Поки населення України продовжує жити в умовах жорсткої економії, а бізнес виживає всупереч витратам, пов’язаним із повномасштабною війною та державною фіскальною політикою, яка збільшує податкове навантаження, у кабінетах Вінницької міської ради панує дивовижний оптимізм. Виконавчий комітет затвердив штатні розписи апарату міської ради, її виконкому, секретаріату та виконавчих органів на 2026 рік. Порівняння цього документа з аналогічним, затвердженим наприкінці «довоєнного» 2021 року, свідчить про те, що апетити чиновників зростають швидше, ніж економіка.
Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради про затвердження штатних розписів апарату міської ради, її виконкому, секретаріату та виконавчих органів на 2026 рік містить 34 додатки. Згідно з ними, загальна чисельність «армії управління» міста у 2026 році складе 915 штатних посад — практично такий самий показник, що був затверджений у грудні 2021 року, за два місяці до повномасштабного вторгнення (911 посад). Попри всі розмови про цифровізацію та оптимізацію, кількість чиновників у Вінниці залишається монументальною.
Натомість значно змінилася фінансова сторона утримання чиновників. Якщо на 2022 рік посадовий оклад міського голови затверджувався у розмірі 15 900 гривень, то у 2026‑му він «підтягнеться» до 24 866 гривень. Рядовий головний спеціаліст, який отримував 5 500 гривень, тепер матиме 8 601 гривень.
Варто нагадати, що зарплата чиновників формується не лише з посадового окладу, а й із різноманітних надбавок та премій, які часто можуть встановлюватися навіть «в ручному режимі». Тобто фактичний дохід посадовців значно перевищує базовий оклад. У середньому посадові оклади у 2026 році порівняно з початком 2022 року зростуть на 56 %, проте це лише «гола база», яка не враховує додаткові виплати.
Аналіз структури вінницької мерії викликає низку питань, на які немає прямих відповідей.
Наприклад, чи не є оклад спеціаліста у 8 600 гривень свідомо створеною корупційною пасткою? На такі гроші вижити практично неможливо, тож решту зарплати чиновник отримує у вигляді премій та надбавок. Саме це формує касту абсолютно лояльних і заляканих виконавців, готових готувати будь-які документи, аби не залишитися на мінімалці, і водночас може «заохочує» чиновників до участі в тіньових схемах додаткового «заробляння».
Як і до війни, у мера Вінниці залишиться 10 радників, які отримуватимуть оклади по 8 836 гривень плюс премії. Цих посадовців призначає виключно мер, без жодних конкурсів. Водночас така «патронатна служба» часто слугує легальним притулком для «потрібних людей» або «легалізаторів» «потрібних» рішень.
Водночас у 2026 році апарат міськради продовжить утримувати чотирьох офісних службовців для «друкування». Тобто в час, коли кожен школяр володіє ноутбуком, громада платить за банальне «перебивання» текстів із папірця в папірець?
І ще. На трьох старост у громаді припадає шість «заступників» (головних спеціалістів), що створює враження надмірного роздування штату для управління кількома селами.
Більш серйозним залишається питання зростання штату. Наприклад, під час війни чисельність Департаменту архітектури та містобудування збільшужється з 23 до 29 осіб, до того ж було створено новий Департамент відновлення та розвитку зі штатом у 20 осіб. У той же час рядові відділи соціального захисту скоротили штат — мінус 25 посад порівняно з 2022 роком.
Загальні висновки виглядають невтішно: система не прагне змін, навіть попри виклики війни. Замість реальної реформи ми бачимо лише перейменування департаментів і стабільне підвищення утримання для тих, хто сидить у високих кабінетах. Вінничанам залишається лише спостерігати, як їхні податки перетворюються на оклади та премії для 915 осіб, користь яких для громади часто залишається неочевидною.
