26 липня 2026 року в японському місті Нагоя завершився гранд-турнір сумо Nagoya Basho — один із шести головних турнірів року в професійному сумо (Осумо). Його переможцем став 22-річний українець Данило Явгусишин, більш відомий під борцівським ім’ям Аонішікі Арата. Це вже третій Кубок Імператора в кар’єрі вінничанина, здобутий у надзвичайно драматичному фіналі.
Перед останнім, 15-м, днем змагань Аонішікі одноосібно очолював турнірну таблицю з показником 12 перемог і двох поразок. Перемога в заключному поєдинку гарантувала йому чемпіонство, однак суперник — японець Атаміфуджі, борець значно більшої статури (близько 187 см зросту та 197 кг ваги), — не дозволив українцю провести захоплення маваші (пояса) й виштовхнув його за межі дохйо.
Через цю поразку в турнірній таблиці одразу троє рикіші (борців) зрівнялися за кількістю перемог — по 12: Аонішікі, Атаміфуджі та монгол Кірішіма, який до того переміг Котозакуру. Тож долю Кубка Імператора мав вирішити плей-оф.
Формат додаткового раунду простий — чемпіоном ставав той, хто здобував дві перемоги поспіль. У першому поєдинку плей-оф Аонішікі взяв реванш у Атаміфуджі, а вже в наступній сутичці, після важкої боротьби, переміг і Кірішіму, оформивши свій третій титул чемпіона турніру.
Показово, що ця перемога дісталася українцеві далеко не в оптимальній фізичній формі. Перед стартом Nagoya Basho він мав травму лівого стегна, а на восьмий день турніру ще й пошкодив палець тієї ж ноги. Попри рекомендації лікарів знятися зі змагань, після впевненої десятої перемоги Данило вирішив продовжити боротьбу — і зрештою виграв турнір.
Данило Явгусишин народився 23 березня 2004 року у Вінниці й почав займатися сумо ще в дитинстві у вінницькій школі боротьби.
Після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році сім’я Данила виїхала до Німеччини, а звідти хлопець вирушив до Японії. Його запросив Арата Яманака — тодішній капітан, а нині тренер клубу сумо університету Кансай, з яким Данило познайомився ще на чемпіонаті світу з сумо 2019 року, де у складі збірної України здобув бронзову медаль.
Саме на честь Яманаки Данило обрав частину свого борцівського імені — Арата, а повне сценічне ім’я Аонішікі (яп. «блакитна парча») символічно поєднує кольори українського прапора з традиційною японською естетикою. За словами самого борця, обираючи ім’я на честь наставника, він відчув, що «тепер ми боремося разом».
Аонішікі — лише другий українець, який став професійним борцем сумо, після Сергія Соколовського (Шіші Масару), що дебютував у 2020 році та також виступає у найвищому дивізіоні.
Професійну кар’єру Данило розпочав у стайні (борцівській школі) Адзігава в липні 2023 року, і його старт вражав навіть досвідчених знавців сумо. Уже у вересні 2023 року він із результатом 7:0 виграв турнір у найнижчому дивізіоні джонокучі, у листопаді став чемпіоном дивізіону джонідан, а в січні 2024 року переміг у дивізіоні санданме.
Його переможна серія перервалася лише у 20-й сутичці. Уже в травні 2024 року Данило піднявся до дивізіону макушита, а через рік дебютував у дзюрьо — другому за силою дивізіоні, отримавши статус секіторі — оплачуваного борця двох найвищих дивізіонів із повноцінним 15-денним графіком турнірів.
Далі кар’єра українця розвивалася ще стрімкіше. У листопаді 2025 року на турнірі Kyushu Basho у Фукуоці Аонішікі здобув свій перший Кубок Імператора, ставши першим українським рикіші, який виграв головний трофей японського сумо. Уже в січні 2026 року на Hatsu Basho в Токіо він підтвердив свій клас, здобувши другий титул поспіль.
26 листопада 2025 року Данилові присвоїли ранг одзекі — другий за значенням у ієрархії сумо після йокодзуни. Від дебюту до цього звання він пройшов лише 14 турнірів, встановивши новий рекорд швидкості підйому. Попередній рекорд становив 19 турнірів.
Втім, шлях до вершини не був безхмарним. На березневому Haru Basho в Осаці через перелом пальця ноги Данило завершив турнір із негативним балансом (7–8), а перед травневим Natsu Basho через травму щиколотки взагалі змушений був знятися зі змагань. Тому перемога в Нагої стала не лише третім Кубком Імператора, а й яскравим поверненням після серії травм і підтвердженням статусу одзекі.
Сумо — один із найтрадиційніших видів спорту Японії з багатовіковою історією, тому успіхи іноземних борців завжди викликають особливий інтерес. Аонішікі сьогодні — не просто успішний легіонер, а одна з найяскравіших постатей сучасного Осумо. Японські вболівальники та спортивні оглядачі вже називають його одним із найперспективніших іноземних рикіші сучасності та дедалі частіше обговорюють його шанси з часом здобути найвище звання — йокодзуни, якого досі не мав жоден борець родом із Європи.
Для японських уболівальників історія українця, який через війну втратив дім, знайшов нове життя у школі сумо й менш ніж за три роки піднявся до другого за престижністю рангу, стала однією з найяскравіших спортивних історій останніх сезонів. Про це свідчать і символічні подарунки від японських аграрних кооперативів — мішки рису та хурма, і пильна увага японських медіа до кожного його поєдинку.
Наступний турнір — Aki Basho — відбудеться 13–27 вересня у токійському палаці сумо «Рьогоку Кокугікан». Уболівальники вже чекають, чи зможе вінничанин продовжити свій рекордний зліт і ще на крок наблизитися до найвищого звання у світі сумо — йокодзуни.
