Випуск №13
Січень 2025

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

КРОСВОРДИ, СЕНСАЦІЇ, СКАНДАЛИ, РОЗСЛІДУВАННЯ, ГОРОСКОПИ, ІСТОРІЇ №13, січень 2025 р. Індекс видання:5050 рекомендована ціна реалізації - 10 грн. ЩОМІСЯЧНА ГАЗЕТА «МИ ВІННИЧАНИ» У ВІЛЬНОМУ ПРОДАЖІ НА «УКРПОШТІ» АЛІМЕНТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗРАДА З РІДНИМ БРАТОМ У МОРГУНОВА ГОТУЮТЬСЯ ДО ВИБОРІВ? Стор. 2 Стор. L1 Стор. 6 Стор. L2 Стор. 2 Стор. 5 ПРАВОВІ ПОРАДИ 13-РІЧНИЙ ДЕНИС ГРАЄ В ОРКЕСТРІ НА ПОХОРОНАХ З РІДНИМ БРАТОМ НА МОЇХ ОЧАХ ЯК ВІЙНА, Стор. L3 Мужність українського народу та велич наших земляків назавжди увійде у світову історію. Споконвіку справжні українці боролись за незалежність. Читайте історичну сторінку про сотні здобутих перемог над московітами — загарбниками і пам’ятайте, що ніколи українці та росіяни, як і наші предки, не були «братніми народами». І сотні фактів доводять це. Від середньовічних зазіхань московітів на спадщину Київської Русі до сучасної загарбницької війни, розв’язаної Кремлем проти України. Багатовікова боротьба українців за свободу і незалежність незаперечно доводить: «братерство» — це лише міф. Реальність полягає в тому, що росія завжди прагнула поневолити Україну й знищити її ідентичність? ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Дякуємо за те, що купуєте нашу газету та підтримуєте незалежну журналістику. Майже 2 роки газета «Ми Вінничани» видається та розповсюджується у Вінниці. Та ми виходимо на нові горизонти! І від тепер, щомісяця, наша газета буде поширюватись по всій території Вінницької області. Придбати її можна у кожному відділенні «Укрпошти». «ЗЛОДІЇВ У ЗАКОНІ» Стор. L4 КРИМІНАЛЬНІ СХЕМИ ПЕРША МЕГААФЕРА ГРОЙСМАНА ВИПЛАТИ ЗА ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ ПОДРОБИЦІ СКАНДАЛУ СКАНДАЛУ МІЖ САВЧЕНКО САВЧЕНКО ТА БЕЗУГЛОЮ БЕЗУГЛОЮ ЕСКЛЮЗИВ БЮДЖЕТ-2025 ТРИ СТОЛІТТЯ ЩО ТРИВАЄ ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС: Запрошуємо Запрошуємо до співпраці співпраці дистриб дистриб’юторів, підприємців підприємців та рекламодавців рекламодавців. Пропону Пропонуємо Вам із нами розвивати розвивати вільну пресу Вінниччини Вінниччини. Дорогі наші читачі, купуйте купуйте газету для себе та своїх рідних, обговорюйте новини із знайомими та друзями друзями. Надсилайте Надсилайте нам свої листи з історіями історіями та повідомляйте повідомляйте новини зі своїх міст та сіл. Телефон Телефон рекламного рекламного відділу відділу: +380 68 911 99 33 Електронна Електронна пошта редакції редакції: info@vinnychany.info

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

2 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ 2 приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №13, січень 2025 р. ІСТОРІЇ НАШИХ ДНІВ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 13-річний Денис Гапонюк з села Верба на Рівненщині грає в похоронному оркестрі. Уявляєте? Йому всього тринадцять, але він своєю музикою проводжає захисників у вічність. Каже, що грає для героїв, які віддали своє життя на нашу свободу та Україну. До війни Денис мріяв бути трактористом. Але жахіття, яке накоїла путінська орда, все змінили. Денис на власні очі побачив смерть рідних та друзів. Та вирішив, як волонтер допомагати нашим захисникам. Робить окопні свічки для воїнів та грає на трубі на похоронах військових. Приєднався до оркестру, як тільки виповнилося дванадцать. Грає траурні марші, проводжає наших захисників… Каже, найважче — гімн грати, коли труну опускають. В горлі клубок стає, сльози навертаються. Адже більшість тих, кого ховає, — це ж його односельці, люди, яких він знав. Страшно, каже, було перший раз. А потім звик, сприймає як роботу. Хоча яка це робота для дитини? До похоронного оркестру він доєднався 1,5 року тому, у 12. Йому запропонував викладач Андрій Миколайчук, який і організував сам оркестр ще у 2014 році. «Відтоді діти дорослішали, виїжджали з села і на їхні місця приходили інші. Але для всіх дітей перші похорони — це завжди стрес», — каже викладач. Коли Дениса вперше покликали грати до оркестру, ноти траурних маршів він вчив за 2 дні до першого похорону. Юний музикант зізнається, що на перший раз було страшно, бо це взагалі був його перший похорон у житті, а далі звик і сприймає це як роботу. Коли похоронів немає, Денис вчиться в «музикалці», готується до екзаменів. Звичайний хлопець, мріє про трактор. Але війна… Вона все перевернула. Змусила подорослішати. А ще Денис з родиною робить окопні свічки. Для дядька, який на фронті воює. Уявляєте, після похорону — додому, і за свічки. Мама його, Наталя, підтримує. Розуміє, що це важливо. Каже: ««Буває, дорослі бояться на похорони йти, а ми дітей відправляємо». Іде Денис попереду процесії, маленький такий, з трубою. Грає. І в цій музиці — і біль, і скорбота, і шана героям. Адже він грає не просто ноти, він грає душею. І ця музика лунає над поліськими степами, нагадуючи нам про ціну свободи. Аліна Мазур 13-РІЧНИЙ ДЕНИС ГРАЄ В ОРКЕСТРІ НА ПОХОРОНАХ 2025 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 «НАША НАДЯ» VS «НЕСАМОВИТА МАР’ЯНА»: САВЧЕНКО САВЧЕНКО І БЕЗУГЛА БЕЗУГЛА ОДНА НА ОДНУ НАПИСАЛИ НАПИСАЛИ ЗАЯВИ У СБУ І ДБР Безугла звинуватила Савченко, капітана ЗСУ і командира роти територіальної оборони, у тому, що її наказ нібито призвів до наступу російських військ на місто Покровськ на Донбасі. Нардепка також зажадала від СБУ «дослідити діяльність» Савченко у війську, висловивши занепокоєння використанням засобів зв’язку, які вразливі до російського прослуховування. Своєю чергою, Савченко звинуватила Безуглу у можливій державній зраді та розголошенні секретної інформації. Вона закликала СБУ та ДБР перевірити діяльність депутатки, стверджуючи, що та неодноразово поширювала конфіденційну інформацію щодо обороноздатності ЗСУ. Настали такі часи, що є ризик померти від крінжу. І ймовірність такого сценарію зросла через скандал між двома відомими особами: чинною народною депутаткою Мар’яною Безуглою та екснардепкою, а нині військовослужбовицею Надією Савченко. Мар’яна Безугла, яка сама себе називає «драконихою за роком народження і зеленою за покликанням», тривалий час безкарно дискредитує командування ЗСУ та сіє розбрат серед військовослужбовців. Її суперечливі заяви, які вже б привели до слідства для будь-якої іншої особи, активно цитуються російською пропагандою. Журналіст Володимир Бойко, відомий своїми провокативними викриваннями корупції у політичній сфері (саме він першим свого часу повідомив про два тюремні строки Віктора Януковича), додав скандалу додаткового резонансу. Нині також військовослужбовець ЗСУ Володимир Бойко заявив, що соціальні мережі Мар’яни Безуглої контролює «творчий колектив» Головного управління розвідки Міноборони. За його словами, цей «колектив» координує кілька інформаційних проєктів, спрямованих на формування певної громадської думки. Однак, проблема з журналістикою у розумінні Володимира Бойка в тому, що попри його численні документальні інсайди, іноді важко розрізнити, де закінчуються факти і де починається його жорсткий тролінг, який журналіст охоче використовує. Окрім конфлікту із Савченко, Мар’яна Безугла опинилася в центрі скандалів у Верховній Раді. У лютому 2024 року вона вийшла з партії «Слуга народу», однак лише у вересні парламент проголосував за її відкликання з посади заступниці голови Комітету з питань нацбезпеки та оборони. Надія Савченко, яка у 2014– 2015 роках під час незаконного утримання в росії здобула популярність і заочно стала депутаткою парламенту від «Батьківщини», пізніше потрапила в скандали, пов’язані зі зв’язками з кумом путіна Віктором Медведчуком. Утім, після початку повномасштабної війни вона мобілізувалася до ЗСУ і стала командиром стрілецької роти. При цьому, Савченко не афішувала своє перебування у війську, хоча її підрозділ виконував бойові завдання на передовій, а сама Савченко у квітні 2024 року отримала серйозні травми, потрапивши під обстріл. Конфлікт між Савченко та Безуглою, на жаль, став яскравим прикладом інформаційних війн, які точаться всередині України. Під час кровопролитної війни з російською навалою подібні суперечки викликають занепокоєння щодо внутрішньої єдності та відповідальності публічних осіб. Олег Карпов ДО РЕЧІ. На початку 2024 року в рамках процесу «дерусифікації та деколонізації» за розпорядженням селищної голови Мурованокуриловецької громади (МогилівПодільський район) у селі Перекоринці на Вінниччині вулицю імені Надії Савченко перейменували на вулицю Оболонська. Попри колишні звинувачення у підготовці збройного нападу на Верховну Раду, Надія Савченко досі зберігає звання Героя України. Згідно із законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен фізичних осіб...», вулиці можна називати на честь людей лише посмертно. Проте цей закон неодноразово порушували. Зокрема, у 2015 році під час емоційного підйому ім’я Надії Савченко було присвоєно не лише вулиці в селі Перекоринці, а й площі в місті Ватутіне на Черкащині, яка раніше носила ім’я Леніна. ДРОН ДЛЯ ЛЕГЕНДАРНОГО «ТРОЛЯ» ПЕРЕДАЛИ ВОЛОНТЕРИ З КОЗЯТИНЩИНИ «Для нас честь мати такого земляка — легендарного воїна «Троля». Кожна хвилина спілкування з ним вселяє віру перемогу!», — розповідає волонтер Ірина Колесник. Волонтерка разом із земляками-козятинчанами передали військовому дрон для виконання бойових завдань. Розповідають, що до збору долучились в. о. міського голови Ірина Репало та працівники козятинської міської ради. «Тисячі наших земляків стали незламними воїнами. І одним із таких є військовий Анатолій, позивний «Троль». Воїн, який щодня йде в бій із ворогом! Для нас честь, що ми маємо такого легендарного земляка. Троль завжди на передовій. Виконує найскладніші завдання. А ми тут, в тилу, допомагаємо тим, чим можемо. Як волонтер я допомагаю військовим із 2014 року. Знайома з тисячами відважних військових. І велика честь знати, що багато серед них козятинчан!», — каже Ірина Колесник Соломія Бойко

