Десятирічна епопея навколо Староміського озера у Вінниці, яка стала одним із найрезонансніших прикладів боротьби громади проти свавілля так званих «нових руських», нарешті перейшла у фазу фізичного відновлення справедливості. Виконком Вінницької мерії нарешті наважився ухвалити рішення про демонтаж незаконно встановленої огорожі на вулиці Синьоводській, яка роками перекривала людям доступ до води та лісу. Йдеться про паркан висотою 2 метри та протяжністю 241 метр, яким було перекрито вільний доступ до озера.
За цим, на перший погляд, звичайним технічним рішенням про демонтаж бетонних стовпів та паркану, ухваленим виконавчим комітетом Вінницької міської ради 30 квітня 2026 року, стоїть зухвала схема захоплення землі, ідеологом якої вважають відомого вінницького бізнесмена Валентина Архіпова.
Архіпов — постать у місті відома: колишній очільник радянського Центру науково-технічної творчості молоді, він у 90-х роках зумів швидко переорієнтуватися на нові реалії, приватизувавши заводи «Аналог» та «Авангард». Його бізнес-імперія, що спеціалізувалася на виробництві атракціонів, роками була тісно пов’язана з російськими капіталами, а сам він здобув репутацію людини, здатної до масштабних махінацій із залученням підставних осіб.
Механізм привласнення 0,8 гектара заповідної землі був багатокроковим. У 2016 році в основу схеми ліг фальшивий державний акт, нібито виданий ще у 1996 році Лука-Мелешківською сільською радою. Першою ланкою цієї конструкції стала Таїсія Мулюкова — на той момент 88-річна пенсіонерка, яка, за версією слідства, виконувала роль «фунта» або підставної особи.
Саме на неї було оформлено право власності на земельну ділянку, на якій розташоване озеро, для «ведення особистого селянського господарства», хоча юридично такого виду цільового призначення земель у 1996 році ще не існувало — воно з’явилося лише у 2002-му.
Далі відбувся фіктивний перепродаж ділянки від Мулюкової до родини Архіпових, що мало створити видимість «добросовісного набувача» та ускладнити повернення землі у власність громади. Після цього ділянку фактично захопили, обгородивши водойму двометровим парканом із колючим дротом, що спричинило хвилю суспільного обурення.
У 2017 році, не дочекавшись реакції влади, обурені вінничани організували масові протести та стихійну акцію: озброївшись молотками, сокирами та «болгарками», люди власноруч почали демонтувати металеві стовпи та зносити ворота, відновлюючи доступ до озера.
Шлях до юридичного повернення озера громаді виявився тернистим і тривав понад сім років. Судова епопея розпочалася у 2017 році, коли прокуратура в інтересах міської ради подала позов про витребування ділянки. Першу перемогу було здобуто у жовтні 2022 року, коли Вінницький міський суд визнав приватизацію незаконною. Проте вже у січні 2023 року Вінницький апеляційний суд неочікувано скасував це рішення, ставши на бік приватних власників. Прокурорам довелося пройти шлях до найвищої інстанції, і лише 5 лютого 2025 року Верховний Суд поставив остаточну крапку у справі. Касаційна інстанція підтвердила: ділянка належить до водного фонду і не могла бути передана у приватну власність, а державний акт 1996 року є нікчемним. Це рішення дозволило офіційно зареєструвати озеро за Вінницькою міською територіальною громадою у квітні 2025 року.
Питання про те, хто саме встановив цей незаконний паркан, тривалий час залишалося юридичною зачіпкою для власників. Згідно з текстом рішення виконкому та актом створеної при виконкомі комісії з питань тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм, офіційно встановити виконавця робіт так і не вдалося. Це пояснюється тим, що номінальна власниця Таїсія Мулюкова вже померла, а Валентин Архіпов у своїх поясненнях наполягає, що огорожа нібито існує на цій ділянці ще з кінця 1980-х років.
Така позиція дозволяла фактичним користувачам уникати відповідальності за самовільне будівництво в прибережній захисній смузі, де встановлення будь-яких парканів прямо заборонене законом. Через неможливість офіційно встановити особу, яка виконувала роботи з монтажу конструкції, обов’язок із демонтажу 241 метра огорожі було покладено на комунальне підприємство «Вінницька СМЕД». Кінцевий термін виконання робіт визначено до 1 листопада 2026 року.
Хоча цивільна справа вже завершилася поверненням ділянки у комунальну власність Вінницької громади за рішенням Верховного Суду, її продовження у кримінальній площині досі триває. Наразі у Вінницькому міському суді продовжується розгляд кримінального провадження щодо Валентина Архіпова, якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 (зловживання владою), ч. 1 ст. 358 (підроблення документів), ч. 1 ст. 367 (службова недбалість) та ч. 4 ст. 190 (шахрайство в особливо великих розмірах) КК України. Сторона обвинувачення наполягає, що бізнесмен свідомо організував підробку архівних документів і незаконне відчуження земель водного фонду.
