Тварина, яку ще донедавна можна було зустріти переважно у південних степах, стрімко освоює нові території. Звичайний шакал, якого мисливці нерідко називають «лисицею на ходулях», офіційно з’явився на Вінниччині. Екологи та лісівники б’ють на сполох: популяція цього хижака в Україні зростає шаленими темпами, а його експансія у центральні регіони вже потребує особливої уваги.
Як повідомили у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні лісового та мисливського господарства, за результатами останніх щорічних зимових обліків мисливських тварин на Вінниччині вже офіційно зафіксували сім особин шакала. І хоча ця цифра наразі не виглядає критичною, динаміка поширення виду в сусідніх областях викликає занепокоєння.
Фахівці зазначають, що загалом на території Вінницької, Кіровоградської та Черкаської областей цьогоріч нарахували вже 478 шакалів. Для порівняння: якщо у 2021 році в Україні офіційно обліковували лише 344 особини, то нині їхня чисельність наближається до 3400. Таким чином, за час повномасштабної війни популяція шакала в Україні зросла майже у десять разів.
Європейська комісія вже визнала шакала хижаком, який найшвидше поширюється територією континенту. Зовні тварина нагадує невеликого вовка вагою до 15 кілограмів, однак вирізняється довшими лапами та коротшим хвостом. Шакал веде переважно нічний спосіб життя, а вдень ховається у густих чагарниках поблизу водойм.
Присутність цього хижака можна визначити навіть за слідами. Через частково зрощені подушечки середніх пальців передніх лап його відбиток фахівці легко відрізняють від вовчого чи собачого.
Жителів Вінниччини екологи заспокоюють: для дорослої людини здоровий шакал прямої небезпеки зазвичай не становить і намагається уникати контактів із людьми. Загрозу можуть нести лише особини, заражені сказом, однак це характерно для більшості диких ссавців.
Натомість для сільського господарства та місцевої екосистеми поява шакала може стати серйозною проблемою. Хижак активно полює на домашню птицю та дрібну худобу, а також суттєво скорочує популяції дрібної дичини — зокрема зайців, фазанів і водоплавних птахів, знищуючи їхні кладки. У Румунії, Болгарії та Угорщині шакал уже став одним із домінуючих хижаків, через що масштаби його щорічного відстрілу там обчислюються тисячами особин.
Особливе занепокоєння у науковців викликає інше явище — схрещування шакалів із домашніми собаками. ДНК-дослідження вже підтвердили наявність собачих генетичних маркерів у частини цих хижаків. Такі гібриди легше переносять суворі зими та, що особливо небезпечно, частково втрачають природний страх перед людиною. У поєднанні з дикими мисливськими інстинктами це створює потенційно небезпечну комбінацію.
З огляду на стрімкі темпи розмноження виду, поява перших шакалів на Вінниччині є чітким сигналом: регіон стикається з новим екологічним викликом, який уже найближчим часом може потребувати активного контролю та втручання з боку мисливських і природоохоронних служб.
