Історія прогулянкового теплохода «Моя Ластівка» у Вінниці нагадує чимало інших комунальних проєктів, які на старті подавалися як перспективні та прибуткові, а через кілька років закінчилися великим пшиком.
Вінницька історія «Моєї Ластівки» розпочалася ще у 2018 році, коли міське комунальне підприємство «Вінницязеленбуд» придбало прогулянковий теплохід 1969 року випуску за 1 млн 65 тис. грн. Продавцем судна став вінничанин Євген Пенішкевич. Цікаво, що на момент укладення договору йому було лише 18 років.
У міській владі тоді презентували покупку як перспективний туристичний проєкт. Чиновники заявляли про розвиток туристичного потенціалу Вінниці, розширення мережі прогулянкових маршрутів Південним Бугом та створення нового джерела доходів для комунального підприємства.
За словами тодішнього директора МКП «Вінницязеленбуд» Ігоря Любовського, теплохід придбали у Дніпрі за кошти, зароблені підприємством від власної господарської діяльності. Судно перевезли до Вінниці, відремонтували, перейменували на «Мою Ластівку» та розпочали підготовку до туристичного сезону. Підприємство навіть планувало створити власний туристичний відділ і працювати спільно з департаментом маркетингу міста та туризму.
«Ми привезли судно минулого року з міста Дніпра. Кошти на придбання судна були зароблені підприємством від власної господарської діяльності. Хотіли працювати разом із департаментом маркетингу міста та туризму міської ради. Разом із цим ми ще робимо свій туристичний відділ на підприємстві. У нас поки тільки плани, тільки починаємо працювати — карантин зіпсував усе задумане», — розповідав Ігор Любовський у 2020 році.
Через карантинні обмеження, запроваджені у зв’язку з пандемією COVID-19, запуск проєкту довелося відкласти. Однак уже після послаблення обмежень, 9 серпня 2020 року, «Моя Ластівка» здійснила свій перший комерційний рейс. Стартовою подією став «Вечір у стилі Розе» — дегустаційна прогулянка за маршрутом «Вінниця — Сабарів — Вінниця». За 500 гривень учасникам пропонували дегустацію п’яти видів рожевого вина, холодні закуски, гастрономічні поєднання та тематичні розповіді про культуру виноробства.
.
Минуло шість років, і сьогодні від початкової концепції фактично нічого не залишилося. Замість того, щоб самостійно розвивати туристичний напрямок і заробляти на прогулянках Південним Бугом, «Вінницязеленбуд» виставив теплохід на аукціон, щоб передати його в оренду приватному оператору.
Запитати, чому комунальний туристичний проєкт так і не став успішним бізнесом для підприємства, в Ігоря Любовського вже не вийде. Після нього МКП «Вінницязеленбуд» очолювали Тетяна Прибиш, із червня 2025 року — Вадим Зінець, а 18 травня 2026 року розпорядженням міського голови Сергія Моргунова директором підприємства призначили 49-річного Олександра Царька.
Новий керівник раніше був депутатом Маріупольської міської ради від нині забороненої проросійської партії «Опозиційний блок» та очолював маріупольське комунальне підприємство «Комунальник». Саме нинішньому керівництву МКП «Вінницязеленбуд» тепер доведеться відповідати на запитання, чому проєкт, який свого часу позиціонували як інвестицію в розвиток туризму та додаткове джерело доходів для підприємства, зрештою, звівся до пошуку орендаря для теплохода.
Відповідний дозвіл на передачу судна в оренду 30 липня цього року надав виконавчий комітет Вінницької міської ради.
Згідно з рішенням виконкому, незалежний оцінювач визначив ринкову вартість «Моєї Ластівки» у 751 тис. 750 гривень без ПДВ. Саме від цієї суми розрахували стартову орендну плату — 7 тис. 517,50 гривні на місяць без ПДВ.
Передати судно планують одразу на п’ять років через відкритий аукціон у системі Prozorro.Продажі.
На перший погляд, може здатися, що підприємство просто вирішило віддати непрофільний актив тому, хто зможе ефективніше ним управляти. Але якщо порівняти нинішні цифри з історією придбання теплохода, виникає чимало запитань.
Насамперед — економічних. Якщо орендар погодиться працювати лише за стартовою ціною, то за п’ять років комунальне підприємство отримає трохи більше 451 тисячі гривень орендної плати без ПДВ. Це менше ніж половина від суми, яку свого часу витратили лише на придбання судна. При цьому в цей розрахунок не входять витрати на транспортування теплохода до Вінниці, його ремонт, модернізацію, підготовку до експлуатації, утримання протягом останніх років та інші супутні видатки. Фактично навіть після завершення п’ятирічної оренди про повне повернення вкладених бюджетних коштів говорити не доведеться.
Ще цікавіше виглядає сама зміна підходу. Коли теплохід купували, міська влада та керівництво комунального підприємства розповідали про створення власного туристичного продукту. Логіка була зрозумілою: місто самостійно організовує прогулянки, отримує виручку від продажу квитків, розвиває туризм і поступово повертає вкладені кошти. Сьогодні ж комунальне підприємство фактично відмовляється від цієї моделі. Тепер на туристичних рейсах зароблятиме вже приватний орендар, а місто отримуватиме лише орендну плату.
При цьому у документах виконкому немає відповіді на головне запитання: чому комунальне підприємство більше не хоче або не може самостійно експлуатувати теплохід? Не оприлюднено інформації про те, скільки заробила «Моя Ластівка» за час роботи, чи окупила вона хоча б частину вкладених коштів, які фінансові результати показував цей напрямок і чому було прийнято рішення перейти саме до орендної моделі. Без цих цифр оцінити ефективність управлінського рішення практично неможливо.
Водночас усі витрати, пов’язані з подальшою експлуатацією судна, перекладаються на майбутнього орендаря. Саме він повинен буде забезпечувати екіпаж, оплачувати пальне, проводити ремонти, технічне обслуговування, страхування, підготовку до навігаційного сезону та зимове зберігання. Крім того, переможець аукціону має компенсувати комунальному підприємству ще й 7 тисяч гривень, витрачених на проведення незалежної оцінки судна.
Є ще одна деталь, яка заслуговує на увагу. У рішенні виконавчого комітету мінімальний крок підвищення ставки на аукціоні визначений у розмірі 751,75 гривні. Однак в оголошенні, оприлюдненому «Вінницязеленбудом» в системі Prozorro.Продажі, вказана зовсім інша сума — 75,18 гривні. Отже, в різних документах вказані суми, що відрізняються у десять разів. Чи є це технічною помилкою, чи вже після ухвалення рішення були змінені умови проведення торгів, із оприлюднених документів незрозуміло.
Сам аукціон призначено на кінець серпня. Якщо бажаючі знайдуться, місто передасть теплохід в оренду на п’ять років. Проте історія «Моєї Ластівки» вже сьогодні залишає більше запитань, ніж відповідей. Чому проєкт, який кілька років тому презентували як перспективний туристичний бізнес для комунального підприємства, фактично передають приватному оператору? Скільки коштів за цей час вдалося заробити? Чому судно, придбане більш ніж за мільйон гривень, тепер оцінене майже на третину дешевше, а мінімальна орендна плата становить трохи більше семи тисяч гривень на місяць? І головне — коли ж цей проєкт, оплачений коштами громади, хоча б наблизиться до окупності?
Поки що відповідей на ці питання у документах міської ради немає. Але саме вони найбільше цікавитимуть вінничан, які свого часу фінансували появу «Моєї Ластівки» зі своїх податків.
