Яйце — 800 гривень. Суп варять із трави. Їжу людям скидають із дронів. Це не сюжет із фільму жахів — так сьогодні виживають мешканці окупованих путінськими вояками Олешок на Херсонщині. Російські військові відрізали місто від постачання, замінували дороги й фактично залишили людей без доступу до їжі, води та ліків. Електрики та газу немає. За спробу вибратися з Олешок або просто дістатися їжі люди ризикують заплатити життям.
За даними Міністерства закордонних справ України, населення Олешківської громади скоротилося приблизно з 40 тисяч до 6 тисяч людей, а безпосередньо в Олешках залишилося близько 2 тисяч мешканців. Російські окупаційні сили блокують виїзд людей та перешкоджають постачанню продуктів і медикаментів.
Критичну ситуацію ще в червні підтвердила Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні. Після спілкування з мешканцями окупованих громад Херсонщини ООН повідомила про серйозну нестачу продовольства, відсутність медичної допомоги та небезпеку для цивільних. За даними місії, у 2026 році в Олешках та Голій Пристані було зафіксовано щонайменше 29 загиблих і 54 поранених цивільних.
Наземний шлях доставки їжі фактично закрився. Начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко розповіла «Суспільному Херсон», що востаннє автомобілі з продуктами змогли заїхати до міста 26 травня. 2 червня під час чергової спроби доставки загинули двоє людей, ще двоє отримали тяжкі поранення. А 1 вересня автомобільна група, яка намагалася дістатися Олешок, виявила міни та розтяжки і була змушена повернутися.
Для тих, хто залишився в місті, це означає не просто дефіцит продуктів, а фактичну боротьбу за можливість поїсти. За інформацією «Української правди», люди вже варять супи з портулаку, лободи та щириці. Частина мешканців ловить голубів і фазанів, а продукти на невеликому стихійному ринку продають за цінами, які важко уявити в мирному житті: десяток яєць коштує до 800 гривень, картопля та цибуля — близько 500 гривень за кілограм.
Люди намагаються пішки або велосипедом дістатися до Раденська, приблизно за 20 кілометрів від Олешок, щоб придбати їжу для себе та сусідів. Але дороги заміновані, а відкриті ділянки прострілюються дронами. За свідченнями мешканців, такий похід перетворюється на смертельно небезпечну спробу знайти їжу.
Волонтерка Ксенія Архіпова розповіла «Українській правді» про випадки, коли російські військові грабували людей, атакували колони, які намагалися привезти продукти, та забирали вантажі. Саме тому на воротах і парканах в Олешках люди залишають написи: «Продуктів нема», «Їжі нема», «Живуть старики».
Начальниця Олешківської МВА також розповіла журналістам про випадки, коли в окремих сім’ях уже почали їсти собак. Це свідчення української посадовиці, яке неможливо незалежно перевірити в умовах окупації.
Ще у червні ООН звертала увагу на те, що цивільні на окупованих територіях Херсонщини фактично позбавлені нормального доступу до базових послуг. А тепер ситуація дійшла до того, що гуманітарну допомогу доводиться доставляти безпілотниками.
27 вересня у Херсонській обласній військовій адміністрації повідомили про одну з найбільших гуманітарних операцій такого типу. Важкі безпілотники переправили через Дніпро близько чотирьох тонн їжі та медикаментів, розподіливши вантаж між 100 визначеними точками Олешок. Пакунки спускали на тросах туди, де на них чекали люди.
Системно доставляти продукти дронами через Дніпро українські військові почали ще в березні. До останньої операції залучили підрозділи 30-го корпусу морської піхоти, тактичну групу «Грім», 34-ту окрему бригаду морської піхоти «Борисфен», 11-ту бригаду Національної гвардії, 34-й полк НГУ та 79-й прикордонний загін.
Тобто фактично створили повітряний гуманітарний маршрут до міста, куди звичайний автомобільний транспорт уже не може безпечно дістатися.
Але навіть цей маршрут росіяни намагаються перекрити. За інформацією Херсонської ОВА, російські військові збивають безпілотники з провізією, відбирають доставлену їжу або перепродають її. В ОВА також заявляють про затримання та побиття мешканців, які отримують гуманітарні пакунки. Ці твердження походять від української влади й в умовах окупації не можуть бути незалежно перевірені щодо кожного окремого випадку.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявляв, що росія блокує доставку продовольства й медикаментів, перешкоджає гуманітарним місіям та евакуації цивільних. За його словами, російська сторона не забезпечила міжнародним гуманітарним організаціям доступу до людей, які залишилися в Олешках.
На цьому тлі виникає історична паралель, яку вже проводять представники української влади та Національний музей Голодомору-геноциду.
Росія десятиліттями перетворювала блокаду Ленінграда військами Вермахту під час Другої світової війни на один із головних символів своєї історичної пам’яті. Блокада тривала 872 дні. Мешканці міста голодували, отримували мізерні пайки, а продовольство стало питанням виживання. За оцінкою Німецького історичного музею, до кінця січня 1944 року від голоду, хвороб, холоду та інших причин загинуло від 800 тисяч до мільйона жителів Ленінграда.
Сьогодні Кремль під приводом війни з якимись «нацистами» в Україні сам створює подібну гуманітарну реальність на окупованих українських територіях. Дії путінських «асвабадітелей» показують, що методи тиску на цивільне населення — обмеження доступу до їжі, ліків та можливості виїхати — фактично запозичені у гітлерівців.
Водночас не можна не згадати й організований сталінським режимом Голодомор 1932–1933 років, який Україна на законодавчому рівні визнала геноцидом українського народу. Блокада Ленінграда була злочином нацистської Німеччини під час Другої світової війни, яку розв’язали два споріднені тоталітарні режими — сталінський і гітлерівський. А Олешки 2026 року виглядають як моторошна компіляція цих історичних трагедій.
Саме на це звернув увагу міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час засідання Ради Безпеки ООН 23 вересня. Він заявив, що світ справедливо засуджував блокаду Ленінграда нацистами, а сьогодні росія застосовує ті самі методи проти українців. Окремо Сибіга пов’язав ситуацію в Олешках із пам’яттю про Голодомор, заявивши, що політика Кремля щодо окупованих українських територій перегукується з цією трагедією.
На ситуацію окремо відреагував Національний музей Голодомору-геноциду. У музеї наголосили на тривалій блокаді цивільного населення, відсутності доступу до їжі, води та медичної допомоги й системному перешкоджанні евакуації.
Технології змінилися. Замість артилерійського кільця — дрони та міни. Замість продовольчих колон — безпілотники з пакунками. Але для людини, яка сидить у будинку без їжі й не може виїхати, ситуація залишається простою: їжа є десь поруч, але дістатися до неї смертельно небезпечно.
Саме тому чотири тонни продуктів та медикаментів, які українські військові змогли доставити до ста точок Олешок, — це не вирішення гуманітарної проблеми, а спроба допомогти людям, які опинилися фактично відрізаними від зовнішнього світу.
Історичні паралелі тут можуть бути предметом дискусії. Але нинішня реальність Олешок — уже не дискусія. Це місто, де цивільним бракує їжі та ліків, наземні маршрути небезпечні, а гуманітарну допомогу доводиться доставляти дронами.
Поки що для тих, хто залишився в окупації, головним питанням залишається найпростіше — чи буде завтра що їсти.
