Майже три роки знадобилося українському правосуддю, щоб обвинувальний вирок колишньому голові Тиврівського районного суду Вінницької області Ігорю Ратушняку набрав законної сили. За цей час суддя, якому ще у грудні 2023 року призначили сім років позбавлення волі за одержання хабара, встиг знову очолити суд, пережити чергове відсторонення і лише у січні 2026 року остаточно втратити суддівську мантію. Тепер Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила вирок без змін.
Про рішення від 18 листопада 2026 року повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП).
У заголовку свого повідомлення правоохоронці традиційно обійшлися без прізвища засудженого, а в тексті назвали його лише «І. Ратушняком». Хоча особа цього служителя Феміди давно не становить жодної таємниці. Більше того, історія Ігоря Ратушняка вже кілька років є наочним прикладом того, як своєрідно працює українська система суддівської відповідальності.
Суддю визнають винуватим у корупційному злочині й призначають сім років ув’язнення. А він тим часом не лише залишається суддею, а й знову стає головою суду. І все це відбувається цілком офіційно, з протоколами зборів, дисциплінарними провадженнями та нескінченними процесуальними процедурами.
Нагадаємо, що історія розпочалася ще у серпні 2021 року. За даними антикорупційних органів, тодішній голова Тиврівського районного суду висловив прохання передати йому через посередника неправомірну вигоду за ухвалення рішення про визнання права власності на земельну частку — пай площею 3,09 гектара.
Такса, за повідомленням САП, становила 40 тисяч гривень за гектар. Загальну суму правоохоронці визначили у 120 тисяч гривень, або 4620 доларів США. Щоправда, множення 40 тисяч на 3,09 дає 123 600 гривень, але цю арифметичну розбіжність у повідомленні прокуратури не пояснили.
Детективи НАБУ разом із працівниками Управління стратегічних розслідувань Нацполіції у Вінницькій області задокументували дві передачі грошей — 3000 та 1620 доларів.
12 грудня 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав Ратушняка винуватим за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України та призначив сім років позбавлення волі з конфіскацією частини майна і трирічною забороною обіймати посади в судах.
Здавалося б, після такого рішення кар’єра судді мала б принаймні зупинитися до остаточного завершення кримінального провадження. Проте українська судова дійсність виявилася значно винахідливішою.
«Ми Вінничани» у публікації «Суддя Ратушняк, як дзеркало повного маразму системи боротьби з корупцією» уже тоді звертали увагу на абсурдність ситуації: суддя, якого самого судили за корупційний злочин, продовжував здійснювати правосуддя.
Але справжній сюрприз був попереду.
6 вересня 2024 року збори суддів Тиврівського районного суду таємним голосуванням знову обрали Ігоря Ратушняка головою установи. Так-так, того самого Ратушняка, якому ВАКС уже призначив сім років ув’язнення.
Зрозуміло, обвинувальний вирок на той момент ще не набрав законної сили, оскільки тривав апеляційний розгляд. Презумпцію невинуватості ніхто не скасовував. Однак одна справа — законна можливість оскаржувати вирок, і зовсім інша — рішення суддівського колективу знову довірити керівництво установою колезі, щодо якого вже існував обвинувальний вирок першої інстанції за корупційний злочин.
Сам Ратушняк своєї вини не визнавав, заперечував доведеність вимагання грошей і пов’язував кримінальне переслідування з особистим конфліктом.
30 квітня 2025 року Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про притягнення Ратушняка до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді подання про звільнення. Суддю знову відсторонили від здійснення правосуддя.
Про черговий поворот цієї історії «Ми Вінничани» інформували у публікації «Розваги із скандальним суддею з Вінниччини: Ратушняка, засудженого за хабарництво, вчергове відсторонили».
Остаточно звільнити Ратушняка з посади судді Вища рада правосуддя спромоглася лише 13 січня 2026 року. Тобто, більш ніж через два роки після того, як антикорупційний суд першої інстанції призначив йому сім років позбавлення волі.
Підставою для звільнення став дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді. І це рішення слід відрізняти від кримінального вироку, який тоді ще переглядала апеляція.
Уже 14 січня 2026 року Тиврівський районний суд отримав нового керівника — Володимира Іванця. Про нього та обставини зміни керівництва установи «Ми Вінничани» розповідали у публікації «Тиврівський суд замість хабарника очолив представник суддівської династії».
І ось тепер, 18 листопада 2026 року, Апеляційна палата ВАКС залишила вирок Ратушняку без змін. Сім років позбавлення волі, конфіскація частини майна та трирічна заборона обіймати посади в судах.
За повідомленням САП, вирок щодо Ратушняка набрав законної сили з моменту проголошення, хоча протягом трьох місяців його ще можна оскаржити в касаційному порядку до Верховного Суду.
Чи розпочалося фактичне виконання покарання, прокуратура не повідомила.
Отже, суддівська кар’єра Ігоря Ратушняка завершилася ще в січні, а кримінальний вирок набрав законної сили лише тепер. Між цими подіями — роки розгляду, дисциплінарні процедури, відсторонення і навіть повторне обрання головою суду після обвинувального вироку. Сім років ув’язнення суд призначив ще у 2023-му. Але майже три роки знадобилося на те, щоб цей вирок набрав законної сили.
І якщо ця історія щось і демонструє особливо виразно, то не лише проблеми окремого судді. Вона показує, наскільки довгим і суперечливим може бути шлях від вироку за корупцію до реального завершення суддівської кар’єри та набрання цим вироком законної сили.






Обговорення
Думки читачів сайту та наших соцмереж — разом.
Поки немає опублікованих коментарів. Долучайтеся до обговорення.