30 серпня 2024 р. на офіційному сайті поліції Вінниччини та на сторінках поліцейського главку у соцмережах був опублікований дивний репортаж про приїзд у Вінницю латвійської делегації на чолі з головним поліцейським союзної країни. Дивний з кількох причин. По-перше, у репортажі з чималою кількістю світлин та з відео йшлося про передачу латвійськими колегами автомобілів українським поліцейським у прифронтових областях. До чого тут Вінниця – незрозуміло. По-друге, латвійська делегація дійсно побувала у Вінниці, але між візитом посадовців МВС з Риги та висвітленням їхньго приїзду главком Національної поліції Вінницької області пройшло більше тижня.
Для кого автівки?
Власне, про візит в Україну латвійської делегації, яку очолили начальник Держполіції Латвії Армандс Рукс, начальник главку кримінального управління та управління боротьби з кіберзлочинністю Держполіції Латвії Романс Яшинс, а також тимчасово повірена у справах Латвійської Республіки в Україні Мадара Сіліня, ще 28 серпня 2024 р. повідомляли речники Департаменту комунікації Націполіції України. Про відвідини Вінниці на головному сайті поліції не згадувалось, лише зазначалось, що у рамках робочого візиту латвійські колеги «побували у Києві та ще декількох регіонах, аби передати українським поліцейським автомобілі». І наводились конкретні данні, що і кому передали.
«Під час візиту латвійські колеги передали для потреб Національної поліції України 12 бувших у використанні автомобілів для ГУНП в областях та IT-обладнання для Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Транспорт був розподілений для прифронтових регіонів, де поліцейські машини найчастіше стають ціллю для російських ворогів. Чотири авто отримали поліцейські Донеччини, по три – для ГУНП в Харківській та Херсонській області, і два – для ГУНП в Чернігівській області», – констатували у Департаменті комунікації.
В той же час на офіційному сайті поліції Вінниччини стверджувалось, що автівки передали поліцейським Донецької, Харківської та Херсонської областей.
До чого тут Вінниця?
Яким боком Вінниця до передачі автомобілів поліцейським з прифронтових областей, можна зрозуміти, лише погортавши Facebook широко відомого у вузьких колах вінницького діяча Ігоря Скоромного.
Скоромний вістував, що іноземна поліцейська делегація приїздила у Вінницю ще 19 серпня 2024 р. Причому, приїздила нібито на його особисте запрошення. І привезла «20 автомобілів, які будуть використовуватися на Донецькому та Харківському напрямках».
Що йдеться про подію, яку главк поліції Вінниччини наважився зробити надбанням гласності лише 30 серпня 2024 р., свідчать однакові світлини із заходу у Скоромного і у поліцейських.
За версією поліції, окрім участі у ритуальному фотографуванні, латвійські високопосадовці у Вінниці «дізналися про переваги роботи інформаційної підсистеми Custody Records на прикладі Вінницького райуправління». За версією Скоромного, у обласній столиці партнери з Балтії «провели зустріч із міським головою Вінниці Сергієм Моргуновим, а також відвідали Харківський національний університет внутрішніх справ, де ознайомилися з підготовкою наших майбутніх правоохоронців».
Дух Моргунова
Обидві сторони дають зрозуміти, що приїзд керівників латвійської поліції у Вінницю не ніс ніякого практичного сенсу, але якщо мати на увазі медійно-політичні резони, то версія Скоромного, на перший погляд, виглядає більш переконливою. Зараз система Custody Records (електронна фіксація усіх дії щодо затриманих поліцією осіб з моменту фактичного затримання і поміщення до СІЗО або звільнення з-під варти) функціонує у багатьох українським містах, і щоб ознайомитися з її роботою, приїздити у Вінницю необов’язково. А ось почесне консульство Латвійської Республіки, відкриттям якого градоначальник Вінниці хвалився ще у вересні 2021 р., існує далеко не у кожній обласній столиці. Тільки і у версії Скоромного є один суттєвий недолік. Чомусь літописці, що заповнюють контентом офіційний веб-сайт вінницької мерії та ведуть сторінки мера у соцмережах, ані півсловом не обмовились про зустріч Моргунова з латвійцями. Тобто ресурси, котрі висвітлюють усі переміщення у просторі тіла Моргунова, аж до відвідування нужника, навіть не помітили приїзд до мера великої делегації з країни, з якою Вінниця начебто має дуже тісні партнерські взаємини.
Ще одна проблема блогера-Скоромного – арифметика. За його твердженням, латвійські партнери передали Україні 20 автівок. У Національній поліції кажуть про 12. Звісно, виникає питання: куди поділись 8 автомобілів?
