Напередодні Нового року Вінницький міський суд виніс вироки іноземцям у двох резонансних справах: було засуджено диверсантів, які прибули з Молдови для підпалів об’єктів залізничної інфраструктури на Вінниччині, а також заочний вирок отримав начальник розвідки так званої «Придністровської молдавської республіки», дії якого призвели до загибелі цивільних в Одесі.
Перша історія — наочна ілюстрація того, як російські спецслужби цинічно використовують людей як «витратний матеріал». На лаві підсудних опинилися двоє громадян Молдови, уродженці Кишинева — Юріє Лупу та Віктор Герус. Навесні 2025 року безробітні чоловіки шукали заробіток, однак замість мирної праці обрали шлях терору.
За матеріалами слідства, у Telegram їх знайшов куратор під ніком Denis Stanciu. «Роботодавець» запропонував нехитрий план: приїхати в Україну, підпалити залізничне обладнання та отримати гроші. Ціна питання виявилася сміховинною — 200 доларів на дорогу та ще 100 доларів «премії» після виконання.
Схема була простою. Гроші надійшли на криптогаманець. Один із виконавців, отримавши аванс, вирушив на Вінниччину. На станції «Калинівка-1» він, діючи як заправський шпигун, сховав пакет із розпалювачем та сірниками у сміттєвому баку. Наступного дня повернувся, підпалив релейну шафу та зняв це на відео для звіту.
Особливого цинізму ситуації додає вимога куратора: для «картинки» палій мав тримати в кадрі аркуш із написом «Украина против 03. 04. 2025». Цю записку пізніше знайшли на згарищі як доказ.
Його напарник у цей час перебував у Львові, координуючи дії та плануючи шляхи втечі. Втекти не вдалося — підпалювача затримали поблизу колій, його спільника взяли згодом. У суді «гастролери» каялися і просили про помилування, проте Феміда була невблаганною.
Вирок суду: 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна кожному.
Друга історія вже не про жадібність і дурість, а про системну роботу ворога, що призводить до трагедій. Вінницький суд заочно виніс вирок уродженцю Тирасполя Миколі Калашникову — начальнику відділу розвідки так званого «міністерства оборони» «Придністровської молдавської республіки» («ПМР»).
Калашников — не просто виконавець, а ідеологічний ворог. Він адміністрував телеграм-канал «Приднестровец», де регулярно публікував образи на адресу українців та дані про розташування ЗСУ. Однак його діяльність вийшла далеко за межі інформаційної війни.
Слідство встановило, що у квітні–травні 2022 року Калашников через своїх агентів збирав координати українських військових і об’єктів в Одесі. Зокрема, йшлося про сервісний центр МВС, де, за даними ворога, розміщувалися підрозділи тероборони.
23 квітня 2022 року саме в цей район прилетіла російська ракета «Калібр». Вона влучила у житловий комплекс «Тірас». Той удар забрав життя 8 людей, серед яких була тримісячна дитина, ще 18 осіб отримали поранення.
Хоча прямі докази вказують на те, що обговорення координат у чатах «ПМР» тривало і після атаки, слідство не виключає: саме інформація від групи Калашникова могла стати основою для коригування вогню.
Захист Калашникова, наданий державою, намагався апелювати до міжнародного права, стверджуючи, що підсудний є комбатантом — військовим, який виконував наказ, а отже, не підлягає кримінальній відповідальності. Суд розбив ці аргументи вщент.
По-перше, Україна не перебуває у стані війни з Республікою Молдова. По-друге, так звана «ПМР» — фейкове утворення, визнане ПАРЄ зоною російської окупації. Жодних офіційних посад чи статусів у міжнародному правовому полі «полковники» неіснуючої республіки не мають.
Для закону Калашников — звичайний злочинець і пособник терористів. Вирок начальнику розвідки — 12 років ув’язнення. Наразі він переховується від правосуддя і оголошений у міжнародний розшук, але термін давності для таких злочинів не працює на користь втікача.
