Вінницький міський суд засудив до десяти років позбавлення волі Олександра Коломійця за замах на вбивство Сергія Шевчука, колишнього депутата Могилів-Подільської міської ради та зятя ексмера Могилева-Подільського Петра Бровка. Йдеться про ножовий напад, що стався в новорічну ніч 2019 року біля ресторану «Старий Дзот» у селі Серебрія. Ця історія мала не менш кримінальну передісторію: ще у 2016 році сам Коломієць отримав вогнепальні поранення, а на лаві підсудних за обвинуваченням у замаху на його вбивство опинився Шевчук. Минуло вже десять років, але суд у справі про ту стрілянину досі триває.
Вінницький міський суд повідомив про винесений вирок чоловікові, якого засудили до десяти років ув’язнення за замах на вбивство з хуліганських мотивів.
Із повідомлення, щоправда, непросто зрозуміти, про яку саме подію йдеться. Суд не назвав ні засудженого, ні потерпілого, залишивши за кадром і передісторію конфлікту.
Йшлося про напад із ножем, після якого потерпілий залишився живим. За висновком суду, дії нападника були спрямовані саме на позбавлення чоловіка життя, а не лише на заподіяння тілесних ушкоджень. Утім, довести задумане до кінця він не зміг.
Сам обвинувачений заперечував, що мав намір когось убивати. Проте суд, оцінивши докази, не погодився з його поясненнями та визнав винним у закінченому замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів — за ч. 2 ст. 15 та п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Покарання — десять років позбавлення волі. Це вирок першої інстанції, а отже, він ще може бути оскаржений.
Та за кількома абзацами судової новини прихована значно довша історія. За інформацією «Ми Вінничани», засуджений і потерпілий — Олександр Коломієць та Сергій Шевчук. Вони — давні знайомі, які вже понад десять років фігурують у кримінальних справах про замахи на вбивство. Причому по черзі вони опинялися по різні боки лави підсудних.
Події, за які тепер засудили Коломійця, розгорнулися близько другої години ночі 1 січня 2019 року біля ресторану «Старий Дзот» у селі Серебрія. Дві компанії, між якими давно існувала ворожнеча, не розминулися на виході із закладу. Словесна сутичка швидко переросла в масову бійку, після якої Новий рік для багатьох учасників закінчився лікарнею.
Дісталося і чоловікам, і жінкам. Останні отримали синці та струси мозку. Серед чоловіків травми виявилися серйознішими: Сергій Шевчук з трьома ножовими пораненнями потрапив до реанімації, а його давній опонент Олександр Коломієць дістав травму ноги.
Після тієї новорічної бійки поліція відкрила одразу шість кримінальних проваджень за заявами учасників, які скаржилися на побиття та інші правопорушення. Але найтяжче обвинувачення висунули Коломійцю — замах на вбивство Шевчука.
Сам Коломієць участі в бійці не заперечував, однак наполягав, що ножем нікого не бив. На той час він мав громадянство російської федерації, хоча народився й тривалий час жив у Могилеві-Подільському.
Уже під час слідства справа встигла змінити судову адресу. Після численних відводів суддів у Могилеві-Подільському питання про запобіжний захід вирішували у Жмеринці. Там у листопаді 2020 року Коломійцю пом’якшили обмеження — замість домашнього арешту залишили особисте зобов’язання. А вироку довелося чекати майже вісім років від самого нападу. Його 19 жовтня 2026 року виніс Вінницький міський суд.
Втім, новорічна бійка з ножовими пораненнями була далеко не першим кривавим епізодом у протистоянні цих двох чоловіків. За два з половиною роки до того вони вже стали учасниками іншої справи про замах на вбивство. Тільки тоді ролі були протилежними: Шевчука обвинувачували, а Коломієць був потерпілим.
10 травня 2016 року, у власний день народження, Олександр Коломієць потрапив під обстріл просто на вулиці Могилева-Подільського. Він дістав три вогнепальні поранення, але вижив. У замаху на його вбивство правоохоронці звинуватили Сергія Шевчука.
За словами Коломійця, того дня Шевчук під’їхав на чорному Mercedes до будинку його друга. Сам Коломієць саме порався біля багажника автомобіля, коли з машини вийшов Шевчук і, не сказавши ні слова, почав стріляти зі зброї, схожої на револьвер.