Дуже почесний консул
І тут не зайвим буде згадати, хто такий Ігор Скоромний. Він – мультимільйонер, власник низки вінницьких фірм і готельно-ресторанного комплексу на вулиці Привокзальній, який досі називається по-російськи «Апрель».
Скормний – вірний партайгеносе двох вінницьких мерів, бувшого – Володимира Гройсмана і діючого – Сергія Моргунова. Поки у Гройсмана не було фамільної кишенькової партії, Скоромний разом з іншою наближеною до сірого кардинала Вінниччини братвою роками депутатствував у Вінницької міськраді, – спочатку, як висуванець маргінальної партії «Совість України», а потім, як апологет такої ж політ-обманки тільки вже вже під назвою «Вінницька європейська стратегія». Посада секретаря постійної комісії міськради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи, дозволила приватному підприємству Скоромного «Фірма «ЯСКО» стати одним з найбільших постачальників паливно-мастильних матеріалів для державних установ Вінницької області.
На зламі 2020-их Скоромний збагнув, що депутатський мандат – така річ, якої для Атоса забагато, а ось для графа де Ла Фер – замало. І явився світу у образі почесного консула відкритого у Вінниці почесного консульства Латвійської Республіки. Ніякий мандат не зрівняється з дипломатичним імунітетом, котрий розповсюджується на нерухомість, що перебуває у твоїй власності, транспорт, кореспонденцію, багаж тощо. Навіть поверхневий аналіз судового реєстру за допомогою аналітичної системи YouControl підтверджує, що раніше головне підприємство Скоромного «Фірма «ЯСКО» ставало фігурантом резонансних кримінальних розслідувань. Починаючи з самого гучного – «справи Курченка», яку відкрили у 2014 р. стосовно мільярдного «схематозу» або так званого «перерваного транзиту», що діяв за часів Віктора Януковича. Пальне ввозили в Україну у транзитному митному режимі, тобто для подальшого постачання до третіх країн. Насправді воно залишалося в Україні. Акцизи, ПДВ та інші податки ніхто не сплачував. Найбільше на цьому заробляв «гаманець» сім’ї Януковичів «младо-олігарх» Сергій Курченко, який у 2014 р. втік у росію. За версією слідчих, одним з нафтотрейдерів, що здійснював придбання незаконно ввезених нафтопродуктів, було приватне підприємство «Фірма «Яско».
У у 2020 р. було розпочате ще одне кримінальне розслідування оборудок з пальним. Чергова справа, у якій фігурувала «Фірма «Яско», також була відкрита за цілою низкою статей: ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість), ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), ч. 1, 4 ст. 358 КК України (підроблення), ч. 1 ст. 204 КК України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).
Але Скоромний отримав дипломатичну недоторканність і у «Фірми «Яско» досі усе добре.
Годинникар
Ігор Скоромний ще за 2016 р. заявляв про наявність у нього 857 тис. доларів, 320 тис. євро та більше 3 млн. грн. готівки. Також він задекларував колекцію годинників: Ulysse Nardin (вартість від 30 000 до 50 000 доларів США), Breitling Navitimer (від 7 000 до 57 000 доларів), PatekPhillippe (від 18 000 до 2 000 000 доларів) та Omega (від 4 000 до 130 000 доларів).
Можна собі тільки уявити думки начальника Держполіції Латвії Армандса Рукса, який у силу займаної посади напевно добре обізнаний і щодо «справи Курченка», і щодо походження статків тих, з ким через realpolitik доводиться «ручкатися».
«Розмір моєї зарплати можна побачити в річній декларації про доходи чиновника. У 2022 р. вона становила загалом 62 787,48 євро на рік, тобто близько 3500 євро на місяць. Цього точно достатньо, щоб оплатити рахунки», – звітувався Арманд Рукс перед латвійськими журналістами.
Латвія – маленька країна, за площею як дві з половиною Вінницькі області, населення близько 2 млн. осіб (на Вінниччині проживає трохи більше 1,5 млн. людей). Але Латвія чим може допомагає Україні з перших днів повномасштабної війни.
І ось, Арманд Рукс особисто привозить автівки поліцейським, що працюють на лінії фронту.
«Ми розуміємо, що ці транспортні засоби – це лише «крапля в морі» в такі важкі для України часи. Але Латвія за Україну! Ми підтримували і підтримуватимемо вас!, – каже він.
А йому наполегливо радять навідатись до Вінниці, бо там почесне консульство Латвійської Республіки і обійти його увагою – якось не гарно. І ось зустрічає головного поліцейського Латвії у Вінниці почесний консул, який за сумісництвом ще й благодійник, бо через нього, як він сам запевняє, йде якась частина латвійської допомоги Україні. А у благодійника тільки на одній руці – дві річні зарплати головного поліцейського Латвії. І тут, як кажуть у Європі, куди Вінниця начебто прямує семимильними кроками, no comments.
