2024 р. ЕКСКЛЮЗИВ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Шахрайство постійно еволюціонує, адаптуючись до нових технологій, але беззмінно використовує людську довірливість. Вінниччина на теренах України не є винятком. Правоохоронці тут регулярно фіксують випадки обману — від традиційного ошуканства до складних цифрових афер. ЯК ВІННИЧАНИ САМІ ВІДДАЮТЬ ШАХРАЯМ СОТНІ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ І НАВІТЬ МІЛЬЙОНИ Старі схеми в новому обличчі: «зняття порчі» Попри науковий прогрес, віра людей в магічні сили дає змогу шахраям використовувати її для маніпуляцій. Нещодавно 22-річна мешканка Луцька через Instagram пообіцяла «зняти порчу» з вінничанки, і зуміла виманити понад 450 тисяч гривень. Наразі її затримано, триває слідство. Цей випадок нагадує історію 2018 року, коли біля салону краси «Катрін» у Вінниці під приводом допомоги у знаходженні відділення «Нової Пошти» жінка ромської національності зав’язала розмову з жителькою Вінниці, яку переконала, що на її сім’ю «накладено порчу» і треба провести ритуал очищення. Вінничанка погодилась і відвезла «ворожку» до свого дому та передала їй 5000 гривень, 150 євро, 150 000 доларів США та значну кількість золотих прикрас, усього на суму 5 125 397,55 гривень. Ця срава спочатку завершилась вироком у 10 років тюрми для «ворожки», потім вирок відмінили і справа загрузла у судах, що свідчить про складність боротьби з шахрайськими злочинами. До того ж, не всі випадки закінчуються затриманням злочинців. Так, 12 грудня 2015 року біля магазину «Гуси Лебеді» у Могилів-Подільському дві невідомі особи під приводом «зняття порчі» обманом заволоділи майном місцевої жительки. Вони виманили 1070 доларів США, 535 євро, 2100 гривень та золоті вироби. Ця справа залишилася нерозкритою. Цифрове шахрайство: нова загроза Прогрес відкрив шахраям нові можливості для злочинів. Ось кілька найпоширеніших схем обману. * Фішинг. Шахраї телефонують, видаючи себе за представників банків чи мобільних операторів, і випитують конфіденційну інформацію. 30 липня 2024 року зловмисник, представившись співробітником служби безпеки банку, зателефонував жительці Вінницької області та повідомив про підозрілу активність на її банківській картці. Під приводом запобігання «незаконним операціям» шахрай виманив у неї паролі, що дозволило йому отримати доступ до коштів жінки. В результаті з її картки було списано 48 904 гривні. * Фейкові сайти. Підроблені ресурси вводять людей в оману, змушуючи їх ділитися особистими даними. 18 лютого 2024 року мешканка Вінниччини у групі свого села у месенджері Viber отримала повідомлення з посиланням нібито на сайт оформлення соціальної допомоги від ООН. Перейшовши за посиланням, жінка потрапила на фальшиву сторінку, де ввела свій номер телефону та код підтвердження, який надійшов їй у SMS. Таким чином, шахраї отримали доступ до її банківського рахунку, вони збільшили кредитний ліміт на рахунку потерпілої та кредитні кошти кількома переказами перевели на свої рахунки. * SIM-свопінг. Шахраї підмінюють SIM-картку жертви, отримуючи контроль над банківськими рахунками. У листопаді 2024 року зловмисник, представившись працівником мобільного оператора, зателефонував мешканці Вінницької області під приводом продовження терміну дії її SIM-картки. Під час розмови шахрай виманив у потерпілої код підтвердження, який надійшов їй в SMS-повідомленні. За допомогою цього коду зловмисник підмінив SIM-картку жертви, отримавши повний доступ до її мобільного номеру. Оскільки номер телефону потерпілої був «прив’язаний» до банківських рахунків, шахрай отримав доступ до її фінансів. Він вкрав з рахунків 180 000 гривень, оформивши на ім’я жінки три кредити через покупки в магазині міста Дніпро. Олег Карпов За інформацією правоохоронців, у Стрижавській виправній колонії № 81, що на Вінниччині, у листопаді 2024 року вдалося запобігти спробі вбивства 34-річного засудженого, відомого як «смотрящий за зоною». Напад планувався через конфлікт навколо розподілу кримінального впливу. Як розгорталися події? 46-річний засуджений, отримавши саморобну «заточку» зі зварювального електроду, прикріпив її до руки, щоб приховати знаряддя під одягом. Порушивши правила внутрішнього розпорядку, він намагався потрапити до дисциплінарного ізолятора, де перебувала його потенційна жертва. Завдяки діям поліції напад вдалося попередити. Зловмисника затримано, йому повідомлено про підозру у готуванні до умисного вбивства (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України). До спецоперації по рятуванню кримінального «авторитета», відомого як «Харя», довелося залучати бійців КОРДу та спецбатальйону поліції «Циклон». Контекст: проблеми тюремної системи Стрижавська колонія неодноразово опинялася в центрі уваги через порушення. У серпні 2024 року Харківська правозахисна група разом із ГО «Захист в’язнів України» провела моніторингові відвідин колонії у межах проєкту, підтриманого урядом Данії. Під час перевірки було виявлено засудженого з тілесними ушкодженнями. Натомість психолог колонії заперечувала конфлікти серед в’язнів, що може свідчити про формальний підхід до виконання службових обов’язків. Більше того, у липні 2024 року в колонії зафіксовано два випадки самогубства, що ставить під сумнів ефективність адміністрації у забезпеченні безпеки ув’язнених. Кримінал із «смотрящими»: непоодинокі випадки «Внутрішні» злочини відбуваються не лише у Стрижавській колонії. У березні 2022 року в Ладижинській колонії № 39 місцевий «смотрящий» Роман Крючков («Крючок») разом із Олександром Нечміловим («Каратіст») вимагали гроші у співкамерника. Погрожуючи фізичною розправою, вони змусили його родичів перерахувати кошти. Суд визнав обох винними у вимаганні (ч. 4 ст. 189 КК України) та призначив кожному 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Події у колоніях на Вінниччині висвітлюють серйозні проблеми системи виконання покарань в Україні, включаючи діяльність «смотрящих» та недостатній контроль за безпекою в’язнів. Необхідність реформ та посилення контролю очевидна, адже подібні інциденти підривають не лише тюремний порядок, але й довіру до правоохоронної системи загалом. Сергій Марущак БЛАТНОГО «ХАРЮ» ХОТІЛИ ВБИТИ «НА ЗОНІ» числі й передвиборчі дебати кандидатів у президенти у 1991 році. Там був і В’ячеслав Чорновіл. Ще у 1991-му році, під час дебатів, він заявив, що сидів у тюрмі на Вінниччині. Наші журналісти дізнавались, де саме він сидів. Мова йде про колись відому Піщанську виправну колонію № 59. В роки покарання, його справа була засекречена. А для всенародного пояснення, йому «пришили» «спробу зґвалтування». Член Української Гельсінської групи. Один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки. Кілька разів ув’язнений за «антирадянську агітацію та пропаганду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988 роки). Перебував у мордовських таборах суворого режиму та на засланні. Очевидці тих часів, розповідають ще один цікавий факт. Чому у голосі В’ячеслава була хрипота? Бо декілька разів на зоні він оголошував багатоденне голодування проти свавілля. Вертухаї примусово годували його і так пошкодили голосові зв’язки. З нього знущались ще довго. Але навіть це його не зломало. Він вийшов Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 2024 р. Ч іЩ О В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ СИДІВ У ТЮРМІ НА ВІННИЧЧИНІ із в’язниці та продовжив свою патріотичну громадську діяльність. У 1991-му році він балотувався у президенти України та мав всі шанси перемогти. Але, громадяни віддали свою прихильність комуністу Леоніду Кравчуку. Який розпочав знищення ядерного потенціалу та військове роззброєння України. 25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Ймовірно, що це було політичним замовленням. Ніхто не вірить у випадковість цієї катастрофи по сьогоднішній день… Соломія Бойко 24-го грудня свій день народження міг святкувати відомий політик, журналіст, публіцист, народний депутат України 1–3 скликань. І один із кращих кандидатів у президенти України за всю історію з часів проголошення незалежності. Очолював обласну раду на Львівщині, де став народним улюбленцем та справжнім лідером. Наші журналісти досліджували архівні відеозаписи, в тому

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L2 №12, грудень 2024 р. ВІДВЕРТО Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 — Юрію, ваше ім’я добре відоме на Вінниччині. Для одних — герой, для інших — в’язень, активіст, дисидент та політик. Ви можете самостійно дати відповідь на запитання «хто такий сьогодні Юрій Хорт»? — Сьогодні я, як і раніше, залишаюсь ідейним революціонером, яким був у 2014 році. Професійно — юрист, спеціалізуюсь здебільшого на трудовому праві, працюю з профспілками. Для мене це не просто робота, а продовження моєї боротьби за справедливість, за права звичайних людей, яких часто використовують та пригнічують. Моя громадянська позиція — це мій компас. Я ніколи не йду на компроміси зі своїми переконаннями, навіть якщо це загрожує мені проблемами. Завжди залишаюсь на стороні правди, честі та совісті. — Вже 10 років від початку кримінальної справи, де Вас намагались ув’язнити. Вінничани знають її як «справу порваного портрета». 2 роки Ви пробули в ув’язненні. Зараз — працюєте як юрист. Ви вважаєте себе дисидентом? — Це складне питання. Якщо говорити про Вінницю, про місцевий правлячий клан, то, мабуть, так. Я відкрито критикував владу, викривав її зловживання та корупційні схеми. І за це мені довелося дорого заплатити. Дисидентство — це протистояння багаторічному правлячому режиму. Умовно мене можна назвати саме «вінницьким дисидентом». Тут останні 20 років живе і паразитує нинішнє «гройсманівське угруповання». Мене нещодавно запрошували виступити спікером до Дня Гідності і Свободи в університеті, та я відмовився, бо вважаю, що на сьогодні в Україні права громадян нічого не вартують, ефективних інституцій для їх захисту практично немає. Всі це бачать і розуміють. — Попри всі труднощі, які довелось пережити, Ви не залишили 4 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 «ЗАРАДИ УКРАЇНИ ВАРТО ЖИТИ!» ІНТЕРВ’Ю З ПОЛІТВ’ЯЗНЕМ Г оворить Юрій Хорт. Відомий репресований вінницький активіст та опозиціонер, засновник «Народного трибуналу». У грудні 2024 року десяті роковини ув’язнення революціонера Юрія Хорта. Тисячі українців слідкували за його діяльністю. Хтось виходив із ним на акції, хтось — боровся пліч-о-пліч. Його знають як дисидента, політичного в’язня, громадського діяча. Після Революції Гідності його ув’язнили. 2 роки він провів у СІЗО. Не залишив свою громадську діяльність попри всі труднощі долі і досі бореться за справедливість. Зараз як юрист, у правовому полі. В грудні 2024 року роковини його справи. За цей час він від революціонера став професійним юристом. Закінчив університет. Чи ще не згас у ньому дух революції? Як живе тепер Юрій Хорт? Всі подробиці дізнаємось разом. громадську діяльність. Раніше були очільником Майдану. Тепер — фахово, як юрист, відстоюєте роботу Вінницького пологового будинку. Професійні адвокати відмовились від цієї справи. Бо знали, чиї довгі руки там замішані. Але Ви — не з таких! Безплатно допомагаєте громадським діячам домогтись справедливості та відстояти роботу пологового будинку в судах. Коли сформувалася ваша громадянська позиція? — Моя громадянська позиція — це не щось спонтанне, вона формувалася починаючи зі школи. На це сильно вплинула Помаранчева революція 2004 року. Тоді я усвідомив себе націоналістом. Пам’ятаю, як у шкільному творі на тему «Ким я хочу стати», я написав, що незалежно від професії, завжди буду українським націоналістом. Активну діяльність я розпочав у 2008 році. Тоді у Вінниці проводилися збори щодо ініціювання референдуму про скасування автономії Криму. Я приєднався до цієї ініціативи, бо вважав і вважаю зараз, що Крим — це невід’ємна частина України і він має бути областю. А вже 14 жовтня того ж року брав участь у марші УПА в Києві. Це було моє перше посвячення у «вуличну політику». — Перша асоціація із прізвиськом «Хорт» — це Майдан. Тоді Ви стали лідером Революції. У Вас були тисячі послідовників. Можливо, той період і став точкою опору, з якої почалась Ваша подальша діяльність. Де та як для вас розпочалась Революція Гідності, Майдан? — Я брав участь практично в усіх значних громадянських кампаніях в Україні. Навіть у шкільні роки підтримував Помаранчеву революцію і був на акціях проти губернатора Калетника у Вінниці. Звісно, коли спалахнули протести в Києві в листопаді 2013 року, я брав у них участь. 1 грудня був на Банковій, катався на славнозвісному бульдозері біля адміністрації президента. Потім бачив свої фото в протигазі. Це був час неймовірної єдності, коли ми всі відчували себе частиною чогось більшого, ніж кожен сам по собі. Наступного дня я звільнився з роботи в банку, і повністю присвятив свій час революції. Наступним важливим рішенням було в січні 2014 року зосередити свою діяльність у Вінниці (а не в столиці), внаслідок чого мене тут багато-хто досі впізнає. — Ви 2 роки провели у СІЗО, за ґратами. Хтось вважає Вас героєм, але є ті, хто — злочинцем. Бо сидів… За що були ув’язненні? — Я провів у в’язниці два роки через абсурдне звинувачення, через політичне переслідування. Мене судили за хуліганство, за масові заворушення, хоча насправді це була помста за мою активну громадянську позицію і революційну діяльність щодо місцевого мафіозного клану, який пустив тоді щупальця до центральних органів державної влади. Мені винесли вирок, який згодом був скасований апеляційним судом. Але справа «портрету» досі триває і використовується як засіб тиску на мене. Це свідчить про те, що судова система не змінилася. — Юро, Ви борець і це видно. Пройти таке пекло і не здатись зможе далеко не кожен. Скажіть, чи були моменти, коли вам було страшно? Можливо у в’язниці? — Звичайно, страх — це природне почуття, покликане забезпечити виживання. І я не виняток. Але чим більше ви переживаєте стресів, тим простіше вам контролювати свій страх, не дозволяти йому паралізувати волю. На мене постійно чинився тиск. Я з цим живу. Пам’ятаю, як у 2012 році прокурор відкрито заявив, що мене посадять. У червні 2014 року на мене був скоєний замовний напад, завдали удар в потилицю, після чого я був госпіталізований зі струсом мозку і тимчасовою амнезією. В той буремний рік мені постійно погрожували, надсилали кумедні СМС тощо. Сам факт мого незаконного ув’язнення — це був акт залякування. Але він на мене не подіяв. Навіть зараз вінницька мафія, використовуючи поліцію та інші структури, намагається впливати на мою роботу. Наприклад, відколи до суду було скеровано першу підготовлену мною справу щодо скасування ліквідації Пологового будинку № 2, за адресою моєї реєстрації у Вінниці відразу з’явилися правоохоронці. Це був листопад 2022 року. Звісно за цією адресою я давно не проживаю, але 2 години «діставати» моїх родичів і сусідів — це й було їх завдання. Відтоді я не відвідую Вінницю. У 2024 році вінницький суд надсилав ухвали до столичної поліції, щоб доправити мене до рідного міста по старій «справі портрета Порошенка». — Ви оприлюднили інформацію про те, що маєте кохану. В мережі обговорюють, що готуєтесь до весілля, бо всі побачили обручку на її пальці. Знаю, що її звати Ганнуся і вона щира патріотка, як і Ви. Як наречена ставиться до Вашої активної громадської позиції? — В цьому плані мені дуже пощастило. Вона не просто моя кохана, але й однодумець, розуміє важливість моєї діяльності, підтримує чи не в усіх починаннях. Вона сама є активною громадською діячкою, бере участь у різних акціях. Підтримувала Ірину Фаріон. — Ви наголошуєте, що Ви націоналіст. І що будете ним завжди. Таку велику ціну заплатили за громадсько — політичну діяльність. І далі продовжуєте. Це про справжню віру у свою ідею. Але, щодо звичайного людського життя. Поділіться із нашими читачами, як людині з минулим політичного в’язня влаштуватись на роботу? — Це було ключове питання для мене після звільнення з СІЗО. По сьогоднішній день банки не видають мені навіть копійчані кредити. У Вінниці знайти роботу було практично неможливо… Тому я відразу у 2017 році поїхав до Києва. Там мене ніхто не знав і було простіше. Мало-хто з моїх соратників розумів це банальне рішення. Люди хочуть бачити чесних політиків, але не цікавляться джерелами їх доходів. Якщо ви хочете грати в чесну гру і висловлювати свою (а не чужу) думку, ви не можете брати кошти у власників капіталу. Зараз я самозайнятий, працюю юристом, працюю з незалежними профспілками. На моїх сторінках у соцмережах час від часу публікую найбільш цікаві судові справи — наприклад, за рішенням суду нещодавно стягнув на користь двох працівників 350 і 500 тисяч гривень за незаконні звільнення їх з роботи. Така діяльність дає мені певну фінансову свободу та можливість продовжувати громадську діяльність, в тому числі безкоштовно супроводжувати суспільно значущі судові справи. В той час, як багато-хто в громадському секторі з «покоління Майдану» «продались» чи зникли. Розмовляла Аліна Мазур

