«Штаб ЗСУ» в руїнах «Вервольфа»: як росія маніпулює історією та чому важливо перевіряти експертів

Російська пропаганда вигадала «штаб ЗСУ» у ставці Гітлера «Вервольф» на Вінниччині

Російські медіа поширили фейк про нібито розміщення штабу ЗСУ у зруйнованій ставці Гітлера «Вервольф» поблизу Вінниці. У цьому матеріалі — розбір історичних фактів, реального статусу об’єкта та механізмів дезінформації.

Пропагандистські ресурси подають цей історичний об’єкт як «секретний підземний бункер» і називають його потенційною військовою ціллю. Однак за цими заявами немає фактичного підґрунтя — це класичний інформаційний вкид, побудований на маніпуляціях та підміні понять.

У середині квітня 2026 року в російському інформаційному просторі розпочалася скоординована кампанія з поширення дезінформації щодо Вінниччини. Спочатку пропагандистське агентство ТАСС із посиланням на так званого «військового експерта» Андрія Марочка заявило, що українська армія нібито розгорнула табір, полігони та військову інфраструктуру на території колишньої ставки Гітлера «Вервольф» поблизу Стрижавки.

Згодом цю тезу підхопив інший російський діяч — підполковник запасу Олег Іванніков. У коментарі російському виданню «Аргументы и факты» (aif.ru) він заявив, що бетонні залишки бункера нібито «відновлюють» для використання, і прямо пригрозив, що цей об’єкт може стати мішенню для удару російським ракетним комплексом «Іскандер-М». Щоб зрозуміти, як конструюється ця брехня, ми проаналізували першоджерела заяв, реальний стан території меморіалу та справжні мотиви пропагандистів, які намагаються виправдати майбутні ракетні удари.

Механіка маніпуляції: конструювання хибного контексту

Російська пропагандистська машина знову продемонструвала здатність створювати паралельну реальність, у якій історія, географія та логіка перестають мати значення.

Цього разу у російських медіа з’явилися заяви про нібито «штаб Збройних сил України», розміщений у зруйнованій ставці Адольфа Гітлера «Вервольф» поблизу Стрижавки на Вінниччині.

У пропагандистських сюжетах це подається як «секретний підземний бункер» і потенційна військова ціль. Але за гучними заголовками приховується черговий інформаційний фейк, побудований на історичних маніпуляціях.

Хто озвучує фейк: бекграунд «експерта» та конвеєр дезінформації

Головним рупором історії про «штаб у Вервольфі» виступив російський діяч Олег Іванніков, якого медіа рф тиражують у статусі «військового експерта» та «підполковника запасу».

Однак аналіз його бекграунду повністю руйнує ілюзію експертності. За даними міжнародних розслідувачів , зокрема Bellingcat та The Insider, Олег Іванніков — це офіцер російського ГРУ, відомий під псевдонімами «Оріон» та «Андрій Іванович Лаптєв». Влітку 2014 року на окупованій частині Луганської області він діяв під прикриттям, обіймаючи посаду військового радника ватажків терористичної «ЛНР», координував і фактично керував діями російських бойовиків, проросійських сепаратистів та найманців, зокрема пов’язаних із ПВК «Вагнер», а також контролював постачання і транспортування озброєння та військового спорядження. Іваннікова вважають одним із важливих фігурантів розслідування збиття росіянами пасажирського Boeing 777 (рейс MH17) над Донбасом у 2014 році, зокрема в контексті його свідчень щодо переміщення на окуповану територію з росії зенітного ракетного комплексу «Бук». Після ідентифікації журналістами-розслідувачами він перейшов у публічну площину і перетворився на штатного пропагандиста.