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

3 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com 3 №13, січень 2025 р. ПІД МІКРОСКОПОМ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ВІННИЦЬКІ МЕДІЙНИКИ ТА ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ В БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ СЛОВА ЧИ МОЖНА ОБМАНУТИ ДЕТЕКТОР БРЕХНІ? «Пам’ятаю випадок, коли дружина підозрювала чоловіка у зраді з жінками, а виявилося, що він має стосунки з чоловіком. Це був шок для неї, але вони змогли подолати цю кризу і зберегти сім’ю» — Олександре, вже багато років Ви працюєте із детектором брехні. Виявляєте приховані сторони людського життя. Для когось така робота небезпечна, а хтось знайшов тут золоте дно. Бо за гроші продає «потрібну» правду у висновках «детектора брехні». Чи стикалися ви з пропозиціями «підіграти» результатам перевірки? — Так, на жаль, такі пропозиції надходять регулярно — від благань та обіцянок до відкритих погроз. Люди готові на багато що, щоб приховати правду. Але я переконаний, що будь-яка брехня рано чи пізно розкриється, і ціна обману завжди вища, ніж ціна правди. Моя репутація та професійна етика для мене понад усе. — Яка ефективність поліграфа? Чи можна його обманути? Що може вплинути на результати дослідження? — Ефективність поліграфа досить висока і досягає 95%, але за певних умов. Людина повинна бути у ясній свідомості, без впливу алкоголю, наркотиків чи сильних психотропних препаратів. Важливо також враховувати психологічний стан людини. Сильний стрес, страх, хвилювання можуть спотворити результати. Обманути поліграф навмисно, використовуючи спеціальні техніки, практично неможливо, але певні фізіологічні та психологічні фактори можуть вплинути на результати дослідження. Досвідчений поліграфолог завжди враховує ці нюанси. — Розкажіть про гучні справи, в яких вам доводилося брати участь як поліграфологу? Знаємо, що Ви співпрацюєте зі спецслужбами та допомагаєте вираховувати зрадників та ворогів України. — З початку війни наша робота набула особливої важливості. Звернень стало значно більше, і характер справ також змінився. Багато пов’язано з виявленням колаборантів, пошуком коригувальників вогню, перевіркою біженців. Кожна справа — це окрема історія, зі своїми драматичними поворотами. На жаль, я не можу розголошувати конкретні деталі, але можу сказати, що поліграф допоміг викрити чимало злочинців та запобігти багатьом трагедіям. — На поліграфі Ви проводите допити людей, які підозрюються у державній зраді. Скажіть, що найбільше Вас вражає у таких людях? — Зізнаюсь, найбільше вражає цинізм та холоднокровність людей, які, проживши все життя в Україні, зраджують свою країну, своїх рідних, друзів, життя співвітчизників за гроші. Це важко усвідомити, прийняти. Зрада — це удар в спину тим, хто тобі довіряє. Дивитися в очі такій людині та усвідомлювати мотиви її вчинків — моторошно. За моїм досвідом, не завжди це виключно гроші. Інколи це шантаж, іноді — ідеологічні переконання, що сформувалися під впливом ворожої пропаганди. Але в будь-якому разі, це трагедія — і для самої людини, і для її жертв. — Ви згадували про роботу з подружніми парами. Які найпоширеніші причини звернень? Чи можете поділитися цікавим, звісно ж, анонімним, випадком з Вашої практики? — Найчастіше пари звертаються через підозри у зраді, фінансові суперечки, ревнощі, загальну недовіру, проблеми у спілкуванні. Бувають і неочікувані результати. Пам’ятаю випадок, коли дружина підозрювала чоловіка у зраді з жінками, а виявилося, що він має стосунки з чоловіком. Це був шок для неї, але вони змогли подолати цю кризу і зберегти сім’ю. — Зараз активно обговорюється ідея обов’язкової перевірки на поліграфі для чиновників та депутатів перед обійманням посад. Як Ви ставитеся до цієї ініціативи? — Я підтримую цю ініціативу. Вважаю, що це надзвичайно важливий інструмент для забезпечення прозорості та чесності у владі. Прозорість — це ключ до довіри суспільства. Людина, претендуючи на посаду, особливо таку відповідальну, як державна служба, повинна розуміти, що її минуле буде ретельно перевірено. Це не лише питання законності, але й моралі та етики. Поліграф може виявити не лише відповідь на конкретне запитання, але й приховану інформацію, яка може бути важливою для оцінки кандидата, його схильності до корупції, наявності конфлікту інтересів, а також потенційних ризиків для національної безпеки. Це допоможе відсіяти недоброчесних кандидатів ще на етапі відбору. У інтерв’ю для редакції «Ми Вінничани» відомий український поліграфолог з Вінниці Олександр Сорочинський поділився власним досвідом виявлення правди через унікальний інструмент, відомий у народі як «детектор брехні». Олександр розповідає, як спецслужби використовують поліграф під час війни. Чи можна обманути детектор брехні та які гучні справи викрито за допомогою поліграфу — читайте далі. Софія Копач, керівник медіацентру «Ми Вінничани», розповіла про систематичні атаки на незалежних журналістів, включаючи погрози, наклеп та поширення фейків, що тривають вже два роки. Бездіяльність вінницької поліції, як за часів Івана Іщенка, так і Юрія Пархоменка, лише підтверджує системність переслідування «РАЗОМ МИ — СИЛА, І ПРАВДА НА НАШІЙ СТОРОНІ!» незалежних журналістів. Віталій Дужак, лідер «Ліги Справедливості України» та г о л о в н и й р е д а к т о р « М и Вінничани», наголосив на критичному рівні самоцензури в українських медіа, зумовленій страхом говорити незручну для влади правду. Він підкреслив, що навіть розслідування щодо ТЦК, яке мало на меті висвітлення правового бардака, спричинило невдоволення СБУ, хоча було проведено з дотриманням журналістських стандартів. Анатолій Якименко, політик та журналіст, звернув увагу на нові загрози для журналістів під час війни, включаючи безпідставні звинувачення у державній зраді, використання яких продемонстрував приклад Валерія Маркуса. Він закликав до обережності та відповідальності у висловлюваннях, підкреслюючи, що судова система стала інструментом придушення свободи слова. Історії про корупцію у війську, розказані Володимиром Воловодюком, представником козацького полку імені Івана Богуна, шокують. Розкрадання касок, зникнення зброї та «мертві душі» у війську — це не поодинокі випадки, а масова практика, що бере свій початок ще зі скандалу з «яйцями по 17 гривень». Ці факти свідчать про глибоку корупційну заразу, що вразила військові структури. Мар’яна Колос, мати загиблого героя «Грєнки», розповіла про свою боротьбу за гідне вшанування пам’яті героїв та проти байдужості Вінницької міської ради. Жахливий стан Алеї Слави, безликі стели без фотографій та біографій загиблих — це ганьба для міської влади та плювок в душу родинам загиблих. Мар’яна, як керівник вінницького осередку громадської організації «Спротив», закликала до активної боротьби та об’єднання усіх небайдужих. «Ми не будемо стояти осторонь, поки наша пам’ять про героїв зневажається, а корупція процвітає», — заявили учасники круглого столу. Підписання меморандуму, у якому взяли участь «Ліга Справедливості України», медіа «Ми Вінничани», громадська організація «Агрономічне без корупції», вінницький козацький полк імені Івана Богуна, громадська організація «Спротив», громадська організація «Бойове братерство України» та інші товариства — це не просто декларація про наміри, це початок рішучих спільних дій. Ми готові співпрацювати та об’єднуватися з усіма, хто прагне справедливості та перемоги. Ми закликаємо всіх небайдужих приєднуватись до нашого руху, надавати інформацію про корупційні злочини та разом боротися за Україну, бо тільки разом, об’єднавшись, ми — непереможна сила! Сергій Марущак Вінниця стала епіцентром потужного руху за свободу слова та проти корупції, що розпочався зі спроб залякування та дискредитації незалежного медіа «Ми Вінничани». Кульмінацією цього протистояння став круглий стіл, який зібрав десятки журналістів, громадських діячів та активістів, рішуче налаштованих захищати право на правду та протистояти тиску влади. Представники різних медіа та організацій, об’єднані спільною метою, підписали меморандум про співпрацю, демонструючи свою непохитну єдність.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