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L3 №12, грудень 2024 р. АКТУАЛЬНО Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Д р щ р ф у 9 99 ХТО ТА ЯК РОЗЗБРОЮВАВ УКРАЇНУ З 1991-ГО РОКУ? Ще у 1991 році Україна мала один із найрозвиненіших оборонно-промислових комплексів у світі. Близько 3,5 тис. підприємств, із яких 700 спеціалізувалися на військовій продукції, забезпечували роботою понад 1,45 млн. осіб. Завод ім. Малишева у Харкові випускав до 900 танків щороку, а авіабудівні підприємства створювали тисячі літаків, що досі використовуються в різних країнах. Однак з часом ОПК України втратив більшу частину свого потенціалу. Станом на 2020 рік в Україні залишилося лише 147 державних і близько 250 приватних оборонних підприємств, а кількість працівників скоротилася до 100 тисяч осіб. Серед причин занепаду «оборонки» експерти називають неефективне управління, корупцію та недалекоглядність. Багато стратегічних підприємств були розпродані або перейшли у власність проросійських політиків. Наприклад, завод «Зоря» в Рубіжному Луганської області (зараз тимчасово окупована територія), що виробляв вибухівку, фактично був вкрадений лідером проросійської і нині забороненої партії «Опозиційна платформа — за життя» Юрієм Бойко ще за часів Януковича. А Вінницький авіазавод опинився під контролем колишнього президента заводу «Мотор Січ» та екс-депутата Верховної Ради чотирьох скликань В’ячеслава Богуслаєва та Петра Кононенка, гендиректора російської компанії «Борисфен». Богуслаєв з жовтня 2022 року заарештований по звинуваченню за цілою низкою статей з Кримінального кодексу, в тому числі — у державній зраді, колабор аційній діяльності та пособництву державі агресору. На момент здобуття незалежності Україна мала понад 2 млн. тон артилерійських боєприпасів, найбільше серед пострадянських республік (окрім росії). Запаси концентрувалися в трьох військових округах (Прикарпатському, Одеському та Київському) . Значна частина боєприпасів зберігалася в неналежних умовах, що призводило до корозії, пожеж і вибухів. Наприклад, у Прилуках снаряди розміщували у сховищах, призначених для авіабомб. Через це велика кількість боєприпасів піддавалась корозії або вибухала під час пожеж. Одним із найгучніших скандалів стала втрата 50 млн. патронів, призначених для експорту в Ефіопію, які зберігалися на відкритих майданчиках у Миколаївському порту, де частина заіржавіла або зникла безвісти. Через недбалість та диверсії були втрачені тисячі тон боєприпасів після вибухів на військових складах. Наймасштабніші катастрофи сталися: •2003 р., Артемівськ (Донецька область): Пожежа на складах боєприпасів, знищено 10 складів. •2005–2007 рр., село Цвітоха (Хмельницька область), село Новобогданівка (Запорізька область): Серія вибухів через підпал та недбалість, масштабні руйнування, жертви, мільйонні збитки. •2008 р., місто Лозова (Харківська область): Пожежа на складі боєприпасів, пошкоджено житлові будинки та школу. •2015 р., місто Сватове (Луганська область): Вибух, евакуйовано сотні людей, 4 загиблих. •2017 р., місто Балаклія (Харківська область), місто Калинівка (Вінницька область): Вибухи на арсеналах, евакуйовано понад 66 тис. людей. •2018 р., місто Ічня (Чернігівська область): Вибухи на складі, евакуйовано 12 тис. людей. •2023 р., місто Хмельницький, місто Павлоград (Дніпропетровська область): Ракетні удари та атаки російських дронів. Загинули люди, значні руйнування, вибухнули старі ракети РС-22 з 1800 тонами палива, утилізацією якого займався Павлоградський хімзавод. Інфографіку створено 01. 05. 2024 р. за даними, оприлюдненими у 2018 р. у відкритих джерелах під час роботи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо фактів розкрадання у ЗСУ та підриву обороноздатності держави Точна інформація про зброю в Україні станом на 1991 рік мала гриф секретності, і більшість позицій досі не розсекречені. Проте, за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI) та Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), на початок 1992 року (дані за 1991 рік майже недоступні у відкритих джерелах) Україна, окрім третього за величиною ядерного арсеналу у світі, мала значні військові ресурси. На території України базувались: • Три загальновійськові та три танкові армії, чотири повітряні армії, армія ППО, ракетна армія, Чорноморський флот. • 800 тис. військовослужбовців. Сухопутні війська: • Близько 6500 танків (Т-64, Т-72, Т-80). • Понад 11 тис. БМП, БТР і 7 тис. артсистем. • Реактивна артилерія («Град», « У р а г а н » , « С м е р ч » ) , З Р К (С-300, С-125, «Бук»), велика кількість стрілецької зброї. Повітряні сили: • П о н а д 1 1 0 0 л і т а к і в (МіГ-29, Су-27, Су-25) і сотні вертольотів (Мі-8, Мі-24). Чорноморський флот: • 350 кораблів, зокрема крейсер «Москва» (який у складі російської армії був знищений 13 квітня 2022 року Військово морськими силами України за допомогою двох крилатих ракет Р-360 «Нептун») та авіаносець «Адмірал Кузнєцов» (у грудні 1991 року був фактично викрадений росією — попри заборону Києва він прибув до базування Північного флоту ВМФ рф; у російсько-українській війні не бере участі, оскільки після «сирійського походу» у 2016– 2017 роках був пошкоджений самими росіянами і поставлений на тривалий ремонт). ЛЮТИЙ 2022 РОКУ Перед повномасштабним військовим вторгненням росії в Україну ЗСУ налічували 250 тис. осіб та модернізовану радянську техніку, включаючи зразки, отримані від партнерів: • Танки: 850–900 одиниць (Т-64, Т-72, Т-80). • Бронетехніка: 2000–2500 БМП ( Б М П - 1 , Б М П - 2 ) і Б Т Р ( Б Т Р - 6 0 , БТР-70, БТР-4). • Артилерія: 1800 систем (Д-20, «Мста-С», «Град», «Смерч»). • ППО: С-300, «Бук-М1», «Ігла», «Стріла». • Авіація: 125–150 бойових літаків (МіГ-29, Су-27, Су-25). • Морський флот: Фрегат «Гетьман Сагайдачний» (потоплений в перші дні вторгнення, щоб уникнути захоплення), катери «Гюрза-М», ракети Р-360 «Нептун». • П р о т и т а н к о в а з б р о я : П Т Р К («Стугна-П», Javelin, NLAW). • БПЛА: Bayraktar TB2, українські та комерційні дрони. Україна століттями виборює незалежність! За нами, за нашими воїнами — захисниками, за Україною сьогодні весь світ! Чи було так раніше? Чому світові лідери не зупинили терориста № 1 у світі — путіна у 2014-му, а потім у 2022 році? Чому не врятували сотні тисяч невинних душ, коли сталась блокада Маріуполя? Коли українці без води та їжі рятувались у катакомбах «Азовсталі»? Питань, як і відповідей, можуть бути сотні, але… З а висновками комісії експертів Верховної Ради, ми віддали ядерний потенціал на суму приблизно у 530 млрд. доларів. Жодна із країн до цього і після цього не пішла на такий безпрецедентний крок в ім’я миру на Землі. Та, окрім цього, ми були змушені віддати нашу військову техніку та зброю. Українське військо, станом 1991 рік, становило найпотужнішу армію Європи. А це три військових округи. Та понад 800 000 військовослужбовців. Створювались міжнародні комісії, які приїжджали в Україну і спостерігали за тим, як знищували ракети та стратегічні ракетоносці. Звісно, головним ініціатором роззброєння України виступала росія. Десятиліттями окупанти реалізовували свою стратегію знищення нашого військового арсеналу та оборонної спроможності. І очікували, що вони «візьмуть Україну за три дні». Прорахувались! Хоч і змогли докласти свою руку до знищення військової техніки, яка була в Україні на момент проголошення незалежності, але вони не змогли і ніколи не зможуть знищити український дух. Наші відважні Захисники та Захисниці — ось наша сила! Сила, яка показала всьому світу, що за Україну потрібно боротись! Що Україна вистоїть! Наші журналісти дослідили архівні матеріали про військовий арсенал, який був в Україні на момент незалежності. Підготували матеріали, які тривалий час були засекречені та приховувались від людей! Тож читайте і пам’ятайте, що ми ніколи не були країною третього світу, ми завжди мали силу, яку росіяни хотіли сторіччями у нас відібрати. Зараз — ми боремось, але після перемоги ми назавжди повинні запам’ятати і передавати своїм дітям, онукам та правнукам, що окрім незламних людей, в Україні була найпотужніша армія Європи та величезний військовий арсенал. І все це намагалась знищити росія… ПІДПРИЄМСТВА «ОБОРОНКИ» ЩО БУЛО, А ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ КУДИ ПОДІЛИСЬ СНАРЯДИ?

