Наприкінці липня тихе село Добрянка у Ямпільській громаді на Вінниччині опинилося в центрі всеукраїнської уваги через гучний конфлікт. Історія про евакуйовану з-під Покровська родину з десятками тварин, якій місцева громада начебто відмовила у прихистку, висвітлила значно глибші проблеми: страх, відсутність комунікації та неготовність до викликів, які ставить перед тиловими регіонами війна.
Непривітна зустріч
25 липня 2025 року засновниця проекту «Знайдено в Україні» та фонду «12 вартових», волонтерка Лала Тарапакіна опублікувала у соцмережах допис, який миттєво набув розголосу. Вона повідомила, що родина, яку щойно вивезли з прифронтового міста Білицьке на Донеччині — дві літні жінки, 11 собак та 34 коти — зіткнулася з агресією у селі Добрянка Могилів-Подільського району.
Волонтери організували складну логістику: краматорський волонтер Микола віз родину та їхніх улюбленців майже добу. Однак після виснажливої дороги на них чекав не відпочинок, а розлючений натовп селян. За словами Тарапакіної, люди забороняли вивантажувати тварин, щоб навіть напоїти їх після довгого шляху, та блокували заселення в будинок. «Основна претензія – в селі не потрібні ваші 11 собак», — писала волонтерка.
Ситуація загострилася, коли на виклик прибула поліція. Волонтерка стверджувала, що правоохоронці та староста села стали на бік місцевих мешканців. Як наслідок, евакуйованій родині нібито виписали «акт з вимогою виселення впродовж 3 днів», копію якого надати відмовилися.
Позиція поліції: не виселення, а пояснення
Наступного дня, 26 липня, поліція Вінницької області виступила з офіційним роз’ясненням. У Могилів-Подільському районному відділі поліції категорично заперечили факт винесення будь-яких актів про виселення. Вони підтвердили, що реагували на повідомлення про конфлікт та відібрали пояснення в обох сторін. У відділі комунікації поліції Вінниччини 26 липня також прокоментували інцидент.
За версією правоохоронців, місцеві жителі були налякані. Вони боялися за життя та здоров’я своїх дітей, оскільки домогосподарство, розташоване в центрі села, не було облаштоване для утримання такої великої кількості тварин. У поліції наголосили, що документ, який викликав такий резонанс, був насправді поясненням самої переселенки, з яким вона ознайомилася та підписала. Усі дії поліцейських, як зазначалося, були зафіксовані на нагрудні відеореєстратори.
«Нічого не було…»
Після того, як історія набула широкого розголосу, поведінка місцевої влади та поліції кардинально змінилася. Лала Тарапакіна розповіла, що до жінок приїхали «дуже ввічливі» поліцейські, які заперечували будь-який тиск і обіцяли допомогу, зокрема з візитом до міської ради. Згодом до родини приїхала і староста села, «з проявами піклування та турботи».
Волонтерка, однак, поставилася до цього скептично, назвавши таку зміну поведінки стратегією «нічого не було». Вона звернулася до мешканців Добрянки, визнаючи їхній страх, але засуджуючи методи: «Можна класно зібратися разом та отримати перемогу – витиснути з села незручних мешканців».
До вирішення конфліктної ситуації долучився голова Могилів-Подільської районної державної адміністрації Юрій Яцук. Посадовець повідомив, що тримає питання під особистим контролем. За його дорученням на місце події оперативно виїхали представники районної військової адміністрації. Станом на зараз ситуація врегульована: евакуйовані люди та їхні тварини перебувають у безпечних умовах. Тимчасове утримання тварин забезпечено на території приватного домоволодіння. Організовано харчування як для людей, так і для тварин, до роботи залучено районну ветеринарну службу для огляду та надання необхідної допомоги. Також ведеться пошук подальших варіантів розміщення тварин у спеціалізованих притулках. Одну з собак — вівчарку — планується передати на утримання до Могилів-Подільського прикордонного загону. Місцевим органам влади доручено знайти та запропонувати родині гідні умови для подальшого проживання. «Дякую всім, хто не залишився осторонь цієї ситуації. Працюємо над тим, щоб кожна евакуйована родина отримала належну підтримку», — підсумував Юрій Яцук.
«Розголос повинен мати межу…»
Попри спроби залагодити конфлікт, волонтери ухвалили рішення, що родина не може залишатися в Добрянці. З’ясувалося, що цей будинок із самого початку розглядався як “коротке тимчасове рішення”, оскільки був не дуже придатним для проживання.
Завдяки спільним зусиллям родину з усіма тваринами перевезли до дружнього будинку на Полтавщині. Волонтери свідомо відмовилися від коментарів для ЗМІ, щоб зупинити хвилю ненависті в соцмережах. «Розголос повинен мати межу. Він виконав свою мету – все навколо запрацювало… Треба робити висновки, а не помсту», — підсумувала Лала Тарапакіна.
Ця історія також отримала юридичний вимір: громадська організація захисту прав тварин URSA взяла справу під свій контроль, щоб розібратися, чи було це “перевищенням службових повноважень”.
За словами волонтерів, позитивним наслідком інциденту стало те, що в тому ж районі на Вінниччині інше село, дізнавшись про ситуацію, запропонувало прихисток ще одній родині з тваринами з Білицького, продемонструвавши, що людяність і співчуття все ж переважають.
