Майже 63,2 мільйона російських рублів платежів за продукцію з окупованого Донбасу, російські фірми-посередники, підміна справжніх виробників у документах — і п’ять років позбавлення волі без фактичного ув’язнення за умови успішного проходження випробувального строку.
Таким став результат судового розгляду справи колишнього директора запорізького ТОВ «Зевс 2017» Костянтина Соболя, уродженця села Толоко Решетилівського району Полтавської області. 13 листопада 2026 року Вінницький міський суд визнав його винуватим у фінансуванні тероризму, затвердивши угоду з прокуратурою.
Цей вирок — черговий епізод великої історії про торгівлю з підприємствами окупованого Донбасу, яку «Ми Вінничани» висвітлювали ще з 2024 року. І він дає підстави повернутися до запитання: хто заробляв на продукції заводів, які працювали під контролем окупаційних структур, і куди врешті йшли гроші?
За обставинами обвинувачення, які Костянтин Соболь визнав у суді, схема була побудована так, щоб приховати справжнє походження промислової продукції.
На окупованій частині Донеччини працювали завод «Ремкомунелектротранс» у Макіївці та Дебальцевський завод металургійного машинобудування. Вони виготовляли ливарні вироби, які використовуються, зокрема, у гірничодобувній промисловості.
Покупці в Україні мали отримувати цю продукцію не безпосередньо від підприємств, що діяли на окупованій території, а через зареєстрованих у росії посередників.
У випадку макіївського заводу таким посередником виступало російське ТОВ «Проммет». У товаросупровідних та митних документах замість справжнього виробника мали зазначати російське ТОВ «Донекс».
Товар перевантажували в російському Таганрозі, звідки він прямував до України.
Для продукції Дебальцевського заводу використовували інший ланцюг. Посередником було ТОВ «Гідропрівод інжиніринг», яке раніше називалося «Торговий дім Гідропрівод». А в документах виробником мали зазначати російський «Шахтинський завод Гідропривід».
Отже, продукція з окупованої території отримувала російські документи, а її реальне походження приховували.
І це не історія про одну випадкову поставку. У винесеному Соболю вироку перелічені численні зовнішньоекономічні контракти ТОВ «Зевс 2017», укладені впродовж кількох років. Також описане листування через Viber, WhatsApp та електронну пошту, у якому обговорювали номенклатуру товарів, їхню вартість, посередницькі послуги та суми, призначені підприємствам-виробникам.
Фінансові масштаби цієї історії видно з двох задокументованих слідством епізодів.
За контрактами з російським ТОВ «Проммет» підприємство «Зевс 2017» упродовж 2018–2022 років перерахувало 44 975 513 російських рублів за ливарну продукцію, фактично виготовлену на макіївському заводі «Ремкомунелектротранс».
Ще 18 261 652 російські рублі впродовж 2019–2021 років, згідно з вироком, сплатили російському «Гідропрівод інжиніринг» за продукцію Дебальцевського заводу.
Разом — 63 237 165 рублів платежів за двома описаними напрямами постачання.
Але куди рухалися гроші далі?
За версією слідства, макіївський завод у 2018–2022 роках сплатив до структур так званої «ДНР» 34 622 400 рублів «податків».
Щодо Дебальцевського заводу фігурує ще значніша сума — 121 836 390 рублів платежів до окупаційного «міністерства доходів і зборів» за відповідний період.
Костянтин Соболь визнав винуватість у фінансуванні тероризму й уклав угоду з прокуратурою. 13 листопада 2026 року суд призначив йому п’ять років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з дворічним випробувальним строком.
За угодою Соболь має перерахувати 100 тисяч гривень на ЗСУ. Ще 242 240 гривень застави суд постановив спрямувати на підтримку війська. Водночас зняв арешти з його нерухомості та двох автомобілів Volkswagen.
І все це — у справі про багатомільйонні платежі за продукцію заводів окупованого Донбасу.
До речі, ще у 2023 році слідство перевіряло зв’язки шести українських підприємств із російськими посередниками, через яких постачали продукцію окупованих заводів. Серед них — «Зевс», «Зевс 2017», «Артіль ЮС», «Глубур-Сервіс», «Дробремзапчасть» і «Завод Укрреммаш». Згадка у слідчих матеріалах, утім, не означає доведеної винуватості.
Про цю історію «Ми Вінничани» розповідали ще в лютому та квітні 2024 року, досліджуючи також можливі зв’язки фігурантів із вінницькими підприємствами.
Тепер один із фігурантів отримав вирок, але залишився на волі з випробувальним строком.





Обговорення
Думки читачів сайту та наших соцмереж — разом.
Поки немає опублікованих коментарів. Долучайтеся до обговорення.