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

№12, грудень 2024 р. ТРИВАЄ СЛІДСТВО L4 024 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ДИВЕРСАНТИ НА ВІННИЧЧИНІ: ХТО ВОНИ? Образ диверсантів часів Другої світової війни, сформований під впливом радянського кінематографа, сьогодні значно відрізняється від реальності. У фільмах це завжди досвідчені шпигуни, майстри бойових мистецтв і підривної справи, яких викривають через дрібні деталі — скажімо, за формою капелюшків цвяхів на підошвах чобіт. У кінострічках радянські цвяхи округлі, а німецькі — квадратні, хоча насправді у Вермахті «квадратних цвяхів» ніколи не використовували... Сьогодні, коли Україна вимушена вести кровопролитну війну за свою незалежність, вона стикається з новою хвилею диверсій. Підпали військових автомобілів, адміністративних будівель чи ТЦК стали сучасною реальністю. Однак виконавці таких дій далеко не схожі на диверсантів із радянського кіно. За даними СБУ, це переважно уразливі категорії населення: підлітки з неблагополучних родин чи люди з кримінальним минулим, низьким рівнем освіти та соціальної адаптації, яких дистанційно вербують російські спецслужби через соціальні мережі та месенджери, зокрема Telegram, «Вконтакте» та «Одноклассники». На Вінниччині, як і в інших регіонах України, правоохоронці регулярно повідомляють про випадки підпалів. Водночас існують і менш публічні справи, кваліфіковані як диверсії, про які громадськості відомо дуже мало. Підпал ТЦК у Вінниці Ворожа мережа вербування діє підступно, намагаючись залучати для диверсії в якомусь регіоні жителів інших областей. Так, у липні 2024 року у Вінниці затримали сімнадцятирічного мешканця Білгород-Дністровського району Одеської області, який намагався підпалити будівлю обласного ТЦК. Близько четвертої ранку, юнак, керований російським агентом, кинув пляшки із запалювальною сумішшю у центральний вхід будівлі. Пожежу швидко загасила охорона. Як з’ясувалося, хлопець, шукаючи роботу в інтернеті, потрапив у пастку вербувальників через Telegram. Спочатку він фотографував військові об’єкти в Одесі, потім його відправили до Вінниці для підпалу ТЦК, а далі планувалися аналогічні злочини на Житомирщині. Прибувши у Вінницю, юнак зупинився у готелі «VIP Хостел», придбав компоненти для «коктейлів Молотова» і, дочекавшись безлюдної години, здійснив підпал. Його затримали того ж дня у хостелі. Дії підлітка кваліфіковані за ч. 2 ст. 113 КК України (диверсія). Підпал авто у Хмельницькому Натомість у ніч на 31 серпня 2024 року поліція затримала двох мешканців Вінниччини за підпал автомобілів у Хмельницькому. Організатором виявився двадцятисемирічний жмеринчанин, який знайшов «роботу» в інтернеті. Його спільником став неповнолітній студент аграрного ліцею з Вінниччини, позбавлений батьківського піклування, який спокусився на «заробіток» у 200 доларів. Жмеринчани прибули до Хмельницького і 3:50 облили запалювальною сумішшю Hyundai Santa Fe, що належав благодійному фонду «НЕСИ ДОБРО», та підпалили його. Вогонь пошкодив і припаркований поруч Renault Megan Scenic. Підліток стояв на сторожі, а старший знімав підпал на відео для звіту. О 5:00 поліція затримала обох. Їм інкримінують ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 (умисне знищення майна шляхом підпалу) та ч. 1 ст. 114–1 КК України (перешкоджання діяльності ЗСУ). Організатора взяли під варту, неповнолітньому призначили домашній арешт. Диверсії на залізниці У жовтні 2024 року біля села Селище Гніванської громади сталася диверсія на залізниці, що призвело до затримки руху потягів. Поліція швидко вийшла на слід 28-річної киянки Сабіни Гасимової та 29-річного уродженця Гнівані Віталія Нанави, яким інкримінують ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 113 КК України (диверсія, вчинена в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб). Гасимова, за завданням російського куратора, о 17:40 відкрила релейну шафу цвяходером, облила обладнання розпалювачем і підпалила. Нанава стежив за дорогою. Гасимова зняла відео для куратора. Ввечері вони здійснили аналогічний підпал на іншій ділянці залізниці, важливій для перевезення військової техніки. Гасимова отримала винагороду і поділилася з Нанавою. Адвокат Гасимової, посилаючись на позитивну характеристику, двох малолітніх дітей та відсутність (за його словами) кримінального минулого, просив про домашній арешт. Проте, у 2018 році Гасимова була засуджена за фіктивне підприємництво (за 300 гривень перереєструвала ТОВ для податкових махінацій), отримавши 3 роки умовно. Нанава також мав судимості за крадіжки у 2012, 2017 та 2019 роках, але завжди відбувався умовним терміном. Жмеринка, Писарівка, Скоморошки… У серпні 2024 року двадцятирічний Максим Єфремов з Донеччини підпалив Opel Vectra з гербом України у Жмеринці. Збитки склали 123 417 грн. У телефоні Єфремова знайшли фото пошкодженого авто, відео підпалу, фото опіків та листування з замовником, який пропонував гроші за підпали автомобілів військовослужбовців. Єфремов отримав за підпал 37 259 грн. Його також одразу затримали та оголосили підозру за ч. 2 ст. 194 КК України. Він перебуває під вартою із заставою 151 400 грн., яка досі не внесена. У липні 2024 року громадянин Молдови Віталій Гюмюшлю, працюючи в Одеській області, знайшов «підробіток» через Telegram. Йому запропонували 1000 доларів за підпал військового Mitsubishi Pajero у Вінниці. Гюмюшлю прибув до Вінниці, дійшов до села Писарівка, знайшов автомобіль на СТО, сфотографував його для кураторів, придбав бензин. Вночі він облив автівку бензином і підпалив. Поліція затримала його 25 липня. Йому інкримінують ч. 1 ст. 114–1 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України. 27 липня його взяли під варту. У Іллінецькому районі сімнадцятирічний хлопець підпалив приміщення Скоморошківського старостату (Оратівська громада) за криптовалютну винагороду, обіцяну через Telegram-канал «Реальна Вінниця». У жовтні 2024 року близько другої ночі він розбив вікно старостату цеглиною та кинув всередину запальну суміш. Збитки склали 190 тис. грн. У листопаді палія затримали. Йому висунули підозру за ч. 2 ст. 194 КК України. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у 53 680 гривень. У червні 2023 року цей же юнак був засуджений за крадіжку (ч. 4 ст. 185 КК України) до п’яти років позбавлення волі, але отримав два роки умовно. «З метою ослаблення держави» СБУ також розслідує кілька «цікавих» кримінальних справ, які майже не отримали розголосу. Одна з них — масштабна схема розкрадання електроенергії у Вінницькій області, що, за версією слідства, завдало державі збитків понад 30 мільйонів гривень лише за минулий рік. За даними СБУ, у замаскованих чагарниками складських приміщеннях була облаштована криптоферма. Її незаконно приєднали до мереж АТ «Вінницяобленерго» як звичайний житловий будинок, що дозволило використовувати електроенергію за пільговим тарифом — 2,64 грн/кВт-год замість комерційних 6–7 грн/кВт-год. Для розуміння: у світі середня вартість електроенергії для видобутку одного біткоїна (цифрова форма криптовалюти) становить 46 291 долар США. На початок вересня 2024 року ринкова ціна біткоїна становила близько 58 000 доларів. Видобуток одного біткоїна потребує близько 110 000 кВт-год електроенергії, але організатори крипто-схеми на Вінниччині вирішили суттєво «зекономити» коштом держави. Слідство виявило, що до схеми залучено фермерське господарство «Фрут САД», зареєстроване на Лілію Столяр у Жмеринці. Під час обшуків правоохоронці вилучили документи, які підтверджують злочинну діяльність: договори, платіжні інструкції, акти перевірки лічильників. Також конфісковано обладнання для майнінгу криптовалюти. А потім у суді «сплив» власник