Вінницька мерія знову дає привід говорити про розбазарювання бюджетних коштів на щедрі премії для вузького кола «своїх». Бо вдячність мерії продовжує мати два цінники. Для «простих смертних» — грамота й тисяча з невеликим. Для окремих обранців — медаль і десятки тисяч гривень коштом платників податків.
Особливо промовистими виявилися п’ять рішень, ухвалених міськвиконкомом 22 жовтня 2026 року. Чотирма з них на преміювання 56 людей передбачили загалом 97 518 гривень разом із банківськими витратами. А п’ятим — 32 506 гривень на грошовий бонус для одного-єдиного депутата міськради Романа Аксельрода.
Тобто, на вшанування одного ювіляра міська влада заклала рівно третину тієї суми, яку передбачила для решти 56 нагороджених.
І це не порівняння видатків різних років чи бюджетних програм. Усі п’ять рішень датовані одним днем, а гроші передбачені з одного бюджету.
Два 70-річчя — два конверти
Для Вінницької мерії навіть однакові ювілеї мають зовсім різну ціну для міської скарбниці. Показовий приклад — рішення виконкому про нагородження вінничан із нагоди ювілеїв.
Надію Палагнюк, яку міська організація ветеранів запропонувала відзначити до 70-річчя, вирішили нагородити грамотою та премією 2 597,41 гривні. Її нагородження заплановане на 20 листопада.
Причому Палагнюк у цьому списку не одна. Разом із нею — ще 11 ювілярів, яких мерія також вирішила привітати за бюджетний кошт. Чотирьом 80-річним вінничанам передбачили такі самі премії — по 2 597,41 гривні, а сімом 90-річним — трохи більше, по 3 896,11 гривні. На нагородження всіх дванадцяти людей, включно з банківськими витратами, заклали 40 307 гривень.
А ось депутата міськради Романа Аксельрода, якому 2 листопада теж виповнюється 70 років, вирішили нагородити медаллю міського голови «За вагомий внесок у розвиток Вінниці» та ще й приємним бонусом у вигляді премії на суму 32 467,54 гривні.
Виходить, на одного Аксельрода мерія передбачила майже стільки грошей, скільки на всіх дванадцятьох ювілярів із міської організації ветеранів разом. А якщо порівняти безпосередньо премії двох 70-річних — Аксельрода й Палагнюк, — різниця становить майже 12,5 раза.
І це не рішення різних років чи різних міських адміністрацій. Обидва документи датовані 22 жовтня 2026 року, а фінансування передбачене з одного бюджету — Вінницької громади.
Саме тут і виникає головне запитання: за якими критеріями одним ювілярам визначають премії у кілька тисяч гривень, а іншим — понад 32 тисячі?
У документах мерія старанно порахувала кожну копійку. А ось зрозумілого пояснення такої різниці не навела.
Скільки важить міська подяка
Інші рішення виконкому від того ж 22 жовтня лише підсилюють контраст.
До Дня залізничника вісьмох працівників залізниці — чергових по вокзалу, операторку станції, інженера та інших фахівців — вирішили відзначити подяками й преміями по 1 298,71 гривні.
З нагоди відзначення Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва таку саму винагороду передбачили для 35 працівників культури. Серед них — викладачі мистецьких шкіл, бібліотекарі, артисти, прибиральниці, сторожі. Є у списку й директор департаменту культури міськради Максим Філанчук. Тож невеликі премії дістаються не лише рядовим працівникам, а й керівникам.
Не надто розщедрилися й на власну посадовицю. Заступниці начальника відділу доходів бюджету департаменту фінансів Тетяні Брухаль до 50-річчя затвердили подяку та 1 298,71 гривні.
«Свої» у старих і нових списках
Історія розділення вінничан на «чорних» і «білих» почалася не з Аксельрода. «Ми Вінничани» неодноразово повідомляли про «особливі» нагородження. І якщо зібрати ці історії докупи, виходить цілий літопис міської щедрості.
У липні 2024 року заступницю міського голови Вінниці та депутатку обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана» Галину Якубович відзначили нагородою «За заслуги перед Вінницею» та премією 37 267,09 гривні. У серпні аналогічну відзнаку отримала заступниця директора департаменту міського господарства Оксана Урбанська — із премією 31 055,91 гривні. Серед офіційних підстав для обох нагороджень були багаторічна праця, професіоналізм і ювілеї.