Сьогодні головна функція Іваннікова в медіапросторі рф — озвучувати радикальні інформаційні вкиди для легалізації брехні. Його публічні прогнози та «інсайди» неодноразово спростовувалися реальністю. Зокрема, раніше Іванніков стверджував, що:

«Київ впаде за три дні», а «ЗСУ розпадуться»
- Мета фейку: Відпрацювання базового наративу початку повномасштабного вторгнення у 2022 році для деморалізації українського суспільства.
- Реальність: Цей прогноз зазнав абсолютного краху. Збройні сили України не лише вистояли, а й провели низку успішних контрнаступальних операцій, звільнивши північ, частину Харківщини та Херсон. Замість «розпаду» українська армія інституційно зміцніла та інтегрувала західні стандарти управління військами.
«Захід припинить підтримку України»
- Мета фейку: Це системна інформаційно-психологічна операція (ІПСО), розрахована на виснаження українців та підняття бойового духу росіян ілюзією «швидкої перемоги».
- Реальність: Попри регулярні прогнози Іваннікова про «втому світу», Україна продовжує отримувати макрофінансову допомогу (зокрема в рамках багаторічних програм ЄС) та високотехнологічну зброю від партнерів, а також уклала низку двосторонніх безпекових угод з країнами НАТО.
«В Україні відбудеться неминучий військовий переворот» (наратив весни 2024 року)
- Мета фейку: Штучне розпалювання конфлікту між політичним та військовим керівництвом України на тлі російських маніпуляцій навколо теми виборів та «нелегітимності» влади.
- Реальність: Жодних ознак підготовки до заколоту чи втрати керованості державою не зафіксовано. Цивільно-військові відносини в Україні залишаються стабільними, а державні інституції працюють у штатному режимі. Цей вкид залишився виключно фантазією російських Z-каналів.
«ЗСУ створюють таємні крематорії» та «канібалізм серед найманців»
- Мета фейку: Максимальна демонізація та розлюднення (дегуманізація) українських військових та іноземних добровольців в очах російської аудиторії.
- Реальність: Це найабсурдніший рівень конспірології. За весь час поширення цих звинувачень Іванніков та російські медіа не надали жодного фото-, відеодоказу чи свідчення з незалежних джерел. Такі шокуючі заяви конструюються спеціально для маргінальної аудиторії, яка споживає контент на емоціях і не схильна до критичного мислення.

Аналіз гучних заяв доводить: жодна з них не мала фактологічного підтвердження. Залучення глибоко скомпрометованих осіб — типовий метод російської інформаційної війни. Коли пропаганда не має реальних фактів, у ролі «джерела правди» виступає псевдоексперт, готовий озвучити будь-який абсурд. Саме за такою схемою був сконструйований і фейк про «штаб у Вервольфі».

Колаборант та офіцер розвідки у ролі «експерта»

Для надання фейкам ілюзії авторитетності російські медіа використовують пул підготовлених спікерів. У випадку з «Вервольфом» першоджерелом вкиду виступив Андрій Марочко.

Російські державні агенції (зокрема ТАСС) титрують його також як «військового експерта» та «підполковника у відставці». Фактично ж це колаборант, який до повномасштабного вторгнення роками виконував роль офіційного речника окупаційних сил так званої «ЛНР» на Луганщині.

Його фірмовий метод роботи в медіа — поширення сенсаційних заяв із посиланням на анонімні «дані власної розвідки», які неможливо верифікувати. Саме Марочко на щоденній основі генерує для російських ЗМІ новини про «таємні бази НАТО», «сотні іноземних найманців» чи «катастрофічні втрати ЗСУ». Як неодноразово фіксував Центр протидії дезінформації при РНБО України, цей так званий «експерт» є системним генератором фейків. У випадку зі Стрижавкою він не надав жодних візуальних чи документальних доказів «розгортання військової інфраструктури», обмежившись лише словами.

МІФ vs РЕАЛЬНІСТЬ: що таке «Вервольф»

🟠 МІФ: «Вервольф» — це збережений підземний військовий комплекс

У російських медіа об’єкт описується як система бункерів і тунелів, придатна для використання як сучасний штаб.

🟢 РЕАЛЬНІСТЬ: об’єкт зруйнований і не має інфраструктури

Історичні дані свідчать, що у 1944 році під час відступу німецькі війська повністю підірвали більшість споруд ставки.

Сьогодні:

підземні конструкції зруйновані або завалені
наземні споруди майже не збереглися
відсутні комунікації та інфраструктура

Це історичні руїни, а не функціональний об’єкт.

🟠 МІФ: територія є закритою або режимною

У пропагандистських матеріалах «Вервольф» подається як прихована військова зона.

