Усім потрібний Аксельрод: вінницький депутат від ОПЗЖ отримав орден від Зеленського — як колись від Януковича

Володимир Зеленський удостоїв Романа Аксельрода ордена «За заслуги». Першу таку відзнаку нинішній депутат Вінницької міськради від забороненої проросійської партії отримав від Януковича. Символізм очевидний: олігархічна-кланова та корумпована Україна, на яку опиралися Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко, цілком влаштовує і Зеленського. Водночас біографія самого орденоносця — це не просто історія однієї людини. Це узагальнений портрет усіх причин, через які українська держава роками розкладалася зсередини й на момент російського вторгнення виявилася максимально ослабленою перед зовнішньою агресією. А саме нагородження свідчить: нинішніх мешканців Печерських пагорбів у Києві цілком влаштовує така Україна — і змінювати її вони не мають жодного наміру.

Орденоносець

3 жовтня 2025 року президент України Володимир Зеленський з нагоди Дня працівників освіти відзначив державними нагородами низку освітян. Указом глави держави «за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм, а також мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За заслуги» ІІ ступеня нагороджено, зокрема, депутата Вінницької міської ради від нині забороненої проросійської партії «Опозиційна платформа – за життя», професора кафедри та керівника Центру з питань діяльності відокремлених структурних підрозділів Київського національного університету будівництва і архітектури Романа Аксельрода.

Це вже другий орден Аксельрода. 27 червня 2012 року він теж отримав орден «За заслуги», але ІІІ ступеня, з рук президента-втікача Януковича. Нагородження відбулося з нагоди Дня Конституції України. У тодішньому президентському указі теж звучали високі формулювання – «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм». На той момент Аксельрод обіймав посаду заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації.

У Янковича, як і у Зеленського, були свої уявлення про «високий професіоналізм», і окрім Аксельрода орден «За заслуги» ІІІ ступеня, зокрема, отримав багаторічний головний лісник Вінниччини Анатолій Бондар, який сьогодні є фігурантом гучної кримінальної справи про незаконну передачу на 49 років лісової ділянки підприємству свого зятя. Медаллю «За працю і звитягу» було відзначено тодішнього Лука-Мелешківського сільського голову Володимира Сича, нині обвинуваченого у незаконному привласненні 12 земельних ділянок та службовому підробленні документів, що завдало громаді збитків на мільйони гривень. А орден «За заслуги» ІІ ступеня тоді отримав і чинний на той час мер Вінниці Володимир Гройсман. Без цього видатного патріота навіть у переліку нагороджених Януковичем не обійшлося.

Стовп «системи»

Роман Аксельрод, якому у листопаді виповниться 69 років, народився у Вінниці в родині військовослужбовців. Він розпочав свою кар’єру в житлово-комунальній галузі як слюсар-сантехнік  Вінницького обласного ремонтнобудівельного управління, але невдовзі чудесним образом став депутатом Ленінської районної ради у Вінниці (1990-1995 роки), членом виконкому Ленінської районної ради Вінниці (1995-1998 роки), членом виконкому Вінницької міської ради (1998 2015 роки) та заступником Вінницького міського голови Дмитра Дворкіса.

З 2000 року Роман Аксельрод безперервно працював у Вінницькій обласній державній адміністрації, обіймаючи ключові посади та консультувавши керівництво незалежно від того, хто очолював ОДА. Спершу, за призначенців президента Кучми Юрія Іванова та Віктора Коцемира, а згодом — за президентських призначенців Ющенка Миколи Мовчана, Миколи Дідика та Миколи Демишкана, Аксельрод очолював Головне управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв’язку, координуючи роботу структурних підрозділів області протягом серпня 2000 — липня 2010 року..

З липня 2010 по березень 2014 року він став заступником голови Вінницької ОДА, працюючи під керівництвом призначенців Ющенка та Януковича Миколи Джиги та Івана Мовчана. У цей час Аксельрод відповідав за житлово-комунальну сферу, енергетику та інфраструктурні проєкти, залишаючись однією з ключових фігур у роботі адміністрації.

Після зміни влади у 2014 році та призначення президентом Порошенком головою Вінницької ОДА Анатолія Олійника, Роман Аксельрод очолив групу його радників. Коли з лютого 2015 року по квітень 2019 року ОДА очолював інший призначенець Порошенка — Валерій Коровій, Аксельрод теж залишався «при ділах», виконуючи роль заступника його групи радників, координуючи політику розвитку регіону та ключові інфраструктурні проєкти.

У червні 2020 року, після того як президент Зеленський призначив Сергія Борзова головою ОДА, Роман Аксельрод став і ого радником з питань регіонального розвитку та інфраструктури, продовжуючи впливати на стратегічні питання. Цей вплив, схоже, не припинився й досі, адже першою сердечно привітала Аксельрода з отриманням чергового ордену перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна, яка вже майже півтора року керує адміністрацією після відставки Борзова.

«Владімирській централ, вєтєр сєверний…»

Про те, що Роман Аксельрод зберігає міцні позиції не лише в органах влади, а й у кримінальній ієрархії, у Вінниці ходили чутки давно. Наочне підтвердження вони знайшли 5 квітня 2021 року, коли поліція Вінниччини за підтримки спецпідрозділу КОРД та кінологів під приводом запобіганню порушень карантинних обмежень розігнала бандитську сходку у вінницькому ресторані «Марсель» на вулиці Пирогова. Фігуранти поліцейських оперативних розробок збиралися там святкувати день народження відомого кримінального «авторитета» Самвела Манукяна. Тільки дуже ледачі вінницькі ЗМІ тоді не вказували, що серед запрошених гостей, які після поліцейської спецоперації поспіхом залишали ресторан, був помічений і Роман Аксельрод.

Варто нагадати, хто такий Самвел Манукян, адже у монографії Аксельрода «Політична компетентність владної еліти: зміст і механізми формування», що слугує підручником у Київському національному університеті будівництва і архітектури, де автор викладає політологію, про такий бік формування «еліти» — кримінальні зв’язки та тіньові впливи — не сказано ані слова.

Нині 61-річний «авторитет» Самвел Манукян, уродженець міста Гюмрі та громадянин Вірменії, більш відомий під прізвиськами «Самвел Московський» та «Носатий», за рішенням Вінницького суду з липня 2023 року перебуває у розшуку. Правоохоронці мають затримати його та доставити до суду для обрання запобіжного заходу у кримінальній справі, пов’язаній із гучним інцидентом біля вінницького ресторану «Європа» у серпні 2020 року. Тоді під час «розбірок» між охороною закладу та дружками Манукяна постраждали двоє поліцейських. Наступного дня спецпризначенці затримали «Самвела Московського» та іншого вінницького кримінального діяча із ОПГ «Хуторяни» — Руслана Кушніренка («Диню»), яким оголосили підозри у хуліганстві та заподіянні тілесних ушкоджень правоохоронцям.

Крім того, Манукян, чия діяльність була тісно пов’язана з Вінниччиною (відомо, що «авторитет» побрався із першою дружиною колишнього керівника міліції Вінниці Юрія Куцого, який помер у грудні 2015 року від пневмонії), має щонайменше чотири судимості в Україні.

У 1997 році його засудили до семи років позбавлення волі за зберігання наркотиків та зґвалтування, проте вже через два роки він вийшов на свободу. У 2007 році Ленінський райсуд Вінниці знову визнав його винним у погрозах судді, самоуправстві та вимаганні: під час процесу Манукян ображав служителів Феміди та погрожував їм розправою.

У 2013 році його затримали після стрілянини в кафе в селі Якушинці, де з’ясовували стосунки дві злочинні групи. А у 2017 році «Носатого» засудили до п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном за серію рекитирських «наїздів».

Попри багаторічну кримінальну «кредитну історію», Самвел Манукян тривалий час користувався поблажливістю вінницької Феміди, а у 2014 році навіть зміг отримати дозвіл на імміграцію та посвідку на проживання в Україні. Проте у 2021 році РНБО запровадила проти нього санкції, включили до переліку «злодіїв у законі» та кримінальних авторитетів, а в’їзд в Україну заборонили. Усі спроби адвокатів «Носатого» оскаржити це рішення у судах різних інстанцій виявилися марними.

Від Януковича до Медведчука

Водночас Роман Аксельрод завжди був пов’язаний із проросійськими політичними силами, нині забороненими в Україні, чия діяльність сприяла тому, що кремлівський диктатор путін у 2014 році повірив у можливість швидкої окупації восьми українських областей під прикриттям спецоперації «Новоросія», а у 2022-му — у захоплення всієї України за три тижні.

Аксельрод був членом політради Вінницької обласної організації Партії регіонів та помічником народного депутата від цієї ж партії Володимира Слободянюка, який очолював вінницьку обласну організацію «регіоналів». У 2006 році Аксельрод балотувався до Верховної Ради України 5-го скликання як висуванець Партії регіонів, але не пройшов. Пізніше, у 2010–2015 роках, він був депутатом Вінницької обласної ради від Партії регіонів, а у 2020 році став депутатом Вінницької міської ради від «Опозиційної платформи – за життя». Зараз позиціонується, як позафракційний мандатоносець.

Окрім державних нагород Роман Аксельрод за свою кар’єру встиг зібрати цілу колекцію різноманітних «потішних» відзнак. Він нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України, почесною грамотою Кабінету міністрів, подяками президента та прем’єр-міністра, має звання «Заслужений працівник сфери послуг України», є кавалером орденів святого князя Володимира ІІ та ІІІ ступеня від української православної церкви московського патріархату. Його ім’я можна знайти серед нагороджених відомчими та силовими відзнаками — МНС, МВС, СБУ, Державної пенітенціарної служби, командувача Повітряних Сил ЗСУ та командувача Західного оперативного командування ЗСУ. Значна частина відзнак пов’язана з профспілками: Аксельрод — лауреат премії ЦК профспілки ЖКГ «За внесок у розвиток підприємств» і має почесну відзнаку профспілки працівників громадського обслуговування. Крім того, у його колекції орден «Знак Пошани» Української технологічної академії та відзнака Київського національного університету будівництва і архітектури. Усе це малює портрет чиновника, який завжди залишався «своїм» для будь-якої влади — незалежно від її кольору, курсу чи навіть церковної юрисдикції.

Людина клану

Послідовний адепт і діяч проросійських партій Роман Аксельрод, де-факто був вхожим до команди Володимира Гройсмана, хоча офіційно в ній не значився. Саме за мерства Гройсмана, у серпні 2012 року, «регіоналу» Аксельроду було присвоєне звання «Почесного громадянина міста Вінниці». А коли на початку 2025 року в Ізраїлі помер батько Володимира Гройсмана, Борис Гройсман, який протягом 2002–2020 років був депутатом Вінницької міської ради кількох скликань, Аксельрод зізнався, що був його близьким другом.

Коли фамільна партія Гройсмана на позачергових виборах до Верховної Ради у 2019 році не подолала прохідний бар’єр і «вінницьких» разом із самим прем’єром усунули з уряду, аж до місцевих виборів 2020 року, на яких «гройсманівці» здобули моновладу на Вінниччині та ключові «хлібні» посади регіонального рівня, найбільш наближені до відставного прем’єра особи заробляли на хліб насущний саме у Київському національному університеті будівництва і архітектури, де Роман Аксельрод після виходу на пенсію та короткого періоду роботи першим заступником директора вінницької «Укрпошти» з 2015 року обіймав посаду проректора з навчальної роботи та регіонального розвитку.

Йдеться насамперед про Володимира Кістона та Сергія Кушніра, які супроводжували Гройсмана, посідаючи ключові посади спочатку у вінницькій мерії під час його мерства, а згодом — в уряді та парламенті, коли протягом 2014–2020 років Гройсман послідовно обіймав посади віцепрем’єр-міністра з питань регіонального розвитку, спікера Верховної Ради та прем’єр-міністра.

Перш ніж стати першим заступником голови Вінницької обласної ради після перемоги «гройсманівців» на місцевих виборах 2020 року, Володимир Кістіон обіймав посаду директора Науково-дослідного інституту проблем архітектурно-будівельної екології Київського національного університету будівництва і архітектури. Складається враження, що цей НДІ було створено саме під Кістіона: його засновано 30 серпня 2019 року, всього за день після фактичної відставки уряду Гройсмана..

Ще один урядовець Гройсмана, Сергій Кушнір, нещодавно призначений директором вінницької філії «Газорозподільних мереж України», перш ніж отримати «не пильну» посаду керівника підпорядкованого обласній раді Управління спільної комунальної власності територіальних громад після тріумфу «гройсманівців» у 2020 році, був працевлаштований заступником директора з науково-педагогічної роботи, міжнародних зв’язків та дистанційного навчання в Інститут інноваційної освіти (філіал Київського національного університету будівництва і архітектури), а згодом став доцентом кафедри цього ж інституту.

