Феміда вкотре проявила поблажливість до Василя Чопика, колишнього головного державного ревізора-інспектора, а нині – приватного підприємця, знову призначивши йому умовний термін. Цього разу – не за хабар, а за пособництво у розкраданні понад 1,5 мільйона гривень з бюджету, виділеного на розвиток дитячого футболу у Вінниці. І, здавалося би, до чого тут депутат Вінницької обласної ради Ірек Гатауллін?
22 вересня 2025 року Вінницький міський суд виніс вирок підприємцю Василю Чопику, визнавши його винним у пособництві у заволодінні 1 565 710 гривень. За цією сумою ховається проста, як усе геніальне, схема: протягом 2019 року Чопик уклав 12 договорів із громадською спілкою «Вінницька обласна федерація футболу» (ВОФФ). Його фірма нібито надавала послуги з проживання та харчування для юних спортсменів під час навчально-тренувальних зборів.
Проблема лише в тому, що, як встановивило слідство, жодних зборів насправді не було. Команди не збиралися, ліжка в готелях залишалися порожніми, а обіди ніхто не готував. Проте пан Чопик справно підписував фіктивні акти виконаних робіт, на підставі яких ВОФФ перераховувала на його рахунки бюджетні кошти. Отриману готівку, за його ж словами, він передавав «невстановленим службовим особам» з федерації, залишаючи собі відсоток за послуги «конвертації».
Підсумок? За розкрадання півтора мільйона гривень – 5 років позбавлення волі, але з іспитовим терміном на 3 роки. Суд взяв до уваги «щире каяття», наявність неповнолітньої дитини та той факт, що Чопик частково відшкодував збитки. Чопик, який допоміг вкрасти гроші у дітей, просто тепер періодично відмічатиметься в органах пробації.
Але примітно інше: у матеріалах слідства, а потім і у судовому вироку прямо зазначено, що Чопик розкрадав дитячі гроші у змові з «невстановленими службовими особами» громадської спілки «Вінницька обласна федерація футболу». Враховуючи, що цю структуру з 2007 року очолює колишній радянський футболіст та український футбольний функціонер, екс-депутат Вінницької міської ради від проросійської і нині забороненої Партії регіонів (2010–2015 роки) і нині діючий депутат Вінницької обласної ради від партії «За майбутнє» Ірек Гатауллін, можна здогадатися, чому поплічники Чопика залишилися «невстановленими».
Ім’я Василя Чопика вже фігурувало у кримінальних хроніках. У 2016 році, обіймаючи посаду головного ревізора-інспектора Вінницької податкової, він був спійманий «на гарячому». Тоді сума була значно скромнішою, і навіть смішною – 500 гривень. Саме стільки він зажадав від жінки-підприємниці за безперешкодну видачу довідки про відсутність заборгованості.
6 жовтня 2015 року у своєму службовому кабінеті Чопик отримав хабар і був затриманий правоохоронцями. І тоді, як і зараз, Чопик повністю визнав вину та щиро розкаявся. Щоправда, намагався переконати суд, що не вимагав гроші, а лише пропонував придбати журнали з податкового законодавства. Вирок від 23 лютого 2016 року був м’яким: штраф у 17 000 гривень та заборона обіймати певні державні посади на 2 роки.
Правда, Чопика занесли до державного реєстру корупціонерів – формальна позначка, яка не завадила йому продовжувати «кар’єру» у корупційній «вищій лізі»..
Історія пана Чопика – яскравий приклад того, як українська система правосуддя застосовує покарання, яке нікого не лякає і нікого не зупиняє. Заборона обіймати державні посади? Не проблема – можна стати ФОПом і продовжувати розкрадати бюджетні кошти вже в іншій ролі. Залишається, щоправда, відкритим питання: хто ті самі «невстановлені особи» з футбольної федерації, для яких Чопик був лише пособником? Чи понесуть вони відповідальність? Але це, швидше за все, риторичні питання без відповіді.
