У селі Білопілля Глуховецької громади 22 жовтня поховали 62-річну Галину Пікалову, її 36-річну доньку Альону та 13-річну онуку Ксенію. Три покоління однієї родини загинули під час російського обстрілу на Донеччині. У день прощання громада оголосила жалобу.
Удар стався за десять днів до поховання — 12 жовтня, о 11:15. Російські війська обстріляли селище Черкаське Краматорського району з реактивної системи залпового вогню «Смерч». За повідомленням Донецької обласної військової адміністрації, застосували снаряди з касетною бойовою частиною.
Один із боєприпасів влучив у приватний будинок і повністю його зруйнував. Там загинули Галина Степанівна Пікалова, її донька Альона Вікторівна та онука Ксенія Любомирівна. Ще четверо людей отримали поранення. Як уточнювала Донецька обласна прокуратура, серед них були 18-річний син Альони та троє чоловіків. Поліція повідомляла, що задокументувала цей обстріл як воєнний злочин.
Як повідомили у Глуховецькій громаді, Галина Пікалова народилася на Донеччині, а у 16 років переїхала до Краматорська. Після училища влаштувалася на Новокраматорський машинобудівний завод. Розмітницею на цьому підприємстві вона працювала до останнього робочого дня. Виховала двох доньок — Валентину й Альону.
Альона народилася в Краматорську 1989 року. Після дев’ятого класу почала працювати в торгівлі, згодом виховувала власних дітей — Ксенію та Костянтина. Ксенія, народжена 2013 року, навчалася у краматорській школі №22. Навчальний заклад також повідомив про загибель дівчинки, її матері та бабусі.
Майже рік тому частина родини залишила Донеччину й оселилася в Білопіллі. За даними Глуховецької громади, там мешкають чоловік Галини, сім’я її старшої доньки Валентини та син Альони Костянтин.
Білопілля стало для їхніх рідних прихистком, а для Галини, Альони та Ксенії — місцем поховання.
У повідомленні, присвяченому прощанню із загиблими речниками Глуховецької громади, зазначалося: «Їхня історія — це ще одне нагадування про те, що війна не ділить людей на Схід і Захід. Вона приходить у звичайні українські родини й забирає найдорожче. Втрата цілої сім’ї внаслідок жорстоких обстрілів — це рана, яку неможливо загоїти. Сьогодні наша громада розділяє цей тяжкий розпач разом із тими, хто знав і намагався підтримати цих людей на новому місці».
