Шокуюча історія сталась із Дмитром із Іллінців. Юнак сидів у тюрмі та зумів зорганізуватись в злочинну групу разом із своїми співкамерниками. Прокуратура повідомляє про те, що банда продавала неіснуючі дрова, але чи було так насправді? Та хто стоїть за тим, що масштабний бізнес організовується у Вінницькій тюрмі – читайте далі – розслідування наших журналістів.
Прес-служба Вінницької обласної прокуратури 4 вересня 2023 р. розповіла фантастичну історію про ув’язнених однієї з тюрм Вінниччини, які, маючи електронні пристрої та доступ до інтернету, створювали у соцмережах фейкові оголошення про продаж неіснуючих дров різних порід. Довірливим покупцям псевдо-лісоруби висували вимогу про передоплату. Після переказу частини коштів обіцяли привезти замовлені дрова. Жертви омани переказували певні суми, але, звісно ж, ніяких дров не отримували.
Діяльність шахраїв була припинена правоохоронцями, але зловмисники встигли об’їгорити людей на понад 57 тис. грн. За процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури до суду передано обвинувальний акт стосовно організатора та двох членів організованої групи, які шляхом обману заволоділи коштами мешканців різних регіонів України. Зловмисникам інкримінують ч. 4 ст. 190 КК України (Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою).
Вивчати різноманіття кримінальних ноу-хау через прес-релізи прокуратури – у цьому є відома примха, але немає жодного пафосу. А ось подивитись на карну справу в діалектиці – у цьому є і примха, і ідея, і пафос, ще й певний метафізичний сенс.
Предтечою тюремного сервісу по ошукуванню покупців дров можна, зокрема, вважати день 16 листопада 2015 р. Точніше опівніч, коли в селі Неменка два неповнолітні вундеркінди з міста Іллінці (Неменка – фактичне передмістя Іллінців) стали дертись в оселю 76-ріної місцевої мешканки, вимагаючи 300 грн. Одного з гопників звали Дмитром Погребняком.
Перерізали ножом провід телефону, щоб старенька не викликала поліцію (пардон, тоді ще міліцію), вимкнули в будинку світло на лічильнику, який знаходився на вулиці, за допомогою того ж ножа вийняли вікно та проникли в дім. Правда, хазяйка будівлі, незважаючи на вік, встигла сховатись на горищі, піднявшись туди через хатній люк. Ще й затягла за собою драбину та, закривши дерев`яною лядою вхід до горища, поклала драбину зверху ляди.
Поставивши стілець на стілець, нічні гості теж намагалися потрапити на горище. Не вдалося. Компенсувати невдачу вирішили чотирма трилітровими банками самогону та двома півлітровим пляшками домашнього вина, – прихопивши спиртне з собою, покинули будинок через зламаний раніше віконний отвір. В якості бонусу узяли ще й картку «Ощадбанку», але вона, як потім з’ясувалось, була недійсною.
Звісно, саме так починали і Джобс, і Цукерберг, і ще казна скільки IT-піонерів. Тільки правоохоронці витівки двох недоуків, не зумівших зализти на горище, кваліфікували не як порив до вершин прогресу, а за ч. 3 ст. 186 КК України (Грабіж поєднаний з проникненням у житло). Оратівський райсуд Вінницької області з цим погодився, і 8 серпня 2016 р. обох ноунеймів було засуджено до позбавлення волі на п’ятирічний строк із звільненням від відбування покарання з іспитовим терміном два роки.
Але, не пройшло і року, а один з пари, саме Дмитро Погребняк, 22 червня 2017 р. в стані алкогольного сп`яніння завітав пополудні до будинку в Іллінцях, де мешкала родина однокласниці його молодшої сестри. Переконавшись, що нікого з дорослих немає, а дома тільки малолітнє дівча, постукав у вікно та попросив води і хліба. Коли дівчинка дала йому хліб, погрожуючи, що поб`є її, наказав відчинити двері. Злякавшись, дівчисько підкорилось. Увірвавшись до будинку і не припиняючи погрожувати, Погребняк затребував віддати наявні гроші і коштовності. «У нас нічого немає», – повторювало перелякане дівча. Погребняк не повірив. Бігцем оглянувши помешкання, швидко натрапив в спальній на дерев`яну шухлядку, в якій разом з біжутерією зберігались прикраси із золота та срібла. Поклавши знайдене в кишеню, стрімголов кинувся геть. Точніше, не геть, а до ломбарду, де його під білі руки і «прийняли» працівники поліції.
