Вінницький міський суд визнав винною у державній зраді жінку, яка, за матеріалами справи, виконувала завдання представника російських спецслужб та готувала у Вінниці використання саморобних вибухових пристроїв. Суд призначив їй 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок поки не набрав законної сили.
Як повідомила пресслужба Вінницького міського суду, жінка погодилася виконувати завдання невстановленої особи з-поміж представників спецслужб російської федерації. Вона приїхала до Вінниці, дісталася схованки із двома заздалегідь підготовленими саморобними вибуховими пристроями, перевірила їхній технічний стан, наявність обладнання для віддаленого спостереження та активувала вибухівку.
Після цього жінка мала перемістити вибухові пристрої до визначених місць. Під час виконання завдання вона також забрала пристрій для дистанційного спостереження та залишила його під лавкою на зупинці громадського транспорту. Звідти вирушила до залізничного вокзалу, де її затримали співробітники СБУ.
У суді обвинувачена вини не визнала. Вона стверджувала, що спочатку погодилася на пропозицію за гроші підпалювати певні об’єкти та знімати це на відео, але згодом злякалася, залишила коробку на зупинці, видалила листування та заблокувала людину, яка давала їй завдання. За її словами, вона мала намір повідомити про все правоохоронцям.
Суд цю версію захисту не прийняв і визнав жінку винною за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Їй призначили 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок може бути оскаржений і наразі законної сили не набрав.
При цьому пресслужба суду прізвища засудженої не назвала. Однак, як уже зазначали «Ми Вінничани», йдеться про Віту Стригун, уродженку села Ничипорівка Яготинського району Київської області.
Навесні 2025 року «Ми Вінничани», посилаючись на правоохоронців, розповідали про затримання групи людей, яких підозрювали у підготовці вибухів у Вінниці на замовлення російських спецслужб. За даними слідства, до групи входили 33-річний вінничанин та дві мешканки Київської області. Чоловіка правоохоронці вважали причетним до виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв, тоді як жінки мали забрати їх, активувати та доставити до визначених місць.
25 серпня 2025 року «Ми Вінничани» повідомили про продовження цієї історії — направлення до суду обвинувальних актів щодо фігурантів справ, пов’язаних із підготовкою вибухів у Вінниці.
Судовий вирок тепер дає змогу відновити значно більше деталей цієї історії. Підготовка диверсій у Вінниці розпочалася ще до приїзду Стригун до міста. Невстановлений куратор, якого слідство пов’язує з представниками російських спецслужб, спілкувався з завербованими для диверсій українськими виконавцями через Telegram, передавав їм завдання та координував їхні дії. Правоохоронці отримали інформацію про пошук людей, яких планували залучити до підготовки та використання саморобних вибухових пристроїв, після чого почали документувати діяльність групи.
Спочатку куратор намагався залучити до підготовки диверсії інших людей. Їм пропонували виготовити вибухівку, а згодом використати її у Вінниці. Один із задумів полягав у тому, щоб закласти два вибухові пристрої біля автомобіля. Перший мав привернути увагу та спричинити прибуття поліції, СБУ і рятувальників, а другий — вибухнути вже після їхньої появи. Таким чином, під удар могли потрапити правоохоронці та рятувальники, які приїхали б на виклик і намагалися ліквідувати наслідки першого вибуху. Ті, кому запропонували виконати це завдання, відмовилися. Після цього куратор почав шукати іншого виконавця.
Саморобні вибухові пристрої зовні були замасковані під звичайні побутові предмети. Їх виготовили на основі термосів, мобільних телефонів та інших компонентів, а конструкція мала не привертати зайвої уваги. Вони також містили елементи, здатні збільшити небезпеку для людей та спричинити пошкодження майна. Пристрої планували використовувати з можливістю дистанційного приведення в дію.
Окремо для спостереження за місцем майбутньої диверсії використовували мобільний телефон. Його сховали у картонній коробці з-під електричної кавомолки «Gorenje». У коробці залишили отвір навпроти камери смартфона, а сам телефон під’єднали до павербанка. На ньому було встановлено програмне забезпечення для прихованого дистанційного спостереження. Таким чином, куратор міг контролювати ситуацію в районі, де планували залишити вибухові пристрої.
30 березня 2025 року Віта Стригун приїхала до Вінниці з Яготина. Разом із нею була знайома, яка, за її показаннями, не знала справжньої мети поїздки. Жінки оселилися в готелі «Harvest». Наступного ранку Стригун постійно перебувала на зв’язку з куратором, який координував її пересування.
31 березня близько 11:30 вона приїхала із супутницею до гаражного кооперативу «Зірка» на вулиці Батозькій. За отриманими вказівками Стригун знайшла схований ключ і відкрила гараж. На той момент за діями жінок уже спостерігали правоохоронці. Відеозапис, досліджений судом, зафіксував, як Стригун разом із супутницею заходить до гаража, а сама вона постійно розмовляє телефоном із чоловіком, який дає їй вказівки.
У гаражі вони пробули недовго — за показаннями свідка, не більше десяти хвилин. На відео видно, як Стригун підходить до двох коробок, щось робить усередині, після чого бере невелику коробку та виходить. Суд встановив, що вона забрала зі схованки та активувала два заздалегідь підготовлені вибухові пристрої, які мала перенести до місця запланованих вибухів. Однак довести завдання до кінця не встигла. Приблизно о 12:40 Стригун залишила під лавкою на зупинці громадського транспорту біля гаражного кооперативу коробку з мобільним телефоном усередині. Правоохоронці виявили її вже після того, як жінка поїхала. Під час огляду з’ясувалося, що камера смартфона була спрямована через отвір у коробці, а до телефону був під’єднаний павербанк. Таким чином, коробка була замаскованим пристроєм для дистанційного спостереження за обстановкою.
Коробка стала одним із речових доказів у справі. Експертиза виявила на її поверхні біологічні сліди, а молекулярно-генетичне дослідження встановило збіг частини генетичних ознак зі зразками Стригун із дуже високою ймовірністю.
Після цього Стригун із супутницею сіли в маршрутку №2Б та вирушили до залізничного вокзалу. Невдовзі їх затримали правоохоронці на платформі станції «Вінниця». Від моменту, коли жінки зайшли до гаража, до затримання минуло менше як дві години.
Під час огляду гаража правоохоронці також виявили інші предмети, які, за матеріалами справи, використовувалися під час підготовки вибухових пристроїв: коробки, телефони, дроти, монтажну піну, саморізи та ємності з речовинами. Їх вилучили та долучили до матеріалів кримінального провадження як речові докази.
Раніше «Ми Вінничани» повідомляли, що у січні 2019 року Згурівський районний суд Київської області визнав Віту Стригун винною у крадіжці та призначив їй п’ять років позбавлення волі з трирічним іспитовим строком. У січні 2025 року вже Яготинський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості Стригун у справі щодо незаконного зберігання наркотичних засобів без мети збуту та призначив їй штраф у розмірі 17 000 гривень.
Водночас Віта Стригун залишається однією з восьми обвинувачених у кримінальному провадженні, яке також розглядає Яготинський районний суд Київської області. Разом із нею обвинуваченими є Володимир Тимошенко, Руслан Павлик, Андрій Котькал, Сергій Лучин, Володимир Юхно, Сергій Лазоренко та Сергій Юрченко. Провадження, відкрите ще у травні 2020 року, стосується незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