обладнання, адвокати якого через суд намагаються повернути вилучені майнери. Власником виявився Сергій Шестопалюк, головний бенефіціар і керівник ТОВ «Солар Стар АГРО», зареєстрованого у селі Селище Гніванської громади. Це підприємство про себе вказує, що воно завершує будівництво власної сонячної електростанції потужністю 1 МВт, надає послуги з сушіння та зберігання зернопродуктів, має потужні свердловини і будує цех розливу бутильованої питної води та напоїв. У 2020 році Сергій Шестопалюк безрезультатно балотувався до Вінницької міськради, як висуванець партії «Свобода». На той час він обіймав посаду керівника Подільського управління кіберполіції, а раніше він був заступником начальника управління карного розшуку главку МВС України у Вінницькій області. Зв’язок Шестопалюка зі справою викликає багато питань, враховуючи розслідування кримінального провадження за підозрою у «підготовці до диверсії» (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 113 КК України) у вигляді «вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на створення передумов до погіршення технічного стану регіональних мереж електроживлення та/або повного їх виведення з ладу». Зміцнення інфраструктури? СБУ також розслідує справу про ймовірні зловживання під час будівництва захисних споруд для об’єктів критичної енергетичної інфраструктури у Вінницькій області. Кримінальне провадження було відкрите в листопаді 2023 року. Згідно з урядовою програмою захисту підстанцій «Укренерго» від атак російських дронів на Вінниччині стартував проєкт зі зміцнення енергоінфраструктури. Замовником робіт виступила Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області. Серед підрядників — ТОВ «Севен Сі Ай» (Київ) та ТОВ «Промбудмеханізація+» (Чернівецька область). Формальною причиною для відкриття кримінального провадження стало виявлене порушення порядку будівництва. На двох підстанціях роботи розпочалися без обов’язкового погодження від Генерального штабу ЗСУ та ДСНС, що суперечить вимогам урядової програми. Але справу кваліфіковано за статтею «диверсія» (ч. 2 ст. 113 КК України), що вказує на її серйозність. Чому? За інформацією «Ми Вінничани», власницею та керівницею ТОВ «Севен Сі Ай», яке отримало 350 мільйонів гривень на будівництво захисних споруд, є Наталія Дерен. Вона також є співвласницею компанії «ПРО ПІ ЕМ» разом з Олексієм Просніцьким. Просніцький, своєю чергою, разом з Еліною Скобніковою заснував ТОВ «Айрон Лекс». А Скобнікова — співзасновниця ТОВ «Компанія «Еліта-Будінвест», яке входила до скандальної групи «Еліта-центр». Ця група у 2004 році здійснила наймасштабнішу аферу з продажу неіснуючого житла в Києві, завдавши збитків понад 6 тисячам людей на суму понад 383 мільйони гривень. Серед співзасновників «Еліта-Будінвест» значаться: Ігор Циганок (засуджений за шахрайство), Олександр Волконський (громадянин рф, який переховувався від правосуддя), а також сумнозвісний екс-нардеп від «ОПЗЖ», якій втік з України, Вадим Столар. Зв’язок підрядників, залучених до зміцнення енергетичної інфраструктури, із фігурантами гучних кримінальних справ багато про що говорить. Сергій Марущак

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

9 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №12, грудень Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ПІД МІКРОСКОПОМ 5 НА УКРАЇНУ НАПАЛИ ЧЕРЕЗ БАГАТСТВО НАДР, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ЗЕМЛІ? Російська агресія — це не просто війна за території. Це війна за нашу землю, за багатства, що століттями формувалися в її надрах. Це війна за нашу спадщину, вартість якої Forbes оцінив у вражаючі $14,8 трильйона! Уявіть собі — трильйони доларів, що належать кожному українцю, кожній дитині, яка народжується на цій благословенній, але скривавленій землі. Цифра у майже $15 трильйонів — це не просто абстрактне число на папері. Це потенціал, який міг би забезпечити гідне життя кожній українській родині. Це школи, лікарні, дороги, це майбутнє, яке у нас намагаються вкрасти! Ще у 2005 році запаси корисних копалин України оцінювалися у $7–10 трильйонів. Сьогодні ж ця сума зросла майже вдвічі, сягнувши астрономічних $14,8 трильйонів. І левова частка цих багатств — понад 70% — зосереджена на сході України: у Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях. Саме там, де сьогодні точиться найзапекліша боротьба, де ллється кров наших захисників, де ворог прагне загарбати наше — кам’яне вугілля (62% вартості всіх копалин), залізну руду (14%) та інші цінні ресурси. Загальний обсяг цих багатств сягає неймовірних 111 мільярдів тон! Задумайтесь: кожен українець має право на частку цих трильйонів! Це не просто ресурси держави — це наша спільна спадщина. І ми маємо боротися за неї, за право розпоряджатися своїми багатствами, за майбутнє, яке в нас намагаються відібрати. Ми маємо вибороти мир і процвітання на своїй землі, адже вона — не просто територія, а джерело неймовірного багатства, яке належить нам, українцям! І ніхто не має права це в нас забрати! КОГО ЗІ СТУДЕНТІВ МОБІЛІЗУЮТЬ НАСТУПНОГО РОКУ? В Україні з 2025 року можуть скасувати відстрочку від мобілізації для аспірантів-контрактників. Про це заявив голова освітнього комітету Верховної Ради Сергій Бабак. Головною причиною такого рішення є різке збільшення кількості аспірантів під час війни до 90 тисяч, що значно перевищує довоєнні показники. Бабак вважає, що багато хто використовує аспірантуру для уникнення призову, а не для наукової діяльності. Зміни можуть торкнутися аспірантів денної форми навчання, яка надає право на відстрочку. Для запобігання зловживанням планується проаналізувати ситуацію та розглянути обмеження вступу до аспірантури. Варто пам’ятати, що ТЦК лише виконують покладені на них обов’язки. Війна, розпочата росією, змусила Україну вдатися до мобілізації. Якби не вторгнення, повістки не стали б частиною нашого життя. Україна бореться за своє існування, протистоячи агресивній війні, яку веде росія, знищуючи будинки та життя мирних мешканців. Жорстокість окупантів на захоплених територіях є яскравим проявом їхнього зневажливого ставлення до українців. Без належної оборони ворог може окупувати нові регіони, змушуючи українців воювати на його боці проти інших країн. Російська пропаганда активно поширює антимобілізаційні настрої, намагаючись підірвати довіру українців до власної держави. Водночас російські медіа замовчують про жорсткі мобілізаційні заходи в самій росії. В Україні ж мобілізація залишається вимушеним і життєво необхідним кроком для захисту держави та її громадян. Дл 2024 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 20 МІЛЬЙОНІВ ВІД РОСІЇ ЗА ЗРУЙНОВАНЕ ЖИТТЯ 16 березня 2022 року російські війська, скинувши важку авіабомбу, цілеспрямовано та цинічно знищили драматичний театр у самому серці Маріуполя, де ховалися сотні мирних маріупольців разом з дітьми Вінницький районний суд 15 листопада 2024 року виписав російській федерації рахунок на 20 мільйонів гривень за страждання та зруйноване життя маріупольчанки Ірини Дядюн. Це не просто історія про втрачене майно, це свідчення того, що рано чи пізно росія відповідатиме за всі злочини, скоєні в Україні, та буде змушена компенсувати завдані збитки. Позов Ірини Дядюн розкриває жахливу картину життя в оточеному російськими вояками Маріуполі. Разом з донькою з перших днів великої війни жінка була змушена ховатися у підвалі власного будинку без світла, тепла, зв’язку та їжі. Згодом вони знайшли прихисток у Маріупольському драматичному театрі, який згодом, після бомбардування російською авіабомбою, перетворився на братську могилу. Ще до цієї трагедії, 11 березня, російський снаряд зруйнував будинок Ірини. Все майно було знищено. 16 березня, під час бомбардування театру, жінка з донькою дивом вціліли, опинившись під завалами. Їхній шлях до порятунку пролягав через окупований Бердянськ, де вони провели тиждень, перш ніж змогли дістатися до Запоріжжя, а звідти — на Вінниччину. На блокпостах окупантів вони зазнавали принижень та обшуків. У суді Ірина довела, що їй належали дві квартири у Маріуполі, вартість яких вона оцінила у 10 мільйонів гривень. Фотографії зруйнованого будинку підтвердили втрату майна. Крім матеріальних збитків, жінка вимагала компенсації за моральну шкоду. Висновок психолога підтвердив діагноз посттравматичного стресового розладу, викликаного пережитим жахом, страхом смерті та втратами. С у д , к е р у ю ч и с ь Конституцією України, Цивільним кодексом, практикою Європейського суду з прав людини, повністю задовольнив позов Ірини. З російської федерації має бути стягнуто 10 мільйонів гривень за зруйноване житло та ще 10 мільйонів — за завдані моральні страждання. Рішення ухвалено заочно, оскільки представники росії проігнорували суд. На перший погляд це рішення — символічне. Але насправді воно створює важливий прецедент. Відповідальність росії за розв’язану війну та завдані збитки — неминуча. Реалізація рішення можлива через міжнародні судові інстанції та механізми стягнення збитків з російських активів за кордоном. Процес цей тривалий, але кожне таке рішення — цеглина у фундаменті майбутньої відбудови України коштом агресора. Олег Карпов Наші журналісти підготували матеріали по декількох тендерах. Тільки подивіться, на що йдуть мільйони з місцевого бюджету Вінницької громади у часи, коли наші Захисники та Захисниці на фронті потребують допомоги. Звичайні люди сьогодні не мають змоги заробити великі гроші, щоб самостійно покривати всі витрати військових. Ще рік тому громада вимагала у чиновників Вінницької міської ради не розбазарювати бюджет громади, акумулювати кошти та спрямовувати їх на допомогу нашим захисникам, на закупівлю зброї та на підтримку поранених військових, які зараз знаходяться в шпиталях. Проте, до думки громади ніхто не дослухався, а кошти і далі почали виділятись на розсуд чиновницької еліти. Даємо приклади тендерів та скіни замовлень міськради у системі держзакупівель Prozzoro. Приклади: 3 мільйони на прибирання офісів Пенсійного фонду у Вінницькій області, 50 мільйонів на ремонт суду у місті Вінниці, 66 мільйонів на капітальний ремонт дороги. КУДИ РОЗБАЗАРЮЮТЬ БЮДЖЕТ ГРОМАДИ У ВІННИЦЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ?

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

10 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №12, грудень 2024 р. ПРАВОВІ ПОРАДИ 6 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Статус учасника бойових дій (УБД) — це не лише визнання вашого внеску у захист України, а й право на ряд пільг та гарантій. Хоча процедура отримання УБД може бути складною, озброївшись знаннями, ви зможете успішно її пройти. Хто має право на статус УБД? Право на УБД мають військовослужбовці ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, Нацполіції, ДСНС, прикордонники, бійці добровольчих формувань, співробітники Служби судової охорони, військових прокуратур та інші, хто брав безпосередню участь у бойових діях, виконував завдання в районах їх проведення, незалежно від кількості днів. Це включає участь в авіаударах, морському патрулюванні, захисних діях ППО, а також роботу технічного персоналу, логістів, будівельників фортифікацій тощо. Окрема категорія — добровольці, які брали участь у бойових діях з 24 лютого до 25 березня 2022 року, та працівники підприємств, установ, організацій, залучені до АТО з 19. 07. 2014 року до 22. 06. 2015 року. Важливо: для тих, хто не брав участі в безпосередніх бойових зіткненнях, необхідне підтвердження участі не менш ніж 30 днів в АТО/ООС. Які пільги надає статус УБД? Статус УБД гарантує низку пільг, включаючи: безкоштовні ліки, протезування зубів, проїзд у громадському транспорті, першочергове обслуговування в медзакладах, пільги на навчання дітей, знижки на комуналку. Детальніше про пільги можна дізнатися на сайті Міністерства у справах ветеранів України. Як отримати статус УБД? КРОК 1: збір документів Основа — довідка про безпосередню участь у заходах забезпечення оборони України (Додаток № 6). Її видає командир військової частини на підставі рапорту. Якщо командир відмовляється видавати довідку, військовослужбовець має право звернутися до комісії самостійно. Додатково можуть знадобитися: витяги з наказів (про залучення до АТО/ООС, участь у боях, поранення), довідки з військових частин та медзакладів, посвідчення, свідчення побратимів (нотаріально завірені, особливо для добровольців), фото-, відеоматеріали, медичні документи про поранення (якщо є). Для добровольців, які не мають довідки, потрібні заяви трьох свідків-УБД, один з яких — командир підрозділу. КРОК 2: подання документів * Чинні військовослужбовці: Через «Дію», email Міноборони (zvernmou@post.mil.gov.ua), або через комісію органу військового управління (адреси можна знайти на сайті Міноборони). * Ветерани: До ТЦК за місцем реєстрації, які передадуть документи до комісії. * Добровольці (2 4. 02– 25.03.2022 року): Довідка від командира або нотаріально завірені заяви трьох свідків-УБД, один з яких — командир. * Самостійне подання: Заява з фото, згода на обробку персональних даних, та копії підтверджуючих документів (рекомендовано мати оригінали Додатка 6). КРОК 3 Розгляд документів комісією (до 30 днів). Що робити, якщо відмовили? 1. Отримайте письмову відмову з поясненням причини (невідповідність документів, відсутність правових підстав, недостовірна інформація). 2. Зберіть додаткові докази. 3. Подайте апеляцію до вищої комісії (за рішенням керівника Міноборони, Мінюсту, МВС тощо) або до окружного адмінсуду. 4. Зверніться по юридичну допомогу. Важливі зміни та доповнення: * А в т о м ат и ч н е н а д а н н я УБД: В н е с е н о з м і н и до законодавства, чекаємо на впровадження. * Спрощена процедура (з 24. 08. 2023 року): Довідка (Додаток № 6) стала основним документом. Пам’ятайте: Отримання статусу УБД — це ваше право. Будьте наполегливими та звертайтеся за допомогою до юристів, якщо потрібно! У 2024 році відбулися важливі зміни в законодавстві про спадкування, які суттєво впливають на процедуру оформлення спадщини, особливо в умовах воєнного стану. Розглянемо основні нововведення. Ключові зміни 2024 року * Місце відкриття спадщини: Відновлено правило визначення місця відкриття спадщини за останнім місцем проживання спадкодавця. Раніше, протягом певного періоду, діяв порядок, за яким місцем відкриття спадщини вважалося місце подання першої заяви спадкоємця. *Строки для прийняття спадщини в умовах воєнного стану: Якщо смерть зареєстрована пізніше, ніж через місяць після фактичної смерті, 6-місячний строк для прийняття спадщини починає відраховуватися від дати державної реєстрації смерті. Це правило діє протягом воєнного стану та двох років після його завершення. * Спадкування на окупованих територіях: Спадкоємці можуть подавати заяву будь-якому нотаріусу на підконтрольній Україні території. Однак, спочатку необхідно встановити факт смерті через суд. * Місце вчинення нотаріальних дій: Якщо спадкодавець помер на окупованій території, нотаріальні дії проводяться за місцем подання першої заяви. Це стосується і випадків, коли спадкову справу було заведено не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності нових законів. Місце відкриття спадщини (загальне правило) Зазвичай це останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме – місцезнаходження нерухомого майна (або основної частини рухомого, за відсутності нерухомого). Для спадкодавців, які проживали за кордоном, місце відкриття