Власне, й не дивно, адже з травня 2016 року по серпень 2019 року Роман Аксельрод офіційно обіймав посаду радника віце-прем’єр-міністра України Володимира Кістіона. Трохи пізніше, під час позачергових парламентських виборів у 2019 році, коли Кістіон безуспішно балотувався до Верховної Ради по мажоритарному округу №11 (Вінниця), Аксельрод став одним із благодійників, які робили грошові внески до виборчого фонду Кістіона.

Думається, поради магістра права та члена Національної асоціації адвокатів України, ким, серед іншого, Аксельрод також значиться, були зовсім не зайвими, наприклад, у кримінальній справі щодо розграбування комунального підприємства «Вінницяоблводоканал». Це підприємство давно перетворилося на годівницю для родини Кістіона, однак сам Кістіон дивним чином зник із переліку фігурантів справи, і нині судять лише двох «стрілочників». У тому ж ряду — й інші справи, що припадають пилом десь «під скатертиною»: зокрема, кримінальне провадження щодо масштабної афери родини Гройсмана з будівництвом у Вінниці торговельного комплексу «Магігранд», яка обійшлася державі майже у 10 мільйонів доларів США, а також справа про рекордний хабар у вигляді елітної київської нерухомості на суму понад 75 мільйонів гривень, який Гройсман, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, отримав від скандального столичного забудовника Максима Микитася.

Доктор наук з довідкою

Орден, яким Зеленський нагородив Аксельрода за «вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти», виглядає особливо суперечливо у світлі нещодавнього скандалу, пов’язаного зі звинуваченнями орденоносця в плагіаті. Сьогодні пан Аксельрод може показати довідку із судовими печатками, що він не плагіатор, але цей папірець здатен вразити хіба що систему державних нагород, яка в Україні залишається забюрократизованою та непрозорою, та навряд чи наукову спільноту.

Свого часу, Аксельрод здобув освіту у кількох навчальних закладах: Вінницькому будівельному технікумі за спеціальністю «Санітарно-технічне обладнання будинків», Вінницькому державному технічному університеті за напрямом «Промислове та цивільне будівництво» та Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю «Правознавство». Він є двічі громадським академіком — дійсним членом Академії будівництва України та Української технологічної академії, двох структур, які не мають жодного стосунку до Національної академії наук України.

У листопаді 2022 року Аксельрод вирішив перекинути місток від політології до економіки, захистивши докторську дисертацію на тему «Науково-методологічні засади управління процесами трансформації будівельних підприємств». Захист відбувся у спеціалізованій вченій раді Київського національного університету будівництва і архітектури, де Аксельрод уже мав ступінь кандидата політичних наук і працював професором кафедри економіки та менеджменту у філії вишу — ВСП «Інститут інноваційної освіти».

Активісти ініціативи «Плагіат і фальсифікації в наукових працях» детально проаналізували дисертацію Аксельрода та виявили десятки сторінок, які майже дослівно повторюють тексти інших авторів. Копіювалися не лише фрагменти тексту, а й таблиці, схеми та рисунки — подекуди навіть із збереженням помилок оригіналів. Посилання на справжніх авторів були відсутні, а в деяких випадках траплялися підроблені джерела або приписки на кшталт «сформовано автором».

У вересні 2023 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) теж дійшло висновку, що дисертація Аксельрода містить ознаки академічного плагіату.

Новоспечений доктор економічних наук оскаржив це рішення у суді. Вінницький окружний, а згодом і Сьомий апеляційний адміністративний суди, замість того щоб оцінити очевидні факти, відверто стали на бік позивача — скасувавши рішення НАЗЯВО.

Попри очевидні докази плагіату, суди зосередилися на формальних аспектах, визнавши висновки НАЗЯВО «необґрунтованими» через нібито некоректне використання антиплагіатної програми. Вирішальним аргументом стала довідка з університету, де Аксельрод захищався і водночас обіймає посаду проректора, — документ у дусі «не вір очам своїм», у якому стверджувалося, що авторський і «унікальний» текст дисертації нібито становить 94%.

Замість висновку: новенький орден на лацкані піджака Романа Аксельрода – це символ того, що стара система в Україні, наскрізь просякнута клановими зв’язками та корупцією, не просто вижила, а й почувається цілком комфортно.