Жертвою російської агресії стало сімейне підприємство з виробництва дверей, яке понад 20 років було справою життя родини Бабак із Вінниці. 10 вересня 2025 року унаслідок удару по цивільних промислових об’єктах міста виробництво було повністю знищене. Тієї ночі Вінниччина прокинулася від однієї з наймасованіших комбінованих атак на Україну за останні місяці – у повітряному просторі області зафіксували 26 безпілотників і 11 крилатих ракет, що принесли руйнування й хаос. Про знищення свого бізнесу Галина Бабак розповіла в Instagram, звернувшись до спільноти з відчаєм і проханням про допомогу.
Півтора року жінка ведла бізнес самостійно: її чоловік, із яким вони разом розпочинали та розбудовували справу, зник безвісти на війні.
«Я не буду писати про цифри, але хто має виробничий бізнес, той зрозуміє: є кредити, є зобов’язання перед клієнтами й постачальниками. Скільки часу займе розбір «форс-мажорної» ситуації по контрактах – питання відкрите. Це був бізнес із виробництва дверей, у який ми вклали 20 років свого життя…» – написала Галина.
Як відомо, ракетна атака на Вінницю розпочалася близько 6:30 ранку. Вибухи завдали значних пошкоджень міській інфраструктурі. Окрім промислових об’єктів, вибуховою хвилею було пошкоджено понад 30 житлових будинків, дитячий садок, школа та училище. На місці одного з влучань, де спалахнула масштабна пожежа, працювали 81 рятувальник та 24 одиниці техніки.
За офіційними даними, внаслідок обстрілу постраждала 31 особа, серед них – троє дітей, які зазнали гострої реакції на стрес. Одну людину госпіталізували.
Попри особисту та фінансову катастрофу, Галина Бабак не просить милостині, а звертається по правову допомогу.
«Про що зараз моє прохання: допомогти юридично – хто вже стикався з такими ситуаціями, як на це реагує держава, яка процедура, куди звертатися. Буду вдячна за консультації або корисні контакти», – зазначає вона у своєму дописі.
Ця історія оголює ширшу проблему, з якою стикаються українські підприємці під час війни. Втрата активів через бойові дії потребує не лише фінансової підтримки, а й складної юридичної навігації. І хоча в Україні існують державні програми та гранти для постраждалого бізнесу, шлях до компенсації часто є довгим і забюрократизованим.
Історія Галини Бабак – це не лише свідчення жорстокості російської агресії, яка цілеспрямовано нищить цивільні об’єкти й мирне життя, але й приклад незламності українського духу. Навіть утративши справу всього життя й не маючи звістки про чоловіка-героя, вона шукає законних шляхів, аби подолати наслідки трагедії, що спіткала її родину та рідне місто.
