У Вінницькій мерії знову продемонстрували особливий підхід до нагородження осіб, наближених до влади, остаточно перетворивши почесні міські відзнаки на своєрідні «ювілейні подарунки» за рахунок бюджету. Черговим прикладом стала нагорода для колишнього депутата та менеджера Петра Порошенка Віктора Богуславського, якому напередодні 85-річчя, разом із відзнакою, традиційно призначили й солідну грошову премію.
24 липня 2025 року міський голова Сергій Моргунов підписав розпорядження про нагородження Богуславського почесною відзнакою «За заслуги перед Вінницею». До неї додалася й премія у розмірі 38 961,04 гривні. Офіційне пояснення — «за особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, відданість громадянському обов’язку та активну життєву позицію».
Примітно, що нагородження відбулося всього за три дні до 85-річного ювілею пана Богуславського, який він відзначив 27 липня. Втім, на відміну від попередніх випадків подібних нагороджень, у розпорядженні мера «кругла» дата як привід цього разу не згадувался. Це може свідчити про спробу уникнути звинувачень у використанні муніципальних відзнак для вшанування наближених до влади осіб.
Випадок із Богуславським — далеко не поодинокий, а радше продовження давно усталеної у Вінниці практики. Раніше «Ми Вінничани» неодноразово повідомляли про перетворення міських нагород на своєрідні номенклатурні подарунки до дня народження. Поштовх до цього надали зміни, внесені у 2024 році до положення про відзнаку «За заслуги перед Вінницею», якими до переліку потенційних нагороджених додали «посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів міської ради». Далі почалася справжня «серія ювілейних нагород»:
- Травень 2025 року — депутат кількох скликань і колишній уповноважений мера Сергія Моргунова Володимир Савельєв отримав відзнаку «За заслуги перед Вінницею» та премію у розмірі 38 961,04 гривень. Цього разу привід зазначили прямо — «з нагоди ювілею», адже в червні він відсвяткував 80-річчя. Після закінчення Харківського військово-повітряного училища Савельєв служив у військовій авіації, але ще у 1972 році, звільнившись у запас, швидко перейшов на господарські та адміністративні посади. Працював у керівництві різних підприємств, був заступником директора обласної філармонії, очолював міський господарський комплекс. Його «непотоплюваність» у місцевій політиці, багаторічне депутатство та вміння триматися на плаву після розпаду СРСР багато в чому пояснювалися вдалим орієнтуванням на місцеві феодальні клани. У 2005 році Савельєв працював помічником-консультантом на платній основі у тодішнього народного депутата Петра Порошенка, а з 2010-го незмінно здобував мандат депутата міської ради як представник політичних проєктів тодішнього мера Вінниці, а згодом і майбутнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана — «Совість України» та «Вінницька європейська стратегія».
- Березень 2025 року — медаллю «За вагомий внесок у розвиток Вінниці» напередодні 70-річчя відзначили відомого забудовника, бізнес-партнера родини Гройсманів та мільярдера Тимофія Гіренка.
- Липень 2024 року — відзнаку «За заслуги перед Вінницею» отримала заступниця мера Галина Якубович, депутатка Вінницької обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана».
- Серпень 2024 року — аналогічну відзнаку отримала заступниця директора департаменту міського господарства міськради Оксана Урбанська.
- У випадках з Якубович та Урбанською у відповідних розпорядженнях про нагородження зазначали стандартні формулювання про «багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування» та «високий професіоналізм», але з уточненням — «з нагоди ювілею». Якубович і Урбанська отримали до відзнак і премії — 37 267,09 гривень та 31 055,91 гривень відповідно.
Віктор Богуславський органічно «вписався» у це коло не випадкових нагороджених і премійованих ювілярів, продовживши серію подарунків від мерії своїм давнім і перевіреним кадрам.
Він — депутат Вінницької міської ради двох скликань (1998–2006 роки), колишній голова бюджетної комісії. Свого часу він очолював ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», що належить Петру Порошенку, а також керував обласною організацією партії «Солідарність», яку теж очолював Порошенко. Попри те, що в листопаді 2013 року Окружний адміністративний суд Києва анулював реєстраційне свідоцтво партії «Солідарність», вінницький осередок під керівництвом Богуславського й досі формально значиться діючим. Для довідки: у жовтні 2014 року було зареєстровано іншу партію «Солідарність», яка спочатку отримала цю назву у серпні того ж року, згодом стала «Блоком Петра Порошенка «Солідарність», а пізніше — «Європейською солідарністю».
Із 2021 року Богуславський входить до так званої Ради поважних при міському голові Сергієві Моргунові — органу, до складу якого увійшли пенсіонери — колишні працівники органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, підприємств, установ, тобто партійно-господарський актив, як це називалось раніше. Формально вони мають «ділитися досвідом задля розвитку громади», однак на практиці ця «рада старійшин» виконує роль однієї з псевдогромадських структур, які штучно створені для легітимізації рішень влади.
У свою першу каденцію міського голови Сергій Моргунов залучав Богуславського до складу так званих уповноважених мера — осіб, призначених для комунікації з мешканцями округів, що залишилися без депутатів «через особливості нового виборчого законодавства». Втім, це анітрохи не заважає Віктору Богуславському залишатися разом із Петром Порошенком співзасновником всеукраїнської благодійної організації «Благодійний фонд Порошенка».
Вінницькі дотепники мають всі підстави пов’язати нинішнє преміювання Богуславського з тим, що вінницький градоначальник Сергій Моргунов нарешті перечитав давнє інтерв’ю Петра Порошенка, надруковане у квітневому номері журналу Forbes за 2013 рік. У ньому Порошенко ділився дивакуватими історіями саме про свого колишнього головного кондитра: «У мене директор Вінницької кондитерської фабрики Віктор Кирилович Богуславський у 2002 році вийшов на пенсію. Я попросив його принести мені свою пенсійну книжку. Ви знаєте, якою була пенсія у директора з 45-річним стажем? У 2002 році — 72 гривні. У 2004 році середня пенсія становила 118 гривень, у 2005 році — 542 гривні».
Втім, якщо відкинути іронію, ситуація цілком серйозна: перед нами класичний приклад регіональної клановості, непотизму й кумівства, які, як бачимо, нікуди не зникли.