4 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ 4 приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №13, січень 2025 р. БЕЗЗАКОННЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com ЕКОЛОГІЧНОЮ КАТАСТРОФОЮ ЗАБУДОВНИК ПІД ВІННИЦЕЮ ПОГРОЖУВАВ Мешканці мікрорайону Барський під Вінницею опинилися заручниками цинізму забудовника Володимира Хоменка, директора ТОВ «КНС». Під приводом відсутності коштів на обслуговування каналізаційної насосної станції, він погрожував відключити від неї весь мікрорайон, що могло призвести до санітарної катастрофи. Мало того, Хоменко офіційно звертався до комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» з проханням відключити мешканців і від водопостачання — аби, мовляв, уникнути «жахливих екологічних наслідків». Його листи, датовані 28 листопада 2024 року та 3 грудня 2024 року, викликали у людей ще більше занепокоєння та обурення. Сам Хоменко стверджував, що мережі перейшли на обслуговування ТОВ «КНС» 17 жовтня 2022 року. Проте, мешканці розповідають іншу історію. Вони вкладали власні кошти — від 30 тисяч гривень — у будівництво цих мереж через обслуговуючий кооператив «Барком» ще у 2014 році. Після ліквідації «Баркому» дозволи на підключення видавав ФОП Віктор Рибак від імені іншого житлово-будівельного кооперативу «Барський», який належав Хоменку, і стягував з людей за підключення до 2000 доларів. Зараз зв’язатися з Рибаком неможливо — він не відповідає на дзвінки та повідомлення. Цікаво, що після ліквідації кооперативу «Барський» у 2021 році, мережі, побудовані за кошти мешканців, раптово опинились у власності Хоменка. Законність цього переходу викликає серйозні сумніви, адже згідно із законом про кооперацію, неподільне майно має переходити до іншого кооперативу або до бюджету. Куди ж поділися кошти, сплачені мешканцями за підключення до мережі? Це питання зависає у повітрі. «СКІЛЬКИ ЩЕ МАЄ ЗАГИНУТИ ЛЮДЕЙ, ЩОБ ВСТАНОВИЛИ СВІТЛОФОР?» ТАКЕ ПИТАННЯ МЕШКАНЦІ ЗАРВАНЦІВ НЕ ПЕРШИЙ РІК ЗАДАЮТЬ ВЛАДІ Мешканці мікро Вінницею опини цинізму забудов Хоменка, директо приводом відсут слуговування кан станції, він погр від неї весь мі ло п т о до ко ємства «В нал» з про мешканців З амість того, щоб прояснити ситуацію та знайти компроміс, Хоменко, як розповідають жителі району, вдався до погроз та образ у чаті Viber житлового масиву. Він безпідставно звинувачував мешканців у несплатах за обслуговування протягом 10 років, хоча жодного договору та офіційних рахунків не існувало. «Будете робити як я сказав», — заявляв він, ігноруючи запитання та пропозиції людей. Він називав співрозмовників «дебілами», радив «копати собі ямки вигрібні», а на прохання надати кошторис витрат відповідав зневажливо: «Комусь хтось оплачував можливо, але точно не за обслуговування!!!». Така поведінка була більше схожа на дії рекетира, аніж на дії відповідального бізнесмена. Зі скріншотів чату видно, як стривожені мешканці намагалися з’ясувати ситуацію: «А кому ми тоді сплачуємо за воду та водовідведення?», «На якій підставі нас відключать?», «Куди нам йти посеред зими?», «Чому збори призначені на робочий час, коли більшість людей працює?». Люди пропонували конструктивні рішення: встановити абонплату, залучити юриста для перевірки законності договору, передати каналізаційну насосну станцію на баланс «Вінницяоблводоканалу». Проте, все це Хоменко зухвало ігнорував. Депутат Якушинецької сільської ради Юрій Краківський намагався втрутитись у ситуацію та закликав Хоменка до конструктиву, наголошуючи на необхідності врахування інтересів людей. Він звертав увагу на юридичні аспекти проблеми — зокрема, на існування попередніх домовленостей та зобов’язань щодо утримання мереж у належному стані. Але ці заклики залишалися без відповіді. Ситуація ускладнювалася тим, що Хоменко є забудовником, який зводить великий житловий комплекс поруч з Барським. Мешканці запідозрили, що він хоче використати їхню каналізаційну насосну станцію для свого нового кварталу, переклавши витрати на їхні плечі. Мовчання сільради також викликало занепокоєння. Чому не реагують на ситуацію, що склалася, та не захищають права мешканців, які опинилися на межі екологічної катастрофи? Ця історія — яскравий приклад цинізму та безвідповідальності забудовника, який, прикриваючись фінансовими труднощами, фактично може шантажувати цілий мікрорайон. Чи зможуть мешканці Барського захистити свої права від свавілля Хоменка, якщо він надумає «повторити» зазіхання? Чи втрутиться нарешті місцева влада та правоохоронні органи, аби запобігти екологічній катастрофі та покарати винних? Забудовник Хоменко вже давно відома особистість у Вінниці. Він почав забудовувати Барський масив на території Якушинецької громади ще 13 років тому. Вінничани пам’ятають, як невдоволені інвестори комплексу «Барський» перекривали у Вінниці центральні вулиці у 2018 році. Тоді схема Хоменка працювала так: будинки будувалися, квартири продавалися у незаконних житлових комплексах (побудовані будинки мали проблеми з документами, вони не могли бути підключені до жодних комунікацій). Проте, коли будівництво закінчилось та інвестори дізнались про те, що все відбувається незаконно, їм почали розповідати казки, що провини забудовника у цій ситуації немає, мовляв, це місцева влада не дає дозволи підключити комунікації. Щоб свою вину перекласти на інших та повернути до себе довіру інвесторів та надії людей, які купили в нього квартири, Хоменко і організував перекриття вулиць. Таким методом шантажу він домігся підключення міських комунікацій до незаконно побудованих будинків. А ле чому ж пану Хоменку потрібні були комунікації саме від Вінниці, якщо будівництво тривало на території Якушинецької громади? А все тому, що Хоменко свої будинки хотів підключити до усіх вінницьких комунікацій. Тобто побудував у селі, а підключив комунікації до міста. Правда до цього Хоменко намагався задобрювати вінницьку владу подарунками. Наприклад, побудував стадіон біля будинку школярів та юнацтва. А от Якушинецька громада не отримала від Хоменка навіть школу, яка була запланована на місці житлового комплексу «Барський квартал». Мешканцям цих будинків своїх дітей доведеться влаштовувати у садочки та школи Вінниці. Олег Карпов Барське шосе у Вінниці — дорога, що стала синонімом небезпеки для мешканців села Зарванці. Щоденний ризик для життя — ціна, яку вони платять за бажання дістатися до роботи, школи чи дитячого садочка у місті. І в центрі цієї проблеми — не лише бездіяльність влади, а й зламані обіцянки забудовника. Ще на етапі презентацій блискучих новобудов, коли майбутнім мешканцям малювали райдужні перспективи комфортного життя, забудовник житлового комплексу чітко та недвозначно обіцяв: пішохідний перехід буде! Це була важлива умова, яка для багатьох стала вирішальною при виборі житла. Люди повірили, інвестували свої кошти, переїхали — і стикаються з щоденною небезпекою на жвавій трасі. Де ж обіцяний перехід? Де турбота про безпеку мешканців, яким так впевнено дивилися в очі та гарантували комфорт? Забудовник, звісно, знайшов виправдання: конфлікт з міською владою. Зручний спосіб змити руки та перекласти відповідальність на інших. А міська влада, зі свого боку, годує мешканців Зарванців обіцянками вже кілька років. Відповіді на петиції змінюються, але суть залишається незмінною: світлофора немає. «Відсутність технічної можливості», «розгляд питання», «розробка плану» — стандартний набір відмовок, за якими ховається байдужість та бездіяльність. Нещодавно на цій ділянці сталася жахлива трагедія: машина збила хлопчика. Скільки ще має загинути людей, щоб на Барському шосе нарешті з’явився світлофор? Скільки ще матері матимуть тремтіти від страху, переводячи своїх дітей через цю небезпечну дорогу? Історія мешканців Зарванців — це кричущий приклад того, як легко даються обіцянки і як важко домогтися їх виконання. Це історія про знецінення людського життя та байдужість тих, хто повинен дбати про безпеку громадян. І доки ця ситуація не зміниться, тінь трагедії нависатиме над Барським шосе, нагадуючи про зламані обіцянки та невиконаний обов’язок. Сергій Марущак П оки публікація готувалася до друку, Володимир Хоменко у соцмережах зробив кілька заяв у своїй звичній манері (він не вміє спілкуватись без лайки та демонстрації крайнього хамства). Зокрема, забудовник повідомив: «непорозуміння з мережами вичерпано на звичайних зборах! Основна проблема полягала в тому, що люди просто не володіли інформацією!». Цікаво, а хто з Хоменку заважав це зробити із самого початку? Далі він звинуватив видання «Ми Вінничани» та нардепку Ірину Борзову у спробах «нагнути мене та мій бізнес». Особливо різкі заяви були спрямовані на Борзову. За словами Хоменка, вона, нібито, мститься йому через те, що не стала головою Вінницької обласної адміністрації. Хоменко стверджує, що Борзова дала команду «Фас» через своїх представників «підняти всі старі кримінальні справи, відкрити нові та чинити тиск на мене та мій бізнес». Окрім того, Хоменко звинуватив Борзову, що вона не долучилася до вирішення проблем громади — таких як питання мереж, пішохідного переходу, асфальтування чи освітлення вулиць. Водночас, ці звинувачення виглядають дивно, адже більшість із згаданих проблем створив сам Хоменко, як забудовник.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L1 №13, січень 2025 р. ВІДВЕРТІ ІСТОРІЇ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Пишу листа, бо вже немає кому пожалітись. Скільки я передився мелодрам, але ніколи б не повірив, що зі мною це станеться. Розказую, більше не можу носити цей біль у собі. Мушу викричати його, вилити на папір. Може, стане легше… Три роки пекла. Три роки війни. Бачив таке, що вам і не снилося. Смерть ходила поруч, дихала в потилицю. Втратив друзів, побратимів. Сам ледь вижив. А все заради чого? Заради кого? Заради неї, заради Наталки. Моєї коханої. Мріяв про зустріч, уявляв, як обійму її, як буду цілувати її руки… Як повернемося до нашого тихого життя у нашому домі. Він завжди був для нас оазисом у шумному морі. Та тепер, на війні, він мені здавався єдиним по-справжньому теплим і надійним місцем. Що там говорити… Я щоночі молився, щоб вижити. Дивився на ікону, яку тримав у своїх руках, та бачив тільки свій дім. Його я збудував самотужки, щоб прожити там все життя з дружиною Наталкою та дітьми. Але почалась війна, і я вирішив, що піду захищати свою родину на фронт. Так і подумав «Краще я піду на фронт, аніж окупанти прийдуть до мене додому». І так вже третій рік воюю. З нетерпінням чекаю можливості вирватись хоч на день у відпустку і приїхати у свій дім до коханої. Знаєте, тут, на фронті, по-іншому вчишся дивитись на життя. вже не хочеться поїздок в дорогі готелі, не хочеться на море чи інші курорти. Тут з нетерпінням хочеться тільки додому і до своїх рідних. От я і шукаю кожну можливість, щоб вирватись. І от одного разу, я вирішив зробити сюрприз сім’ї. Приїхав несподівано, серед ночі. Тихо підійшов до вікна, заглянув всередину… І кров в жилах застигла. Світло в спальні горить. Наталка в ліжку… не сама. З чоловіком. Ноги підкосилися. Дихати важко. В голові туман. Підійшов ближче, зазирнув у щілину в шторах… І в ту ж мить мене наче блискавкою вдарило. Той чоловік… мій брат. Рідний брат. Сергій. Той, що через город живе. Лежать вони, обійнявшись, сплять спокійно… А я тут, як останній ідіот, з квітами в руках… В мене навіть гніву не було. Тільки порожнеча. Всередині все вигоріло, зруйнувалося. Війна здалася дитячим садком порівняно з цим. Там хоч ворог зрозумілий, а тут… Удар в спину від найближчих людей. Тих, кому довіряв найбільше. Зайшов у хату. Наталка прокинулася перша. Побачила мене — і закричала. Брат підскочив, очі витріщив. Щось белькотіти почав, виправдовуватися. Мовляв, так сталося, не змогли втриматися… А Наталка в сльози. «Пробач», — каже, голосом ледь чутним. «Не стрималися ми. Так сумно було, так самотньо…». Не стрималися?! Три роки! Три роки я там, під кулями, про них думав, молився, щоб живим повернутися. Щоб разом бути. А вони… Пішов я геть з тієї хати. Не хотів ні бачити, ні чути їх. Кинув ті квіти на підлогу, вийшов і пішов… Ніч я просидів на вокзалі. Чекав найближчий потяг. І вирішив, що єдина моя пристрасть тепер — це війна. Я їду! І повернусь тільки з Перемогою! З повагою, Іван ЙОГО ПРИВИД Я БАЧУ НА МОРІ Вітаю, редакціє! Пишу вам, бо вже просто не знаю, що робити. Історія в мене якась дика, містична, аж мороз по шкірі. Може, хтось стикався з подібним, порадить, як бути. Бо я вже місця собі не знаходжу, ночами не сплю, все його обличчя перед очима. Познайомилися ми з Артуром на морі, до повномасштабної війни. Відпочивала я там, а він художник, приїхав етюди писати. Такий хлопець цікавий, не від світу цього. Мрійник. Очі бурштинові, дивиться – аж душу випалює. Як побачила – все, пропала. З першого погляду закохалася. Здавалося, що сто років його знаю. Так легко нам було разом, ніби все життя