У травні 2025 року до списку щедро відзначених мерією потрапив і Володимир Савельєв — колишній депутат Вінницької міськради та уповноважений міського голови Сергія Моргунова. Свого часу Савельєв був обраний депутатом від «Совісті України», а згодом балотувався від «Вінницької європейської стратегії». Обидві партії були ранніми політичними проєктами для «окучування» електорату командою «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана. Колишньому платному помічнику-консультанту Петра Порошенка Савельєву напередодні 80-річчя призначили почесну відзнаку «За заслуги перед Вінницею» та 38 961,04 гривні премії.
А в липні того самого 2025 року таку ж суму передбачили Віктору Богуславському — колишньому депутату й керівнику вінницької кондитерської фабрики, пов’язаної з бізнесом Петра Порошенка. Відзнаку «За заслуги перед Вінницею» йому призначили за три дні до 85-річчя.
Не менш щедрим виявився і 2026 рік. Наприкінці січня на нагородження колишнього мера Вінниці Дмитра Дворкіса передбачили 65 011 гривень, а на нагородження депутата обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана» Михайла Паньківа — 32 506 гривень.
Не менш промовисту картину показала липнева історія із секретарем Вінницької міськради Павлом Яблонським. До його 50-річчя виконком затвердив почесну відзнаку та премію в розмірі 64 935,07 гривні.
Майже водночас та сама мерія вирішила привітати з таким самим 50-річчям Наталію Матяш — головну спеціалістку відділу соціального супроводу. Їй передбачили подяку та 1 298,71 гривні премії.
Тобто знову знайома до болю історія. Два ювілеї. Обом — по 50 років. Гроші — з одного міського бюджету. Але одному — майже 65 тисяч гривень, іншій — неповні 1 300. Різниця — практично у 50 разів!
Тепер до пантеону «обраних» додався і Роман Аксельрод.
Нагорода знайшла свого героя
У рішенні про нагородження Аксельрода виконком не поскупився на компліменти. Депутата вирішили відзначити: «За особистий внесок у справу розвитку місцевого самоврядування, визначні особисті досягнення в економічній сфері, високий рівень професійної компетентності, багаторічну сумлінну працю, ініціативу і наполегливість, активну громадянську позицію та з нагоди ювілею».
Звучить урочисто. Але що саме стоїть за цими словами? У яких конкретних економічних досягненнях проявилися згадані чесноти? У рішенні виконкому таких пояснень немає.
Натомість політична біографія ювіляра містить чимало фактів, які роблять формулювання про «активну громадянську позицію» особливо цікавим.
Як уже нагадували «Ми Вінничани», Аксельрод роками пов’язував свою політичну кар’єру виключно з проросійськими політичними силами, які нині заборонені в Україні. Був членом Партії регіонів, балотувався від неї до Верховної Ради у 2006 році, представляв «регіоналів» у Вінницькій облраді, а у 2020-му став депутатом міськради від проросійської «ОПЗЖ». Причому останню партію, за власним зізнанням, обрав серед кількох політичних пропозицій.
Водночас Аксельрод десятиліттями залишався затребуваним у керманичів так званої регіональної еліти. За мерства Володимира Гройсмана у 2012 році отримав звання почесного громадянина Вінниці. Згодом, у 2016–2019 роках, працював радником віцепрем’єра Володимира Кістіона — багаторічного соратника того ж Гройсмана.
Не оминули Аксельрода й зв’язки з кримінальним світом Вінниці. У квітні 2021 року він «засвітився» під час поліцейської спецоперації біля ресторану «Марсель», де під час пандемії святкували день народження відомого кримінального авторитета Самвела Манукяна.
Із державними нагородами в Аксельрода теж усе складалося добре за різних влад і режимів. У 2012 році Віктор Янукович нагородив його орденом «За заслуги» III ступеня, а у 2025-му Володимир Зеленський — орденом «За заслуги» II ступеня.
Тож і цього разу, як кажуть, нагорода знайшла свого справжнього героя.
