Випуск №14
Лютий 2025

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

КРОСВОРДИ, СЕНСАЦІЇ, СКАНДАЛИ, РОЗСЛІДУВАННЯ, ГОРОСКОПИ, ІСТОРІЇ №14, лютий 2025 р. Індекс видання:5050 рекомендована ціна реалізації - 10 грн. ЩОМІСЯЧНА ГАЗЕТА «МИ ВІННИЧАНИ» У ВІЛЬНОМУ ПРОДАЖІ НА «УКРПОШТІ» ПОНАД 400 РОКІВ &rjp`Їm` PmjncmPŠ`[ Стор. 4 Стор. 4 Стор. 5 Стор. 7 Стор. 2 Стор. 8 ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС ВІННИЦЬКА МЕРІЯ ЗНОВУ ПІДВИЩУЄ СОБІ ЗАРПЛАТИ КРИМІНАЛЬНІ ПРИЗНАЧЕННЯ «СТРАТЕГІВ» ЧОМУ АХМЕТОВ Стор. 2 Хто б міг подумати, що перший візит мільярдера Ріната Ахметова до Вінниці відбудеться заради прощання з людиною, яку називали сірим кардиналом?! Остання путь Бориса Гройсмана зібрала найвпливовіших людей країни: екс-президента, олігархів та політиків. Прощання, яке викрило контрасти: від пластикових вінків для героїв війни до живих квітів для однієї з найзагадковіших постатей Вінниччини. Що насправді стоїть за стосунками сина померлого та олігарха №1 України? Чи відкриває це нову сторінку в українській політиці? ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Дякуємо за те, що купуєте нашу газету та підтримуєте незалежну журналістику. Майже 2 роки газета «Ми Вінничани» видається та розповсюджується у Вінниці. Та ми виходимо на нові горизонти! І від тепер, щомісяця, наша газета буде поширюватись по всій території Вінницької області. Придбати її можна у кожному відділенні «Укрпошти». «ЧОРНИХ» РЕЄСТРАТОРІВ? Стор. 6 ХТО «КРИШУЄ» ЧИ ПОКАРАЮТЬ «МАЖОРА», ОКУПАНТИ ЗНИЩУЮТЬ УКРАЇНСЬКУ МОВУ ЯКИЙ СКАЛІЧИВ У ВІННИЦІ ВІННИЦІ ДВОХ ДІВЧАТ? ЧОМУ НАСПРАВДІ ВСТАНОВИЛИ ХАНУКІЮ? ТОЧКА ЗОРУ КРОСВОРД ПРОВОДЖАВ ГРОЙСМАНА? Запрошуємо Запрошуємо до співпраці співпраці дистриб дистриб’юторів, підприємців підприємців та рекламодавців рекламодавців. Пропону Пропонуємо Вам із нами розвивати розвивати вільну пресу Вінниччини Вінниччини. Дорогі наші читачі, купуйте купуйте газету для себе та своїх рідних, обговорюйте новини із знайомими та друзями друзями. Надсилайте Надсилайте нам свої листи з історіями історіями та повідомляйте повідомляйте новини зі своїх міст та сіл. Телефон Телефон рекламного рекламного відділу відділу: +380 68 911 99 33 Електронна Електронна пошта редакції редакції: info@vinnychany.info МЕГА СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ ЗАЖЕРЛИСЬ?

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

2 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ 2 приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №14, лютий 2025 р. РЕЗОНАНС приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com Воловодюк стверджує, що питання встановлення пам’ятника Шевченку у Вінниці підіймалося ще з початку 1990-х років. Навіть після знесення пам’ятника Леніну у 1991 році, місцева влада всіляко перешкоджала спорудженню монумента Кобзарю. Активіст нагадує про багаторічні протистояння, численні звернення до органів місцевого самоврядування та навіть нічні чергування біля місця, де мав стояти пам’ятник. «Це все активно педалюється міською радою», — зазначає Воловодюк, вказуючи на те, що місцева влада всіляко затягує процес встановлення українських символів. Якименко підіймає ще одне болюче питання: чому у Вінниці, де проживає незначна кількість євреїв, порівняно легко з’являються єврейські символи, такі як Ханукія? Журналіст наголошує, що встановлення цих символів в центрі міста, на його думку, є «плювком в обличчя українцям». Натомість пам’ятник Симону Петлюрі у Вінниці розташований на задвірках, «зажурений та похмурий». Ця композиція, як зазначає Якименко, викликає багато питань та критики. Воловодюк розповідає про аналогічну ситуацію з пам’ятником Івану Богуну, який врятував Вінницю від повного знищення. Міський голова, за словами активіста, має чітку позицію: Богуна у Вінниці не буде. Якименко підсумовує: «Українці вправі під час війни не витрачати ні гроші, ні час на святкування чи вшанування, але це не означає, що хтось може цим користуватися і спекулювати». Інтерв’ю викликало жваву дискусію у соцмережах. Питання національної ідентичності, збереження культурної спадщини та боротьба за пам’ять залишаються актуальними для українців, особливо в умовах війни. Чи зможуть вінничани нарешті встановити пам’ятники своїм героям, чи боротьба за пам’ять продовжиться? Аліна Мазур ВІННИЦЯ: БОРОТЬБА ЗА ПАМ’ЯТЬ ЧОМУ ТАРАС ШЕВЧЕНКО ПРОГРАЄ ХАНУКІЇ? Повне інтерв’ю можна переглянути на YouTube-каналі «Ми Вінничани» Хто б міг подумати, що перший візит Ахметова у Вінницю відбудеться заради похорон Бориса Гройсмана?! Того самого, якого потайки називають сірим кардиналом Вінниччини. В останній шлях його проводжали рідні, екс-президент Порошенко, екс-прем’єр Яценюк, мільйонери, олігархи та інші впливові люди. Церемонію поховання охороняли СБУ та поліція. Важко навіть уявити, якої значимості це була персона, якщо останню шану йому віддали навіть ті, хто нечасто з’являється в Україні. Безперечно, Бориса Ісааковича є за що поважати. Починаючи з токаря на заводі, він став найвпливовішою людиною регіону. І свого сина любив найбільше у світі. Саме тому допоміг йому прямо з ринку «Юність» потрапити у міськраду, а потім і очолити її. Вже через десятиріччя своєї політичної кар’єри Володимир Гройсман став прем’єр-міністром і засвітився на дні народженні Савіка Шустера, улюбленого телеведучого олігарха №1 в Україні Ріната Ахметова. Тоді вони розкішно святкували у Вільнюсі та ділились фото у соціальних мережах. Та весь цей час його батько, великий Борис Ісаакович, залишався в тіні. ЗМІ обговорювали, що Ахметов розглядає Гройсмана, як «свого» кандидата у президенти України. Навіть перед повномасштабною війною Володимир Гройсман, вже не будучи першим обличчям країни, виступав ледь не головним спікером на телеканалах Ахметова. І часто, дуже часто повторював: «Я вам покажу як країною треба керувати!». Та от, прийшла велика війна. Щодня віддані сини та доньки української нації гинуть на фронті в ім’я перемоги. Убиті горем матері, які втратили своїх дітей, звертаються до міськради, що перебуває під контролем фамільної партії Гройсмана, з вимогою гідно вшанувати пам’ять загиблих героїв! Вимагають, щоб чиновники достойно проводжали у останню путь загиблих від російської орди! Але, міськрада надсилає матерям тільки пластикові вінки. Особисто жоден чиновник на поховання не являється… Але тут помирає власною смертю Борис Ісаакович Гройсман. 6-го січня помер у Ізраілі, а 10-го його ховали у Вінниці. Прощання відбувалось у Вінницькій філармонії. Від бідних до мільйонерів, від багатих до олігархів. З покійним Гройсманом прийшли прощатись усі. І, ясна річ, що міськрада туди несла оберемки живих квітів, а не пластикові вінки. Чому так поділились світи? Що насправді пов’язувало покійного Гройсмана і олігарха № 1 в Україні, якому приписують втрату Донбасу? — читайте далі. 6 січня 2025 року помер Борис Гройсман — батько екс-мера Вінниці та колишнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Прощання з покійним відбулося 10 січня у Вінницькій обласній філармонії, після чого його поховали на П’ятничанському кладовищі — одному з головних некрополів міста, де дозволено похорон лише мешканців району «П’ятничани». Проте для Бориса Ісааковича зробили виняток, аби його спочинок був поруч із дружиною Жанною Ізраїлівною, незважаючи на те, що подружжя розлучилося ще за її життя. За інформацією місцевих ЗМІ, Борис Гройсман помер під час лікування в Ізраїлі. Цей факт викликає мимовільні роздуми про високі оцінки медичної системи Вінниці, які нерідко озвучують міські посадовці. Очевидно, що ці слова більше адресовані тим, хто не має грошей, аби лікуватись за кордоном. Про смерть Бориса Гройсмана першим повідомив депутат Вінницької міськради Роман Аксельрод, висловивши щирий жаль і назвавши покійного своїм другом. На щірий дружбі з померлим наголосив і Петро Порошенко — єдиний із українських топ-політиків, хто публічно заявив про свою присутність на похороні. Роман Аксельрод багаторічний депутат Вінницької міськради від проросійських партій, а зараз — від забороненої «Опозиційної платформи — за життя». У той же час Петро Порошенко послідовно декларує беззаперечну проукраїнську позицію. Однак, попри кардинально протилежні погляди, які вони демонструють своїм виборцям у публічному просторі, це, здається, зовсім не заважає підтримувати дружні стосунки, а можливо, і не тільки дружити. Окрім Порошенка та вінницьких високопосадовців прощатись з Борисом Гройсманом прибули ще кілька відомих особистостей: блогер Дмитро Гордон, який називає себе журналістом, екс-прем’єрміністр України Арсеній Яценюк та олігарх Рінат Ахметов. П р и ї з д Г о р д о н а і А х м е т о в а в и г л я д а в цілком логічним. Рінат Ахметов, як найбагатша людина України, ще в листопаді 2021 року використав день народження Савіка Шустера, популярного телеведучого одного зі своїх телеканалів, для заснування нового політичного проекту, опозиційного до команди Володимира Зеленського. Захід відбувся у Вільнюсі, і серед запрошених були потенційні «фрондери»: Дмитро Гордон, лікар Євген Комаровський, Володимир Гройсман та екс-міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Після цієї зустрічі Гройсман став частим гостем на телеканалах Ахметова. Гройсмана та Ахметова також пов’язують і доволі теплі ділові стосунки. 14 квітня 2016 року Гройсман очолив уряд України, а вже з 1 травня того ж року почала діяти відома формула «Роттердам-плюс», яка забезпечила енергохолдингу ДТЕК, що належить Ахметову, значні фінансові вигоди, дозволяючи встановлювати вищі оптові ціни на електроенергію, що, в свою чергу, спричинило зростання тарифів для кінцевих споживачів. У п о д а л ь ш о м у п р е м ’ є р Гройсман демонстрував «чуйність» і до інших побажань Ахметова. Нині Ахметов теж має вагомі причини підтримувати стосунки з Гройсманом, попри те, що він займає маргінальну нішу у загальнодержавному політикумі. Іменна партія Гройсмана має монополію на владу на Вінниччині, яка зараз відіграє важливу роль у бізнес-проектах Ахметова. По-перше, наприкінці 2024 року найбільший приватний оператор залізничного рухомого складу України «Лемтранс», що входить до бізнес-групи СКМ Ахметова, завершив будівництво нового контейнерного терміналу у Вінниці. Цей проект є частиною глобального «Транскаспійського транспортного маршруту», що пов’язує Китай, Казахстан, Грузію, Азербайджан, Туреччину та Україну. Метою проекту є переміщення вантажів та пасажирів залізницею між промисловими центрами Китаю та Європи. По-друге, енергохолдинг ДТЕК розглядає можливість будівництва великої вітрової електростанції потужністю 500 МВт на півдні Вінниччини. Ця станція має замінити потужності зруйнованої внаслідок російських обстрілів Ладижинської ТЕС, яка належить Ахметову. Сергій Марущак Вінниця — місто з багатою історією та непростим сьогоденням. На тлі триваючої війни в Україні у Вінниці розгорівся неочікуваний конфлікт, що сягає корінням у 90-ті роки: боротьба за встановлення пам’ятників українським діячам. Чому у місті, де народжуються та живуть українці, досі немає пам’ятника Кобзарю? Нещодавно журналіст Анатолій Якименко провів інтерв’ю з Володимиром Воловодюком, громадським активістом та дослідником української культури. Розмова виявилася напрочуд гострою та відвертою, торкнувшись болючих питань ідентичності, національної пам’яті та ролі різних етнічних груп у формуванні української культури. ПОХОРОН ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЗНАЧЕННЯ 22 листопада 2021 року. Тракайський замок у Литві. Святкування дня народження Савіка Шустера, улюбленого телеведучого Ахметова.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

3 №14, лютий 2025 р. ВІДВЕРТІ ІСТОРІЇ Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ЗНАЙШОВ КОХАННЯ НА ВІЙНІ Я хочу розповісти вам мою історію про те, як війна, що несе руйнування та смерть, несподівано подарувала мені найцінніший дар – кохання, яке стало моїм оберегом, моєю силою, моїм сенсом життя. До війни я був одиноким. Тихим, заглибленим у себе бібліотекарем. Здавалося, мені цього достатньо. Я ніколи не прагнув галасливих компаній, мені було комфортно у власному світі. Коли почалася війна, я, не вагаючись, пішов на фронт. Багато хто був здивований, адже я завжди здавався таким далеким від військової справи. Але війна змінює людей. Я бачив смерть, пережив те, що назавжди залишило слід у моїй душі. Через рік служби я приїхав у відпустку. Йшов вулицею у військовій формі, трохи стомлений. І раптом… до мене підійшла дівчина. Молода, красива, з довгою косою. Вона просто підійшла і запитала, чи не потрібно мені допомоги. Її звали Олена. Ми прогулялися парком, розмовляючи про все на світі. Я розповідав про війну, вона слухала з таким розумінням та співчуттям... Це було кохання з першого погляду. Олена стала для мене всім. Сонцем, що зігріває в холодні ночі, повітрям, яким я дихаю. Вона стала сенсом мого життя. Заради неї я готовий на все. Заради неї я перемагаю ворогів, заради неї я бережу своє життя. Я повернувся на фронт іншою людиною. З’явилася мета, заради якої варто жити та боротися. Кожен день я мрію про зустріч з нею, про те, як ми будемо разом після перемоги. Ми пишемо один одному листи, її слова – мій оберіг. Війна ще триває, але я вірю в перемогу. Вірю, що ми з Оленою будемо разом. Побудуємо той маленький будиночок на березі річки, про який я мріяв. Посадимо вишневий сад. І будемо щасливі. З повагою, український військовий ЛИСТИ ЧИТАЧIВ МОЯ ЛЮБОВ ЛЕЖАЛА У ЗЕМЛІ НАРЕЧЕНОГО НАРЕЧЕНОГО ХОТІЛИ ВБИТИ НА МОЇХ ОЧАХ Все почалося з простого побачення в кав’ярні. Андрій запізнювався, і я вже почала хвилюватися. Я і гадки не мала, що в цей час він боровся за наше майбутнє, зіткнувшись з Дмитром, його колишнім другом, який з незрозумілих причин перетворився на одержимого помстою ворога. Дмитро холоднокровно використовував мене як пішака у своїй хворій грі, шантажуючи Андрія моїм життям. Дзвінок Дмитра пролунав як грім серед ясного неба. Його голос, сповнений льодяної жорстокості, повідомив, що Андрій у смертельній небезпеці. Він силоміць затягнув мене в машину, мої крики тонули в ревінні мотора, і відвіз на старий, покинутий склад біля річки. Мене зв’язали, кинули в темряву, і кожна секунда, проведена в очікуванні невідомого, здавалася вічністю. Коли Андрій знайшов мене, надія і жах змішалися в один клубок. Дмитро, немов хижак, вистрибнув з темряви, з пістолеШановна редакціє! Пишу вам, щоб поділитися історією, яка нещодавно сталася зі мною та моїм нареченим Андрієм. Це історія про кохання, випробування та дивовижне спасіння, що балансувало на лезі ножа. Шановні читачі! Ми твердо віримо, що кожен голос має значення, а кожна історія варта того, щоб бути почутою і зрозумілою. Саме тому ми звертаємося до вас із щирим закликом поділитися своїми думками, переживаннями, ідеями або досвідом. Чи доводилося вам стикатися з несправедливістю, яка потребує уваги? Чи маєте ви пропозиції щодо того, як зробити життя у нашому регіоні комфортнішим і кращим? А може, у вас є історія про цікаву подію або унікальну людину, про яку варто дізнатися іншим? Ми завжди відкриті до вашого погляду і готові вислулиста та розісторію. том у руці. Почалася боротьба – відчайдушна, жорстока, за наше життя. Я дивилася, затамувавши подих, як Андрій, не маючи ніякої зброї, відчайдушно боровся з озброєним божевільним. Він ухилявся від куль, блокував удари, його очі палали рішучістю. Нарешті, в кульмінаційний момент сутички, Андрію вдалося вибити пістолет з рук Дмитра. Зброя з гуркотом впала на підлогу, і на мить запала тиша, наповнена напруженням. Андрій навів пістолет Минулої неділі я гуляла зі своїм собакою Барні в міському парку. Барні, як завжди, нишпорив навколо, аж раптом щось понюхав біля старої дуплистої верби і почав несамовито копати. Я спробувала його відтягнути, але він був непохитний. Зрештою, цікавість перемогла. Я допомогла йому розкопати землю, і… ми знайшли стару, залізну скриньку. Серце забилося в грудях. Скарб? Ми з Барні обережно відкрили скриньку. Вона була наповнена старими листами, фотографіями та документами — чиїмось сімейним архівом, загубленим, ймовірно, багато років тому. Переглядаючи фотографії щасливої родини, я натрапила на знімок випускного класу. І раптом… я впізнала одне обличчя. Воно було неймовірно схоже на мою бабусю в молодості! Я показала фото бабусі, і вона ледь не зомліла. «Це ж Іван! — вигукнула вона, — Ми з ним вчилися в одному класі! Він був такий гарний хлопець…». Виявилося, що цей Іван, батько сімейства зі скриньки, був першим коханням моєї бабусі. Вони разом росли, були друзями дитинства. Завдяки знайденим у скриньці документам, мені вдалося відновити цей втрачений зв’язок, розшукавши нащадків Івана. Вони емігрували до Канади у 1980-х. Скринька, найімовірніше, була загублена під час від’їзду — можливо, через поспішність. Їхня родина була вражена і схвильована, дізнавшись, що я знайшла цей сімейний скарб. Повернення втрачених спогадів стало для них справжнім дивом. А моя бабуся змогла зв’язатися з донькою Івана і почути розповідь про його життя. Це було неймовірно зворушливо. Вона дізналася, що Іван теж часто згадував її, що він зберігав її шкільну фотографію все життя. Барні, мій вірний пес і шукач скарбів, був щедро винагороджений горою смаколиків. А я отримала набагато більше — глибоке усвідомлення того, наскільки несподівано можуть переплітатися людські долі. Ця історія нагадала мені про важливість цінувати кожен момент життя, берегти пам’ять про близьких і розуміти, що навіть найдрібніші знахідки можуть змінити чиєсь життя. З повагою, Ірина Дозвольте поділитися з вами історією, яка досі здається мені неймовірним сном. Це історія про те, як звичайна прогулянка парком може перетворитися на захопливу пригоду та призвести до несподіваного відкриття, що зв’язало моє життя з життям незнайомої родини нитками долі. на Дмитра. Його палець лежав на спусковому гачку. Ще мить – і… Але він не вистрілив. Мій крик зупинив його. Він не став вбивцею. В ту ж мить склад наповнився поліціянтами. Дмитра заарештували, а нас, нарешті, звільнили. Після пережитого кошмару, вже в безпеці, Андрій освідчився мені. Це було найзворушливішим і найщасливішим моментом в моєму житті. Хочу подякувати поліції за швидку реакцію та всім, хто допоміг нам у цій складній ситуації. Наша історія – це доказ того, що кохання може подолати будь-які перешкоди. З повагою, Марія листа та розісторію.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

4 №14, лютий 2025 р. КОШТИ ГРОМАДИ 2025 р. Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ВІННИЦЬКИЙ «НАЦСПРОТИВ»: ГОЛОВА ОБЛРАДИ СОКОЛОВИЙ ПРИЗНАЧИВ НА ВІДПОВІДАЛЬНУ ПОСАДУ ОБВИНУВАЧУВАНОГО У ШАХРАЙСТВІ Після трансформації на Вінниччині маргінальної в масштабах України партії «Українська стратегія Гройсмана» в моновладу, призначення на ключові посади осіб із сумнівною репутацією стало мало не нормою. Корупціонери, особи з кримінальним минулим, а ще краще — з вироком у карній справі, отримують доступ до керівних крісел. Якщо ж вироку немає, то й активна судова справа за шахрайство, схоже, теж цілком прийнятний «бонус». Чи не дійде до того, що незабаром серед вимог до кандидатів на посади буде прописана наявність відповідних тюремних татуювань — хрестів і куполів під сорочкою? ЗНОВУ ПІДВИЩИЛИ СОБІ ПРЕМІЇ «ВТОМЛЕНІ» ВІЙНОЮ КЕРІВНИКИ ВІННИЦЬКОЇ МЕРІЇ Війна триває, проте для топ-чиновників Вінницької міськради, схоже, це не є перешкодою для покращення власного матеріального становища. Попри складну ситуацію в країні та численні труднощі, з якими стикаються звичайні громадяни, керівники Вінниці не лише не відмовляються від премій, але й регулярно їх собі підвищують. До листопада 2024 року Вінницький міськвиконком ухвалював рішення про преміювання заступників міського голови та старост у розмірі їхніх посадових окладів. Однак із грудня розмір премій зріс до 150% від окладу. Примітно, що всі премійовані разом із вінницьким міським головою фактично і є міськвиконкомом у повному складі. Іншими словами, чиновники преміюють самих себе. До того ж, майже всі вони офіційно є мільйонерами. У той же час міська влада продовжує скаржитися на хронічну нестачу коштів у бюджеті. Наприклад, у грудні 2024 року вінничанам довелося змиритися з черговим зростанням вартості проїзду в громадському транспорті. Однак це, здається, не стало приводом для економії коштів у самій міськраді. Гроші на збільшення власних зарплат та премій знаходяться завжди, навіть у найбільш скрутні часи. Під час війни Україна змушена робити складний вибір між критично важливими витратами та підтримкою обороноздатності держави. Для більшості громадян це означає необхідність жорсткої економії, відмову від багатьох потреб та готовність до жертв. Проте для чиновників, як видається, ці правила не мають значення. Вони продовжують жити за своїми, далекими від реалій, стандартами, демонструючи байдужість до ситуації, у якій опинилася країна. Сергій Марущак Призначення 7 січня 2025 року голова Вінницької облради В’ячеслав Соколовий, не без помпезності, призначив Ігоря Чорного виконувачем обов’язків начальника комунальної установи «Вінницький обласний навчально-методичний центр підготовки громадян до національного спротиву», який був створений рішенням 60-ї сесії облради 29 листопада 2024 року «для формування національної самосвідомості, активної громадянської позиції та готовності до національного спротиву». У цій новині, як то кажуть, прекрасно усе. Починаючи з того, що облрада, схоже, лише після майже трьох років кровопролитної повномасштабної війни «дозріла» до ідеї національного спротиву, закінчуючи «фірмовим» підбором керівних кадрів. Адже Ігор Чорний став черговим уособленням політики, яку Соколовий так завзято просуває останнім часом, віддаючи керівні посади спочатку фігурантам Єдиного державного реєстру корупціонерів, а тепер і обвинувачуваним у показових кримінальних справах. «Фірмовий» стиль Колишній прокурор Вінниччини В’ячеслав Соколовий, котрий під час війни перебрав на себе функції одноосібного призначення та звільнення керівників комунальних установ, підпорядкованих облраді, попри розшаркування перед земляком вінничанином Віктором Павлущиком, який став головою Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та на підписану з НАЗК декларацію розбудови доброчесності органів місцевого самоврядування, з легкістю продовжує порушувати декларовану «нульову толерантність до будь-яких проявів корупції». Очолювана Соколовим облрада урочисто приймає «Антикорупційну програму на 2024–2026 роки» і одночасно на засіданні комісії з оцінки діяльності керівників освітніх закладів області визнає «відповідними займаним посадам» тих, хто водночас значиться у реєстрі корупціонерів. Сам Соколовий, після нещодавнього яскравого шоу навколо призначення