Коломієць кинувся тікати до будинку, а нападник, за його розповіддю, переслідував його і стріляв, доки не закінчилися набої. Кулі влучали в автомобіль, огорожу та самого Коломійця. Одна пройшла навиліт через стегно, ще дві застрягли в сідницях.
Цікаво, що заяву до поліції тоді написав не сам потерпілий, а його теща. Коломієць пояснював це тим, що після стрілянини разом із родиною переховувався, побоюючись помсти з боку Шевчука та його близьких. Сам Шевчук усе це називав вигадками.
Історія стрілянини швидко набула розголосу далеко за межами Могилева-Подільського. Про неї повідомляли навіть центральні медіа, а серед регіональних видань не згадали, хіба що найлінивіші. І не дивно: бо головним підозрюваним був не тільки місцевий підприємець, а депутат міськради та близький родич тодішнього мера міста Петра Бровка.
Шевчук був одружений із Христиною — донькою дружини Бровка від попереднього шлюбу. Тож Христина була меровою падчеркою, а її чоловіка зазвичай називали зятем міського голови.
Утім, невдовзі в центрі уваги опинився не лише Сергій Шевчук, відомий у певних колах як «Шеф», а й двоє його братів. У Могилеві-Подільському дедалі гучніше лунали звинувачення на їхню адресу: йшлося про побиття людей, стрілянину та підпали автомобілів. Водночас ширилися розмови, що завдяки близькості до родини міського голови Шевчуки нібито залишаються безкарними.
У лютому 2017 року невдоволення переросло у вуличні протести. Саме тоді до суду дійшла справа про стрілянину в Олександра Коломійця, якого в місцевому середовищі знали під прізвиськом «Кабан». Тож на лаві підсудних опинився «Шеф», а потерпілим у справі був «Кабан».
Спочатку люди збиралися біля поліції та прокуратури, вимагаючи розслідувати злочини, до яких, на їхню думку, могли бути причетні брати. А потім мітингувальники прийшли до готелю «Смарагд», пов’язаного з родиною Петра Бровка. Там вони хотіли зустрітися з мером і висловити йому недовіру. Серед учасників акції були сам Коломієць, його родичі та інші місцеві жителі.
На боці протестувальників виступив і тодішній народний депутат Юрій Македон — уродженець Могилева-Подільського, колишній підполковник СБУ, який свого часу займався боротьбою з корупцією в правоохоронних і судових органах. У 2014 році він переміг як безпартійний самовисуванець в одномандатному окрузі №16 на Вінниччині, до якого входив Могилів-Подільський. У Верховній Раді приєднався до фракції «Блоку Петра Порошенка» та працював у Комітеті з питань правової політики та правосуддя.
Македон нагадав про стрілянину на дискотеці у 2013 році. За його словами, до неї був причетний один із братів Шевчуків. Згадав і хлопця, якого побили бейсбольною битою. У цьому він звинувачував наймолодшого брата. Депутат також стверджував, що згодом родині потерпілого спалили автомобіль, а поліція довго не давала справі належного ходу. Ще Македон повідомив, що молодшому Шевчуку оголосили підозру.
У родині Бровка все пояснювали зовсім інакше. Христина Шевчук була переконана, що протести влаштували політичні противники її вітчима. За її словами, серед мітингувальників вистачало приїжджих із навколишніх сіл, а справжньою метою акцій було усунення міського голови від влади. Свого чоловіка вона захищала й наполягала, що він не стріляв у Коломійця.
Так вимоги розслідувати кримінальні історії переросли у відкритий конфлікт із мерським оточенням. Одні звинувачували родину Бровка в покриванні Шевчуків, інші бачили в протестах спробу прибрати багаторічного міського голову й перерозподілити вплив у прикордонному місті.
Не менш гаряче було й у суді. Сергій Шевчук заперечував, що стріляв у Коломійця, та скаржився на погрози в СІЗО. Стверджував, що до нього приходили люди, яких він називав кримінальними авторитетами, і пов’язував їх з оточенням потерпілого.
Коломієць відповідав не менш різко. За його словами, після стрілянини його родині довелося переховуватися, а розповіді Шевчука про погрози він називав виставою.
Побоювання за безпеку в цій справі були настільки серйозними, що трьох свідків засекретили. Прокурор пояснював: люди боялися за себе та свої сім’ї.
На той час Шевчук вже чотири місяці сидів у СІЗО. Родина мера намагалася домогтися його звільнення. Дружина Бровка, мати Христини Шевчук, навіть запропонувала внести за нього 500 тисяч гривень застави. Примітно, що саме пів мільйона Коломієць вимагав як відшкодування моральної шкоди.
