Вінницький міський суд засудив військовослужбовця з Вінниці до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Його визнали винним у самовільному залишенні військової частини та диверсії на залізниці у Вінниці.
Про винесений вирок повідомила пресслужба Вінницького міського суду. За самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану чоловікові призначили вісім років ув’язнення, за диверсію — 15 років із конфіскацією всього належного йому майна. За сукупністю злочинів остаточне покарання становить 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Як встановив суд, військовослужбовець більш як рік не повертався до місця служби. Згодом через інтернет він отримав пропозицію за гроші підпалювати об’єкти, важливі для оборони та роботи критичної інфраструктури. Чоловік погодився, обрав об’єкт біля залізниці у Вінниці, придбав легкозаймисту речовину та вчинив підпал. Пожежу він зняв на відео і переслав запис замовнику як підтвердження виконаного завдання.
Своєї вини чоловік не визнав. Відсутність у військовій частині він пояснював проблемами з лікуванням, проходженням ВЛК та виплатами. Щодо диверсії підтвердив, що отримував пропозицію про підпал за гроші й погодився на неї, однак стверджував, що насправді підпалювати нічого не збирався. Суд цю версію не прийняв.
Втім, медійна історія цієї кримінальної справи почалася значно раніше.
Ще у березні 2025 року Вінницька обласна прокуратура повідомляла про затримання 34-річного жителя Вінниці, якому оголосили підозру у диверсії.
За версією слідства, наприкінці лютого чоловік підпалив неподалік Вінниці залізничну релейну шафу. Завдання отримав через Telegram від невстановлених осіб. Після цього придбав займисту рідину, вночі підпалив обладнання, зняв це на відео та переслав «замовнику».
За виконану роботу, як зазначала прокуратура, він отримав 3500 гривень.
Обладнання тоді не вийшло з ладу, люди не постраждали. Чоловіка затримали та взяли під варту.
За інформацією «Ми Вінничани», засуджений — Валентин Кліменко, уродженець Вінниці, громадянин України, раніше не судимий.
На військову службу його призвали 15 жовтня 2022 року. Він служив старшим солдатом, а з липня 2023-го був гранатометником.
У суді Кліменко розповів дещо детальнішу версію своєї військової біографії. За його словами, у 2022 році він добровільно пішов служити в Одесі, згодом дістав поранення на Херсонщині та лікувався у госпіталі.
Після цього, стверджував Кліменко, почалися проблеми. Після госпіталю він хотів пройти військово-лікарську комісію, однак командування нібито не давало направлення. Також говорив про проблеми з виплатами. Урешті, за його версією, у грудні 2023 року він переліз через паркан військової частини і поїхав до дружини в Одесу.
Через кілька місяців повернувся до Вінниці. Суд встановив конкретну дату початку СЗЧ — 14 грудня 2023 року. Відтоді Кліменко до військової частини не повертався і перебував поза службою до 4 березня 2025-го, коли його затримали вже у зв’язку з іншою кримінальною справою — тією самою диверсією.
Фактично між залишенням частини та затриманням минуло майже п’ятнадцять місяців.
А наприкінці цього періоду в його житті з’явився Telegram із пропозиціями «підробітку». За матеріалами слідства, Кліменко листувався з невстановленими особами, які пропонували за гроші підпалювати об’єкти критичної інфраструктури — зокрема, релейні шафи та інше залізничне обладнання.
Сам факт листування він не заперечував. Більше того, у суді розповів, що йому пропонували різну «роботу», серед якої були підпали та навіть убивство. Однак наполягав: на пропозицію підпалити об’єкт погодився лише для того, щоб обдурити співрозмовників і забрати їхні гроші.
28 лютого 2025 року на його банківський рахунок надійшли перші 200 гривень — за версією обвинувачення, на придбання необхідних матеріалів.
Того ж дня Кліменко приїхав до «Епіцентру» на вулиці Батозькій у Вінниці. О 17:03 він придбав дві пляшки уайт-спіриту по 0,75 літра. Цей момент зафіксували камери відеоспостереження.
Потім він попрямував у бік залізниці. Місцем диверсії стала релейна шафа вхідного світлофора станції «Вінниця-Вантажна». Вона розташована біля колії та забезпечує роботу систем, від яких залежить рух поїздів.
Суд встановив, що ввечері 28 лютого Кліменко підпалив шафу, зняв результат на телефон і передав відео тим, хто давав завдання. О 23:09 на його рахунок надійшли ще 3500 гривень. Суд розцінив цей платіж як винагороду за виконану роботу.
Сам Кліменко наполягав на іншій версії. Він визнав отримання 200 гривень, купівлю двох пляшок горючої речовини та те, що того вечора перебував неподалік залізниці. Але заявив, що релейної шафи не підпалював.
За його словами, він здалеку побачив заграву, підійшов і нібито намагався загасити пожежу. Дві пляшки, придбані перед цим, згодом викинув. А звідки ввечері на його картці з’явилися 3500 гривень, пояснити не зміг.
Так само він заперечував, що фотографував або знімав пожежу та надсилав комусь підтвердження.
Для суду ця версія не знайшла підтвердження.
За даними мобільних операторів, телефон Кліменка з 17:18 до 18:43 перебував поблизу релейної шафи. Банківські документи підтвердили обидва платежі — 200 і 3500 гривень.
А біля місця пожежі правоохоронці знайшли блакитну рукавичку. Експертиза встановила, що генетичні сліди на ній збігаються зі зразком Кліменка. Вказана у висновку ймовірність їхнього походження від нього — не менше 99,99999999%.
Суд врахував також відео з камер спостереження, електронне листування, дані про рух телефону та грошей, результати огляду місця пожежі й експертиз.
При цьому сама релейна шафа серйозно не постраждала. Внутрішня обшивка тліла, на корпусі залишилися сліди вогню, однак обладнання продовжило працювати. «Укрзалізниця» збитків не заявляла, затримок руху поїздів не було. У матеріалах справи прямо зафіксовано: збитки відсутні.
Для кваліфікації дій це, однак, нічого не змінило. Суд дійшов висновку, що релейна шафа є елементом критичної інфраструктури, а підпал був спрямований на пошкодження об’єкта, який має важливе господарське й оборонне значення.
У підсумку Кліменка визнано винним і в диверсії, і в СЗЧ (ч. 5 ст. 407 та ч. 2 ст. 113 КК України).
Крім 15 років ув’язнення та конфіскації майна, він має сплатити державі 76 999 гривень 56 копійок витрат на проведені експертизи.
Час, проведений під вартою з 4 березня 2025 року, суд постановив зарахувати у строк покарання.
Але крапку в справі ще не поставлено. Вирок Вінницького міського суду не набрав законної сили і може бути оскаржений в апеляційному порядку.