На цей раз Погребняку інкримінували ч. 3 ст. 187 КК України (Розбій). 27 червня 2018 р. Вінницьким міськсудом він був засуджений на вісім років позбавлення волі.
В ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» (вінницька в’язниця по вул. Брацлавська, 2, яку по-старому продовжують називати «тюрма на Островського»), Погребняк зійшовся з неодноразово судимим Сергієм Мацишиним, за яким числились аналогічні безглузді та зухвалі «подвиги» і якого Хмільницький міськрайонний суд 2 серпня 2017 р. запроторив до буцегарні за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України (Крадіжка, поєднана з проникненням у житло).
Два фахівці з примітивного гоп-стопу, коротаючи дні в камерному приміщенні під номером 75, не довго ламали голови, чи то їм тепер Неевклідову геометрію проштудувати, чи то зайнятись діалектикою Гегеля. Бо на горизонті «намалювався» ще один персонаж. Неодноразово судимий за викрадення автівок та розбій Євгеній Ващук. Він обвинувачувався у вчиненні низки нових злочинів (грабіж, розбій та шахрайство) і з весни 2021 р. йому декілька разів подовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1».
Ващук пояснив подільникам, що математика Лобачевського разом з класичною німецькою філософією – відстій, а нормальні пацани вибирають цифрові технології та соціальну інженерію. Правда, в матеріалах слідства це звучить трохи інакше: «на шлях виправлення не став», «створив організовану злочинну групу, тобто стійке об`єднання групи осіб, згуртованих єдиним планом, відомим усім учасникам групи, для спільного заняття злочинною діяльністю корисливого спрямування по заволодінню коштами громадян».
Як би там не було, трійця вдарила по руках і робота закипіла. Розподіливши між собою ролі, співкамерники за допомогою мобільних телефонів відшукували в інтернеті відповідні фото, розмішували їх в Фейсбуці під спеціально створеними обліковими записами із вигаданими анкетними даними, потім у соціально орієнтованих групах давали оголошення про продаж дров, вказуючи контактні номери своїх мобильників. Отримуючи дзвінки від потенційних покупців, переконували їх переказувати передоплату на банківські картки або на рахунки номерів мобільних. Таким чином, наприклад, протягом вересня-жовтня 2022 р. отримали від трьох людей по 6300 грн., а ще від п’ятьох, відповідно, – 7250, 15600, 8400, 3000 та 4500 грн. Після переказу грошей, телефони жертв аферисти блокували…
А тепер без йорництва. Здавалось би, аферисти викриті, Вінницький міськсуд в жовтні 2023 р. розпочне розгляд обвинувачення відносно Ващука, Погребняка та Мацишина. Але зостаються питання.
Останніми роками інформпростір під зав’язку наповнений історіями про пройдисвітів, які прямо з в’язниць дзвонять людям і під різними приводами виманюють гроші. І виглядає усе так, ніби зеків «кришують» безпосередньо тюремники.
Власне, згідно правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Мінюсту України №2823/5 від 28. 08. 2018 р., засудженим забороняється зберігати і використовувати мобільні телефони, гаджети тощо. Натомість, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений час і такі телефонні розмови повинні проводитися під контролем представника адміністрації.
І ось тобі маєш, тройка не обтяжених інтелектом гопників не тільки обзавелась в тюремній камері мобільними телефонами, а ще й налагодила систематичну діяльність імпровізованого кол-центру. Чим не сучасні казки Віденського лісу?
Тільки повірити в них заважають результати прокурорських перевірок ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)». Наприклад, в серпні 2021 р. та ж сама прес-служба Вінницької обласної прокуратури вкотре констатувала: поки одні ув’язнені «тюрми на Островського» утримуються в умовах, що не відповідають жодним мінімальним стандартам санітарії, інші ув’язнені мають можливість безперешкодно користуватись забороненими предметами.
«Лише впродовж двох місяців в ув’язнених виявлено та вилучено понад 30 мобільних телефонів. Та яким чином й за допомогою кого ув’язнені отримують заборонені предмети не встановлено у жодному випадку», – повідомляли в прокуратурі. І ще: «Наявні випадки вилучення заборонених предметів в одного ув’язненого по декілька разів, незважаючи, що взяті під варту особи відповідно до законодавства про попереднє ув’язнення перебувають в камерах під постійним наглядом адміністрації слідчого ізолятора».
Тобто, вже давно всі про все знають, а возик з віртуальними дровами, як то кажуть, і нині там.
