Руслан Раімов уже пройшов конкурс ВККС і набрав понад 723 бали, працював у ВККС та викладав право у вінницькому виші. Але до крісла судді Сьомого апеляційного адміністративного суду так і не дійшов. Під час розгляду його кандидатури у Вищій раді правосуддя виникли питання до стажу, роботи в Росії, декларування та самої процедури конкурсу. У підсумку ВРП відмовилася рекомендувати його на посаду.
Вища рада правосуддя відмовилася вносити президентові подання про призначення Руслана Раімова суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду, який базується у Вінниці. Рішення ухвалили після тривалого розгляду кандидатури: питання про призначення Раімова ВРП розглядала ще у грудні 2025 року та травні 2026-го, однак обидва рази оголошувала перерву. У підсумку кандидатуру не підтримали.
Раімов претендував на посаду судді саме у Сьомому апеляційному адміністративному суді. У липні 2025 року Вища кваліфікаційна комісія суддів завершила його кваліфікаційне оцінювання. Кандидат набрав 723,07 бала, а комісія визнала його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
Окремий зв’язок Раімова з Вінницею — його викладацька робота у Вінницькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ. Як зазначено в матеріалах ВККС, із лютого 2022 року він працював доцентом кафедри права інституту, а з вересня 2023 року — викладачем цієї ж кафедри. Таким чином, до участі в конкурсі на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Раімов був пов’язаний із Вінницею не лише через роботу в органах суддівського врядування, а й безпосередньо через викладацьку діяльність у місцевому закладі вищої освіти.
Водночас уже після завершення оцінювання виникло питання щодо правової підстави, за якою Раімов відповідав вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду. У первісному рішенні ВККС від 3 липня 2025 року було зазначено, що він має щонайменше сім років адвокатської діяльності. Наприкінці грудня Раімов сам звернувся до комісії із заявою про виправлення цього формулювання. Він вказав, що ще у заяві на участь у конкурсі зазначав іншу підставу — сукупний стаж, який відповідає вимогам закону.
14 січня 2026 року ВККС задовольнила цю заяву і виправила формулювання. У новій редакції зазначено, що Раімов відповідає вимогам як особа, яка має сукупний стаж професійної діяльності відповідно до норм закону «Про судоустрій і статус суддів» щонайменше сім років. Комісія назвала попередній запис технічною помилкою, яка, на її думку, не вплинула на зміст рішення чи результати кваліфікаційного оцінювання. Рішення про виправлення було ухвалене одноголосно.
Саме ця історія стала одним із предметів суперечки під час розгляду кандидатури у ВРП. Член Ради Максим Сав’юк поставив під сумнів пояснення ВККС про технічну описку. За його позицією, підтвердженого документами стажу Раімова недостатньо для участі в конкурсі на посаду судді апеляційного суду, якщо не враховувати роботу в росії. Інші критики конкурсу також вважають, що зміна формулювання вже після завершення оцінювання фактично змінила правову підставу допуску кандидата.
Окремі питання виникли й до професійного минулого Раімова. За даними, які досліджувалися під час кваліфікаційного оцінювання, у 2014–2019 роках він працював у росії. Зокрема, був директором російської компанії «Вингидротрейд» у Воронежі, а також працював у «Монолит-Центрі», директоркою якого упродовж кількох років була його дружина Яна Дідур. Також повідомлялося про наявність у Раімова російського податкового номера.
Сам факт роботи в росії кандидат не заперечував, але пояснював її професійними та міграційними обставинами. Під час розгляду питання у ВРП ці пояснення стали одним із предметів дискусії.
Питання виникали також щодо декларування. У матеріалах кваліфікаційного оцінювання ВККС досліджувала відомості про майно, доходи та роботу кандидата. Комісія встановила порушення правил декларування, однак не дійшла висновку, що вони свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману. Тому твердження про «свідомо приховані» доходи було б некоректним без відповідного рішення компетентного органу.
Окремо увагу привертає нерухомість родини. У декларації Раімова за 2021 рік зазначений житловий будинок у Вінниці площею 142,9 квадратного метра, придбаний 29 травня 2019 року. Його вартість на дату набуття права в декларації становить 200 060 гривень. Земельна ділянка площею 600 квадратних метрів, придбана того самого дня, вказана з вартістю 300 тисяч гривень. Будинок і земля перебувають у спільній частковій власності Раімова та його дружини — по 50%.
Таким чином, сумарна задекларована вартість будинку та земельної ділянки становить 500 060 гривень. У Центрі протидії корупції вважають цю суму суттєво нижчою за ринкову вартість аналогічної нерухомості у Вінниці. За оцінкою антикорупціонерів, ціни на подібні об’єкти на той час починалися від 160 тисяч доларів США. Водночас, судячи з поданих декларацій, офіційних доходів родини Раімова для придбання цієї нерухомості не вистачало навіть за зазначеною в документах вартістю.
Ще один актив родини — киргизька компанія «Моноліт-Памір». У декларації Раімова за 2021 рік вона зазначена як юридична особа, кінцевою бенефіціарною власницею якої є його дружина Яна Дідур. Компанія зареєстрована у Киргизстані. Дані НАЗК це підтверджують.
У Центрі протидії корупції припускають, що «Моноліт-Памір» може бути пов’язана з групою PlasmaTec і потенційно використовуватися для торгівлі з росією. Антикорупціонери також вказували на ризик використання такої структури для обходу санкцій через особливості функціонування Євразійського економічного союзу.
Ім’я Раімова фігурувало під час парламентській перевірці конкурсу до апеляційних судів. У листопаді 2025 року Тимчасова слідча комісія Верховної Ради заявила про можливі порушення під час проведення конкурсу та повідомила про внесення відомостей до ЄРДР. Йшлося не про кримінальне провадження особисто проти Раімова, а про можливі порушення під час організації та проведення конкурсу посадовцями ВККС. Саме тому ці обставини не можна подавати як доказ наявності у Раімова статусу підозрюваного.
Окрему увагу ТСК приділяла голові ВККС Андрію Пасічнику та результатам практичних завдань кандидатів. За повідомленнями про роботу парламентської комісії, Пасічник пояснював, що отримував роботи кандидатів для перевірки від чоловіка, імені якого не назвав, а після перевірки роботи були знищені.
Є й інша деталь у професійній біографії Раімова. До роботи у ВККС він працював у Національному агентстві з питань запобігання корупції. Андрій Пасічник у 2020–2023 роках очолював в НАЗК Управління повних перевірок, а згодом став головою ВККС. Раімов, своєю чергою, працював у НАЗК, після чого перейшов до ВККС. Сам по собі факт роботи в одній установі в різні періоди не доводить конфлікту інтересів, але ця обставина стала однією з причин уваги громадських організацій до його кар’єрного шляху.
Показово, що ще у вересні 2020 року, за даними «Судово-юридичної газети», Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів Офісу Генерального прокурора визнала Раімова таким, що не відповідає вимогам професійної доброчесності. Йдеться про окрему кадрову процедуру, а не про судове рішення щодо вчинення ним правопорушення. Цю обставину згодом також згадували під час оцінювання його кандидатури на посаду судді.
Зрештою, після кількох місяців розгляду кандидатури Вища рада правосуддя не внесла президентові подання про призначення Раімова суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду. Таким чином, він втратив шанси отримати посаду, на яку його рекомендувала ВККС.
Для Вінниці ця історія важлива не лише через прізвище кандидата. Йдеться про суд, який працює у Вінниці та розглядає адміністративні справи, зокрема пов’язані з Вінницькою областю. Тому питання до професійного стажу, роботи кандидата в росії, його декларування та самої процедури конкурсу стосуються не абстрактної кадрової боротьби в Києві, а установи, рішення якої безпосередньо впливають на мешканців Вінниччини.
