Коли підліткова безвідповідальність стикається з правовим нігілізмом місцевих чиновників, народжуються найабсурдніші ініціативи. Іванівська сільська громада на Вінниччині вирішила боротися з нічними ревіннями мотоциклів радикально: лякати неповнолітніх «реквізицією роверів на потреби ЗСУ». Тобто на очевидний маразм підлітків влада вирішила відповісти власним адміністративним маразмом.
Проблема, яку підняла сільська рада, є абсолютно реальною та вкрай болючою. З настанням тепла вулиці багатьох сіл і міст перетворюються на треки для юних «гонщиків».
Їзда на мотоциклах із прямоточними глушниками (або взагалі без них) в умовах воєнного стану — це не просто порушення тиші. Це відверта неповага до суспільства. Звук такого двигуна боляче нагадує політ ворожих «шахедів», що викликає паніку серед цивільних і ретравматизацію у ветеранів із реальним бойовим досвідом. Те, що цим займаються переважно неповнолітні з мовчазної згоди батьків, — класичний прояв підліткової незрілості та суспільного маразму, з яким обов’язково треба боротися.
Але замість того, щоб застосувати закон, місцева влада вирішила винайти власний.
На офіційній сторінці Іванівської громади з’явився допис, у якому йдеться, що на якійсь нараді начебто запропонували «провести реквізицію мотоциклів (примусове вилучення транспортного засобу на користь ЗСУ)». До процесу вже нібито залучають ТЦК та патрульну поліцію, і вже з 20 березня 2026 року в місцевому ліцеї підліткам будуть доносити цю «позицію держави».
Проблема в тому, що з погляду закону ця заява — абсолютна нісенітниця. Чиновники демонструють вражаючу правову безграмотність, намагаючись підмінити адміністративний кодекс воєнними страшилками.
Реквізиція — це не штраф. За законом примусове відчуження майна під час війни здійснюється виключно для задоволення реальних потреб держави в умовах воєнного стану, а не як покарання за хуліганство. ЗСУ не потрібні китайські «дирчики»: потреби армії у транспорті формує Генеральний штаб. Уявіть абсурдність ситуації, коли командир бойової бригади пише до ТЦК офіційну заявку на вилучення 50-кубового мопеда з відпиляним глушником для виконання бойових завдань — це звучить як анекдот.
До того ж у сільради немає відповіднизх повноважень: рішення про реквізицію приймає військове командування за погодженням із військовими адміністраціями у визначених випадках, а не сільський голова на нараді через те, що хтось заважає людям спати. Вилучення майна у неповнолітніх або єдиного транспортного засобу родини взагалі виходить за рамки правового поля військово-транспортного обов’язку.
Використання Збройних Сил України та ТЦК як «бабайки» для неслухняних дітей — ганебна практика. Замість того щоб формувати повагу до армії та закону, місцеві чиновники дискредитують саму суть військово-транспортного обов’язку. Робити з мобілізації ресурсів інструмент для залякування малолітніх хуліганів — це той самий адміністративний маразм, який підриває довіру до державних інституцій.
Боротися з гучними мотоциклами можна і треба, але виключно законними методами, і вони існують. Якщо підліток керує мотоциклом і не має прав, поліція складає протокол за ч.2 ст. 126 КУпАП: штраф становить 3400 гривень, а за повторне порушення — понад 40 000 гривень. Мопед затримується, транспортний засіб законно вантажиться на евакуатор і їде на штрафмайданчик за ст. 265-2 КУпАП; доба простою там коштує чималих грошей, і забирати його доведеться батькам. Батьки отримують протокол за невиконання обов’язків щодо виховання дітей за ст. 184 КУпАП. Якщо ж мотоцикл має переобладнання, наприклад прямотоки, передбачено штраф за порушення норм експлуатації транспортного засобу.
Застосування цих норм вимагає реальної роботи: регулярного патрулювання, складання актів, виклику евакуаторів та роботи ювенальної превенції. Набагато простіше написати грізний пост про «реквізицію на фронт» і зібрати школярів у актовому залі на «виховну годину».
Запланований на 20 березня виховний захід у ліцеї еела Іванів має розпочатися з правди. А правда полягає в тому, що на фронт підліткові мопеди ніхто не забере. Проте, якщо батьки не пояснять своїм дітям, що ревіти моторами у воюючій країні — це дикість, на них чекають реальні штрафи, евакуатори та спілкування з ювенальною поліцією.
А місцевій владі варто пам’ятати: неможливо виховати у молоді повагу до закону, якщо самі чиновники демонструють до нього відверту зневагу. Клин клином тут не вибивають.