одне одного шукали. Гуляли вечорами по берегу, він мені про свої картини розповідав, про натхнення. А ще все про якісь сни дивні говорив, про маяк старий на скелі. Мовляв, кличе його туди щось, сниться постійно. Я сміялася, думала, фантазер. Ну хіба ж доросла людина може вірити в такі речі? А він серйозний такий був, переконаний, що це не просто сни. А потім він зник. Просто з лиця землі. Я прийшла на зустріч, а його немає. Чекала, чекала, а він так і не з’явився. Телефон вимкнений. Ніхто не знає, де він. Поліція шукала, та що там шукати... Як крізь землю провалився. Я вже думала, з розуму зійду. Все берег оббігала, всіх розпитувала. Ні сліду, ні звістки. Через місяць, вже майже змирилася з тим, що його більше не побачу, випадково натрапила на виставку його картин. Організували друзі на його пам’ять. А там, серед морських пейзажів та натюрмортів, – мій портрет. Він мене намалював. Та так влучно, так ніжно... Аж сльози на очі навернулися. І маяк той на картині, в кутку, ледь помітний, який йому снився. Я тоді як очманіла. Побігла до того маяка. Знайшла. Стоїть на скелі, страшний такий, занедбаний. А всередині, на стіні, напис, вирізаний ножем: «Навіки твій, Артур». І в ту ж мить мені так холодно стало, аж мороз по шкірі. Ніби він поруч. Відчула його присутність, їй-богу. Відтоді я його там бачу. Майже щовечора ходжу до маяка. Стоїть він на краю скелі, на море дивиться. Білий такий, примарний. Підійти боюсь. Як наближаюсь, він зникає. Тільки запах морської солі залишається та відчуття незрозумілої тривоги. Що це таке? Я не розумію. Може, він живий? Може, допомоги потребує? А може, вже немає його... Страшно мені, люди. Дуже страшно. Жити спокійно не можу. Все думаю про нього, про той маяк... Що робити? Підкажіть, будь ласка. Олена, читачка ЛИСТИ ЧИТАЧIВ З РІДНИМ БРАТОМ НА МОЇХ ОЧАХ СЕРЕД РОЗПАЧУ РОЗПАЧУ ВІЙНИ, Я ЗНАЙШЛА ЗНАЙШЛА КОХАННЯ КОХАННЯ Війна… Це слово стало синонімом горя, втрат, розлуки. Я, як і багато хто, пішла волонтерити в госпіталь. Хоч якось допомогти нашим захисникам. Щодня стикалася з жахом… кров, біль, страждання. Серце краялося. І от одного разу привезли хлопця молодого. Поранення важке, в голову. Лікарі кажуть – шансів мало. Лежить, не рухається, в комі. А я доглядаю його. Перев’язки, уколи, годую з ложечки… І відчуваю – щось мене до нього тягне. Не розумію що, але ніби рідна душа. Довго він в тій комі був. А як отямився – нічого не пам’ятає. Ані імені свого, ані звідки він. Чистий аркуш. Лікарі кажуть – наслідки травми. Може, пам’ять повернеться, а може й ні. А я все одно до нього ходжу. Розповідаю йому все підряд, казки читаю, про себе розказую. Співаю йому навіть. І розумію – закохуюсь. По вуха. В цього безпам’ятного солдата з сумними очима. Сама собі дивуюсь. І от одного вечора сиджу я біля нього, руку його тримаю. А він раптом очі розплющує і каже: «Ти ж та дівчина… зі сцени… яка співала…» Я як сірник спалахнула! Він щось згадав! Виявляється, ми з ним в одному університеті вчилися! Тільки я його не знала, а він мене запам’ятав. Я ж на всіх святах на сцені виступала, співала. А він, виходить, з глядацької зали дивився і… Запам’ятав. Доля… Звати його Сашко. Потроху він все згадувати почав. І мене згадав, і життя своє до війни. І ми зрозуміли, що це доля. Наша доля. Знову звела нас разом. Ось така історія. Неймовірна, правда? Знайти своє кохання в госпіталі, серед болю війни… Але ж кажуть, що кохання перемагає все. І я в це вірю. Аліна М. ЖИТТЯ ПЕРЕМАГАЄ Березень 2023 року. Тяжкопоранений військовий Михайло, одружився зі своєю коханою дівчиною Дар‘єю. Шлюб зареєстрували офіційно у лікарні Мечникова у Дніпрі. Стосунки молодят почалися 4 роки тому, планували одружитися ще до війни. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Михайла пішов на фронт. Його поранило на Донеччині, уламки ворожого снаряда влучили в шийний відділ хребта. Хлопця паралізувало. Він ледь прийшов до тями. Про поранення коханого Дар‘я дізналась не одразу: коли Михайло перестав виходити на зв‘язок, дівчина зателефонувала побратимам військового. Вони розповіли, що хлопець був поранений і доправлений до лікарні... Хочу розказати вам свою історію. Вона така… Не знаю навіть, як сказати… Фантастична! Про кохання. Справжнє кохання, яке я знайшла в найнесподіванішому місці. Шановні читачі! Ми віримо, що кожен голос важливий, і кожна історія заслуговує на те, щоб бути почутою. Саме тому ми звертаємося до вас із закликом поділитися своїми думками, переживаннями та ідеями. Чи стикалися ви з несправедливістю? Чи маєте пропозиції щодо покращення життя у нашому регіоні? Чи хочете розповісти про цікаву подію чи людину? Ми готові вислухати вас! Напишіть нам листа та розкажіть свою історію.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L2 №13, січень 2025 р. КОШТИ ГРОМАДИ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 КРАЇНА ВОЮЄ, А ВЛАДА ГОТУЄТЬСЯ ДО ВИБОРІВ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 БЮДЖЕТ ВІННИЦІ НА 2025 РІК Соціальні подачки замість реальних рішень Н а с о ц і а л ь н і в и п л а т и у 2025 році заклали 398,9 млн. грн. Це стабільно висока сума, і на перший погляд може здатися, що влада дбає про людей. Але давайте подивимося уважніше. У бюджеті передбачені матеріальні допомоги за поданням депутатів міської ради: • 2,16 млн. грн. загалом. • До 40 тис. грн. на одного депутата. Уявляєте цю картину? Перед виборами депутати щедро роздаватимуть гроші — вибірково, з «ручного режиму», щоб підкупити виборців. Ці гроші — не допомога, це політична інвестиція у голоси людей. І це відбувається тоді, коли кожна гривня потрібна на оборону, на підтримку армії, на реабілітацію поранених. Комунальні медіа: пропаганда замість правди Як думаєте, що буде показувати комунальний телеканал «ВІТА» за 57,1 млн. грн., які йому виділили? Що буде лунати на радіо «Місто над Бугом», яке отримає 21,6 млн. грн? Правду про розкрадання коштів? Розслідування про зловживання владою? Навряд чи. 78,7 млн. грн. на два медіа — це більше, ніж на багато критичних потреб громади. І це лише два медіа, які підконтрольні владі. Жодної копійки не виділено на незалежні видання, які могли б дійсно розповідати людям правду. Комунальні ЗМІ працюватимуть як рупори пропаганди, транслюючи «досягнення» місцевих можновладців. А що з фронтом? Що з житловими будинками, які потребують ремонту? Що з освітянами, яким урізають фінансування? Цинізм коштом містян: 656 мільйонів на утримання чиновників Коли українці віддають останнє на підтримку армії, влада Вінницької громади не забуває про себе. У 2025 році на утримання апарату управління виділили: • 656,4 млн. грн., з яких 460,8 млн. грн. — це зарплати чиновників. • 901 штатна одиниця — ось така «скромна» кількість працівників у час війни. Влада не скорочує штат, не економить на преміях і зарплатах. Вона роздуває витрати, живучи у своєму паралельному світі. Це виглядає як знущання над тими, хто змушений затягувати паски. Бо війна — це для простих українців, а для влади — час отримувати нові офіси і вищі зарплати. Оборона — непрозорі 800 мільйонів Так, на оборону закладено 800 млн. грн. Але є одне «але»: ці кошти не мають деталізації. Куди саме вони підуть? Чи дійдуть вони до фронту? Чи стануть частиною нових «схем»? Питання, на які у бюджеті немає відповідей. До порівняння: у 2024 році, після кількох переглядів бюджету, на оборону спрямували більше мільярда гривень. Що зараз? Скорочення на фоні зростання витрат на медіа і зарплати чиновників. Дефіцит, який оплатять люди Бюджет 2025 року, як і раніше, дефіцитний. Видатки — 6,52 млрд. грн., доходи — 6,42 млрд. грн. Це означає, що гроші доведеться позичати. А хто за це заплатить? Громада. Простий українець. Вибори на кістках: пріоритети місцевих можновладців Поки українські захисники тримають фронт, поки сім’ї військових втрачають найдорожче, влада готується до виборів. Вона виділяє мільйони на соціальні подачки і медіа-пропаганду. Вона не скорочує свої витрати, а навпаки — збільшує їх. Це не бюджет воєнного часу. Це бюджет цинізму і жадібності. Це бюджет людей, які думають не про громаду, а про владу і гроші. Бо на вибори можна йти навіть тоді, коли на фронті гинуть українці. Для таких «керманичів» вибори важливіші за війну. Підводимо підсумки Бюджет 2025 року — це не бюджет для людей. Це бюджет для влади. Для її переобрання, піару і комфорту. І поки країна воює, вони думають про «свої рейтинги» і нові кабінети. Але українці вже навчилися розрізняти правду і пропаганду. І вони ще скажуть своє слово. Віталій ДУЖАК, лідер громадської організації «Ліга Справедливості України» Зазначимо, що бюджет громади формується із податків вінничан. В грудні 2024-го міська влада анонсувала заплановані витрати бюджету громади на наступний рік. Прикро, що сьогодні у чиновників та можновладців інші пріоритети, аніж у простого народу. Поки всі свідомі люди одноголосно вимагають збільшити бюджет на допомогу армії та захисникам, пораненим військовим, у Вінницькій міській раді планують як роздерибанити його. Здавалось би, 3 рік війни, головною статтею витрат бюджету громади має бути армія. І тільки армія. Допомога нашим захисникам! Українці платять найвищу ціну – віддають власне життя за свободу, за незалежність, за можливість жити у власній країні. Армія потребує підтримки, громади вимагають грошей на відновлення критичної інфраструктури. Але місцева влада, схоже, живе у власному світі. У Вінниці готують бюджет на 2025 рік, і, здається, він написаний не для фронту і не для людей, а для «переобрання себе коханих» на нові терміни. Журналісти видання «Ми Вінничани» неодноразово викривали посадовців Вінниччини, пов’язаних з так званим «Міжрегіональним координаційним гуманітарним штабом», очолюваним Володимиром Гройсманом. Під час війни кошти, виділені на закупівлі для військових, використовуються у схемах «розпилювання». Тамога, це політична інвестиція Жодної копійки не виділено Д р у р ц, ПРОКУРАТУРА ЗВЕРНУЛА УВАГУ НА «ГУМАНІТАРНИКІВ» ГРОЙСМАНА, ЯК «ПИЛЯЮТЬ» БЮДЖЕТ ПРИ ЗАКУПІВЛЯХ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ Вінницька обласна прокуратура у грудні 2024 року проінформувала про виявлені порушення законодавства чиновниками Вінницької міськради при закупівлях обладнання для ЗСУ. Під час моніторингу закупівель на порталі Prozorro правоохоронцями було виявлено, що Вінницька міськрада переплатила 8,5 млн. грн. за тепловізійні монокуляри, закуплені для потреб ЗСУ. За словами речників прокуратури, закупівлі проводилися восени 2023 та на початку 2024 років. За результатами торгів міськрада уклала договори з ТОВ з Одещини. Проте, всупереч законодавству, яке звільняє оборонні товари від податку на додану вартість (ПДВ), постачальник включив ПДВ до вартості монокулярів, що призвело до переплати. З метою захисту інтересів громади прокуратура звернулася до суду з вимогою визнати пункти договорів, що передбачають ПДВ, недійсними та стягнути переплачені кошти. Господарський суд Одеської області задовольнив позови прокуратури. Після набрання рішеннями законної сили розпочнеться їх виконання. кий собі бізнес на крові. Після початку повномасштабної війни влада Вінниччини, підконтрольна партії «Українська стратегія Гройсмана», була змушена переглянути пріоритети під тиском громадськості. Попри те, що війна тривала вже кілька місяців, значні суми продовжували спрямовувати на асфальтування доріг і будівництво. Це викликало протести містян, які пікетували міську раду, вимагаючи змін. Головний заклик звучав так: «Будувати будемо після перемоги, а зараз усі сили та кошти мають іти на армію». Зрештою, під тиском громадськості влада скоригувала витрати: замість «перестилання бруківки» кошти почали виділяти на закупівлю військового спорядження для ЗСУ та Нацгвардії. Однак навіть після цього чиновники міськради, схоже, не відмовилися від корупційних схем. Закупівлі для фронту супроводжуються махінаціями, через які частина коштів «осідає» у чиїхось кишенях. В т о й ж е ч а с т а к з в а н и й «Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб», який паразитує на закупівлях для Сил оборони, привласнює собі заслуги громади. Закупівлі за кошти міськради подаються підконтрольними медіа, як здобутки штабу, символіка якого майже ідентична емблемі партії «Українська стратегія Гройсмана», що створює ілюзію виняткових заслуг. «Ми Вінничани», зокрема, розповідали про оборудки при придбанні тепловізійних монокулярів, які виконком Вінницької міськради закупив в кінці 2023 року на суму 3 195 192 грн. та на початку 2024 року на суму 31 951 920 грн. у ТОВ «Меркурі технолоджи» з Одеси. Ці закупівлі і має на увазі прокуратура. Також «Ми Вінничани» розповідали про оборудки чиновників Вінницької міськради при закупівлях безпілотників у січні-лютому 2024 р. у ТОВ «Груп Інтрейд» з Дніпра. Про розслідування цих зловживань, думається, речники прокуратури невдовзі також проінформують громадськість. Сергій Марущак

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

L3 №13, січень 2025 р. ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 НЕ БРАТТЯ У складі Київської Русі було три основні центри, які поширювали свою владу на інші князівства. І так, після розпаду найвеличнішої із держав залишилось три головні удільні князівства. Київське, Новгородське та Ростовсько-Суздальське князівства. І якщо у двох перших князівствах хоча б виднілись перші зародки демократії, то у Ростовсько-Суздальському сформувалась деспотизм та тиранія. Науковим терміном — централізована система влади. Фактично князь Боголюбський міг себе називати царем. Адже всі рішення приймав одноосібно і виключно у власних інтересах. У Київському князівстві рішення приймались на зборах бояр. А сам правитель виступав як «перший серед рівних». У Новгородському князівстві — основну владу мало народне віче, яке діяло під впливом бояр. Київське князівство вважалось найпотужнішим і задавало тон по всій території колишньої Київської Русі. Саме тому і кожного князя київського називали великим князем. І ось з території теперішньої росії, 12 березня 1169 року почалось захоплення і розграбування Києва коаліцією з 11 князів. Коаліцію та УКРАЇНА ЗАВЖДИ ПРАГНУЛА СВОБОДИ Вишгород, 1173 р. Після смерті київського князя Ростислава Мстиславича, князь Андрій Боголюбський прагнув підкорити Київ. Князі Рюрик Ростиславич (Київ), Мстислав Ізяславич (Волинь) та Ярослав Осмомисл (Галич) об’єднали сили й у битві під Вишгородом завдали нищівної поразки армії Боголюбського, зупинивши просування московитів. Орша, 1514 р. Великий князь Литовський Сигізмунд I доручив оборону князю Костянтину Острозькому. Незважаючи на чисельну перевагу московитів, Острозький завдяки маневрам і артилерії зупинив московську експансію, відновивши контроль над стратегічними територіями. Клушино, 1610 р. Війська Речі Посполитої під командуванням Станіслава Жолкевського, зокрема українські козаки, перемогли чисельно переважаючу московську армію. Це призвело до капітуляції Москви, арешту царя Василя Шуйського і тимчасового польського контролю над Кремлем. Похід Сагайдачного, 1618 р. Гетьман Петро Сагайдачний очолив похід на Москву, під час якого були взяті Путивль, Курськ і Єлець. Московський цар підписав Деулінське перемир’я, за яким Річ Посполита отримала Смоленськ і Чернігово-Сіверщину, що стало дипломатичною перемогою України. Смоленськ, 1634 р. Козаки у складі польсько-литовського війська відбили московську облогу Смоленська. Завдяки їхній наполегливості ворог зазнав поразки і підписав Полянівський мир, що підтвердив кордони на користь Речі Посполитої. Конотоп, 1659 р. Гетьман Іван Виговський із кримськими татарами оборонявся проти 100-тисячної московської армії. Під Конотопом союзні війська знищили 30 тисяч московитів, включаючи елітну кінноту. Перемога зміцнила авторитет Гетьмана, але московська пропаганда перекрутила її значення.. Крим, 1918 р. Війська УНР під командуванням Петра Болбочана розпочали стрімкий похід до Криму, окупованому більшовиками, визволили Сімферополь і наблизилися до Севастополя, змусивши Чорноморський флот визнати українську владу й підняти синьо-жовті прапори. Київ, 1919 р. Після запеклих боїв українські війська УНР і Галицької армії відвоювали Київ, витіснивши більшовиків. Проте внутрішні розбіжності та наступ білогвардійців ускладнили утримання міста. Це була одна з ключових спроб закріпити незалежність України. Жовква, 1945 р. Сотня УПА, оточена силами НКВС у районі Жовкви, вступила в нерівний бій. Завдяки тактичній майстерності командування та знанню місцевості повстанці змогли прорватися з оточення, завдавши значних утрат ворогові. УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕМОГИ НАД МОСКОВІЄЮ Тези про «вікове братерство» України та росії розбиваються об історичну реальність, підтверджену десятками збройних конфліктів. Війни розпочалися ще в середньовіччі і тривають донині. Це серія збройних протистоянь між українським прагненням до свободи та російськими державними деспотизмом. Доба Київської Русі: Історія протистоянь розпочалася в другій половині X століття. У 964–966 рр. київський князь Святослав підкорив в’ятичів, а його воєвода Вовчий Хвіст розгромив радимичів. Ці події можна вважати першими війнами між предками українців і росіян. Литовська доба: Русько-московські війни тривали понад два століття (1368–1537 рр.). З кінця XV століття Московія почала використовувати грецьку назву Русі — «Росія», щоб виправдати претензії на українські землі. Козацька доба: Українські козаки активно брали участь у Лівонській війні (1558–1583 рр.) на боці Польщі проти Московії. Згодом, у часи Лжедмитріїв (1604–1610 рр.), українці були рушійною силою в боротьбі проти московської влади. У 1618 р. козаки здійснили похід на Москву, і спалили її, допомігши повернути території Речі Посполитої. Після Переяславських угод: Найвідоміший конфлікт — Конотопська битва 1659 р., коли козаки розгромили московське військо. У 1667–1668 рр. антимосковське повстання під проводом Петра Дорошенка стало черговим етапом боротьби за незалежність. XVIII століття: Найбільшим конфліктом цього періоду стала війна Івана Мазепи у союзі зі шведами проти Петра I (1706 р.). Коліївщина 1768 р. також стала збройним спротивом московській політиці. XX століття: Після розпаду Російської імперії українці боролися проти монархістських і більшовицьких військ (1917–1923 рр.). Важливим етапом стала боротьба УПА проти СРСР (1940–1950 рр.). Російсько-українська війна, розпочата у 2014 р. та активізована повномасштабним вторгненням у 2022 р., є продовженням багатовікової боротьби українців за право на свободу, власну державність і незалежність. ВІЙНА ДОВЖИНОЮ В СТОРІЧЧЯ до на М доп те л ф битв У країнці століттями протистояли загарбникам, демонструючи відвагу, згуртованість і відданість боротьбі за свободу. Ці перемоги — приклад нашої сили та духу, які надихають сучасні покоління. З часів розпаду Монгольської імперії московські правителі, від Івана Грозного до Сталіна й путіна, постійно прагнули відтворити географічні межі улусу Джучі (Золотої Орди у вигляді жорстко централізованої деспотичної держави, але зі столицею в Москві. Однак на заваді імперським амбіціям завжди ставали українці, які тяжили до свободи і орієнтувалися на паростки конфедеративних традицій у Великому князівстві Литовському, республіканські ідеї, започатковані у Речі Посполитій, та власні уявлення принципів державності, які були втілені в устрій Запорізької Січі. Ця християнська козацька республіка стала першою в Європі, де реалізувалися основні демократичні засади, зокрема виборність та змінність влади. Світова історія не пам’ятає жодного дня, коли українці, нащадки великих князів — управителів могутніх держав, хотіли бути під владою росії, московії, чи як там ще називають болота. Пригадаємо часи, коли починала зароджуватись демократія. військо зібрав Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський та очолив його син — Мстислав Андрійович в ході династичного конфлікту за владу на Русі між Волинськими та Суздальськими Мономаховичами. В історію Боголюбський увійшов як князь, який спалив Київ. Фактично це те, про що і сьогодні мріють московіти! Це єдиний князь, чию реконструкцію обличчя зробили в СРСР. Цікаво, чому саме його? Чому не Ярослава Мудрого, який став тестем Європи і своїх доньок — українок зробив найвеличнішими правительками світу? Чому не Володимира Мономаха, який перший, хто встановив контроль над діяльністю лихварів і землевласників, скасував холопство за борги та розвивав зовнішню торгівлю в інтересах власного народу. Можливо тому, що московській владі СРСР було зовсім не вигідно прославляти тих князів, які походили з українських земель? Можливо тому, що потрібно було дискредитувати велич українського народу в очах всіх країн, які входили у Радянський союз. Щоправда, за свої злодіяння Боголюбський поплатився. Його пошматували група князів, які змовились проти нього. У 2015 році під час реставрації Спасо-Преображенського собору в Переяславі-Заліському дослідники знайшли на стіні список із 20-ти змовників, які вбили князя, та короткий опис самої події. Як не дивно, серед змовників були й наближені до князя особи. Як показує історія, така участь чекає кожного «царька», який вирішує узурпувати владу у своїх руках. За тими страшними часами на території сучасної України накинулась монгольська навала. Чингісхан був кровожерним вбивцею. І будував тиранію. Монголи страшною війною дійшли аж до Середземномор’я. Захопили всю Східну і частину Західної Європи. Влада монголів трималась майже 350 років. У 1230 році князь Міндовг зумів створити Велике Князівство Литовське за конфедеративним принципом. Тобто учасники, які долучались зберігали свою самостійність, хоч саме князівство литовське і мало при владі монарха. І в той час, приєднатись до князівства литовського було чи не єдиним порятунком від узурпованої влади монгол. Одним з найвизначніших полководців литовської доби був князь, за походженням українець, Костянтин Іванович Острозький. Він у 1497–1500 та у 1507– 1530 роках обіймав посаду Великого гетьмана Литовського — головнокомандувача армії князівства. Найуславленішою перемогою князя називають битву під Оршею 8 вересня 1514 року. Тоді було вщент розгромлене московське військо. Всі ці факти вкотре доводять, що жодного дня у світовій історії Україна не хотіла бути під росією. У всі часи на болотах жили тирани, які мріяли захватити та знищити Україну. Спалювали нашу столицю, катували людей, грабували міста, захоплювали навалами! Але у всі часи наш український народ боровся за свободу і виборював! Повертав собі Україну! Соломія Бойко Радянський антрополог Михайло Герасимов за черепом князя Андрія Боголюбського відтворив його скульптурний портрет. Перед загалом постав типовий азіат, що й не дивно, адже Боголюбський не був слов’янином від слова «взагалі». Його мати — половчанка, бабуся — англосаксонка, а прабабця — шведка. Проте Боголюбський канонізований руською православною церквою і має велике шанування в сучасній росії. А чому? Російський історик Василь Ключевський чесно називав Боголюбського «першим великоросом», але не в контексті етнічної приналежності, а через започатковану ним жорстку централізовану вертикаль влади, яка стала основою Московії, і проти якої завжди виступали пращури українців. Миепом ького порв - ув галі».

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

№13, січень 2025 р. ТРИВАЄ СЛІДСТВО L4 2025 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ВІННИЧЧИНА: КРИМІНАЛЬНІ СХЕМИ «ЗЛОДІЇВ У ЗАКОНІ» Як «перемагали» «авторитетів» У 2020 році влада проголосила непримиренну боротьбу зі «злодіями в законі». Вже у червні Верховна Рада спеціальним законом запровадила тривалі терміни ув’язнення для членів злочинних спільнот. До цього приналежність до «воровського світу» не каралася. Втім, через рік владі довелося відкривати новий фронт проти «злодіїв у законі» і у травні 2021 року РНБО запровадила санкції проти майже 600 «авторитетів». Правда, громадян України у списку було лише 15, сотні ж «підсанкційних» виявились громадянами росії та уродженцями Кавказу, багато хто з них навіть ніколи не були в Україні. Але це не завадило заявити про велику перемогу над «авторитетами», зокрема, вустами тодішнього секретаря РНБО Олексія Данілова, який у середині 1990-х у вузьких колах був відомий прізвиськом «М’ячик», бо товаришував із кримінальним авторитетом Луганщини Валерієм Доброславським («Доброславом»), якого у червні 1997 року разом із кортежем було розстріляно. Традиційно «злодіями в законі» стають особи з кримінальним минулим, яких «коронують» на зібраннях злочинних авторитетів. Колись вони дотримувалися суворих «понять», уникаючи сімейного життя й багатства. Натомість сучасні «законники» володіють бізнесами Вінницькі правоохоронці у листопаді 2024 року завадили вбивству 34-річного засудженого. Він вважався «положенцем» у Стрижавській виправній колонії. Цей інцидент поставив під сумнів декларації центральної влади про перемогу над «злодіями в законі». Такі заяви звучали перед повномасштабним вторгненням росії в Україну. Після поліцейських відео- та фотофлешмобів за участю спецпідрозділу КОРД, батальйону поліції особливого призначення та воєнізованого формування «Циклон», з’явилися судові документи, які свідчать, що вбивство «смотрящого» у Страживці було замовлене «злодієм у законі», який вже тривалий час проживає в Анталії. й нерухомістю, часто за кордоном, відмивають кошти, використовують державні ресурси та впливають на політиків і владу. «Льора Сумський» замовляє вбивства з Туреччини? Згідно з даними судового реєстру, 70-річний фігурант «злодійського» списку РНБО Сергій Лисенко, відомий у злочинному світі як «Льора Сумський», перебуває у центрі розслідування щодо підготовки вбивства «смотрящего» за Стрижавською виправною колонією на прізвисько «Харя». Планування злочину було виявлено оперативниками під час розслідування кримінального провадження, відкритого у червні 2024 року за «наркотичною» ч. 2 ст. 307 КК України. Слідство встановило, що група осіб організувала постачання наркотиків до однієї з колоній у Вінницькій області. Замовлення здійснювали у Вінниці, а потім «наркоту» перекидали на територію колонії. Оперативники під час негласних слідчих дій дізнались про підготовку до вбивства «Харі» на замовлення «Льори Сумського» через те, що «Харя» перестав дотримуватись «воровських традицій» та відмовився виконати вказівки «старших» щодо передачі функцій «смотрящего». Офіційну підозру за підготовку умисного вбивства (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України) було висунуто 46-річному Максиму Роговському, уродженцю Полтави, який має п’ять судимостей. Останню він отримав за крадіжку сиру, чаю, віскі, коньяку та пива з продуктових магазинів. Під час «прослушки» з’ясувалося, що Роговський, отримавши від «Льори Сумського» «замовлення» на «Харю», доручив іншому ув’язненому виготовити «заточку» зі зварювального електрода. Роговський сховав «заточку» під одягом, а потім умисно порушив правила внутрішнього розпорядку, щоб потрапити до дисциплінарного ізолятора, де вже перебував «Харя». Але «торпеду» зупинили правоохоронці. 21 листопада було проведено обшуки, а наступного дня Роговському оголосили підозру. «Торпеда» у злочинців — це виконавець замовного убивства. Часто «торпедами» стають ті, хто заборгував або допустив серйозний промах. Щоб виконати завдання, «торпеда» свідомо скоює правопорушення, аби опинитися у камері разом із потенційною жертвою. «Співпраця» з «Арташами» Сергій Лисенко або «Льора Сумський» вважається одним із найвпливовіших «злодіїв у законі» України. Його «кар’єра» почалася ще за часів СРСР. Уродженець міста Суми першу судимість отримав у 1972 році за хуліганство. Згодом було ще п’ять «ходок», зокрема за збут наркотиків, вимаганням і незаконне зберігання зброї. Найдовший термін, 7 років, отримав за вимагання в 1997 році. За п’ять років до цього в ресторані «Вечорниці» в Сумах був «коронований» «злодієм у законі», після чого Лисенко отримав великий вплив, який поширювався не лише на злочинні угруповання, але й на державні установи. У 2013 році з’являлась інформація, що Сумською областю фактично керує не голова облдержадміністрації, а «Льора Сумський». З 2000-х Лисенко активно співпрацював з російськими злочинними угрупуваннями, контролюючи підпільні гральні заклади, наркоторгівлю, нелегальний алкоголь та бізнеси. У грудні 2019 року Лисенка затримали в Івано-Франківську, але незабаром відпустили. У 2020 році він переїхав до Анталії через ухвалення в Україні «антизлодійського» закону. «Арташі» — етнічне вірменське угрупування, що функціонує у Запорізькій області та «кришує» наркоторгівлю, шахрайські кол-центри, борделі та «наливайки», у тому числі мережу «Леприкон». Лідером угрупування є уродженець Єревана Арташес Саргсян, він же голова Спілки вірмен Запорізької області, якого у 2021 році також було внесено до списку РНБО «злодіїв у законі», що стало приводом для його депортації. У ЕКС-НАЧАЛЬНИКА МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС ЗНАЙШЛИ ЕЛІТНІ АПАРТАМЕНТИ ЗА КОРДОНОМ Як встановило НАЗК, із 2021 по 2023 рік Негай організував схему перепродажу автомобілів через ні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 368–5 КК України (незаконне збагачення). АРМА планує арешт активів. Журналісти і раніше ставили питання щодо майна Негая, коли він очолював сервісний центр у Могилів-Подільському. Згідно з декларацією за 2023 рік, Негай із дружиною мешкають у селі Серебрія. Глава сімейства володіє кількома земельними ділянками, квартирою у Вінниці та будинком у стані будівництва. Дружина має земельні ділянки, квартиру у Вінниці, нежитлове приміщення, а частина її майна була подарована іншим особам у 2023 році. Родинний автопарк включає чотири авто, придбані у 2023 році за заниженими цінами. Наприклад, TOYOTA RAV-4 HYBRID задекларована за 450 тис. грн, хоча ринкова ціна сягає 37 тис. доларів. Аналогічна ситуація і з іншими автомобілями, такими як TOYOTA HIGHLANDER, BZ4X та VENZA, вартість яких у декларації значно нижча за ринкову. Доходи родини також викликають сумніви. Зокрема, Юрій Негай задекларував 393 тис. грн. зарплати, 1,65 млн. грн. від продажу майна та 2,19 млн. грн. від його відчуження. Сергій Марущак підставних осіб, отримуючи значні прибутки. Сумарні витрати його родини на нерухомість і авто перевищили 20 млн. грн., що значно більше від задекларованих доходів. Матеріали перевірки НАЗК передано до Офісу генпрокурора, а відомості внесеЕкс-начальник територіального сервісного центру МВС України на Вінниччині Юрій Негай опинився в центрі скандалу через нерухомість у курортних містах Грузії. За даними Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), посадовець під час повномасштабної війни придбав п’ять апартаментів у Батумі та Бакуріані, площа яких становить від 37 до 87 кв. метрів, а вартість — від 30 до 82 тис. доларів, загалом на суму понад 7,19 млн. грн. Попри те, що «Льора Сумський» у слідчих документах фігурує як фактичний замовник вбивства у Стрижавській колонії, про якісь офіційні претензії силовиків до Сергія Лисенка нічого не відомо. Зате відомо, що його вплив поширюється не лише на Вінниччину. Слідчі головного управління Нацполіції ще з 2021 року розслідують іншу резонансну кримінальну справу за цілою низкою статей Кримінального кодексу: ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю та вибуховими речовинами) ч. 4 ст. 189 (вимагання у великих розмірах), ч. 3 ст. 187 (розбійний напад), ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації). Встановлено, що на території різних регіонів України функціонує стійке угрупування, яке займається нелегальним постачанням зброї, вимаганням грошей від бізнесу, розбійними нападами та рейдерськими захопленнями майна. Ці дії пов’язують із членами ОЗУ «Льори Сумського» та «Арташі». Але незважаючи на це, вже під час повномасштабної війни «Арташі» виявилися причетними до гучного вбивства 11 червня 2024 року у Запоріжжі Максима Денщика, екс-очільника юридичного відділу Запорізької міськради. Поліція затримала двох кілерів, один із них працював у ресторані LiHoy, що асоціюється з офісом «Арташів». Другий «фронт»? А у рамках розслідування криміналу щодо «співробітництва» угрупувань «Льори Сумського» та «Арташів» 4 лютого 2023 року правоохоронці вилучили у одному з їх «схронів»цілий арсенал зброї та вибухових матеріалів: 22,5 кг пластиду, 2,4 кг артилерійського пороху, тротилові шашки, кумулятивні протитанкові гранати, реактивні гранати, електродетонатори, гранатомети, протитанкові міни, великі партії набоїв та інші зброю. Усе вилучене було передано до штурмової бригади Національної поліції «Лють» для використання на фронті. Вилучений арсенал і деталі замовного вбивства у Стрижавській виправній колонії яскраво ілюструють розмах і масштаби діяльності підконтрольних «злодіям у законі» бандформувань. І говорити про якусь перемогу на цьому «фронті» дуже і дуже зарано. Павло Сидорченко

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

9 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №13, січень Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 2025 р. Для СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 5 «МАГІГРАНД»: МЕГААФЕРА ГРОЙСМАНА Це історія про народження імперії. Імперії, збудованої не на інноваціях, праці чи таланті, а на цинізмі, брехні та зраді. Імперії, фундамент якої закладено на уламках довіри, на руїнах держави, на крові та сльозах власного народу. Це історія про те, як Володимир Гройсман, пройшовши шлях від провінційного чиновника до прем’єр-міністра України, розпочав свою карколомну кар’єру з багатомільйонної афери, яка коштувала країні, що стікала кров’ю на Майдані та боролася за виживання у вогні війни, майже 10 мільйонів доларів. Десять мільйонів, які могли б врятувати життя, підтримати армію, дати надію зневіреним. Але ці гроші зникли. Випарувалися в складних схемах офшорів та підставних компаній. І поки українці рахували кожну копійку, поки волонтери збирали кошти на бронежилети та медикаменти, Володимир Гройсман будував свою імперію. Імперію, ціною якої стала не лише багатомільйонна діра в бюджеті країни, а й розбиті долі тисяч людей, втрачена віра в справедливість та закон. Це історія про те, як замість тюремної камери, Гройсман отримав крісло прем’єр-міністра. Історія про те, як злочин породжує владу, а безкарність стає нормою. Історія, яка змушує задуматися, яку ціну ми готові платити за амбіції однієї людини. Базарна «Юність» У 2006 р. новообраний мер Вінниці Володимир Гройсман під приводом впорядкування стихійних базарів перейнявся ринком «Юність», яким керувало ТОВ «Фірма «Юність», засноване у 1994 р. його батьком Борисом. Сам Володимир у 16 річному віці був працевлаштований комерційним директором цієї компанії і обіймав посаду до початку 2000-х. У 2007 р. засновниками «Юності» стала дружина Володимира Гройсмана Олена і вінницькі підприємці: Олексій Чернолуцький, Віктор Виговський і Олексій Пономарчук. Але вже в 2009 р. засновники змінилися: контроль над 62% бізнесу отримала лондонська фіпма Ontario Productions Limited, яка внесла до статутного фонду 15,5 млн. грн. Інші частки розподілилися між Олексієм Чернолуцьким (10%, 2,5 млн. грн.) та Юрієм Гижком (28%, 7 млн. грн.). Ontario Productions Limited із статутним капіталом у 2 фунти стерлінгів була заснована у в 2007 р., станом на 2009 р. була «сплячою», тобто не здійснювала жодної діяльності. Її очолював 71-річний Пол Ходжкінсон, директор сотень подібних фірм. Давній бізнес-партнер Гройсмана Юрій Гижко наразі фігурує в одній із кримінальних справ екс-нардепа та колишнього одіозного очільника «Укрбуду» Максима Микитася, який у 2023 р. був арештований за спробу підкупу мера Дніпра та привласнення 307 млн. грн. Міноборони. Також НАБУ і САП розслідують ймовірну передачу Микитасем великого хабара Гройсману. За версією слідства, Микитась домовився про призначення Олександра Лятамбора президентом «Укрбуду» в обмін на приміщення у житловому комплексі «Аристократ» (Київ). Призначення Лятамбора Гройсман підписав 13 вересня 2017 р., а вже за два місяці елітні офіси, машино- та мотомісця площею до 2 тис. кв. м перейшли у власність Юрія Гижка за 52 млн. грн., хоча їх реальна вартість становила щонайменше 156 млн. грн. (різницю у сумі 75 млн. грн. слідчі і розцінюють, як хабар). Супроводжував оборудку Віталій Коваленко, який очолював відділ оргзабезпечення апарату Вінницької міськради в часи мерства Гройсмана, а згодом був заступником керівників апарату Верховної Ради та апарату прем’єр-міністра, відповідно, під час спікерства та прем’єрства Гройсмана. Одночасно дружина Коваленка, Марія, була помічницею вінницького нардепа Сергія Кудлаєнка, який до депутатства очолював Департамент адмінпослуг Вінницької міськради. «Реконструкція» ринку Як тільки Гройсман став мером Вінниці, компанія його батька одразу ж придбала земельну ділянку площею 0,56 га під ринком, яку раніше орендувала у міськради. Згодом «Фірма «Юність» уклала інвестиційний договір із міськвиконкомом, отримавши дозвіл на будівництво торгового комплексу на цій землі за умови внеску в сумі 2,08 млн. грн. для розвитку інфраструктури та благоустрою. На початку 2009 р. «реконструкція» ринку завершилася зведенням торгового комплексу «Магігранд» загальною площею 13 тис. кв. м, який на той час став одним із найбільших торгових об’єктів Вінниці. Паралельно «Юність» передала місту трансформаторну підстанцію, мережі тепло-, газо-, електро- та водопостачання, каналізації, дренажну систему і зовнішнє освітлення. Тобто інвестиційний внесок здійснювався не грошима, а передачею майна, яке, як з’ясувалося згодом, було створене за рахунок привласненого кредиту. Своєчасне банкрутство Гройсманівська «Юність» не витрачала власних коштів на будівництво «Магігранду». У жовтні 2007 р. компанія отримала кредит у «Кредитпромбанку» у розмірі 10,8 млн. доларів США, конвертований у гривню. Для забезпечення позики було передано в заставу приміщення ще непобудованого комплексу (!!!) та земельну ділянку під ним. Але кредит не повернули, бо вже влітку 2009 р. «Юність» подала заяву про банкрутство. Судовий процес затягнувся на роки. У 2013 р. реєстр кредиторів виглядав так: ТОВ «Поділля» — 400 тис. грн., ТОВ «Інвестиційна компанія «Поділля-Капітал» — 98,17 млн. грн., підприємець Віктор Мацера — 2,47 млн. грн., «Кредитпромбанк» — 87,99 млн. грн. Примітно, що, крім банку, фірма заборгувала лише особам, пов’язаним із Гройсманом. Зокрема, засновниками ТОВ «Поділля» на той час були вже згаданий Юрій Гижко, Микола Правдюк (нині депутат Вороновицької громади від партії «Українська стратегія Гройсмана») та Сергій Ковінько — власник бренду «Ковбаскофф» та «ковбасний король» Вінниччини — співзасновником його основного підприємства, ТОВ «Ковінько-Ковбаси», до 2007 р. був Володимир Гройсман, який тоді також входив і до складу засновників ТОВ «Поділля». Варто додати, що брат Сергія Ковінька, Олександр Ковінько, нині очолює Вороновицьку селищну раду, як висуванець партії Гройсмана. А найбільшим кредитором «Юності» дивним чином стало вінницьке ТОВ «Інвестиційна компанія «Поділля-Капітал», якому заборгували навіть більше, ніж «Кредитпромбанку». У 2010–2011 рр. засновником цієї компанії був Леонід Тимчук, який за мера Гройсмана очолював ліквідоване в 2013 р. комунальне підприємство Вінницької міськради «Обчислювальний центр ЖКГ». Проте, в 2012 р. «Поділля-Капітал» переоформили на Олександра Бондаря — колишнього вінничанина, що вже багато років проживав у Москві. Ймовірно, заміна Тимчука на Бондаря була зумовлена зайнятістю Тимчука в іншій афері. Згідно з матеріалами кримінальної справи, що розслідується з лютого 2020 року (ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення чи розтрата майна), Тимчук став ключовою фігурою у схемі привласнення у 2014 р. цілісного майнового комплексу «Обчислювального центру ЖКГ». Майно міськради продали за заниженою вартістю з метою подальшого «освоювання» державних коштів у великих розмірах. У кінці 2012 р. Тимчук, ще будучи директором «Обчислювального центру ЖКГ», заснував ТОВ «Центр муніципальних систем управління», де став кінцевим бенефіціаром із часткою 51,35%. Саме цьому ТОВ міськрада за безцінь передали майно «Обчислювального центру». «Дельта Банк» починає і... У 2012 р. «Кредитпромбанк» придбав Микола Лагун — власник «Дельта Банку». 16 січня 2014 р. до суду надійшло клопотання про передачу права вимоги боргу з «Юності» до «Дельта Банку». Однак уже через сім місяців «Дельта Банк» несподівано звернувся до суду з проханням виключити його зі справи про банкрутство батьківської фірми Гройсмана, і суд задовольнив це клопотання. На той час «Дельта Банк» вже перебував на межі катастрофи, і відмова від забезпеченого боргу в розмірі майже 88 млн. грн. викликала численні запитання. 28 серпня 2014 р., за два місяці до визнання «проблемним» та подальшого банкрутства, «Дельта Банк» передав право вимоги боргу з «Юності» такому собі ТОВ «Факторинг Фінанс». Того ж дня це право було переуступлено ТОВ «КУА «Атлантіс Капітал». Компанії, відповідно, були пов’язані з власником «Дельта Банку» Миколою Лагуном та тодішнім прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Однак 16 квітня 2015 р. борг «повернувся» на Вінниччину: «Атлантіс Капітал» передала право вимоги вже згадуваному ТОВ «Інвестиційна компанія «Поділля-Капітал»» вінницького москвича Олександра Бондаря. Хто отримав вигоду? Далі все пішло, як по маслу. «Юність» швидко ліквідували. Арбітражний керуючий Сергій Походзяєв, призначений для управління процедурою банкрутства, виявив у компанії таке майно: торгово-розважальний комплекс «Магігранд» із земельною ділянкою та дебіторську заборгованість у розмірі 63,77 млн. грн. і 29 тис. грн. на банківському рахунку. Згодом Походзяєв, вже у статусі ліквідатора юрособи, зібрав збори кредиторів, на яких на «Поділля-Капітал» було оформлено дебіторську заборгованість «Юності» у сумі 63,77 млн. грн. А вимоги кредиторів, які Походзяєв подав до суду, були зменшені на 25,68 млн. грн. Банку у списку кредиторів вже не було. Для погашення боргів вирішили продати комплекс «Магігранд» із землею, а виручені кошти розподілити між кредиторами. До речі, після того, як Гройсман став прем’єр-міністром, кар’єра Походзяєва різко пішла вгору: він спочатку став заступником директора департаменту з управління держвласністю, а потім — заступником директора господарсько-фінансового департаменту Мініагрополітики. 30 вересня 2015 р. «Магігранд» із землею продали за 25,68 млн. грн. ТОВ «Магігранд», яке належало Олені Гройсман, дружині Володимира Гройсмана. Примітно, що навіть за бухгалтерською довідкою, наданою суду, залишкова вартість комплексу і землі під ним перевищувала 45 млн. грн. Спочатку засновниками ТОВ «Магігранд» були Олена Гройсман і лондонська компанія Emlyn Solutions Limited, що мала ту саму адресу та спільного директора з «двофунтовою» Ontario Productions Limited — останнім мажоритарним власником ТОВ «Юність». Нині власниками «Магігранду» є: Олена Гройсман (70%), Крістіна Продіус (10%, дочка Володимира Гройсмана) та Дмитро Немерський (20%) — давній бізнес-партнер,сім’ї Гройсманів. Розплачуватися довелось державі і українцям Підсумуємо. Торговий комплекс, побудований на кредит у 10,8 млн. доларів США, отриманий підконтрольною сім’ї Гройсмана компанією, після низки перепродаж опинився у власності дружини Гройсмана всього за 1,2 млн. доларів (за курсом вересня 2015 р.). На початку 2016 р. «Дельта Банк», що вже перебував у процесі ліквідації і за який держава вимушена була повертати вкладникам їх «профукані» кошти, звернувся до суду з проханням переглянути постанову, яка дозволила б йому знову стати кредитором «Юності». Бо комісія Фонду гарантування вкладів встановила, що банк продав борг «Юності» компанії «Факторинг Фінанс» зі знижкою 74%. Проте Господарський суд Вінничини відхилив позов через пропуск строку подання. У підсумку, банк фактично подарував родині Гройсмана майже 10 млн. доларів. Проблеми «Дельта Банку» розпочалися у грудні 2014 р. здебільшого саме через неповернення кредитів. У 2015 р. Нацбанк визнав його неплатоспроможним, а власника «Дельти» Миколу Лагуна у 2020 р. звинуватили у несплаті податків і привласненні майна в особливо великих розмірах, в листопаді 2024 р. його оголосили у міжнародний розшук. Кримінальне розслідування щодо розкрадань у «Дельта Банку», яке розпочалося ще у 2014 р., триває досі. Правоохоронці не повідомляють деталей, а судові матеріали відкривають лише фрагменти слідства. Зокрема, відомо, що у 2014 р.«Дельта Банк» отримав рефінансування від Нацбанку на суму 10 млрд. грн., з яких 4,1 млрд. грн. були використані для купівлі 535,3 млн. доларів США з послідуючим виведенням валюти за кордон. Окрім того, розслідуються і епізоди, пов’язані з ТОВ «Юність» та ТОВ «Факторинг Фінанс», які підозрюють в узгоджених діях для виведення з банку понад 65,1 млн. грн. Павло Сидорченко Мільярдне рефінансування розкраденого «Дельта Банку», а потім повернення вкладів під час його ліквідації Фондом гарантування вкладів — усе це було здійснено за рахунок українського бюджету, тобто за гроші кожного українця. Водночас кримінальні справи щодо розкрадачів коштів розслідуються роками та десятиліттями. Тому питання про те, сяде чи не сяде Гройсман і йому подібні, — це не риторика із сфери політичного несприйняття чи вподобайок. Це про те, чи з’являться в Україні перші паростки справедливості та законності, яка однакова для всіх.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