керівників Ладижинського психоневрологічного інтернату, які, як на підбір, виявилися фігурантами Єдиного державного реєстру корупціонерів, не зупинився на досягнутому. Черговим його «тріумфом» стало призначення керівником Тиврівського обласного будинку однопартійця та депутата облради від «Української стратегії Гройсмана» Віталія Донця. Як і очікувалося, новопризначений теж фігурує в реєстрі корупціонерів. Не червоніючи Соколовий публічно брехав про підписання розпорядження про звільнення Лариси Сеник з посади директорки Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Отамановського відразу після отримання інформації від правоохоронних органів про відкриття кримінальної справи стосовно посадовиці. Однак насправді Соколовий лише тимчасово відсторонив Сеник від посади. Водночас голова облради підписав клопотання перед Верховною Радою про нагородження генерального директора «Віноблагролісу» Анатолія Іванця парламентською грамотою «за вагомий внесок у розвиток лісового господарства». Хоча Іванець є обвинувачуваним за низкою статей кримінального кодексу. Справа Іванця та інших фігурантів, у якій Вінницька облрада є потерпілою стороною, багато років «бовтається» у судах. Раніше були потрібні корупціонери, тепер — шахраї «Пробивати» чергове дно та говорити одне, а робити протилежне — для Соколового справа звична. Ось і з призначенням керівника комунальної установи «Вінницький обласний навчально-методичний центр підготовки громадян до національного спротиву» голова облради вирішив не змінювати своїх традицій. Підконтрольна йому прес-служба повідомила, що керівником «нацспротиву» став уродженець села Гонтівка Чернівецької громади, випускник Вінницького медвишу ім. М. Пирогова, який працював лікарем-травматологом у Вінницькій міській клінічній лікарні № 2, а з 2018 по 2024 рік обіймав посаду директора київського ТОВ «Радабудінвест». «Воєнний час вимагає максимальної залученості громадян до підвищення обороноздатності держави. Центр проводитиме теоретичні та практичні навчання для жителів Вінниччини. Обласна рада готова підтримувати його діяльність», — процитувала прес-служба облради привітання Соколового своєму протеже. Але речники облради чомусь «посоромились» проінформувати про інші чесноти Ігоря Чорного, завдяки чому він, вочевидь, і потрапив у поле зору екс-прокурора. З травня 2019 року Вінницький міськсуд розглядає справу Ігоря Чорного, обвинувачуваного у шахрайстві в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України). Слідство вважає, що Чорний, обіймаючи посаду директора ТОВ «Радабудінвест», обманув представників об’єднання співвласників багатоквартирного будинку номер 77 по вулиці Лялі Ратушної у Вінниці, заволодівши коштами ОСББ, виділеними на ремонт. Частину грошей він привласнив, а роботи не виконалися належним чином. Сума завданої шкоди — понад 735 тисяч гривень. Цікаво, чому справа так довго розглядається? Тому що Чорний напрацював певний досвід, як уникати відповідальності за афери. 15 січня 2021 року Вінницький міськсуд закрив кримінальну справу проти нього за обвинуваченням в шахрайстві за ч. 2 ст. 190 КК України через закінчення строку давності, хоча факт злочину, згідно з матеріалами справи, було підтверджено. У 2013 році Ігор Чорний, зловживаючи довірою вінничанки Вікторії Ковінько, отримав 110 000 гривень за купівлю та встановлення тротуарної плитки, однак обіцяні роботи не виконав, а гроші не повернув. Справа також довго-довго «бовталась» у суді, поки не сплив строк притягнення до відповідальності. Так що підготовка громадян до національного спротиву на Вінниччині тепер знаходиться у надійних руках. Павло Сидорченко

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

5 №14, лютий 2025 р. ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 1622 р. — указ московського царя Михайла за ініціативи московського патріарха Філарета про спалення всіх примірників «Учительного Євангелія» К. Ставровецького, надрукованих в Україні. 1690 р. — Собор російської православної церкви (РПЦ) наклав УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА 400 РОКІВ ПЕРЕЖИЛА 134 ЗАБОРОНИ, НАЙБІЛЬШЕ ЗАБОРОН БУЛО З МОСКВИ Мова існує завдяки передачі від покоління до покоління, і її знищення завжди було інструментом колоніальної політики, зокрема російської. Протягом століть московські ідеологи розпочинали руйнування української ідентичності із заборони й знецінення мови. Це залишається ключовим засобом рашизма й сьогодні, під час повномасштабної війни проти України. Кремлівський диктатор путін особисто заявляв, що до XVI ст. росіяни й українці говорили однією мовою, а відмінності з’явилися через полонізацію. Подібні тези звучали ще за часів Сталіна, який блеми мовознавства» висловлював аналогічну маячню, що не має жодного наукового підґрунтя. Але факти свідчать про давню самобутність української мови. Перший український «Буквар» був надрукований першодрукарем Іваном Федоровим у Львові у 1574 р. У 1798 р. вперше була надрукована «Енеїда» Івана Котляревського, написана живою українською мовою, якою спілкувалися звичайні люди. Це сталося за рік до народження Олександра Пушкіна, засновника російської літературної мови. Порівняння мовної спорідненості підтверджує унікальність української мови. Вона має 84% спільної лексики з білоруською, 70% із польською, 68% із сербською та лише 62% із російською. Різниця між українською та російською становить 38%, що більше, ніж між англійською та голландською (37%), а шведська від норвезької відрізняється лише на 16%. У фонетиці й граматиці українська мова має 22–29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською, тоді як із російською — лише 11. Українська мова — самобутня, з багатовіковою історією. Її збереження й розвиток є невід’ємною складовою національної ідентичності та боротьби за свободу. анафему на «Кіевскія новия книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших. 1720 р. — указ московського царя Петра I про заборону книгодрукування українською мовою та вилучення українських текстів із церковних книг. 1729 р. — наказ московського царя Петра II про переписування всіх державних документів з української на російську мову. 1763 р. — указ московської цариці Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 р. — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати українські букварі. 1775 р. — знищення Московщиною Запорізької Січі та закриття шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1832 р. — переведення Московщиною системи освіти на Правобережній Україні на російську мову. 1847 р. — придушення Московщиною Кирило-Мефодіївського товариства, заборона творів Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова. 1863 р. — Валуєвський циркуляр, що забороняв на Московщині друк літератури українською мовою. 1876 р. — Емський указ про заборону друку на Московщині україномовної літератури, сценічних вистав, народних пісень тощо. 1881 р. — заборона викладання в школах і церковних Московщини пропов і д е й у к р а ї н с ь к о ю мовою. 1884 р. — заборона українських театральних вистав у малоросійських губерніях Московщини. 1888 р. — указ про заборону на Московщині вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами. 1933 р. — телеграма Сталіна про припинення «українізації» у СРСР, масові репресії діячів культури. 1947 р. — операція «Вісла» з метою полонізації українців. 1989 р. — постанова ЦК КПРС про законодавче закріплення у СРСР російської мови як «загальнодержавної». 2012 р. — Верховна Рада України з грубими порушеннями Конституції України, регламенту та процедур розгляду ухвалила ініційований проросійськими силами закон «Про основи державної мовної політики», так званий «закон Ківалова-Колесніченка», який суттєво звузив сферу використання української мови в ключових аспектах життя у більшості регіонів країни. яки передачі лексики з ДРУГИЙ ФРОНТ УКРАЇНСЬКА — МОВА ВІЛЬНИХ! БУЛА, Є І БУДЕ! Факти говорять самі за себе Українська мова має звуки, яких немає в російській – [ґ], [і], дифтонги та повнозвучні голосні. Спробуйте вимовити «ґанок» чи «дзвін», – чи чуєте цю неповторну мелодійність, якої позбавлена мова окупанта? Слова «чайник», «гребінець», «свідок» – споконвічно українські. Російська мова запозичила їх у нас, спотворивши звучання. Чи не свідчить це про те, хто насправді в кого крав? До тогож, українська мова на відміну від російської має не 6, а 7 відмінків, включаючи кличний. Наша мова сягає корінням у глибину віків, до часів Київської Русі. Вона формувалася та розвивалася незалежно від російської, плекаючи свою унікальність. Літопис «Повість минулих літ», написаний нашою давньою мовою – це незаперечний доказ. Забудьте брехливі казки про «молодшого брата»! Українська мова – це не діалект, не відгалуження, а самостійна, давня, могутня ріка, що своїм джерелом сягає часів Київської Русі! Російська ж мова, сформована на болотах фіно-угорських впливів, намагається привласнити собі нашу славу, нашу історію, нашу мову. Саме на наших землях, у Києві, зародилася і розвивалася писемність, література, культура. «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім» – це свідчення величі та давнини нашої мови, це наш культурний спадок, якого у нас ніхто не відбере! Російська мова тоді ще навіть не зароджувалася у своїй сучасній формі. Точно визначити час виникнення української мови неможливо. Але безсумнівно, вона є однією з найдавніших індоєвропейських мов. Про це свідчать архаїчні слова та особливості вимови, які вона зберегла протягом віків. Вчені підкреслюють фонетичну розкіш, лексичне багатство, синтаксичну гнучкість та величезні можливості для словотворення української мови. Недарма за милозвучністю її часто порівнюють з італійською, а на конкурсі краси мов у Парижі 1934 року вона посіла почесне третє місце! Російська імперська влада завжди стверджувала, що у праслов’янську епоху виникла спільна давньоруська мова, з якої потім утворилися українська, російська та білоруська. Однак, справжні наукові дослідження перекреслюють це. Багато мовознавців вважають, що українська мова виділилася безпосередньо з праслов’янської, без проміжних ланок. Пригадаємо як зароджувалась і формувалась українська мова Ранній східнослов’янський період (до 14 століття). Хоча окрема українська мова ще не повністю сформувалася, східнослов’янські діалекти, якими розмовляли на території сучасної України, почали відрізнятися від інших східнослов’янських діалектів. Ці ранні діалекти стали основою для майбутнього розвитку української мови. Релігійні тексти, юридичні документи та написи цього періоду дають уявлення про мову, що розвивається. 14-16 століття. Монгольська навала та подальші політичні зміни призвели до занепаду східнослов’янської мовної єдності. У цей час відмінні риси української мови продовжували розвиватися під впливом польської, литовської та тюркських мов. 16-18 століття. У цей період з’явилися перші друковані книги українською мовою, що закріпило письмову форму мови. Важливі твори, такі як Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 роки), демонструють розвиток української лексики та граматики. Козацький період відіграв вирішальну роль у поширенні використання української мови в літературі, адміністрації та освіті. 19 століття. Попри утиски з боку російської імперії, яка прагнула нав’язувала використання російської мови, українська мова пережила відродження. Письменники та науковці, такі як Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка, зробили значний внесок в українську літературу та стандартизацію мови. 20 століття. Українська мова стикалася з періодами як розвитку, так і придушення. Хоча українська мова отримала офіційний статус у незалежній Україні, радянська політика часто була спрямована на обмеження її використання. Кінець 20-го та початок 21-го століть стали свідками відродження української мови та культури після здобуття Україною незалежності. Не дамо себе обманути! Наша мова – це наша історія, наша ідентичність, наша зброя! Говорімо українською – голосно, гордо, з любов’ю! Соломія Бойко Занадто довго ворожа тінь намагалася затьмарити велич нашої мови, заглушити її мелодійний спів, вирвати її з наших сердець. Нам казали, що наша мова – це лише «діалект», що вона «недосконала», «сільська». Брехня! Це підступна брехня тих, хто боїться її сили, її краси, її правди! Українська мова – це душа нашого народу, це голос наших предків, це символ нашої незалежності. Вона давніша, багатша і мелодійніша, ніж та, яку нам нав’язували десятиріччями.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

6 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №14, лютий 2025 р. СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ 6 Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 «ЧОРНІ» ДЕРЖРЕЄСТРАТОРИ ПАРТІЇ ГРОЙСМАНА Настя з Козятина У кінці 2024 року правоохоронці Вінниччини передали до Козятинського міськрайонного суду справу 39-річної Анастасії Уперчук, колишньої держреєстраторки. Жінку обвинувачують у масштабних махінаціях із нерухомістю та землею, що призвели до багатомільйонних збитків державі. За даними слідства, Анастасія Уперчук, працюючи у Самгородоцькій сільраді Хмельницького району, використала підроблені судові рішення, щоб переоформити будинок і чотири квартири у Вінниці, Херсоні та Харкові. Загальна вартість нерухомості перевищила 7,5 млн. грн. Майно перейшло до спільника Уперчук – вінничанина Дмитра Разговорова, який незаконно отриману нерухомість передав до статутного капіталу створеного ним у Вінниці ТОВ «Національна компанія нерухомості». Разговорова оголошено в розшук за шахрайство, підробку документів, відмивання грошей і несанкціоновані дії з інформацією (ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209 та ст. 362 КК України). Окрім нерухомості, Уперчук незаконно переоформила 8 земельних ділянок загальною площею 19,3 га у Бабчинецькій, Оратівській, Крижопільській, Чернівецькій, Джулинській, Вендичанській, Ямпільській та інформації в Державному реєстрі речових прав (ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України). Суд обрав для неї запобіжний захід – нічний домашній арешт. Вінницького міського суду, Шумського взято під варту на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 832 070 грн. Варто зазначити, що і Сергій Заремба, і Василь Шумський залишаються затребуваними «спеціалістами» для партії «Українська стратегія Гройсмана», яка на місцевих виборах 2020 року оформилася як партія влади на Вінниччині. Колишній начальник реєстраційної служби Літинського райуправління юстиції Заремба у 2015 році невдало балотувався до Вінницької облради від Радикальної партії Ляшка, а у 2020 році з таким же результатом до Літинської селищної ради від партії «За майбутнє». Але попри невдачі на виборах, без роботи він не залишився, обійнявши посаду держреєстратора в Іванівській сільради Хмельницького району, яку очолює висуванець «стратегів Гройсмана» Михайло Кулик. Більшість депутатів цієї ради (15 із 26) — також «гройсманівці». У 2020 році Уладівська сільрада увійшла до складу Якушинецької громади, головою якої вкотре став Василь Романюк, колишній майор міліції у відставці та висуванець партії Гройсмана. «Стратеги» мають більшість