У Вінниці 133 історичні будівлі, пам’ятники, парки та інші об’єкти культурної спадщини офіційно отримали статус пам’яток місцевого значення.
26 серпня Міністерство культури України внесло їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та присвоїло кожному окремий охоронний номер. Серед них — добре відомі вінничанам водонапірна вежа на Грушевського, готель «Савой», історичні особняки, будівлі колишніх гімназій, парки та пам’ятники.
Відповідний наказ підписала Тетяна Бережна, яка одночасно є віцепрем’єр-міністеркою з гуманітарної політики та міністеркою культури України. Перелік об’єктів міститься у додатку до наказу: кожному з них присвоєно окремий охоронний номер.
До Реєстру потрапила значна частина історичної забудови Вінниці — особняки, прибуткові та житлові будинки кінця XIX — початку XX століття, громадські споруди, пам’ятки історії, містобудування, садово-паркового та монументального мистецтва. Серед найвідоміших об’єктів — водонапірна вежа на вулиці Грушевського, готель «Савой», будівлі колишніх гімназій, історичні садиби та численні будинки у центральній частині міста.
Водонапірна вежа на Грушевського, 11, наприклад, датована 1912 роком. У новому переліку вона значиться під номером 24 та отримала охоронний номер 4459-Вн. Тож у 2026 році цій відомій вінницькій споруді виповниться 114 років.
Чимало історичних об’єктів Вінниці перебували на попередньому обліку десятки років. У додатку до наказу як підстави для взяття пам’яток на облік зазначені рішення радянських органів влади 1950-х, 1970-х та 1980-х років, а також розпорядження представника президента України у Вінницькій області та Вінницької облдержадміністрації 1990-х років. Наприклад, будинок Лариси Ратушної на вулиці Григорія Сковороди, 1 перебував на обліку ще за рішенням виконкому Вінницької міської ради від 3 жовтня 1950 року, а водонапірна вежа — за рішенням виконкому Вінницької обласної ради від 17 лютого 1983 року.
Серед пам’яток історії — будинок Чеслава Неймана на вулиці Князів Коріатовичів, 31, де вчителював Михайло Коцюбинський, будинок Лариси Ратушної, меморіал жертв Вінницької трагедії, пам’ятники та поховання, пов’язані з Другою світовою війною, а також пам’ятник вінничанам, які загинули у війні в Афганістані. Останній розташований у Центральному парку імені Миколи Леонтовича та отримав охоронний номер 4555-Вн.
Окремо до Реєстру внесено П’ятничанський парк площею 32 гектари, датований серединою XVIII — початком XIX століття. У документі його визначено одночасно як пам’ятку містобудування та садово-паркового мистецтва. Такий самий статус мають окремі об’єкти, пов’язані із садибою лікаря та педагога Миколи Пирогова. До переліку потрапила і будівля аптеки в садибі Пирогова, яку Мінкульт визначив як пам’ятку монументального мистецтва.
Важливо, що занесення до Державного реєстру — це не просто формальне оновлення списку пам’яток. Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає для таких об’єктів спеціальний режим охорони та встановлює обмеження щодо проведення робіт, які можуть вплинути на їхній стан або характер. Відтепер 133 вінницькі об’єкти мають офіційно визначені охоронні номери та статус пам’яток місцевого значення в державному Реєстрі.
Водночас сам наказ не означає автоматичного вирішення всіх проблем із їхнім збереженням. Подальше значення матимуть оформлення охоронної документації, визначення територій пам’яток та дотримання встановлених законодавством режимів використання. І саме тут стане зрозуміло, чи перетвориться новий статус 133 вінницьких об’єктів на реальний захист історичного обличчя міста, а не залишиться лише записом у державному реєстрі.