10 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №13, січень 2025 р. ПРАВОВІ ПОРАДИ 6 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 З 1 січня 2025 року в Україні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) припинять своє існування. Верховна Рада прийняла законопроєкт №12178, який запускає реформу системи встановлення інвалідності. Це рішення було продиктоване численними корупційними скандалами, пов’язаними з діяльністю МСЕК. Замість МСЕК у кластерних і надкластерних лікарнях створять експертні комісії з оцінювання повсякденного функціонування. Це передбачає перехід до сучасної системи оцінювання, орієнтованої на допомогу людям з інвалідністю повернутися до повноцінного життя. Що чекає осіб з інвалідністю у 2025 році? * Збереження статусу та пільг: Особи, яким вже встановлено інвалідність, зберігають свій статус, пільги, пенсії, допомоги та інші соціальні гарантії на встановлений термін. Документами, що підтверджують інвалідність, будуть видані МСЕК довідки або витяги з рішень нових експертних комісій. * Повторний огляд: Особи з інвалідністю без строку повторного огляду проходитимуть оцінювання за власним бажанням. Ті, кому повторний огляд був призначений на 2025 рік, але вони не встигли його пройти, зберігають інвалідність до прийняття рішення новою комісією, але не довше ніж до 1 липня 2025 року. * Обов’язковий огляд для чоловіків 25-60 років з інвалідністю II або III групи: Вони мають пройти оцінювання з 1 квітня до 1 листопада 2025 року. * Огляд для інших осіб: Всі інші, крім тих, кого неможливо направити на оцінювання, проходять його до 1 квітня 2026 року. * Випадки неможливості проходження оцінювання: Під час воєнного стану перелік причин неможливості проходження оцінювання визначає Кабінет Міністрів. У таких випадках оцінювання переноситься на післявоєнний період (не пізніше 6 місяців після скасування воєнного стану). Інвалідність та ступінь втрати працездатності продовжуються до кінця шостого місяця після завершення воєнного стану. Електронна система оцінювання: Запрацює після оприлюднення повідомлення на сайті МОЗ. Чому ліквідують МСЕК? Рішення про ліквідацію МСЕК було прийняте після численних корупційних скандалів. Були випадки вимагання хабарів за встановлення інвалідності, оформлення “липових” довідкостей для ухилення від мобілізації тощо. Деякі експерти критикували МСЕК за застарілий підхід, спрямований на видачу статусу інвалідності без зусиль по реабілітації та поверненню людей до повноцінного життя. Нова модель — орієнтація на людину Замість МСЕК планують впровадити європейську модель, яка передбачає оцінювання функціональності особи та розробку індивідуальних програм реабілітації. Усі лікарні, які проводитимуть оцінювання, підключені до Електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), що має забезпечити прозорість процесу. Однак деякі експерти вважають, що цифровізація сама по собі не вирішить проблему корупції, і потрібні більш радикальні зміни. Зникнення безвісти військовослужбовця — це тяжке випробування для його рідних. Окрім емоційного стресу, виникає безліч питань щодо юридичного оформлення виплат та пільг. У цій статті розглянемо, хто має право на отримання виплат за зниклого безвісти військовослужбовця, які документи потрібні, та як діяти у складних ситуаціях. Правове регулювання Питання виплат регулюється частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон гарантує збереження виплат військовослужбовцям, які зникли безвісти, Зникнення безвісти 120 000 ГРИВЕНЬ ЩОМІСЯЦЯ ЗА ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ: ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ З ОТРИМАННЯ ВИПЛАТ ДЛЯ РОДИНИ МСЕК БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ: що чекає на осіб з інвалідністю? ОФОРМЛЕННЯ АЛІМЕНТІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ: НОВОВВЕДЕННЯ ТА ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ НОВОВВЕДЕННЯ ТА ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ Воєнний стан в Україні суттєво вплинув на багато аспектів життя, але обов’язок батьків сплачувати аліменти залишається незмінним. Розглянемо основні зміни в законодавстві та покрокову інструкцію з оформлення аліментів в умовах воєнного стану. Нововведення: * Мінімальний розмір аліментів: - Для дітей до 6 років: 1281,50 грн. (50% від 2563 грн) - Для дітей від 6 до 18 років: 1598 грн. (50% від 3196 грн) Важливо: Мінімальний гарантований розмір аліментів становить 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рекомендований розмір дорівнює повному прожитковому мінімуму, і суд може його присудити за наявності достатнього доходу у платника. Прожитковий мінімум з 1 січня 2025 року: для дітей до 6 років — 2563 грн, для дітей від 6 до 18 років — 3196 грн. * Спрощена підсудність: Якщо суд за місцем проживання платника не працює, звернутися можна до будь-якого діючого суду. Інформація про працюючі суди є на сайті «Судова влада України». * Аліменти для військовослужбовців: Стягуються з усіх видів грошового забезпечення, окрім одноразових виплат. * Можливість зменшення розміру аліментів: У разі складного фінансового становища платник може звернутися до суду з заявою про тимчасове зменшення суми, надавши підтверджуючі документи. * Спрощене стягнення: Після відкриття виконавчого провадження, стягувач може безпосередньо пред’явити виконавчий лист та реквізити своєї картки роботодавцю боржника. * Право оскарження: Якщо платник не згоден з розміром аліментів, він може оскаржити рішення суду. Покрокова інструкція: 1. Підготуйте документи: * Паспорт або інший документ, що посвідчує особу. * Свідоцтво про народження дитини. * Документи, що підтверджують витрати на дитину (за потреби). 2. Подайте заяву до суду: * За місцем проживання боржника. * Якщо цей суд не працює — до будь-якого іншого діючого суду. 3. Отримайте судовий наказ. 4. Виконання рішення суду: * Рішення передається виконавцю. * Аліменти стягуються з доходів платника. 5. У разі виникнення заборгованості (понад 3 місяці): * Виконавець може внести боржника до Єдиного реєстру боржників. * Можливий арешт майна боржника. * Стягувач має право звернутися до суду про стягнення пені. * Стягувач має право звернутись до правоохоронних органів. Що робити в складних випадках? * Платник на окупованій території: виконавче провадження не проводиться. * Дитина за кордоном: Зверніться до міжнародних інституцій або адвокатів. * Потреба в консультації: Зверніться до центру безоплатної правової допомоги або юриста. Поради: * Зберігайте копії всіх документів та рішень суду. * У разі зміни фінансового стану, звертайтеся до суду для коригування суми аліментів. * Для пришвидшення процесу звертайтесь до приватних виконавців (є деякі обмеження під час воєнного стану). * Активно цікавтесь виконавчим провадженням та повідомляйте виконавця про будь-які зміни. Пам’ятайте: право дитини на утримання залишається пріоритетом навіть під час воєнного стану. потрапили в полон або стали заручниками. Хто має право на виплати? Виплати здійснюються членам сім’ї зниклого безвісти військовослужбовця у такій черговості: 1. Дружина/чоловік (за її/його відсутності — повнолітні діти, які проживали разом з ним/нею). 2. Законні представники, опікуни, піклувальники чи усиновлювачі неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від їхнього віку), а також особи, які перебували на утриманні військовослужбовця. 3. Батьки військовослужбовця (рівними частками), якщо він не перебував у шлюбі та не мав дітей. Важливо: Дія цього закону не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини або дезертирували. Розмір виплат: Родина отримує повне грошове забезпечення військовослужбовця, включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, додаткові виплати та одноразову винагороду в розмірі 100 000 грн. Загальна сума виплат може становити близько 120 000 грн. щомісяця. Строки виплат: Виплати здійснюються щомісяця на підставі наказів командирів військових частин і припиняються після виключення військовослужбовця зі списків особового складу або офіційного підтвердження його загибелі чи смерті. Необхідні документи: * Копія паспорта повнолітніх членів сім’ї. * Довідка про реєстрацію місця проживання. * Копія свідоцтва про шлюб. * Копія свідоцтва про народження дітей. * Копія ідентифікаційного коду. Куди звертатися? Для отримання виплат необхідно подати письмову заяву та документи безпосередньо до військової частини або через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Складні випадки: Якщо військова частина безпідставно припинила виплати, або виникли інші проблеми (наприклад, вам повідомляють про надходження на картку лише частини грошей), необхідно звернутися за юридичною консультацією. Якщо вам відмовляють у відкритті кримінального провадження або виникають інші проблеми, звертайтесь до правоохоронних органів та юристів. Пам’ятайте: отримання належних виплат — це ваше право, і ви маєте всі можливості його захистити.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

