Хто та як роззброював Україну з 1991-го року?

Війна ЗСУ Україна

Україна століттями виборює незалежність! За нами, за нашими воїнами — захисниками, за Україною сьогодні весь світ! Чи було так раніше? Чому світові лідери не зупинили терориста № 1 у світі — путіна у 2014‑му, а потім у 2022 році? Чому не врятували сотні тисяч невинних душ, коли сталась блокада Маріуполя? Коли українці без води та їжі рятувались у катакомбах «Азовсталі»? Питань, як і відповідей, можуть бути сотні, але…

За висновками комісії експертів Верховної Ради, ми віддали ядерний потенціал на суму приблизно у 530 млрд. доларів. Жодна із країн до цього і після цього не пішла на такий безпрецедентний крок в ім’я миру на Землі. Та, окрім цього, ми були змушені віддати нашу військову техніку та зброю, яка разом із військом, станом 1991 рік становила найпотужнішу армію Європи. А це три військових округи. Та понад 800 000 військовослужбовців. Створювались міжнародні комісії, які приїжджали в Україну і спостерігали за тим, як знищували ракети та стратегічні ракетоносці. Звісно, головним ініціатором роззброєння України виступала росія. Десятиліттями окупанти реалізовували свою стратегію знищення нашого військового арсеналу та оборонної спроможності. І очікували, що вони «візьмуть Україну за три дні». Прорахувались! Хоч і змогли докласти свою руку до знищення військової техніки, яка була в Україні на момент проголошення незалежності, але вони не змогли і ніколи не зможуть знищити український дух. Наші відважні Захисники та Захисниці — ось наша сила! Сила, яка показала всьому світу, що за Україну потрібно боротись! Що Україна вистоїть! Наші журналісти дослідили архівні матеріали про військовий арсенал, який був в Україні на момент незалежності. Підготували матеріали, які тривалий час були засекречені та приховувались від людей! Тож читайте і пам’ятайте, що ми ніколи не були країною третього світу, ми завжди мали силу, яку росіяни хотіли сторіччями у нас відібрати. Зараз — ми боремось, але після перемоги ми назавжди повинні запам’ятати і передавати своїм дітям, онукам та правнукам, що окрім незламних людей, в Україні була найпотужніша армія Європи та величезний військовий арсенал. І все це намагалась знищити росія…

Що було, а що залишилося

Точна інформація про зброю в Україні станом на 1991 рік мала гриф секретності, і більшість позицій досі не розсекречені. Проте, за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI) та Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), на початок 1992 року (дані за 1991 рік майже недоступні у відкритих джерелах) Україна, окрім третього за величиною ядерного арсеналу у світі, мала значні військові ресурси.

На території України базувались:

  • Три загальновійськові та три танкові армії, чотири повітряні армії, армія ППО, ракетна армія, Чорноморський флот.
  • 800 тис. військовослужбовців.

Сухопутні війська:

  • Близько 6500 танків (Т‑64, Т‑72, Т‑80).
  • Понад 11 тис. БМП, БТР і 7 тис. артсистем.
  • Реактивна артилерія («Град», «Ураган», «Смерч»), ЗРК (С‑300, С‑125, «Бук»), велика кількість стрілецької зброї.

Повітряні сили:

  • Понад 1100 літаків (МіГ‑29, Су‑27, Су‑25) і сотні вертольотів (Мі-8, Мі-24).

Чорноморський флот:

  • 350 кораблів, зокрема крейсер «Москва» (який у складі російської армії був знищений 13 квітня 2022 року Військово морськими силами України за допомогою двох крилатих ракет Р-360 «Нептун») та авіаносець «Адмірал Кузнєцов» (у грудні 1991 року був фактично викрадений росією — попри заборону Києва він прибув до базування Північного флоту ВМФ рф; у російсько-українській війні  не бере участі, оскільки після «сирійського походу» у 2016–2017 роках був пошкоджений самими росіянами і поставлений на тривалий ремонт).