🟢 РЕАЛЬНІСТЬ: відкритий меморіал з екскурсіями

Насправді це історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв нацизму, який:

відкритий для відвідувачів
приймає екскурсійні групи
має виключно історико-туристичний статус

Це публічний простір пам’яті, а не закритий об’єкт.

🟠 МІФ: там можна розмістити військовий штаб

Пропаганда просуває тезу про нібито можливе використання об’єкта у військових цілях.

🟢 РЕАЛЬНІСТЬ: це фізично неможливо

Через повне руйнування інфраструктури:

відсутні придатні приміщення
немає електрики, зв’язку та інженерних мереж
територія не має захищених споруд

Будь-яке військове використання виключене.

Ракетний наратив: «Іскандер» як інструмент виправдання

Окрему увагу привертає згадка про можливе застосування ракетного комплексу «Іскандер» по нібито «об’єкту» у районі «Вервольфа».

Такі формулювання у пропагандистських матеріалах виконують не лише інформаційну, а й випереджувально-виправдовувальну функцію. Вони заздалегідь створюють у медіапросторі образ «військової цілі» там, де її фактично не існує.

Таким чином формується інформаційне підґрунтя, яке може використовуватися для легітимізації потенційних ударів навіть по об’єктах, що не мають військового значення — включно з цивільною чи історико-культурною інфраструктурою.

У випадку з «Вервольфом» це особливо показово, адже йдеться про зруйнований меморіальний простір.

Як працює схема фейку

У подібних інформаційних кампаніях використовується стандартна модель:

береться реальний історичний об’єкт
додається вигаданий сучасний контекст
залучається «експерт»
відсутні перевірені джерела
матеріал подається як сенсація

У результаті створюється інформаційний фантом, що існує лише в медіапросторі.

Пояснення ІМІ: чому такі фейки працюють

Як зазначають в Інституті масової інформації (ІМІ), сучасні інформаційні маніпуляції часто базуються на псевдоекспертизі та відсутності перевірених джерел.

Експерти ІМІ підкреслюють, що:

значна частина «експертних коментарів» є анонімною або неперевіреною
використовуються узагальнені формулювання без конкретних джерел
це створює ілюзію достовірності без фактичної основи

Навіщо росії такі інформаційні вкиди

Подібні фейки виконують одразу кілька функцій:

створення ілюзії військових «успіхів»
компенсація відсутності реальних результатів
формування внутрішнього пропагандистського наративу
розмивання межі між фактом і вигадкою

Це не інформація — це інструмент впливу.

Дезінформація і євроінтеграція: системний виклик

Подібні інформаційні атаки мають значення не лише у військовому контексті.

Для України, яка рухається до членства в Європейському Союзі, інформаційна стійкість є частиною оцінки державної спроможності. ЄС враховує здатність країни протидіяти дезінформації як елемент інституційної зрілості.

Фейки можуть:

підривати довіру до державних інституцій
викривляти міжнародне сприйняття України
ускладнювати комунікацію з партнерами
створювати хибні уявлення про реальність

У цих умовах медіаграмотність стає елементом не лише інформаційної культури, а й безпеки.

Чому важливо не реагувати на шокуючі заголовки

Більшість інформаційних маніпуляцій побудована на емоціях. Шок, страх або обурення змушують читача:

сприймати інформацію без перевірки
поширювати її далі
закріплювати фейк у публічному просторі

Шокуючий заголовок майже завжди є сигналом не до довіри, а до перевірки.

Перед тим як реагувати на новину, варто перевірити:

джерело інформації
наявність підтверджень у незалежних медіа
логічну та технічну правдоподібність
ознаки маніпулятивної подачі

Висновок

Історія про «штаб ЗСУ у ставці Гітлера» — це не про війну і не про реальні військові об’єкти.

Це приклад того, як російська пропаганда:

підміняє реальність вигадкою
використовує історію як інструмент маніпуляції
створює інформаційні фантоми замість фактів

У сучасній інформаційній війні головним захистом стає здатність суспільства критично сприймати інформацію та перевіряти її походження ще до того, як емоція перетвориться на поширений фейк.

Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю громадської організації “Ліга Справедливості України”, яка є засновником медіа “Ми Вінничани”, і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу