Звільнили з колонії воювати — а він убив жінку. Чоловік, якого випустили з колонії умовно-достроково «для проходження військової служби», замість фронту опинився на побаченні зі знайомою жінкою в сквері на околиці Вінниці. Побачення закінчилося тим, що він задушив її голими руками, а тіло сховав серед кущів на старому кладовищі. Ще й встиг наругатися над трупом.
Вінницький міський суд визнав винним Сергія Цімановського у скоєнні умисного вбивства. Вирок ухвалено 1 вересня 2026 року. Це вже дванадцята судимість росіянина за походженням, який отримав українське громадянство. Чому людину з таким минулим взагалі випустили з в’язниці — і хто за це відповідатиме?
Цімановський народився в місті Керстово Кінгісеппського району Ленінградської області російської федерації, згодом отримав громадянство України. На момент вбивства йому було 57 років, він вдівець, без постійної роботи, із середньою спеціальною освітою.
За плечима засудженого — довгий кримінальний шлях. Ще з 1985 року він мав десять судимостей за різні злочини: у 1985-му отримав 3 роки з конфіскацією майна, у 1988-му — 3,5 роки, у 1992-му — знову 3 роки з конфіскацією, у 1997-му — 8 років з конфіскацією майна, у 2008-му був засуджений за зґвалтування (ч. 3 ст. 152 КК) до 7 років позбавлення волі, а надалі неодноразово притягувався за крадіжки — у 2014, 2015 та 2017 роках, а також за незаконний обіг наркотиків у 2018-му та за злочин, пов’язаний із ухиленням від відбування покарання, у 2019 році.
Одинадцятою за рахунком стала судимість 14 серпня 2023 року: Вінницький міський суд визнав Цімановського винним у крадіжці постільної білизни та мобільного телефону на Центральному ринку Вінниці, а також у замаху на грабіж — під час спроби втекти з викраденим телефоном він ударив працівника сусіднього торгового місця, який намагався його зупинити. За сукупністю злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, суд призначив йому 6 років 8 місяців позбавлення волі.
Це покарання повністю Цімановський не відбув. Перебуваючи у Стрижавській виправній колонії № 81, він подав заяву про бажання проходити військову службу за контрактом. Пройшовши медичний огляд і військово-лікарську комісію, які визнали його придатним до служби, він отримав рекомендацію відповідної комісії колонії. У червні 2024 року Вінницький районний суд, керуючись нормою, яка під час воєнного стану дозволяє умовно-достроково звільняти засуджених для проходження військової служби за контрактом, — задовольнив подання колонії. Цімановського звільнили умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 5 років 7 місяців 5 днів, встановивши щодо нього дворічний адміністративний нагляд з боку командира військової частини.
Саме в період цього умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби, менш ніж через рік, Цімановський скоїв вбивство, яке й стало предметом нинішнього вироку.
За матеріалами справи, 4 червня 2025 року близько 17:00 Цімановський зустрів на вулиці Ясній у Вінниці знайому жінку. Разом вони гуляли містом, а згодом зайшли до скверу поблизу будинку № 28 на вулиці Привокзальній, де провели час і вступили у статеві стосунки. Після цього між ними виникла суперечка: жінка, за версією слідства, під приводом плати за близькість почала погрожувати заявою до поліції про зґвалтування. У відповідь Цімановський схопив її руками за шию, повалив на землю і задушив, тримаючи, поки та не перестала подавати ознаки життя. Смерть настала внаслідок механічної асфіксії.
Після цього, як встановив суд, обвинувачений, все ще обурений погрозами загиблої, взяв з землі дерев’яну палицю і вчинив над тілом наругу, а потім перетягнув труп у кущі, намагаючись приховати сліди злочину, і зник з місця події.
Про виявлення тіла й затримання підозрюваного тоді ж, у червні 2025 року, повідомляла поліція Вінницької області. За даними правоохоронців, тіло жінки з ознаками насильницької смерті виявили в чагарниках біля вулиці Привокзальної; встановити особу загиблої й обставини її смерті вдалося оперативно. Востаннє жінку бачили 4 червня, а сам злочинець, за інформацією поліції, залишив тіло в кущах 8 червня і пішов додому. Оперативники карного розшуку та міської поліції встановили коло спілкування потерпілої в день вбивства, і зібрані докази вказали на 57-річного знайомого, який уже мав судимість. Його затримали того ж дня неподалік від власного дому, а згодом повідомили про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України — умисне вбивство. Тоді поліція наголошувала, що чоловіку загрожує до 15 років ув’язнення; слідчі уточнювали мотиви злочину.
Ці дані повністю узгоджуються з тим, що згодом встановив суд: тіло жінки виявили вранці 8 червня 2025 року на території занедбаного старого кладовища неподалік будинку № 28 по Привокзальній — про це по лінії «102» повідомив перехожий, який помітив ознаки насильницької смерті. Того ж дня, о 15:50, поліція затримала Цімановського. Під час особистого обшуку в нього вилучили одяг, рюкзак і два мобільні телефони. Свідок, яка бачила чоловіка вранці того дня на велосипеді неподалік місця події, згодом впізнала його за фотознімками.
У суді обвинувачений визнав свою вину, але скористався конституційним правом і від показань відмовився. Ключові свідки обвинувачення, попри неодноразові виклики, у судові засідання так і не з’явилися — суду не надали навіть пояснень щодо причин неявки. Через це суд змінив обсяг дослідження доказів і спирався на непрямі докази: записи камер зовнішнього спостереження, протокол впізнання, судово-медичну та генетичну експертизи. Зокрема, генетична експертиза встановила, що під нігтями загиблої виявлено змішаний біоматеріал, який містить і її власні клітини, і клітини букального епітелію Цімановського.
Суд не взяв до уваги протокол негласного аудіо- та відеоконтролю, під час якого в ізоляторі тимчасового тримання була зафіксована розмова обвинуваченого, визнавши цей доказ недопустимим — оскільки під час його отримання не було забезпечено право Цімановського не свідчити проти себе і не було доступу до захисника.
Мати загиблої, яка виступала потерпілою в процесі, розповіла суду, що дізналася про зникнення дочки від її чоловіка ввечері напередодні, звернулася до поліції із заявою про розшук, а за кілька днів дізналася про виявлення тіла і затримання підозрюваного. Вона просила призначити обвинуваченому суворе покарання.
Суд врахував як обставину, що пом’якшує покарання, каяття Цімановського — він неодноразово в ході процесу висловлював жаль про скоєне і звертався до потерпілої з проханням пробачення. Водночас обтяжуючою обставиною суд визнав рецидив злочинів.
У підсумку суд призначив Цімановському 10 років позбавлення волі за вбивство, а з урахуванням приєднання невідбутої частини попереднього покарання — остаточно 13 років позбавлення волі. У строк зараховано час, проведений під вартою з моменту затримання. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Суд також частково задовольнив цивільний позов матері загиблої, стягнувши з засудженого 165 970 гривень матеріальної шкоди та 250 тисяч гривень моральної шкоди — із заявлених 5 мільйонів. У вимозі стягнути 15 мільйонів гривень моральної шкоди з Міністерства оборони суд відмовив, роз’яснивши потерпілій право звернутися з цим окремо в порядку цивільного судочинства.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення.
