Цей заклад на Вінниччині мав стати прихистком для дітей-сиріт, яким більше нікуди було йти. Місцем безпеки, довіри і нового життя. Та замість цього він перетворився на осередок системного насильства: його засновник роками використовував довіру як інструмент задоволення своєї сексуальної похоті з неповнолітніми дівчатами — і робив це впродовж п’ятнадцяти років. Хто він і чому цю справу намагалися «зам’яти» — в ексклюзиві «Ми Вінничани».
Як повідомили в Офісі Генерального прокурора та у Вінницькій обласній прокуратурі, у Вінниці затримано засновника приватного християнського реабілітаційного центру для дітей за підозрою у сексуальному насильстві над неповнолітніми, яке тривало понад 10 років. Про злочини стало відомо у 2021 році, коли до правоохоронців звернулася мати однієї з вихованок центру — вона повідомила, що у 2019 році її 13-річна донька зазнала сексуального насильства від засновника закладу.
Слідством встановлено, що злочини проти статевої свободи і недоторканості вчинялися з періодичністю впродовж 15 років існування закладу (2006–2020 рр.). Кожна зміна налічувала від 25 до 50 дітей. Серед них підозрюваний обирав дівчаток, яких змушував залишатися з ним наодинці, і вчиняв злочинні дії — у кабінеті, житлових кімнатах, котельні, вбиральні та навіть під час виїзного відпочинку на природі. Щоб діти мовчали, він погрожував покараннями.
«З кожної групи чоловік обирав жертв серед дівчат. Далі використовував довіру до нього як до вихователя, навмисно залишався з дитиною наодинці та вчиняв насильницькі дії».— Генеральний прокурор Руслан Кравченко
Опитавши десятки колишніх вихованців, слідство на сьогодні встановило 10 потерпілих — дівчат, яким на момент вчинення злочинів було від 8 до 14 років. Не виключається, що жертв може бути більше. Чоловікові повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 153 КК України (сексуальне насильство щодо особи, яка не досягла 14 років) та ч.ч. 1, 2 ст. 156 КК України (розбещення малолітніх і неповнолітніх). Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. За інкримінованими статтями передбачено позбавлення волі на строк до 10 років.
У прокуратурі традиційно не назвали прізвища затриманого і заклад, у якому відбувалися протиправні дії проти неповнолітніх, але за інформацією «Ми Вінничани», йдеться про приватну установу — «Вінницький християнський реабілітаційний центр опіки та піклування Нове життя», розташовану в селі Цвіжин Вінницького району. Її засновником є уродженець села Масевичі Рокитнівського району Рівненської області Микола Пахнюк.
Наразі ця установа, яка позиціонувала себе як пов’язану з церквою євангельських християн-баптистів, перебуває у стадії припинення юридичної особи.
У мальовничому Цвіжині, неподалік від Вінниці, у 2010–2011 роках Пахнюк створив заклад, який за задумом мав стати прихистком для найуразливіших. «Нове життя», зокрема, обіцяло шанс на майбутнє дітям, що опинилися в складних життєвих обставинах: сиротам, випускникам інтернатів, тим, хто залишився без належної опіки.
Втім, реальність виявилася іншою. Дівчата, які потрапляли до центру, опинялися у повній залежності від адміністрації. Їжа, житло, освіта — кожен аспект їхнього життя контролювався керівництвом. У поєднанні з «духовним наставництвом» і релігійним контекстом це створювало замкнене середовище, де слово керівника ставало беззаперечним, а будь-які його дії — поза сумнівом.
За даними слідства, засновник установи використовував свій статус «опікуна» для задоволення власних хтивих потреб. Свідчення потерпілих вражають: місцями наруги ставали службові кабінети, житлові кімнати, технічні приміщення, санвузли. Навіть виїзні прогулянки, що мали б бути відпочинком, перетворювалися на джерело страху.
Одна з вихованок перебувала в центрі з 2017 року; протиправні дії щодо неї, зафіксовані слідством, відбувалися влітку–восени 2019-го. Інша дівчина, яка потрапила до закладу у 2018 році, також зазнала розбещення протягом наступного року. Згодом із заявами звернулися й представники інших потерпілих, повідомивши про аналогічні факти. До початкової кваліфікації за ч. 2 ст. 156 КК України («розпусні дії») з часом додалися тяжчі обвинувачення — за ч. 4 ст. 153 КК України («сексуальне насильство щодо особи, яка не досягла 14-річного віку»).
Кримінальне провадження відкрили ще у березні 2021 року — одразу після звернення матері однієї з постраждалих. Однак розслідування виявилося тривалим і складним.
Передусім, робота з дітьми потребує особливої делікатності: закон вимагає мінімізувати ризик повторної травматизації, тому кожен допит є складною процесуальною процедурою. Крім того, у хід розслідування втрутилася війна. У 2022 році частина вихованок, рятуючись від російських обстрілів, виїхала за кордон. Сьогодні ключові свідки перебувають у різних країнах Європи — від Німеччини до Польщі — і не планують повертатися до України. Аби зафіксувати їхні свідчення, слідчі через суд домагаються проведення допитів у режимі відеоконференцій — це дозволяє уникнути повторної травматизації та водночас забезпечити доказову базу.
Водночас поза офіційними звітами залишається ще одна обставина. Уже за пів року після відкриття справи — у вересні 2021-го — старший слідчий обласної поліції закрив провадження. Підстави такого рішення залишаються незрозумілими.
Справу вдалося врятувати завдяки принциповій позиції сторони потерпілих. Адвокат оскаржив постанову, і вже в листопаді 2021 року суддя, розглядаючи скаргу, констатував разючу неповноту слідства: зокрема, не було проведено навіть огляду місця події. Постанову про закриття визнали передчасною та скасували, а розслідування — поновили. Саме завдяки цьому рішенню справа не була «розвалена» ще кілька років тому.