спадщини визначається згідно із Законом «Про міжнародне приватне право». Особливості спадкування під час війни * Спадкодавець помер за кордоном: Порядок спадкування визначається Законом «Про міжнародне приватне право» та відповідними міжнародними договорами. Якщо нерухоме майно знаходиться в Україні, заява подається за місцем його розташування. * Строки: Стандартний строк для прийняття спадщини – 6 місяців з дня смерті. Хто може бути спадкоємцем? Фізичні особи, живі на момент відкриття спадщини (або зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті). Юридичні особи можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Спадкування за законом (без заповіту) Черговість спадкоємців визначається ступенем спорідненості. Спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від неї протягом 6 місяців. Що можна спадкувати? Майно, гроші, цінні папери, майнові права та обов’язки. Важлива інформація: * Нотаріус діє в межах свого нотаріального округу (за деякими винятками). * Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини. * Певні категорії громадян мають право на безоплатну правову допомогу (ВПО, малозабезпечені тощо). Не зволікайте зі зверненням до фахівців! Кваліфікована юридична консультація допоможе вам коректно та своєчасно оформити спадщину. 2024 р. Для розміщення реклами в га У 2024 році відбу- для прийняття спад ОФОРМЛЕННЯ СПАДЩИНИ ОСНОВНІ ЗМІНИ 2024 РОКУ ТА НЮАНСИ: ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ ОТРИМУЄМО СТАТУС УБД РОЗ’ЯСНЕННЯ ТА ПОРАДИ У 2025 році окремі категорії українців матимуть право вийти на пенсію за вислугу років. Це стосується громадян, які працювали на посадах із підвищеними вимогами до професійної працездатності. У Пенсійному фонді України зазначають, що таке право доступне лише для певних груп фахівців. Зокрема, це бортпровідники, працівники метрополітену та залізничного транспорту, спеціалісти, які займаються польовими геологорозвідувальними роботами, працівники лісозаготівель і лісосплаву, механізатори портів (докери-механізатори), члени екіпажів морського, річкового та риболовецького флотів, а також диспетчери й інженерно-технічний персонал цивільної авіації, які керують повітряним рухом. Для виходу на пенсію за вислугу років цим фахівцям необхідно досягти визначеного віку: 50–55 років для чоловіків і 45–50 років для жінок. Однак Пенсійний фонд повідомляє, що право на пенсію за вислугу років мають і представники інших професій, але для цього потрібно мати відповідний стаж. Наприклад, артисти повинні мати від 20 до 35 років творчої діяльності, працівники освіти, соціального захисту та медицини — від 25 років до 26 років і 6 місяців, спортсмени — щонайменше 25 років стажу, включно з 6 роками участі у складі збірних команд України. Окреме місце займають військовослужбовці, які можуть вийти на пенсію незалежно від віку за умови щонайменше 25 років служби. Для працівників авіації та льотно-випробувального складу також встановлено спеціальні умови: від 25 до 26 років і 6 місяців стажу для чоловіків та від 20 до 21 року і 6 місяців для жінок. ВИЙТИ НА ПЕНСІЮ РАНІШЕ: ЯКІ ПРОФЕСІЇ ДАДУТЬ ТАКУ МОЖЛИВІСТЬ У 2025 РОЦІ? Працівники критично важливих підприємств, які були працевлаштовані після 18 травня 2024 року, можуть отримати бронювання від мобілізації за загальним порядком. Мінекономіки уточнює, що умови бронювання не залежать від дати працевлаштування, а визначаються за загальними вимогами. Зокрема, працівники повинні бути на військовому обліку, мати оновлені дані та не бути у розшуку, офіційно працювати на підприємстві і отримувати зарплату понад 20 тисяч гривень. Також важливо, що для підприємств фіксується кількість працівників на 18 травня 2024 року, що дозволяє не зменшувати чисельність заброньованих осіб, навіть якщо чисельність військовозобов’язаних на підприємстві зменшується. Чи втратять бронь від мобілізації працівники, працевлаштовані після 18 травня 2024 року?

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

11 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com РОЗГАДАЙ №12, грудень ! Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 7 Тульчин — Хмільник — Марківка — Згар — Бар — Комарівці — Сіб — Русава — Браїлів — Жмеринка — Клембівка — Стрижавка — Фестивальний — Бернашівка — Гаврило — Чернятин — Ободівка — Рахнівка — Буша — Бершадь — Котовський — Синюха — Сабарів — Каланча — Голинчинці — Лядова — Гуйва — Глибочок — Лугова — Пеліканіт — Гордіївка — Бар — Томашпіль — Тяжилівка — Крижопіль — Плесо — Ольгерд — Пісня — Бароко — Пшениця — Татари — Андрусівський — Мури — Лісостеп — Граніт — Зубр — Леонтович — Поділля — Дорошенко — Вороновиця — Вареники — Християнство — Нива — Буряк — Вишивка — Регіна — Вовчок — Пирогов — Бандура — Черемош — Варнак — Козел — Артинов — Костін — Узелков — Пальченко — Шаматалюк — Івчук — Тодоров — Дозірчий — Фінашин — Обжинки — Ладижинське — Воєводство — Олег — Сухомлинов. ПІДКАЗКИ КРОСВОРД: ПОДІЛЬСЬКА КРУТОВEРТЬ ЗА ГОРИЗОНТАЛЛЮ: 1. Річка, на берегах якої розгортаються події у творі Коцюбинського «Тіні забутих предків». 3. Поема Тараса Шевченка, присвячена «Робін Гуду з Поділля» Устиму Кармалюку. 8. Село, що постачало у Рим та Венецію «золоту» подільську пшеницю. 9. Князь, який розбив татар та визволив від них Поділля, приєднавши до Литовської держави. 11. Мінеральна вода з Вінниччини. 15. Козацький гетьман, пов’язаний з Брацлавщиною. 17. Місто Вінниччини, назва якого за однією з версій походить від птаха крижень. 19. Найбільше водосховище у Вінницькій області. 20. Корисна копалина, яку видобувають на Вінниччині. 21. Засновник військово-польової хірургії. 22. Село і місце сили. 24. Домінуюча релігія Вінниччини. 25. Село поруч з великим кратером від метеорита. 27. Основна зернова культура Вінниччини. 28. Первісне призначення вежі Артинова у Вінниці. 30. Річка басейну Дністра. 32. Історична назва селища Михайло-Коцюбинське в Чернігівській області. 35. Місто, у якому найстаріший цукровий завод України перетворився у виробництво будматеріалів. 36. Інструмент, на якому грав Леонтович. 37. Відомий боксер з Вінниці, призер чемпіонатів світу та Європи. 39. Місто на Вінниччині, де композитор Чайковський написав п’єсу «Спомин про дороге місце». 40. Районний центр, чий символ крилатий кінь. 43. Винищена на Поділлі тварина. 44. Рідкісна гірська порода, запаси якої на Вінниччині найбільші в Україні. 46. Село біля найвищої точки Вінницької області. 47. Історична область, частиною якої є Вінниччина. 48. Адміністративна одиниця, до складу якої входила Вінниця у XVI столітті. 49. Районний центр Вінниччини, на гербі якого три золоті хлібні снопи. 51. Річка на Вінниччині. 52. Подільський генерал-губернатор у царській росії, звинувачуваний у корупції та масштабних розкраданнях снарядів та військового спорядження. 53. Київський князь, який взяв тиверців, що заселяли Поділля, у похід на Царгород. 55. Вид мистецтва розвинений в козацьку добу. 63. Письменниця, пов’язана з містом Немирів. 64. Інша назва острова Кемпа. 65. Ліва притока Дністра. 66. Перший мер Вінниці після проголошення незалежності України. 67. Нацгвардієць з Козятина, Герой України, після поранення, втративши руку, два дні самотужки пробивався через позиції ворога до своїх. 68. Річка, що впадає в Південний Буг біля Вінниці. 70. Архітектор, автор багатьох будівель у Вінниці. 71. Офіцер-десантник з Тарасівки Тульчинського району, Герой України, завдяки його діям на початку повномасштабної війни росії проти України на Донецькому напрямку вдалося взяти в полон понад десяток окупантів разом зі зброєю. ЗА ВЕРТИКАЛЛЮ: 2. Пам’ятник архітектури, розташований у Вінниці, датований XVII століттям. 4. Футбольний клуб з Вінниці. 5. Неофіційне свято на Вінниччині після збору врожаю. 