Однак суд залишив Шевчука під вартою ще на два місяці без права застави.
Та вже в червні 2017 року Шевчук почув виправдувальний вирок: суд вирішив, що доказів його причетності до стрілянини недостатньо. Прокуратура з таким рішенням не погодилася й оскаржила його. Згодом справу переглянули, а виправдувальний вирок скасували через порушення судової процедури. Судовий розгляд довелося починати заново.
Від тих пострілів минуло вже понад десять років. Станом на жовтень 2026-го Вінницький міський суд усе ще розглядає справу, в якій Сергій Шевчук обвинувачується в замаху на вбивство Олександра Коломійця. Водночас цей самий суд вже засудив Коломійця до десяти років ув’язнення за ножовий напад на Шевчука в новорічну ніч 2019 року.
Кримінальне протистояння Шевчука й Коломійця розгорталося на тлі непростих політичних розкладів у Могилеві-Подільському. Сам Шевчук за цей час двічі побував депутатом міської ради, причому від різних партій.
У 2015 році він пройшов до міськради від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Тоді Шевчук був членом цієї партії. Однак до кінця каденції не залишився: в серпні 2018 року він вибув зі складу обраних депутатів.
На виборах 2020 року Шевчук знову здобув депутатський мандат, але вже від «Української стратегії Гройсмана». Партійний список очолював Валерій Бровко, рідний брат тодішнього мера Могилева-Подільського Петра Бровка. Братів пов’язував і спільний бізнес: вони володіють рівними частками комбінату «Тандем», а разом із третім братом, Віктором Бровком, є співзасновниками «Заводу продтоварів».
Другу каденцію Шевчук теж не завершив. У травні 2025 року його депутатські повноваження припинили рішенням сесії.
Ще яскравіша біографія тестя Шевчука — Петра Бровка, який понад два десятиліття з перервами керував Могилевом-Подільським. Уперше він очолив прикордонне місто ще у 1994 році й утримував мерське крісло до 2006-го. Після чотирирічної перерви повернувся до влади у 2010 році — вже як висуванець нині забороненої в Україні проросійської Партії регіонів. А у 2015-му знову переміг, цього разу як самовисуванець, отримавши понад 51% голосів.
За роки перебування при владі Бровко не раз опинявся в центрі гучних скандалів. Сам він розповідав, що на його життя тричі зазіхали. Зокрема, стверджував, що у 1999 році невідомі підірвали його Nissan Terrano просто тоді, коли він перебував за кермом. За словами Бровка, він дивом залишився неушкодженим, а самі замахи пов’язував зі своєю боротьбою проти контрабандистів, які переправляли спирт і сигарети через українсько-молдовський кордон.
Тим не менш, у лютому 2019 року вже сам Бровко опинився під слідством. Правоохоронці запідозрили його в отриманні хабара за вирішення земельного питання. За версією слідства, він разом із начальником земельного відділу нібито домовився про 15 тисяч доларів за виділення ділянки під забудову. Після затримання начальника земельного відділу з першою половиною суми — 7500 доларами — підозру оголосили й меру. Суд відправив його під нічний домашній арешт на 60 днів.
Однак справа згодом розвалилася. Прокурор відмовився від обвинувачення щодо Бровка, а начальника земельного відділу виправдали. Суд визнав частину доказів недопустимими та вказав на ознаки провокації злочину. Зрештою, виправданому посадовцю присудили сотні тисяч гривень компенсації за кримінальне переслідування.
Попри скандали, Бровко залишався міським головою аж до місцевих виборів 2020 року. Тоді він балотувався вже від «Європейської солідарності», але програв представнику «Слуги народу» Геннадію Глухманюку з різницею лише у 23 голоси. Виборча боротьба була настільки напруженою, що місто патрулювали нацгвардійці, а виборчі документи перевозили під посиленою охороною.
За останні десять років у Могилеві-Подільському змінилася влада, колишній мер Петро Бровко залишив посаду, а його зять Сергій Шевчук — депутатське крісло. Та давній конфлікт між Шевчуком і Коломійцем досі не вичерпаний. За ножовий напад на Шевчука Коломієць отримав десять років ув’язнення у суді першої інстанції, а от хто стріляв у самого Коломійця ще у 2016 році, суд остаточно так і не встановив.
