На арешт свого кримінального протеже голова Вінницької облради Соколовий відреагував правовою вакханалією

Голова Вінницької облради В’ячеслав Соколовий тишком-нишком звільнив свого кримінального протеже Ігоря Чорного з посади очільника новоствореної комунальної установи «Вінницький обласний навчально-методичний центр підготовки громадян до національного спротиву». Але зробив це настільки «витончено», що навіть ветерани вітчизняного правового нігілізму задумливо чухають потилиці.

На початку лютого 2025 року Соколовий разом із більшістю своїх заступників та низкою наближених посадовців на заходах платформи «Український тиждень» у Вашингтоні жваво розповідав про те, як Україна ані на крок не відступає від принципів правової держави та веде безкомпромісну боротьбу з корупцією.

Облраду на час масового паломництва до США залишили під керівництвом єдиного заступника Соколового, що залишився в Україні, – Анатолія Ткача, тобто фігуранта Єдиного держреєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Напередодні, 7 січня 2025 року, Соколовий урочисто призначив Ігоря Чорного виконувачем обов’язків начальника комунальної установи «Вінницький обласний навчально-методичний центр підготовки громадян до національного спротиву», створеного у листопаді 2024 року «для формування національної самосвідомості, активної громадянської позиції та готовності до національного спротиву».

Годі було знайти більш підходящого керівника для установи, на яку без вагань виділили майже 180 мільйонів гривень із обласного бюджету. Адже Чорний – обвинувачений у справі про шахрайство в особливо великих розмірах, яку Вінницький міськсуд розглядає ще з травня 2019 року. Ідеальний кандидат, якщо мати на увазі небезпідставні підозри, що значна частина бюджетних асигнувань призначена для класичного «розпилу».

Здавалося б, усе йшло за планом і усе було «на мазі»: процеси налагоджені, гроші розписані, правильні люди на своїх місцях. Тож можна було без жодних докорів сумління займатися словоблуддям у Вашингтоні, запевняючи довірливих американців у непохитності принципів правової держави на Вінниччині та про нульову толерантність до корупції.

Але 6 лютого 2025 року раптово «щось пішло не так» – спецпризначенці СБУ та Національної поліції затримали Ігоря Чорного просто у центрі Вінниці як організатора злочинного угруповання, до якого входили лікарі Вінницького військово-медичного клінічного центру. За даними слідства, ця весела компанія пропонувала військовослужбовцям за гроші фальшиві висновки військово-лікарської комісії про непридатність до служби.

Виникла нагальна потреба терміново рятувати «обличчя» Соколового. Лояльні до облради вінницькі ЗМІ миттєво взялися «відбілювати» голову облради, вправно зміщуючи акценти. Головне питання – хто ж призначив сертифікованого шахрая Чорного на «жирну» посаду – відійшло на другий план. Натомість у фокусі опинилися ті, хто нібито «викручував руки» Соколовому або встромляв паяльника у важкодосяжні місця, вимагаючи підписати призначення. Мовляв, ось вам доказ – копія листа від першої заступниці голови Вінницької обласної військової адміністрації Наталі Заболотної. У ньому вона, особисто просить Соколового призначити Чорного керівником комунальної установи. Якщо цей лист і справді існував (а, скоріш за все, він існував), то єдина структура, яка могла так швидко «злити» його «незалежним» журналістам одразу після затримання Ігоря Чорного, – це сама облрада.

Військова адміністрація відреагувала не менш блискавично, звернувшись до обласної ради з пропозицією про термінове звільнення Чорного. Щоправда, питання, чи дійсно Заболотна ініціювала його призначення, залишилося без відповіді. Не менш незрозумілим виглядало і саме звернення ОВА до облради. Адже добре відомо, що під час війни Соколовий фактично перебрав на себе повноваження одноосібного призначення та звільнення керівників комунальних установ. А облрада, де монопольну владу утримує партія «Українська стратегія Гройсмана», беззаперечно сприйняла такий порядок речей.

Повернувшись із США, Соколовий довго ламав голову, як виплутатися з цієї вкрай «зашкварної» історії. Незважаючи на те, що слідчі поліції у Вінницькому міському суді домоглися відсторонення Ігоря Чорного від посади виконуючого обов`язки директора комунальної установи «Вінницький обласний навчально-методичний центр підготовки громадян до національного спротиву» ще 12 лютого 2025 року, Соколовий «дозрів» до якогось рішення 17 лютого: він спершу призначив начальником центру нацспротиву Петра Орлюка – колишнього офіцера одного з підрозділів Нацгвардії, дислокованого у Вінниці, а вже потім звільнив Чорного, який, навіть перебуваючи у СІЗО, усе ще виконував обов’язки керівника установи.

Інакше кажучи, в юридичну науку було вписане нове слово: спершу призначено нового керівника, попри те, що попередній ще перебував на посаді, а потім звільнення останнього «у зв’язку з призначенням нового керівника», який отримав призначення двома днями пізніше звільнення попередника. Суцільний винос мозку!

Правники можуть довго розповідати, які норми трудового законодавства це порушує, але одна річ зрозуміла – Чорному зараз не до цього, але якщо він захоче оскаржити юридичне ноу-хау Соколового в суді, не факт, що суд він програє.

— А як же, дозвольте, він служив у очистці, тобто був прокурором Вінниччини? — здивувався б нині непопулярний «руськоговорящій» колишній київський письменник, трохи офігівши від того, що вигаданий ним Поліграф Поліграфович Шаріков несподівано реінкарнувався у Вінниці.

Втім, у самого ж письменника є й відповідь: йому дав рекомендацію не хто інший, як Ш̶в̶о̶н̶д̶е̶р̶… Гройсман.