За перші вісім місяців 2026 року в український полон потрапило на 858 російських військовослужбовців більше, ніж українських військових — у російський. У середньому різниця становила 107 осіб на місяць. Ці цифри оприлюднив державний проєкт «Хочу жить», а повідомлення поширило Головне управління розвідки Міноборони України. Втім, абсолютної кількості полонених з обох боків у цій статистиці немає, тому незалежно перерахувати заявлені 858 за відкритими даними неможливо.
За даними ГУР Міноборони України, тенденція почала змінюватися ще у середині 2023 року. У проєкті «Хочу жить» стверджують, що відтоді російські військові потрапляють в український полон частіше, ніж українські — в російський. У 2024 та 2025 роках український «обмінний фонд», за цими даними, зростав швидше, а у 2026-му різниця стала ще більшою.
Це не перша така заява української сторони. Наприкінці 2025 року «Хочу жить» уперше оприлюднив великий масив статистики щодо російських військових, які пройшли через український полон від початку повномасштабного вторгнення.
Тоді йшлося вже про понад 10 тисяч російських військовослужбовців. Причому лише за неповний 2025 рік їх потрапило в полон більше, ніж за 2022-й і 2023-й разом. У середньому проєкт фіксував від 60 до 90 нових полонених на тиждень, а піковим став серпень 2024 року — до 350 осіб за тиждень.
Тут є важлива деталь. Понад 10 тисяч — це не кількість росіян, які одночасно перебували в українських таборах наприкінці 2025 року. Це загальна кількість військових рф, які потрапляли в український полон за час великої війни.
Значну частину з них на той момент уже повернули росії.
За даними «Хочу жить», до кінця 2025 року в межах обмінів до рф передали трохи більше 6 тисяч російських військовополонених, причому 52% усіх таких повернень припали саме на 2025 рік.
Обмінний фонд — не просто статистика
Саме тому кількість захоплених військових має для України цілком практичне значення. Полонені стають частиною обмінного фонду, за допомогою якого держава намагається повертати українців із російської неволі.
За офіційним звітом Координаційного штабу за серпень 2026 року, від 24 лютого 2022 року Україна провела 77 обмінів полоненими. В рамках обмінів та інших спеціальних заходів додому повернули 9728 військових і цивільних громадян України.
У цьому сенсі нові 858 — це не просто ще одна цифра воєнної статистики. Якщо дані «Хочу жить» коректні, вони означають, що за січень–серпень 2026 року Україна поповнювала потенційний ресурс для майбутніх обмінів швидше, ніж росія.
Але є суттєве «але».
Повної відкритої картини того, скільки саме українців перебувають у російському полоні, немає.
У серпні Координаційний штаб прямо заявив, що росія жодного разу не передала Україні повних і вичерпних списків усіх українських військових і цивільних, яких утримує. Українська сторона, за власними даними, встановила близько 200 місць утримання громадян України — від колоній і тюрем у рф до нелегальних місць на окупованих територіях.
Не має повної картини і Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ).
Станом на квітень 2026 року представники МКЧХ відвідали понад 8900 військовополонених з обох сторін, причому переважно в Україні. Але сама організація окремо зазначає, що досі не отримала повного доступу до всіх військовополонених.
Тож цифру 858 коректніше сприймати саме як офіційну українську оцінку різниці між кількістю нових полонених за вісім місяців, а не як незалежно встановлений баланс усіх військовополонених України та росії.
За полоненого тепер ще й платять
У 2026 році до цієї системи додався ще один фактор — держава запровадила окремі грошові винагороди за захоплення військового противника живим.
Нові правила почали діяти з 1 червня. За кожного взятого в полон військовослужбовця противника передбачено 100 тисяч гривень на підрозділ або групу, яка безпосередньо здійснила захоплення. Якщо у взятті полоненого брали участь кілька військових, гроші розподіляють між ними з урахуванням особистого внеску.
Для порівняння, окрема винагорода за підтверджене знищення військового противника у стрілецькому або рукопашному бою становить 15 тисяч гривень. Міноборони пояснювало запровадження нової системи, зокрема, необхідністю поповнювати обмінний фонд.
Було б, утім, перебільшенням автоматично пояснювати саме грошовою винагородою нинішній розрив у 858 осіб. По-перше, виплати з’явилися лише влітку, тоді як тенденцію до переваги України у кількості нових полонених «Хочу жить» відносить ще до червня 2023 року. По-друге, оприлюднені дані не показують, скільки конкретно росіян потрапили в полон до та після введення нової винагороди.
Зате загальний тренд простежується вже кілька років.
Спочатку — перевага з середини 2023-го. Потім — більше російських полонених за 2025 рік, ніж за 2022-й і 2023-й разом. Тепер — заявлена різниця у 858 осіб лише за вісім місяців 2026-го.
У сухому залишку це означає одне: російські військові дедалі частіше стають тією самою «обмінною валютою», від кількості якої може залежати повернення українських захисників додому. Але точний баланс двох сторін війни залишається закритим — і цифри, які публікує Україна, поки що неможливо звірити з повним незалежним реєстром.