і в цій сільраді – 11 депутатських мандатів із 26. Старост у громаді (їх п’ять) «стратеги» призначали, орієнтуючись на власні уявлення про ефективне управління. Зокрема, старостою сіл Ріжок та Микулинці призначили досвідченого махінатора Василя Шумського. Злочини без покарання На офіційному сайті Іванівської сільради Сергій Заремба досі фігурує, як чинний держреєстратор. Зазначається, що разом із ним аналогічну посаду обіймає і Алла Глушко — донька Лілії Ковальчук, яка з 2007 до 2017 року працювала секретарем Іванівської сільради. За цей час Ковальчук пройшла шлях від висуванки Партії регіонів до депутатки від партії «За майбутнє» в нинішньому скликанні. Лілія Ковальчук у період з 2011 по 2014 рік, будучи уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, підробляла заповіти від імені померлих мешканців громади та довідки сільської ради. Фальсифіковані документи використовувалися для переоформлення земельних ділянок на її дочок — Аллу Глушко та Вікторію Благодир, а також на Світлану Онофрійчук, дружину тодішнього сільського голови Віктора Онофрійчука, який спочатку обирався від Партії регіонів, а згодом — від партії Порошенка. У результаті незаконного переоформлення було захоплено понад 7 гектарів земельних паїв, що належали померлим людям. Розслідування цих справ розпочалося лише у 2017 році після зміни влади в Іванівській громаді. Проте у вересні 2021 року Калинівський райсуд закрив кримінальну справу проти Лілії Ковальчук за зловживання службовим становищем і підроблення документів (ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України) через закінчення строків давності. Це рішення підтвердив Вінницький апеляційний суд. Попри доведені факти махінацій, Лілія Ковальчук, хоч і склала депутатський мандат, нині працює головним спеціалістом відділу освіти Іванівської сільради. С у д т а к о ж звільнив від відповідальності за використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України) і Світлану Онофрійчук. Вона продовжує працювати, перейшовши з Калинівської райдержадміністрації до Калинівської міськради. Доньки Лілії Ковальчук — Вікторія Благодир та Алла Глушко — також уникли відповідальності за шахрайство та використання підроблених документів (ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України). Вікторія була звільнена від відповідальності у 2022 році, а Алла — у 2023-му, знову ж таки через закінчення строків давності. І Алла Глушко з 2017 року продовжує успішно зберігати за собою посаду держреєстратора Іванівської сільради. Павло Сидорченко Самгородоцька громада: держреєстраторка Анастасія Уперчук оформляла нерухомість на мільйони за підробленими судовими рішеннями Іванівська громада: від «регіонала» Онофрійчука до «стратега» Кулика у тренді завжди були махінатори Якушинецька громада: головний місцевий «стратег» Романюк знайшов потужного старосту у особі Шумського Державний реєстратор — посадова особа, яка реєструє нерухомість і бізнес. Робота потребує знання законодавства та дотримання строків. Для обіймання посади необхідно пройти тестування чи перевірку в Міністерстві юстиції. Основні послуги реєстраторів: реєстрація права власності, речових прав (оренда, користування тощо) та надання інформації з Державного реєстру прав. Проте, реальність далека від ідеалу. Державний реєстратор, часто із невеликою офіційною зарплатою, має справу з об’єктами вартістю у мільйони, що робить його вразливим до корупції. Реєстратори нерідко стають інструментом для рейдерства, незаконних забудов і дерибану землі. На Вінниччині, наприклад, під час завершення реформи децентралізації у 2020 році, напередодні ліквідації у старих громадах масово «штампувались» сфальсифіковані рішення щодо розподілу землі. Саме реєстратори легалізували ці схеми, оформлюючи права власності. Але не тільки це. Бершадській громадах Вінниччини. Землі, що раніше належали громадянам росії, за допомогою підроблених рішень Ленінського райсуду Харкова були передані іншому спільникові. Слідство встановило, що збитки від цих дій склали понад 1 млн. грн. Обвинувачення в обох епізодах об’єднано в одну справу, Уперчук інкримінують зловживання повноваженнями та несанкціоновану зміну Цінні «стратегічні» кадри Але, як кажуть, не Уперчук єдиною. З квітня 2023 року у судах «бовтається» справа щодо Сергія Заремби, держреєстратора колишньої Уладівської сільради колишнього Літинського району. Його обвинувачують у несанкціонованих діях з інформацією в автоматизованих системах та зловживанні повноваженнями. Звинувачення висунуті за ч. 1 та ч. 3 ст. 362 , а також за ч. 3 ст. 365- 2 КК України. Наразі справа на розгляді в Калинівському райсуді. Справу проти Заремби відкрили ще у березні 2021 року. За даними слідства, він незаконно зареєстрував право власності на 33 земельні ділянки у Могилів-Подільському районі площею 66 га, використавши підроблені документи. Унаслідок чого державі завдано збитків на суму понад 2,16 млн. грн. Без участі держреєстратора колишньої Уладівської сільради не обійшлися й махінації із землею у колишній Микулинецькій сільраді Літинського району. За даними слідства, незаконне привласнення землі здійснювалося на підставі фальшивих рішень сільради. Однак підозру держреєстратору так і не висунули. Єдиним підозрюваним став Василь Шумський, колишній голова Микулинецької сільради. Його звинувачують у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні (ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України). Слідство стверджує, що Шумський сприяв «прихватизації» понад 10 гектарів земель громади, які перейшли у власність його дружини, сестри дружини, батька та знайомих. Екс-голова підробив рішення сільради про передачу земель у приватну власність, вніс недостовірні дані до офіційних документів і завірив їх печаткою ради. Унаслідок таких дій громаді було завдано збитків на суму понад 800 тис. грн. За рішенням БУВАЄ І ТАК 15 січня 2024 року Липовецький райсуд виправдав держреєстратора Турбівської селищної ради Руслана Козака, обвинуваченого у вимаганні 5000 доларів США за оформлення договору оренди земельної ділянки площею 35,154 га на території колишньої Безіменської сільради. За версією обвинувачення, у 2021 році Козак, виконуючи обов’язки начальника відділу надання адмінпослуг, отримав хабар в салоні власного автомобіля. Суд визнав докази слідства недопустимими через порушення кримінально-процесуальних норм, зазначивши, що аудіо- та відеоматеріали були здобуті внаслідок провокації заявника та правоохоронців. Крім того, заявник, у свою чергу, мав незаконний інтерес, що виключає кваліфікацію дій обвинуваченого як вимагання. Окрім виправдання, суд ухвалив окрему постанову, в якій вказав на порушення з боку Немирівської окружної прокуратури: неналежну реєстрацію заяви, затримку з внесенням до держреєстру досудових розслідувань, некоректне визначення групи слідчих і поверхневу правову кваліфікацію справи. Суд зобов’язав прокуратуру усунути недоліки.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

7 №10, жовтень 2024 р. СВАВІЛЛЯ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com №14, лютий 2025 р. РОЗГАДАЙ! Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 7 Нехаєвський — Дідик — Костін — Люся — Франко — Дворкіс — Кучма — Тимошенко — Янукович — Саакашвілі — Ківалов — Рабінович — Гройсман — Пахло — Турчинов — Луценко — Фокін — Кравчук — Ющенко — Лох — Порошенко — Яценюк — Черновецький — Ярош — Резніков — Аваков — Єрмак — Шмигаль — Карпачова — Баканов — Лазаренко — Мілованов — Бюджет — Спікер — Щербань — Гонгадзе — Савченко — Кличко — Вакарчук — Драч — Тягнибок — Малхасян — Коломойський — Фірташ — Медведчук — Пшонка — Пінчук — Грушевський — Махно — Гапон — Чорновіл — Сагайдачний — Мазепа — Петлюра — Скоропадський — Яворівський — Чорногуз — Хрущов — Брежнєв — Бандера — Гончарук — Лісовська — Орлик — Гоголь — Мечников — Піддубний — Малевич — Гагарін — Тризуб — Коростень — Вербицький — Айвазовський — Вернадський — Литвин — Вінничани — Омелянович — Отамановський — Оводов — Ляхович — Зельман — Єхануров — Довженко — Сковорода — Стус — Симоненко — Шкляревський — Щириця — Ліспектор — Можайський — Онопенко ПІДКАЗКИ КРОСВОРД: УКРАЇНА ІНКОГНІТА ЗА ГОРИЗОНТАЛЛЮ: 4. Уродженець Вінниччини, очільник соціал- демократичної партії, яка згодом стала партією Наталії Королевської «Україна- Вперед!». 6. Народився та помер у Німеччині, але був гетьманом України. 7. Провідник «Правого сектору», яким досі лякають росіян. 9. Винахідник перших літаків, який жив у Вороновиці на Вінниччині. 11. Перший мер Вінниці, обраний на альтернативній основі після розпаду СРСР. 13. Бразильська письменниця, народилася у Чечельнику на Вінниччині. 14. Прем’єр-міністр України, відомий зізнанням, що він «профан в економіці». 18. Президент України, автор вислову «Маємо те, що маємо». 19. Уродженець Вінниччини, співзасновник Народного Руху України. 22. Письменник українського походження, який писав про запорізьких козаків та корупцію у царській росії. 23. Голова Одеської облдержадміністрації, який опинився у в’язниці в Грузії. 25. Автор музики державного гімну України. 26. Екс-міністр розвитку економіки, відомий фразою: «Я цього і не приховую, що я дебіл». 28. Бізнесмен і політик, розстріляний в аеропорту Донецька. 31. Уродженець Вінниччини, який зауважував: «Коли вам захочеться відпочити — розучуйте цікаву гру про війну». 32. Головний герой скандалу, пов’язаного з «плівками Мельниченка». 35. Керівник СРСР, який хизувався вишиванкою, але українцем не був. 36. Український олігарх, який з 2014 року знаходиться під арештом в Австрії. 40. Перший омбудсмен України. 42. Виходець з Полтавщини, який у 1905 році організував у Петербурзі масову демонстрацію робітників, яких розстріляли царські війська. 44. «Льоня-космос», якого кияни двічі обирали своїм мером. 45. Український гетьман, чиє прізвище викликає на московських болотах не менший стогін, ніж згадка про Степана Бандеру. 46. Уродженець Криму, художник- мариніста, відомий картинами, що зображають роздачу іноземної «гуманітарки» голодуючим росіянам. 49. «Я — українець! Ось і вся моя автобіографія!», автор фрази. 51. Українець, яким десятиріччями лякають росіян, але вони так і не навчились правильно писати його прізвище. 53. «Дівоче» прізвище екс-прем’єр-міністра України Азарова. 61. Мер Вінниці, в якого стріляли просто в центрі міста. 62. Двічі був головою Верховної Ради. 64. Перший і єдиний автор давньої історії Вінниці та прилеглих територій. 66. Лідер партії «УДАР». 68. Член історичного товариства ім. НестораЛітописця, який очолив Центральну Раду УНР. 70. Лейтенант, який очолював СБУ. 71. Співак, який відмовився від власного «Голосу». 72. Кум російських президентів путіна та медведєва. 73. Уродженець Вінниччини, лауреат Нобелівської премії з медицини за відкриття першого антибіотика. 77. Голова Директорії УНР, якого застрелив єврейський поет та анархо- комуніст Шварцбард у центрі Парижа. 79. Останнє слово з відомої фрази Зеленського: «Я президент цієї країни, мені 42-й рік, я ж не…». 80. Уродженець Харківщини, один з основоположників порівняльної патології, лауреат Нобелівської премії. 82. Прем’єр-міністр України бурятського походження. 83. Другий голова Народного руху України, проти якого в СРСР сфабрикували карну справу у спробі зґвалтування. 84. Прем’єр-міністр України, якого в Москві звинувачують у масовому знищенні російських військових під час Чеченської війни. 85. Найвищий за зростом президент України. 86. Міністр оборони України, який «прославився» яйцями по 17 гривень. 87. Уродженець Вінниччини, редактор журналу «Перець». ЗА ВЕРТИКАЛЛЮ: 1. Автор слів: «Пам’ятай, сину, не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину — проллєш батькову й братову проллєш». 2. Перший голова Української радикальної партії. 3. Керівник СРСР, який народився в Україні і дуже любив цілуватись. 5. Відомий радянський і український режисер- документаліст, вінничанин. 8. Самий «довгограючий» прем’єр-міністр України. 10. «Диванна» партія, створена у Вінниці. 12. Український філософ, якому приписують слова, яких він ніколи не казав: «Ми переможемо лише тоді, коли усвідомимо, що за Україну треба не вмирати, а вбивати». 15. Очільник МВС, чиє прізвище асоціюється з корупційною «справою про рюкзаки». 16. Депутат Верховної Ради кількох скликань, відомий як «Сірожапідрахуй». 17. Єдиний хто обіймав посади міністра внутрішніх справ і генпрокурора України. 20. «Дівоче» прізвище партнера Ахметова та прихильника московської церкви в Україні Вадима Новинського. 21. Ймовірне прізвище Роксолани, дружини султана Османської імперії Сулеймана. 24. Український національний символ. 27. Одне з найстаріших міст України. 29. Найвідоміша в Україні штурманоператорка гвинтокрила. 30. Генпрокурор України, який втік в росію. 32. Український олігарх, який розікрав «Приватбанк». 33. Лікар, який ініціював запуск першого трамвая у Вінниці. 34. Російський космонавт, який досі є почесним громадянином Вінниці, хоча жодного разу не бував у місті. 37. Український гетьман, який мав можливість спалити Москву ще у 1618 році, але не зробив цього. 38. Президент України, автор вислову «Ці руки нічого не крали». 39. Перший прем’єр-міністр незалежної України. 41. Заарештований чекістами та страчений у Києві перший редактор газети «Республіканські вісті», яка виходила у Вінниці. 43. Останній перший секретар Вінницького обкому КПУ, який одночасно був головою Вінницької облради. 47. Голова Верховної Ради. 48. Депутат Верховної Ради кількох скликань, розкрадач держкоштів у особливо великих розмірах за часів СРСР, тезка найвідомішого персонажа єврейських анекдотів. 50. Командувач Революційної повстанської армії України. 52. Перший голова Вінницької облради у незалежній Україні. 54. Колишній лаборант Дніпропетровського металургійного інституту, який став олігархом після одруження з дочкою президента України. 55. Перший голова Народного Руху України. 56. Відомий український журналіст, якому відрізали голову. 57. Засновник Академії наук України. 58. Колишня «газова принцеса» України. 59. Прем’єр-міністр України, чий перекладач був звинувачений у шпигунстві на користь росії. 60. Отаман УНР з Брацлава, розгромив більшовицькі угрупування одеського нальотчика Мішки- Япончика, а також Щорса і Боженка. 63. Однофамілець «підкорювача Сибіру», який просував «формулу Штайнмайєра». 65. Єдиний, хто був виконуючим обов’язки президента Україні. 67. Прем’єр-міністр України, який 8 років відсидів у тюрмі США. 69. Легендарний борець з Полтавщини, який власноруч змінив свою національність на «українець», коли в СРСР йому видали паспорт з національністю «руський». 70. Головний фінансовий документ. 72. Киянин, художник, чия картина «Чорний квадрат» понад сто років викликає бурхливі суперечки. 74. Колишній комсомолець та лікарінтерн урологічного відділення, який став лідером партії «Свобода». 75. Президент України, який навчався в школі міста Бендери. 76. Вінницький війт за урядування якого місто отримало Магдебурзьке право. 78. Прізвисько Арестовича та дружини Януковича. 81. Автор української Конституції, в якій вперше в Європі було представлено реальну модель держави, заснованої на праві народу на свободу та самовизначення.