11 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №13, січень 2025 р. РОЗГАДАЙ! Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 7 Харків - Запоріжжя - Сковорода - Десятинна - Роман - Апостол - Бунчук - Батурин - Данило - Лубни - Могила - Нестор - Злука - Холм - Республіка - Кий - Залізняк - Моринці - Котляревський - Мазепа - Франко - Беринда - Польща - Неоліт - Аскольд - Косач - Вовчок - Орлик - Ольга - Сірко - Виговський - Костомаров - Кравчук - Вернадський - Каденюк - Глушков - Лисенко - Крушельницька - Тичина - Джеджалик - Сковорода - Шухевич - Бандера - Магучіх - Ткачук - Бєланов - Харлан - Мацієвський - Кожедуб - Сліпак - Жемчугов - Коцюбайло - Паєвська - Забродський - Говерла - Дніпро - Світязь - Ужгород - Джарилгач - Кальміус - Вінниця - Дністер - Крим - Ділове - Сиваш - Старуня - Зміїний - Чоп - Мечников - Хмельницький - Львів - Калина - Хаймарс - Нептун - Абрамс - Джавелін - Голубці - Паска - Узвар - Шкварки - Кутя - Галушки - Борщ - Вареники - Рєпін - Цимбали - Бандура - Кобза - Коцюбинський - Мирний - Гоголь - Старицький ПІДКАЗКИ КРОСВОРД: УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ ЗА ГОРИЗОНТАЛЛЮ: 2. Американський бойовий танк, який став українським. 4. Легендарна українська фехтувальниця, неодноразова чемпіонка Європи та переможиця з Олімпіад. 5. Герой України, відомий оперний співак і доброволець, який загинув під час боїв з російськими окупантами на сході України у 2016 році. 9. Колиска українського козацтва. 10. Псевдонім Івана Франка. 15. Справжнє прізвище Лесі Українки. 16. Автор картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». 17. Національна українська страва з буряка та капусти. 18. Річка, що впадає в Азовське море. 20. Очолив Коліївщину, козацько-селянське повстання у Правобережній Україні у 1768–1769 роках. 22. Створив «Енеїду». 24. Овочева страва, запечена з капустою, рисом і фаршем. 26. Одна із столиць Галицько-Волинського князівства. 30. Один із засновників української Академії наук. 32. Автор книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 33. Партизан, підривник, діяв на окупованих територіях Донбасу; потрапив у полон до росіян, під час тортур втратив зір та обидві верхні кінцівки, але не зрадив Україну. 35. Композитор, автор гімну України. 36. Полянський князь, засновник Києва. 37. Угода, укладена між УНР і ЗУНР у 1919 році. 38. Перший український космонавт. 39. Провідник ОУН, вбитий у Мюнхені агентурою КДБ. 44. Автор першого українського словника, який вийшов друком у 1627 році. 45. Легендарна українська легкоатлетка, стрибунка у висоту. 46. Озеро в Україні, яке є залишком стародавнього моря і має високу концентрацію солі. 48. Кущ-символ України. 49. Головне місто Слобідської України. 51. Річка, що є природним кордоном між Україною та Молдовою. 54. Традиційна українська страва з тіста, що подається з начинками. 56. Легендарний кошовий отаман Запорозької Січі. 59. Село, де народився Тарас Шевченко. 62. Український десерт, приготований з маку, меду та пшениці. 63. Назва першої друкованої книги в Україні. 65. Напій з сушених фруктів. 66. Українське місто, де є «Острів кохання». 69. Видатний український бігун на довгі дистанції, який пробіг 400 км. 71. Молодий командир ЗСУ з псевдо «Да Вінчі», який став легендою українського добровольчого руху, загинувши у 2023 році в боях під Бахмутом. 73. Політична система, яка фактично існувала у Запорозькій Січі. 74. Український та французький науковець, який відкрив явище фагоцитозу. 76. Найдавніша церква Київської Русі. 79. Український поет, автор рядків «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була». 81. Генерал-лейтенант ЗСУ, під чиїм командуванням у 2014 році українські підрозділи здійснили карколомний бойовий рейд по тилу росіян, за три тижні подолавши 470 км. 82. Видатний діяч Кирило-Мефодіївського братства. 84. Автор «Тараса Бульби». 85. Видатний український футболіст, який був визнаним найкращім у Європі і отримував «Золотий м’яч». 86. Український математик, внесений ЮНЕСКО до переліку найвизначніших осіб. 87. Найвідоміший інструмент української музичної традиції, що символізує український фольклор. ЗА ВЕРТИКАЛЛЮ: 1. Партизанська зброя, яка відіграла колосальну роль на початку повномасштабної російської агресії проти України. 3. Видатний український драматург, автор численних п’єс у стилі модернізму. 4. Те, чим ЗСУ б’ють вглиб ліній фронту по складах російських окупантів. 6. Солдат ЗСУ, Герой України, який у 2022 році був розстріляний російськими окупантами за вигук «Слава Україні!». 7. Найбільший острів України. 8. Традиційний пшеничний хліб для святкового столу. 11. Засновниця класичної української вокальної школи, чиє ім’я згадують із найвидатнішими співаками світу. 12. Видатний діяч української культури доби бароко. 13. Очільник першої політичної партії в Україні. 14. Гетьман, чиї війська під Конотопом у 1659 році завдали нищівної поразки армії Московії. 17. Місто-резиденція Івана Мазепи. 19. Місто, через яке протікає річка Уж. 21. Українець, найрезультативніший льотчик-винищувач антигітлерівської коаліції, який здобув 64 повітряні перемоги. 23. Столиця Поділля. 25. Відома доброволиця і парамедик з псевдо «Тайра», яка рятувала життя сотням українських військових під час боїв на Донбасі. 27. Засновника Київської академії. 28. Найвища гора України. 29. Ракета, якою ЗСУ потопили флагман російського флоту крейсер «Москву». 31. Український струнно-ударний музичний інструмент. 34. Найзахідніше місто України. 40. Король, який заснував Львів. 41. Князь-засновник Галицько-Волинське князівства. 42. Український піонер прикладної кібернетики та штучного інтелекту. 43. Найбільша річка України. 47. Українська закуска, яку готують зі сала. 50. Найбільший півострів України. 52. Археологічний період пов’язаний з Трипільською культурою. 53. Найглибше озеро України. 55. Український письменник, автор роману «Тіні забутих предків». 57. Місто, де розташований палац Потоцьких, але не Тульчин. 58. Заповідний острів у Чорному морі, відомий реліктовими рослинами і російським кораблем, який послали на три літери. 60. Гаряча страва з борошна, яку зазвичай їдять з маслом чи сметаною. 61. Літературна псевдонім Марії Вілінської. 63. Князь, який, осадивши Константинополь (Царгород), уперше як державу вивів на світову арену Київську Русь. 64. Українське село, де розташований географічний центр Європи. 67. Український гетьман, який отримав титул князя Священної Римської імперії. 68. Місто, біля якого потерпіло поразку повстання Северина Наливайка. 70. Головний командир УПА, генерал. 72. Гетьман України, творець першої Конституції. 75. Український народний інструмент, який належить до групи струнно-смичкових. 77. Село, поблизу якого розташований єдиний діючий вулкан в Україні. 78. Вважається автором «Повісті минулих літ». 80. Держава, яка у 1991 році визнала незалежність України першою. 83. Княгиня, яка спалила столицю древлян Іскоростень і стратила тисячі місцевих жителів.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

12 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com Овен (21 березня — 19 квітня) 2 0 2 5 р і к д л я Овнів — час змін, успіхів у кар’єрі та фінансах завдяки Юпітеру, але слід уникати ризиків. Сатурн вимагатиме дисципліни, а Колісниця як карта року символізує подолання перешкод через силу волі. Очікуйте нових можливостей, подорожей та знайомств. Контролюйте емоції, уникайте конфліктів і перевтоми. Телець (20 квітня — 20 травня) Д л я Те л ь ц і в 2025 рік стане періодом стабільності та зростання. Венера принесе гармонію в стосунки та фінанси, а Уран може викликати несподівані зміни. Карта року — Імператриця, що уособлює достаток і творчість. Уникайте імпульсивних витрат та та надмірної прив’язаності до матеріальних благ., концентруйтеся на сімейному добробуті. Близнюки (21 травня — 20 червня) Р і к п р и н е с е Близнюкам нові знайомства, подорожі та вибори, які вплинуть на стосунки і кар’єру. Меркурій надасть комунікаційних талантів, але Нептун може викликати ілюзії. Карта року — Закохані, що символізує гармонію та важливі рішення. Будьте обережними з деталями і зберігайте раціональність. Рак (21 червня — 22 липня) Д л я Р а к і в 2025 рік — час емоційних змін і трансформацій. Під впливом Місяця посилиться інтуїція, а Колісниця як карта року закликає до самоконтролю. Очікуйте зцілення старих травм, зміцнення сімейних зв’язків і можливостей для внутрішнього зростання. Будьте уважні до своїх емоцій, уникайте маніпуляцій та драматизації, не замикайтесь у собі. Лев (23 липня — 22 серпня) 2025 рік для Левів обіцяє творчі досягнення, романтичні знайомства та зростання впевненості. Карта року — Сила, що символізує контроль і мужність. Будьте обережними у фінансах, уникайте конфліктів і навчіться використовувати свою енергію мудро. Діва (23 серпня — 22 вересня) Дівам рік сприятиме самовдосконаленню та п р о ф е с і й н о м у зростанню. Карта року — Відлюдник, що закликає до самоаналізу. Уникайте перевантаження, критиканства і знаходьте час для гармонії з собою, не ігноруйте свої емоційні потреби. Терези (23 вересня — 22 жовтня) Рік для Терезів присвячений гармонії в стосунках та балансу. Карта року — Правосуддя, що закликає до відповідальності й рівноваги. Уникайте конфліктів, приймайте зважені рішення й знаходьте компроміси. Скорпіон (23 жовтня — 21 листопада) Скорпіонів чекають зміни та трансформації. К а р т а р о к у — Смерть, що символізує завершення старого й початок нового. Будьте відкритими до змін, відпускайте минуле та шукайте нові цілі. Стрілець (22 листопада — 21 грудня) Для Стрільців рік принесе подорожі, духовне зростання та можливості. Карта року — Помірність, що вчить балансу і терпіння. Уникайте поспішності й зберігайте реалістичність. Козеріг (22 грудня — 19 січня) Козероги зосередяться на кар’єрі та стабільності. Карта року — Імператор, символ лідерства й контролю. Будьте організованими, але знаходьте баланс між роботою та особистим життям. Ви зможете зміцнити свої позиції та досягти визнання, якщо будете діяти рішуче та впевнено. Водолій (20 січня — 18 лютого) 2025 рік для Водоліїв стане часом інновацій і відкриттів. Карта року — Зірка, що уособлює надію і натхнення. Дотримуйтеся практичності, використовуйте свої ідеї на благо суспільства. Риби (19 лютого — 20 березня) Риби відчують духовне зростання і посилення інтуїції. Карта року — Місяць, що закликає довіряти підсвідомості. Уникайте ілюзій і навчіться висловлювати свої емоції. Пам’ятайте, що ваша чутливість – це ваш дарунок. Наших відданих читачів вітає з новим роком редакція газети «Ми Вінничани». Щиро дякуємо кожному, хто купує та читає газету «Ми Вінничани» та довіряє справжній та незалежній журналістиці. Ми разом боремось за майбутнє України та допомагаємо побороти корупцію у нашому місті та регіоні. Пам’ятаєте, що тільки розголос та сила слова сьогодні мають реальний вплив та потужне вагоме значення. І як подарунок для всіх наших читачів, редакція «Ми Вінничани» запускає рубрику «Із Роксоляною PRO». Вже ні для кого не секрет, що штучний інтелект здатний генерувати ідеї, проводити розрахунки та писати коди для створення програм. Та, чи може штучний інтелект передбачити майбутнє? Це вже риторичне запитання. Бо реального прогнозу на майбутнє, як ми бачимо, не може дати жоден мольфар, ворожка, провидиця чи, навіть Арестович. Ніхто із них не розповідає реальне майбутнє, а лише один із можливих варіантів розвитку подій. Наша редакція на основі штучного інтелекту розробила проєкт «Роксоляна PRO». Це штучна версія ворожки на картах таро та астролога. Вона вміє вдало поєднувати астрологічні прогнози та ворожіння на картах. Знає всі тлумачення карт таро і навіть… вміє передбачати майбутнє. У новому 2025 році, подолянка Роксоляна PRO буде давати безкоштовні прогнози для читачів нашої газети, окрім того, кожен із Вас може (по)ставити їй питання та отримати відповідь. Надсилайте свої листи на електронну пошту info@vinnychany.info, а відповіді читайте у свіжих випусках газети «Ми Вінничани», яка виходить раз в місяць і продається у всіх відділеннях Укрпошти у місті Вінниця та Вінницькій області. А у цьому номері ексклюзивний гороскоп на 2025 рік від ворожки Роксоляна PRO. Для кожного знаку Зодіаку витягнута спеціальна карта та написано тлумачення. Читайте гороскопи для себе та своїх рідних, розповідайте друзям, сусідам та колегам і пам’ятайте, що тільки народ може допомогти світлу побороти темряву, допомогти добру побороти зло, а правді побороти брехню та корупцію, яка знищує наш регіон із середини. Друк: ТОВ «Регіна ЛТД» (м. Вінниця, вул. Паневежиська, 1, drukregina@ukr.net). Наклад 15 000 шт. Зам. № 38254 Засновник: Громадська організація «Ліга Справедливості України» info@ligaspravedluvosti.com, info@vinnychany.info Ідентифікатор медіа R30-05302 ПИШІТЬ НАМ: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, а/с 352 Овен (21 березня — 19 квітня) року — Закохані, що симво- ревантаження, критиканства зберігайте реалістичність. и м «Ми ре- ГОРОСКОП НА 2025 РIК НА 2025 РIК Щиро ному, хто є газету ни» та довій та незалежній . Ми разом боре- №13, січень 2025 р. 8 РОКСОЛЯНА PRO УКРАЇНА 2025 рік для України — це рік надії, відновлення та зміцнення духу. Попри труднощі, що приніс рік минулий, зірки віщують період поступового повернення до мирного життя. Сатурн, що символізує випробування, поступово втрачає свою силу, а Юпітер, планета удачі та розширення, обіцяє позитивні зміни. Карта року — Сонце. Вона символізує життя, енергію, радість та перемогу світла над темрявою. Цей рік стане символом відродження, повернення до нормального життя та зміцнення національної єдності. Важливо зберігати віру в перемогу, підтримувати один одного та продовжувати боротьбу за свою свободу та незалежність. Очікуйте поступового відновлення економіки, зміцнення міжнародних зав’язків та повернення українців додому. Не втрачайте надії, будьте сильними та єдиними. Пам’ятайте, що після найдовшої ночі завжди настає світанок. Вірте в Україну! Вірте в перемогу! У 2025 рі віднов трудно ки віщ нен Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933