Більшість українців, опинившись у суперечці з великою газопостачальною компанією чи іншим природним монополістом, воліє не доводити справу до суду. Тривалі процеси потребують значних коштів, часу та професійної юридичної допомоги, тому чимало споживачів погоджуються навіть із сумнівними претензіями. Водночас історія зі спробою ТОВ «Вінницягаз Збут» стягнути зі споживачки понад 729 тисяч гривень демонструє: за наявності ресурсів і професійного захисту навіть дуже великі фінансові вимоги можна успішно оскаржити.
У Вінницькому районному суді розглядалася справа за позовом ТОВ «Вінницягаз Збут» до Роксолани Цвігун. За даними аналітичної системи YouControl, вона є донькою відомого на Вінниччині аграрія Павла Каленича — засновника сімейної фінансово-промислової групи, підприємства якої працюють переважно в агропромисловому комплексі. До її складу входять СТОВ АФ «Ольгопіль», ТОВ «Ольгопіль-К», ФГ «Роксана-К», ТОВ «Вілла Мілк», ТОВ «Вілла Мілк Груп», ТОВ «ДСП Відродження» та ТОВ «Городок Агроплюс».
Сама Роксолана Цвігун є керівницею та співвласницею низки підприємств групи, зокрема ТОВ «Ольгопіль-К». Можливість залучити кваліфікованих адвокатів і профінансувати необхідні судові експертизи дала їй змогу послідовно відстоювати свою позицію у судах протягом понад чотирьох років — від 2022-го до 2026 року.
Причиною конфлікту стали нарахування за природний газ. ТОВ «Вінницягаз Збут», яке на той час здійснювало постачання газу побутовим споживачам області, заявило про заборгованість за період із березня 2021 року до травня 2022 року в розмірі 681,4 тисячі гривень. Крім основного боргу, компанія нарахувала 30,5 тисячі гривень інфляційних втрат, 6,5 тисячі гривень трьох відсотків річних та понад 10,7 тисячі гривень судового збору. Загальна сума позовних вимог перевищила 729 тисяч гривень.
Підставою для цих нарахувань стали дані обліку природного газу, сформовані після виявленого оператором газорозподільної системи — АТ «Вінницягаз» — несанкціонованого втручання в роботу лічильника. Саме після цього показник приладу обліку зріс до 93 318,38 кубометра, а ці дані були використані постачальником під час розрахунку вартості спожитого газу.
Захист відповідачки обрав іншу тактику. Адвокати ініціювали окремий судовий процес у Вінницькому міському суді, де домоглися проведення судово-технічної експертизи.
Експерти встановили, що встановлене в будинку газове обладнання технічно здатне споживати максимум 8,61 кубометра газу за годину. Навіть якби всі газові прилади працювали безперервно на повній потужності протягом 119 діб, загальний обсяг споживання становив би близько 24,5 тисячі кубометрів, а показник лічильника фізично не міг перевищити 33,9 тисячі кубометрів. Таким чином, зафіксовані понад 93 тисячі кубометрів не відповідали технічним можливостям встановленого обладнання.
Під час розгляду справи представники ТОВ «Вінницягаз Збут» обґрунтовували свої вимоги, зокрема, скріншотами з внутрішніх інформаційних систем та листуванням із НКРЕКП. Натомість адвокати відповідачки поставили під сумнів допустимість таких електронних доказів, звернули увагу суду на відсутність підтверджень належного направлення споживачці заяви-приєднання та рахунків, а також посилалися на рішення суду в іншій справі, яким уже були визнані незаконними розрахунки обсягів газу, здійснені на підставі показників пошкодженого лічильника.
У липні 2026 року Вінницький районний суд ухвалив рішення, яким повністю відмовив ТОВ «Вінницягаз Збут» у задоволенні позову про стягнення понад 729 тисяч гривень. Водночас суд частково задовольнив заяву відповідачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та постановив стягнути з компанії 30 тисяч гривень на оплату послуг адвокатів.
Ця справа наочно показала, що успіх у судовому спорі залежить не лише від правової позиції сторін, а й від можливості якісно її довести. Судово-технічна експертиза, професійна робота адвокатів і належна процесуальна стратегія дозволили відповідачці не лише уникнути стягнення понад 729 тисяч гривень, а й отримати компенсацію частини витрат на свій захист. Водночас ця історія порушує ширше питання: чи має пересічний споживач такі ж можливості для захисту своїх прав, як людина, здатна фінансувати багаторічний судовий процес та дорогі експертизи? Саме ця обставина робить справу показовою не лише для її учасників, а й для багатьох українських споживачів.