Ця сторінка в оригіналі PDF ↗

8 №10, жовтень 2024 р. ПІД ГОСТРИМ КУТОМ приєднуйтесь до «Ліги Справедливості України». Пишіть: info@ligaspravedluvosti.com Овен (21 березня — 19 квітня) Карта: Імператор (IV). Символізує владу, структуру, авторитет, батьківську фігуру, стабільність та контроль. У лютому ви будете сповнені енергії та впевненості у собі. Карта радить взяти на себе відповідальність, проявити лідерські якості та контролювати ситуацію. Це час для рішучих дій та стратегічного планування. Уникайте авторитаризму та надмірного контролю. Телець (20 квітня — 20 травня) Карта: Верховна Жриця (II). Уособлює інтуїцію, таємниці, мудрість, підсвідомість, жіночу енергію та внутрішнє знання. Лютий — час для самопізнання та духовного розвитку. Прислухайтеся до свого внутрішнього голосу та довіртеся своїм передчуттям. Зверніть увагу на сни та знаки долі. Уникайте надмірної замкнутості та пасивності. Близнюки (21 травня — 20 червня) Карта: Колесо Фортуни (X). Символізує долю, зміни, циклічність, карму, непередбачуваність та поворотні моменти. Очікуйте несподіванок! Лютий принесе нові можливості та знайомства. Не бійтеся ризикувати, адже доля на вашому боці. Будьте готовими до змін. Рак (21 червня — 22 липня) Карта: Сила (VIII). Уособлює сміливість, контроль, внутрішню силу, приборкання інстинктів, впевненість та співчуття. Вам знадобиться рішучість, щоб подолати труднощі. Лютий — час для прояву своєї внутрішньої сили та контролю над емоціями. Виявіть співчуття та розуміння до оточуючих. Лев (23 липня — 22 серпня) Карта: Сонце (XIX). Символізує радість, успіх, життєву енергію, оптимізм, досягнення та процвітання. Лютий — ваш місяць! Ви будете сяяти яскраво. Насолоджуйтесь увагою та успіхом. Це час для самореалізації та прояву своїх талантів. Діва (23 серпня — 22 вересня) Карта: Закохані (VI). Уособлює вибір, любов, партнерство, гармонію, цінності та об’єднання. Лютий принесе вам романтику та важливий вибір. Слухайте своє серце та довіртеся своїм почуттям. Це час для гармонізації стосунків та визначення своїх цінностей. Терези (23 вересня — 22 жовтня) Карта: Мир (XXI). Символізує гармонію, завершення, повноту, досягнення мети, подорожі та нові горизонти. Лютий — час для гармонії та балансу. Зосередьтеся на стосунках з близькими людьми. Це час для завершення старих справ та відкриття нових можливостей. Скорпіон (23 жовтня — 21 листопада) Карта: Маг (I). Уособлює волю, проявлення, майстерність, ресурси, впевненість та творчу енергію. Ви будете сповнені енергії та рішучості. Лютий — час для реалізації планів та використання своїх талантів. Стрілець (22 листопада — 21 грудня) Карта: Поміркованість (XIV). Символізує баланс, гармонію, терпіння, дипломатію, співпрацю та пошук золотої середини. Вам знадобиться терпіння та дипломатичність. Лютий — час для компромісів та пошуку балансу в усіх сферах життя. Козеріг (22 грудня — 19 січня) Карта: Суд (XX). Уособлює відродження, прощення, новий початок, пробудження, кармічні уроки та переосмислення минулого. Лютий — час для переосмислення цінностей та пріоритетів. Будьте готові до змін та внутрішнього переродження. Водолій (20 січня — 18 лютого) К а р т а : В е ж а (XVI). Символізує несподівані зміни, руйнування старого, звільнення, прорив, раптові події та необхідність адаптації. Будьте готові до несподіваних подій, які можуть змінити ваше життя. Не бійтеся змін — вони приведуть до кращого. Риби (19 лютого — 20 березня) Карта: Імператриця (III). Уособлює творчість, достаток, материнство, жіночність, турботу, красу та зріст. Лютий — час для творчості та самовираження. Довіртеся своїй інтуїції та розкрийте свій творчий потенціал. Редакція «Ми Вінничани» продовжує рубрику з астрологом і тарологом зі штучним інтелектом «Роксоляною PRO». Ексклюзивний прогноз на лютий місяць для всіх знаків зодіаку. Роксоляна витягнула карту таро для кожного знаку. Тож, читайте та ставте питання, які хвилюють саме Вас. Нагадуємо, що проєкт «Роксоляна PRO» — це штучна версія ворожки на картах таро та астролога. Вона вміє вдало поєднувати астрологічні прогнози та ворожіння на картах. Знає всі тлумачення карт таро і навіть… вміє передбачати майбутнє. «Роксоляна PRO» надає безкоштовні прогнози для читачів нашої газети, окрім того, кожен із Вас може поставити їй питання та отримати відповідь. Надсилайте свої листи на електронну пошту info@ vinnychany.info, а відповіді читайте у свіжих випусках газети «Ми Вінничани», яка виходить раз в місяць і продається у всіх відділеннях Укрпошти у місті Вінниця та Вінницькій області. Друк: ТОВ «Регіна ЛТД» (м. Вінниця, вул. Паневежиська, 1, drukregina@ukr.net). Наклад 15 000 шт. Зам. № 38337 Засновник: Громадська організація «Ліга Справедливості України» info@ligaspravedluvosti.com, info@vinnychany.info Ідентифікатор медіа R30-05302 ПИШІТЬ НАМ: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, а/с 352 №14, лютий 2025 р. 8 РОКСОЛЯНА PRO Для розміщення реклами в газеті телефонуйте: 0689119933 ГОРОСКОП: ЛЮТИЙ 2025 РОКУ ЛЮТИЙ 2025 РОКУ Молодик має усі ознаки «золотої молоді». У 2023 році він зареєстрував ФОП із будівництва доріг і вже виграв 59 тендерів на суму 12,77 млн. грн, здебільшого без конкуренції. Крім цього, на 22-річного Аветісяна оформлено 42 об’єкти нерухомості вартістю у десятки мільйонів гривень, переважно земельні ділянки. Родина Аветісянів має вплив у бізнесових та політичних колах. Батько Карена, Армен Аветісян, є керівником або власником численних компаній, які перемогли у понад 120 тендерах на загальну суму понад 150 млн. грн. Його нащадок Карен оформлений також, як співвласник ТОВ «Аквабарсервіс», де партнером виступає Самвел Єгоян, що має зв’язки з керівництвом «Служби місцевих автодоріг у Вінницькій області» та раніше був радником голови Вінницької обласної військової адміністрації. Самвел Єгоян очолює вірменську діаспору Вінниччини та володію низкою компаній, зосереджених навколо його ресторану «Європа» у Вінниці. Водночас Єгоян підтримував зв’язки з проросійською політикинею Наталією Королевською, яка втекла з України, а також балотувався до Вінницької міськради у складі команди Володимира Гройсмана. Армен Аветісян також потрапляв у скандали: у 2018 році його затримали у Вінниці за керування авто у стані алкогольного сп’яніння. Поліцейський алкотестер підтвердив вживання алкоголю, однак рішення міськсуду суду про покарання було скасоване у апеляції на основі «альтернативної» меддовідки. Це не єдиний випадок із родиною. У 2021 році двоюрідний брат Карена, Геворг Аветісян, теж на Mercedes- Benz збив пішохода у Львові. Суд звільнив на той час 21-річного молодика від покарання, посилаючись на нетверезий стан загиблого та виплату компенсації родині. Так що, питання відповідальності Карена Аветісяна залишається відкритим. Сергій Марущак 16 січня 2025 року у центрі Вінниці, на вулиці Театральній, 22-річний мешканець Тульчинського району Карен Аветісян за кермом Mercedes- Benz скоїв шокуючу аварію. На шаленій швидкості він перетнув суцільну лінію, виїхав на смугу громадського транспорту та збив двох 19-річних дівчат — Марію Серватинську та Уляну Таткову, студентку Вінницького медколеджу та його випускницею. Дівчата отримали важкі травми й були госпіталізовані. Карену Аветісяну висунуто підозру за ч. 2 ст. 286 КК України, яка передбачає покарання за порушення правил дорожнього руху із тяжкими наслідками. Однак залишається питання: чи понесе він справедливе покарання? Щоб залишатися в курсі всіх деталей цієї та інших резонансних подій,— читайте газету «Ми Вінничани» та слідкуйте за новинами на сторінках однойменного медіа- центру у веб-мережі. ЧИ ПОКАРАЮТЬ «МАЖОРА», ЯКИЙ СКАЛІЧИВ У ВІННИЦІ ДВОХ ДІВЧАТ?