Вінниччина завершує збирання цукрових буряків із вищою врожайністю, ніж торік. Проте цукрова галузь області вже кілька сезонів працює з меншими обсягами виробництва, ніж у рекордному сезоні 2023/24. І справа не лише в тому, скільки буряків вдається виростити з одного гектара. Значення мають площі посівів, завантаження заводів і ціни на готову продукцію.
За даними департаменту агропромислового розвитку Вінницької ОВА, оприлюдненими 13 листопада, аграрії зібрали буряки з 92% площ. Накопано понад 1,5 мільйона тонн цукросировини. Середня врожайність становить 50,2 тонни з гектара проти 48,54 тонни торік. Отже, вона зросла приблизно на 3,4%.
В області працюють усі п’ять цукрових заводів. Від початку сезону вони переробили мільйон тонн буряків і виробили 155 тисяч тонн цукру. Одне з підприємств, яке раніше призупиняло переробку через нестачу сировини, відновило роботу.
Ці цифри — проміжні. Сезон цукроваріння ще триває, тому остаточний обсяг виробництва за 2026 рік наразі невідомий.
Як Вінниччина втратила рекордні обсяги
У січні 2024 року Вінницька ОВА повідомила про найвищий за попередні п’ять років результат місцевих цукроварень.
У сезоні 2023/24 п’ять заводів виробили 442 тисячі тонн цукру, переробивши понад 3,1 мільйона тонн буряків. Для порівняння: у попередньому сезоні виробництво становило 360 тисяч тонн. Такі дані з посиланням на Вінницьку ОВА у січні 2024 року оприлюднив «Укрінформ».
Уже наступного сезону, за інформацією Вінницької ОВА, виробництво скоротилося до 350 тисяч тонн. Підприємства переробили понад 2,7 мільйона тонн цукросировини.
У сезоні 2025/26 виробництво знову зменшилося. Станом на кінець січня 2026 року, за повідомленням Вінницької ОВА, заводи виготовили 339 тисяч тонн цукру, переробивши понад 2,4 мільйона тонн буряків.
Таким чином, порівняно з рекордними 442 тисячами тонн показник зменшився на 103 тисячі тонн, або приблизно на 23%. Щоправда, станом на кінець січня чотири з п’яти заводів завершили сезон, а ще одне підприємство накопичило майже 48 тисяч тонн цукрового сиропу для подальшої переробки. Отже, 339 тисяч тонн — це обсяг виробленого цукру на конкретну дату, а не обов’язково остаточний результат сезону.
Інша важлива деталь: заводи Вінниччини переробляють не лише місцеві буряки. Частина сировини надходить з інших областей. Тому показники врожаю на вінницьких полях і обсяги переробки на місцевих підприємствах не можна механічно ототожнювати.
Чому посіви буряків скорочуються
Вища врожайність не завжди компенсує зменшення посівних площ. Навіть якщо з одного гектара збирають більше буряків, загальний урожай може скорочуватися, коли під цією культурою залишається менше землі.
Цьогоріч така тенденція виразно проявилася в масштабах України.
За інформацією Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор», у 2026 році українські аграрії засіяли цукровими буряками 162,1 тисячі гектарів. Це на 18% менше, ніж торік, і, за оцінкою асоціації, найнижчий показник за час незалежності України.
Лідером за посівними площами залишилася Вінницька область. «Укрцукор» повідомив про 31,2 тисячі гектарів. Водночас в обласних повідомленнях фігурували інші показники площ. Без узгодження методики обліку та переліку врахованих господарств робити точний висновок про відсоток скорочення посівів безпосередньо на Вінниччині передчасно.
Чому ж господарства відмовляються від культури, яка традиційно була однією з основних для регіону?
Голова Національної асоціації цукровиків України Яна Кавушевська в інтерв’ю, оприлюдненому «Укрцукром», пояснювала скорочення посівів економічними причинами.
Вирощування цукрових буряків потребує значних інвестицій, а вкладені кошти повертаються лише після збирання врожаю та його реалізації. Водночас падіння цін на цукор знижує привабливість цієї культури порівняно з іншими напрямами рослинництва.
За таких обставин частина аграріїв переорієнтовується на культури, які потребують менших вкладень і забезпечують прийнятну прибутковість.
Скорочення посівів позначається й на цукрових заводах. Менше буряків означає ризик недозавантаження виробничих потужностей. А коли підприємство переробляє менше сировини, його постійні витрати розподіляються на менший обсяг продукції.
Цукру вистачить, але питання ціни залишається
У квітні 2026 року Яна Кавушевська прогнозувала, що в новому сезоні українські підприємства вироблять близько 1,2 мільйона тонн цукру. Це приблизно на 500 тисяч тонн менше, ніж у попередньому сезоні, коли, за оцінкою асоціації, виробили близько 1,72 мільйона тонн.
При цьому внутрішнє споживання в Україні асоціація оцінювала приблизно у 900 тисяч тонн на рік. Отже, за такого прогнозу виробництва має вистачити для задоволення потреб внутрішнього ринку, а частина продукції залишиться на експорт.
Проте достатні запаси цукру самі собою не гарантують низьких цін.
Керівниця «Укрцукру» попереджала, що через скорочення обсягів переробки може зрости собівартість продукції. Додатковим ризиком вона називала витрати на природний газ, який залишається ключовим енергоресурсом для більшості цукрових заводів.
Отже, цукру може вистачити для потреб ринку навіть за меншого виробництва, але це не виключає його подорожчання. Наскільки саме зміняться роздрібні ціни, залежатиме від виробничих витрат, торговельної політики та ситуації на внутрішньому й зовнішніх ринках.

Для Вінниччини, яка залишається одним із головних центрів українського цукроваріння, нинішній сезон показовий. Підвищення врожайності буряків — позитивний результат для аграріїв. Однак перспективи галузі визначатимуть не тільки тонни з гектара, а й те, скільки сировини надходитиме на заводи та наскільки вигідно буде виробляти з неї цукор.






Обговорення
Думки читачів сайту та наших соцмереж — разом.
Поки немає опублікованих коментарів. Долучайтеся до обговорення.