Інфографіку створено 01. 05. 2024 року за даними, оприлюдненими у 2018 році у відкритих джерелах під час роботи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо фактів розкрадання у ЗСУ та підриву обороноздатності держави

Лютий 2022 року

Перед повномасштабним військовим вторгненням росії в Україну ЗСУ налічували 250 тис. осіб та модернізовану радянську техніку, включаючи зразки, отримані від партнерів:

  • Танки: 850–900 одиниць (Т‑64, Т‑72, Т‑80).
  • Бронетехніка: 2000–2500 БМП (БМП‑1, БМП‑2) і БТР (БТР‑60, БТР‑70, БТР‑4).
  • Артилерія: 1800 систем (Д‑20, «Мста-С», «Град», «Смерч»).
  • ППО: С‑300, «Бук-М1», «Ігла», «Стріла».
  • Авіація: 125–150 бойових літаків (МіГ‑29, Су‑27, Су‑25).
  • Морський флот: Фрегат «Гетьман Сагайдачний» (потоплений в перші дні вторгнення, щоб уникнути захоплення), катери «Гюрза-М», ракети Р‑360 «Нептун».
  • Протитанкова зброя: ПТРК («Стугна-П», Javelin, NLAW).
  • БПЛА: Bayraktar TB2, українські та комерційні дрони.

Куди поділись снаряди?

На момент здобуття незалежності Україна мала понад 2 млн. тон артилерійських боєприпасів, найбільше серед пострадянських республік (окрім росії). Запаси концентрувалися в трьох військових округах (Прикарпатському, Одеському та Київському) . Значна частина боєприпасів зберігалася в неналежних умовах, що призводило до корозії, пожеж і вибухів. Наприклад, у Прилуках снаряди розміщували у сховищах, призначених для авіабомб. Через це велика кількість боєприпасів піддавалась корозії або вибухала під час пожеж. Одним із найгучніших скандалів стала втрата 50 млн. патронів, призначених для експорту в Ефіопію, які зберігалися на відкритих майданчиках у Миколаївському порту, де частина заіржавіла або зникла безвісти.

Через недбалість та диверсії були втрачені тисячі тон боєприпасів після вибухів на військових складах. Наймасштабніші катастрофи сталися:

  • 2003 рік, Артемівськ (Донецька область): Пожежа на складах боєприпасів, знищено 10 складів.
  • 2005–2007 роки, село Цвітоха (Хмельницька область), село Новобогданівка (Запорізька область): Серія вибухів через підпал та недбалість, масштабні руйнування, жертви, мільйонні збитки.
  • 2008 рік, місто Лозова (Харківська область): Пожежа на складі боєприпасів, пошкоджено житлові будинки та школу.
  • 2015 рік, місто Сватове (Луганська область): Вибух, евакуйовано сотні людей, 4 загиблих.
  • 2017 рік, місто Балаклія (Харківська область), місто Калинівка (Вінницька область): Вибухи на арсеналах, евакуйовано понад 66 тис. людей.
  • 2018 рік, місто Ічня (Чернігівська область): Вибухи на складі, евакуйовано 12 тис. людей.
  • 2023 рік, місто Хмельницький, місто Павлоград (Дніпропетровська область): Ракетні удари та атаки російських дронів. Загинули люди, значні руйнування, вибухнули старі ракети РС-22 з 1800 тонами палива, утилізацією якого займався Павлоградський хімзавод.

Підприємства «оборонки»

Ще у 1991 році Україна мала один із найрозвиненіших оборонно-промислових комплексів у світі. Близько 3,5 тис. підприємств, із яких 700 спеціалізувалися на військовій продукції, забезпечували роботою понад 1,45 млн. осіб. Завод ім. Малишева у Харкові випускав до 900 танків щороку, а авіабудівні підприємства створювали тисячі літаків, що досі використовуються в різних країнах. Однак з часом ОПК України втратив більшу частину свого потенціалу. Станом на 2020 рік в Україні залишилося лише 147 державних і близько 250 приватних оборонних підприємств, а кількість працівників скоротилася до 100 тисяч осіб.

Серед причин занепаду «оборонки» експерти називають неефективне управління, корупцію та недалекоглядність. Багато стратегічних підприємств були розпродані або перейшли у власність проросійських політиків. Наприклад, завод «Зоря» в Рубіжному Луганської області (зараз тимчасово окупована територія), що виробляв вибухівку, фактично був вкрадений лідером проросійської і нині забороненої партії «Опозиційна платформа — за життя» Юрієм Бойко ще за часів Януковича. А Вінницький авіазавод опинився під контролем колишнього президента заводу «Мотор Січ» та екс-депутата Верховної Ради чотирьох скликань В’ячеслава Богуслаєва та Петра Кононенка, гендиректора російської компанії «Борисфен».  Богуслаєв з жовтня 2022 року заарештований по звинуваченню за цілою низкою статей з Кримінального кодексу, в тому числі — у державній зраді, колабораційній діяльності та пособництву державі агресору.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *