Речники Вінницького міського суду днями повідомили про винесення вироку раніше судимому чоловікові, який під час побутової сварки завдав смертельних травм знайомому, а згодом викрав мобільний телефон на залізничному вокзалі. Підсумок — 8 років позбавлення волі. І, здавалося б, справедливість нарешті восторжествувала…
Проте залишається неприємне враження, що судова пресслужба вважає читачів свого офіційного вебресурсу ідіотами, а місцеві ЗМІ — просто ретрансляторами релізів, незалежно від того, що в них написано.
Бо як інакше пояснити, що в офіційному повідомленні навіть не згадується головне: чому не названий у повідомлені Андрій Шевчук був засуджений лише 3 червня 2025 року — за злочин, вчинений ще дев’ять років тому? Адже саме тоді, у травні 2016-го, він до смерті побив свого товариша по чарці. Потерпілого не вдалося врятувати — він помер на місці. І попри очевидні обставини, за цей злочин Шевчука так і не було притягнуто до відповідальності, аж наприкінці 2024 року його не затримали за крадіжку мобільного телефону на залізничному вокзалі у Вінниці. Лише тоді зрушила з мертвої точки й стара кримінальна справа. Слідство об’єднало обидва епізоди — й лише після цього Шевчука засудили і за смертельне побиття, і за крадіжку.
Що це було: недбалість, саботаж? А може судова тяганина? І чи поніс за це хтось відповідальність? У повідомленні суду, звісно, про це ні слова.
.
Смертельне побиття у 2016-му
Як свідчить судовий вирок, трагедія сталася ще 27 травня 2016 року. Близько 23:00 в одному з приватних будинків Вінниці компанія з трьох чоловіків і власниці помешкання розпивала спиртне. Під час застілля між Андрієм Шевчуком — уродженцем села Степанівка Вінницького району — та одним із «компаньйонів» виникла суперечка. Словесна перепалка швидко переросла у бійку.
Шевчук, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, спершу вдарив опонента кулаком в обличчя. Той упав на підлогу. Але на цьому напад не закінчився — чоловік наніс потерпілому щонайменше тринадцять ударів ногами по обличчю, грудях, ребрах і животу. Від отриманих травм той помер на місці.
Попри очевидні докази, включно зі свідченнями очевидців і висновками експертизи, притягнення Андрія Шевчука до відповідальності затягнулося на роки. Справу фактично «заморозили» — аж до того моменту, коли він скоїв новий злочин.
Крадіжка на вокзалі — шанс для слідства
27 грудня 2024 року близько 07:44 у залі очікування для військовослужбовців на залізничному вокзалі Вінниці Шевчук викрав мобільний телефон марки Samsung, що був підключений до зарядного пристрою. Власник телефону спав на дивані. Разом із пристроєм зловмисник забрав чохол, дві SIM-карти та зарядку. Того ж дня він продав викрадене.
Цей епізод і став ключовим — після затримання Шевчука поліція активізувала розслідування справи 2016 року. Два кримінальні провадження об’єднали.
Нарешті — вирок
Суд визнав Андрія Шевчука винним за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть) та ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка в умовах воєнного стану).
При призначенні покарання суд урахував тяжкість злочинів, рецидив, стан алкогольного та наркотичного сп’яніння під час вчинення злочинів, а також щире каяття щодо епізоду з крадіжкою. Суд також зважив, що Шевчук уже мав судимість у 2014 році й був тоді звільнений з іспитовим строком, але нові злочини він вчинив саме в період цього строку.
В результаті:
- 7 років позбавлення волі за смертельне побиття;
- 5 років — за крадіжку;
- часткове приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання — 8 років позбавлення волі. Вирок набере чинності після завершення строку оскарження. До цього часу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено чинним.
Судова пресслужба скромно промовчала про багаторічну тяганину, яка дозволила чоловіку, який забив знайомого до смерті майже дев’ять років залишатися безкарним. І якби не крадіжка — чи справу про смертельне побиття довели до суду?
