Вибухівку вже доправили до Вінниці, маршрут був відпрацьований, а російський куратор через Telegram надсилав останні інструкції. До диверсії залишалися лічені хвилини, однак план зірвали співробітники СБУ. Тепер ця історія, схоже, остаточно завершилася.
Як свідчать дані порталу «Судова влада України», жодна зі сторін не подала апеляції на рішення Вінницького міського суду, про яке місяць тому повідомляла його пресслужба. Отже, 17-річний юнак і 16-річна дівчина з Харкова відбуватимуть реальні строки ув’язнення — шість і п’ять років відповідно. Суд визнав їх винними у незакінченому замаху на диверсію, вчиненому в умовах воєнного стану.
Березень 2025 року став відправною точкою для подій, які зрештою привели двох харківських підлітків на лаву підсудних. Тоді Харків, як і нині, щодня потерпав від російських обстрілів. Опинившись у скрутному матеріальному становищі, неповнолітні вирішили знайти легкий заробіток в інтернеті. Саме там вони й потрапили в поле зору російського вербувальника.
Анонімний куратор, який користувався акаунтом «angel» з емодзі червоного серця та діамантової каблучки, запропонував підліткам оплачувану «роботу». За його словами, вони мали їздити різними містами України, збирати розвідувальну інформацію та виконувати спеціальні доручення. Російська сторона обіцяла повністю оплачувати проїзд, оренду житла, засоби конспірації, а також виплачувати винагороду за кожне виконане завдання.
20 березня 2025 року, близько сьомої вечора, підлітки вирушили у своє перше й водночас останнє «відрядження». Спершу вони дісталися Полтави, а вже вранці 21 березня прибули до Києва. Там, чітко виконуючи вказівки російського куратора, власноруч знищили свої мобільні телефони та SIM-картки. За переказані з росії гроші придбали новий смартфон Motorola і кілька нових SIM-карт, після чого через Житомир вирушили до Вінниці.
22 березня підлітки винайняли квартиру на вулиці 600-річчя. Однак уже за два дні, виконуючи чергову вказівку куратора та намагаючись заплутати можливе стеження, переїхали до іншого орендованого помешкання.
Протягом наступних трьох днів підлітки виконували роль агентів-розвідників. Вони пересувалися Вінницею пішки та на таксі, фотографували будівлі обласної прокуратури, судів, поліції, Служби безпеки України, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також місця проживання керівників державних установ і правоохоронних органів. Крім того, вивчали під’їзні шляхи до об’єктів, розташування камер відеоспостереження та інші особливості місцевості, зокрема в районі фонтану Roshen.
Усю зібрану інформацію вони одразу передавали російському куратору через месенджер. Щоб ускладнити можливе відстеження, постійно переставляли SIM-картки між телефонами Motorola та Xiaomi, суворо дотримуючись отриманих інструкцій.
Кульмінація спецоперації була запланована на 25 березня. Отримавши координати від російського куратора, підлітки прибули до гаражного кооперативу «Ветеран Плюс» на вулиці 600-річчя. Біля гаража №14 вони забрали зі схованки пакунок і перевезли його до орендованої квартири.
Усередині знаходився саморобний вибуховий пристрій, виготовлений на основі металевого термоса, начиненого вибуховою речовиною та металевими гайками, які мали слугувати уражальними елементами. Під час огляду підлітки виявили, що скляна колба всередині термоса була пошкоджена. О 15:13 вони надіслали фотографії вибухового пристрою куратору, який наказав негайно перенести його до нової схованки на вулиці Лізи Чайкіної. Звідти вибухівку мав забрати місцевий виконавець, щоб відремонтувати її та підготувати до використання.
Втім, виконати цей наказ підлітки не встигли. О 15:54 співробітники Управління СБУ у Вінницькій області затримали їх просто під час руху вулицею Лізи Чайкіної. Як встановило слідство, правоохоронці вже тривалий час документували діяльність завербованих агентів і контролювали кожен етап підготовки диверсії. Саме тому операцію вдалося зірвати ще до того, як вибуховий пристрій потрапив до безпосереднього виконавця.
Справу «харківських диверсантів» Вінницький міський суд розглядав у закритому засіданні. Обоє підлітків повністю визнали свою провину, розкаялися та докладно розповіли, як російський куратор давав їм завдання і як вони їх виконували.
Водночас суд не погодився з усіма доказами, які надала прокуратура. Так, судді не взяли до уваги вилучений під час обшуку стартовий пістолет Retay 17 із набоями, адже підлітків не обвинувачували у незаконному поводженні зі зброєю. Не врахували й протокол слідчого експерименту за участю дівчини. На думку суду, слідчі фактично провели її повторний допит, назвавши це слідчим експериментом, а це суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу та практиці Європейського суду з прав людини.
Визначаючи покарання, суд врахував, що диверсія так і не була доведена до кінця, обвинувачені були неповнолітніми, щиро розкаялися, допомогли слідству та опинилися у скрутному матеріальному становищі, чим і скористалися російські спецслужби. Тому суд застосував статтю Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити м’якше покарання, ніж передбачено законом. Хоча за диверсію, вчинену в умовах воєнного стану, санкція статті передбачає навіть довічне позбавлення волі.
25 червня 2026 року Вінницький міський суд засудив 17-річного хлопця до шести років, а 16-річну дівчину — до п’яти років позбавлення волі. Час, який вони провели під вартою з березня 2025 року, зарахували до строку покарання.