6. Село, де народився Василь Стус. 7. До 2020 року районний центр Вінниччини. 10. «Ім’я» старовинного дуба у Вінниці. 12. Село поруч з християнською святинею Йосафатовою долиною. 13. Село, біля якого знайшли найдревніше золото України. 14. Село, де є церква-вулик. 16. Село, де знаходиться «Подільський Афон». 18. Село з палацом. 22. Село, де знайшли древнє поселення трипільської культури. 23. Вид мистецтва, поширений на Поділлі. 25. Тип ландшафту, характерний для Вінниччини. 26. Вінничанин, полковник медичної служби ЗСУ, Герой України, захисник «Азовсталі», понад два роки пробув у російському полоні. 29. Мирний договір, що залишив Брацлавщину під владою Польщі у 1667 році. 31. Традиційна страва Поділля. 33. Мікрорайон Вінниці із власною ГЕС. 34. Місто, в якому збереглися залишки фортеці. 38. Стиль, що переважав у будівництві церков на Поділлі в XVII–XVIII століттях. 41. Культура, що використовується для виробництва цукру. 42. Місто-курорт Вінниччини. 45. Воїн ЗСУ з села Ометинці Райгородської громади, Герой України, який після початку повномасштабної війни росії проти України командував взводом танків та зумів прикрити вихід бригади з оточення, врятувавши життя побратимів. 46. Злодій в законі та більшовицький польовий командир, чиє ім’я носила вулиця Соборна у Вінниці. 47. Водний об’єкт популярна зона відпочинку. 50. Село, де знайшли поселення скіфів. 54. Командир танкового підрозділу з селища Літин, Герой України, під його командуванням бійці неодноразово зривали наступ рашистів. 56. Річка басейну Південного Бугу. 57. Селище, відоме палацом Грохольських-Мокотовських. 58. Вихованець клубу бойових мистецтв «Гепард» з села Суворовське Тульчинського району, Герой України за особисту мужність і героїзм, виявлені на війні росії проти України. 59. Український композитор, пов’язаний з Вінниччиною. 60. Село, яке колись називалось Нижній Божській. 61. Село, в якому є музей Миколи Леонтовича. 62. Завоювали Поділля у 1240 році. 69. Права притока Південного Бугу.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

12 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com Бої гладіаторів на аренах Стародавнього Риму були популярними, але найбільшу популярність здобули венаціо — бої з участю тварин. Імператори часто організовували такі видовища. Наприклад, імператор Август провів 26 венаціо, під час яких загинуло 3,5 тисячі тварин. І мператори Калігула і Клавдій віддавали перевагу битвам людей з дикими тваринами, а Коммодус сам убивав тварин, часто розстрілюючи їх з лука. Венаціо включало різні дії: полювання, бої між тваринами, вистави з дресированими тваринами та страти. Іноді на арену виводили тисячі тварин, як, наприклад, на відкритті Колізею у 80 році, коли було вбито п’ять тисяч тварин лише за один день. Офіційно венаціо припинили лише в 681 році, через понад два століття після кінця гладіаторських боїв. №12, грудень 2024 р. Друк: ТОВ «Регіна ЛТД» (м. Вінниця, вул. Пугачова, 1, druk33@ukr.net). Наклад 15 000 шт. Зам. № 38137 Засновник: Громадська організація «Ліга Справедливості України» info@ligaspravedluvosti.com, info@vinnychany.info Ідентифікатор медіа R30-05302 ПИШІТЬ НАМ: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, а/с 352 КОЛЕЙДОСКОП 8 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 У грудні 2024 року згідно з місячним календарем знайдеться багато днів, коли можна відправлятися у подорож та розпочинати нові справи. Однак також є дні, коли краще виділити час для себе і утриматися від важливих рішень. МІСЯЧНИЙ МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР КАЛЕНДАР: ГРУДЕНЬ ГРУДЕНЬ 2024 РОКУ Дата День Фаза місяця Знак Сприятливі дні 1 грудня Неділя Остання чверть Лев Завершення творчих проектів 2 грудня Понеділок Остання чверть Лев Підготовка до нового етапу 3 грудня Вівторок Спадаючий місяць Діва Організація і наведення порядку 4 грудня Середа Спадаючий місяць Діва Завершення проектів 5 грудня Четвер Спадаючий місяць Терези Переговори та юридичні питання 6 грудня П’ятниця Молодик Терези Час для аналізу і планування 7 грудня Субота Зростаючий місяць Скорпіон Рішення складних питань 8 грудня Неділя Зростаючий місяць Скорпіон Початок глибоких змін 9 грудня Понеділок Зростаючий місяць Стрілець Навчання, подорожі, знайомства 12 грудня Четвер Перша чверть Козоріг Робота з фінансами 15 грудня Неділя Зростаючий місяць Водолій Інноваційні ідеї 18 грудня Середа Зростаючий місяць Риби Творчість і емоції 19 грудня Четвер Повний місяць Риби Завершення важливих справ 22 грудня Неділя Спадаючий місяць Телець Стабілізація і фінанси 27 грудня П’ятниця Остання чверть Рак Відпочинок і родинні справи 31 грудня Вівторок Молодик Діва Планування нового року 2–14 ГРУДНЯ: ЗРОСТАЮЧИЙ МІСЯЦЬ Період активності, зростання енергії. Відмінний час для нових починань, фізичних навантажень, навчання та розвитку. Займайтесь спортом, починайте нові проекти, налагоджуйте контакти. 15 ГРУДНЯ: ПОВНИЙ МІСЯЦЬ Пік емоцій, можливі несподіванки. Час підбиття підсумків, завершення проектів. Будьте обережні з емоціями, уникайте конфліктів, займайтесь творчістю. 16–31 ГРУДНЯ: СПАДАЮЧИЙ МІСЯЦЬ Період завершення та внутрішньої роботи. Час для очищення організму та відпочинку. Завершуйте розпочаті справи, займайтесь домашніми справами, плануйте відпустку. ВПЛИВ МІСЯЦЯ НА РІЗНІ СФЕРИ ЖИТТЯ • Під час повного місяця можливі загострення хронічних захворювань. Сприятливий час для процедур очищення організму — на спадаючому місяці. • Повний місяць може посилювати емоції, тому важливо бути терпимими один до одного. • Новий місяць — хороший час для початку нових проектів, повний місяць — для підбиття підсумків. • Зростаючий місяць стимулює творчість, спадаючий — допомагає зосередитися на деталях. СПРИЯТЛИВІ ТА НЕСПРИЯТЛИВІ ДНІ Сприятливі дні для справ: 7, 11, 15, 21, 22. Сприятливі дні для поїздок: 2, 9, 10, 15, 17–19, 22. Сприятливі дні для нових починань: 3, 9, 11, 15, 21, 29. Сприятливі дні для фінансових або юридичних справ: 3, 11,14,15, 21. Сприятливі дні для творчості та спорту: 3, 7, 8, 11, 12, 15, 20, 21, 30. Сприятливі дні для стосунків: 3, 7, 11, 12, 17, 18, 26. Несприятливі дні для справ: 1, 4, 6, 10, 13, 16, 25, 31. Пам’ятайте: місячний календар — це лише один з інструментів для планування життя. Головне — це ваша інтуїція та бажання досягти успіху. ГІГАНТСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ СЛОНІВ ВИЯВИЛИ В ІНДІЇ ЗАХОРОНЕННЯ ВІДБУЛОСЬ 300 000 РОКІВ ТОМУ В Індії археологи розкопали унікальне кладовище древніх слонів, серед яких — останки гігантського палеолоксодона, одного з найбільших ссавців, які коли-небудь жили на Землі. Це відкриття зробили в кар’єрі поблизу Пампоре. Серед знайдених артефактів — добре збережений череп із прямими бивнями, цілий комплекс скам’янілостей та кам’яних знарядь давніх людей. Дослідники звернули увагу на розломи в черепі слона, які дали їм змогу зазирнути всередину. Аналіз показав, що тварина могла загинути через хворобу. «Коли ми вивчали пошкоджені ділянки, то помітили аномальні зміни. Кістки черепа біля носових пазух мали губчасту структуру. Це свідчить про те, що слон страждав від синуситу — можливо, викликаного інфекцією або респіраторним захворюванням. Це цілком могло стати причиною його смерті», — зазначив Саймон Парфітт, дослідник еволюції людини з Музею природної історії. Проте сліди людської активності в цьому регіоні також викликають інтерес. Кам’яні знаряддя праці, знайдені поруч із кістками, та характерні сліди на останках вказують на те, що древні люди могли полювати на цих велетнів або обробляти туші після їхньої природної загибелі, використовуючи м’ясо цих істот як джерело їжі 300 000– 400 000 років тому. 5000 ТВАРИН ВБИВАЛИ ЗА ОДИН ДЕНЬ НА ЧЕСТЬ ВІДКРИТТЯ КОЛІЗЕЮ