Прокурори Вінницької обласної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно голови Кабардино-Балкарської Республіки рф Казбека Кокова. Його обвинувачують у фінансуванні дій, спрямованих на зміну державних кордонів України — злочині, передбаченому ч. 3 ст. 110-2 КК України. Ця справа набуває особливої, гірко-іронічної символіки, якщо згадати історію батька фігуранта, Валерія Кокова, який свого часу придушив прагнення балкарського народу до створення власної суверенної держави. І тепер цей самий народ змушений гинути в Україні заради імперських амбіцій російського диктатора путіна та його вірних слуг на кшталт Кокова.
У повідомленні пресслужби Вінницької обласної прокуратури прізвище Кокова прямо не називається, проте зазначено його посаду — голови Кабардино-Балкарської Республіки рф. За даними слідства, Казбек Коков, користуючись своїм службовим становищем і політичним впливом, від самого початку повномасштабного вторгнення організував систему матеріального та фінансового забезпечення російських окупаційних військ. Саме він віддавав накази щодо закупівлі військової техніки, амуніції, засобів захисту, медикаментів і продовольства для армії рф.
Слідство задокументувало, що обвинувачений не обмежувався лише організаційною діяльністю. Він особисто доставляв так звані «гуманітарні вантажі» на тимчасово окуповані території України та передавав їх «добровольчим батальйонам», сформованим у Кабардино-Балкарії. Крім того, за його прямими розпорядженнями з бюджету республіки було виділено мільярди рублів на підтримку російських військовослужбовців та їхніх родин. Свою відверту підтримку війни проти України Коков не приховував — навпаки, охоче висвітлював її у федеральних і республіканських ЗМІ.
Ця кримінальна справа висвітлює не лише злочинну діяльність конкретного російського високопосадовця, а й промовисту історичну іронію. Батько нинішнього очільника Кабардино-Балкарії Казбека Кокова — Валерій Коков — керував республікою майже п’ятнадцять років. Його політична кар’єра розпочалася ще у 1990 році, коли він став першим секретарем республіканського комітету КПРС. Згодом він очолив Верховну Раду Кабардино-Балкарської АРСР, а з 1992-го до 2005-го обіймав посаду президента республіки.
Саме Коков-старший увійшов в історію як політик, що придушив прагнення балкарського народу до самовизначення. У 1996 році з’їзд балкарського народу проголосив намір створити суверенну Республіку Балкарію на чолі з національним лідером Суфьяном Беппаєвим і звернувся до президента росії Бориса Єльцина з проханням запровадити пряме президентське правління до формування нових органів влади.
У відповідь Валерій Коков звинуватив балкарців у «націонал-екстремізмі» та «грубому порушенні» конституції, заявивши, що за їхнім рухом стоять «чеченські сепаратисти». Конфлікт він придушив власними силами, що принесло Кокову репутацію «найстабільнішого» регіонального лідера на Північному Кавказі, чого було достатньо для двох наступних переобрань за підтримки Кремля. Він залишався при владі до 2005 року, допоки його не усунули через катастрофічний соціально-економічний стан Кабардино-Балкарії. Республіка тоді опинилася серед аутсайдерів розвитку серед усіх суб’єктів рф.
Ситуація не змінилася й під керівництвом Кокова-молодшого. Саме це безвихідне становище й сьогодні дозволяє Кремлю мобілізувати тут «добровольців» на війну проти України — адже інших способів заробити на життя для багатьох кабардинців практично немає.
Казбек Коков спершу став мультимільйонером — як і личить «золотому хлопчику-мажору», синові регіонального падишаха в путінській росії. Згодом він фактично успадкував владу батька, який колись позбавив власний народ права на суверенітет. Тепер же Коков-молодший сам став інструментом війни проти суверенітету іншої держави — України.
Продовжуючи зраджувати пам’ять про прагнення свого народу до свободи, він спрямовує ресурси республіки на підтримку агресії, мета якої — знищення української державності. Так історія родини Кокових перетворюється на похмурий символ кремлівської імперської політики: спершу вона придушує волю народів усередині росії, а згодом використовує їх як знаряддя для придушення волі інших.
