Нещодавно Вінниця приймала високих гостей — обласний центр відвідала урядова делегація на чолі з прем’єр-міністеркою України Юлією Свириденко. У межах візиту відбулися засідання Кабінету Міністрів, наради в ОВА та зустрічі з представниками місцевого бізнесу. Звучали обнадійливі заяви про взаємодію держави й підприємців, яка нібито «формує основу стійкості країни». Гостям демонстрували успішні підприємства та розповідали про грантові програми підтримки бізнесу.
Втім, для вінницьких мікропідприємців атмосфера офіційних презентацій швидко змінилася суворими буднями. Уже за шість днів після гучного урядового візиту — 28 травня 2026 року — виконавчий комітет Вінницької міської ради ухвалив низку рішень, які вкотре продемонстрували справжнє ставлення місцевої влади до малого бізнесу.
Сім рішень про демонтаж: хто потрапив під удар?
Відповідно до рішень виконавчого комітету, у разі невиконання вимог у встановлені терміни під примусовий демонтаж підпадає низка об’єктів торговельного та побутового призначення.
Серед них:
- торговий павільйон із малими архітектурними формами на вулиці Стельмаха, біля будинку №12а, що належить ТОВ «Юрсервіс-Трейд» (термін до 1 липня 2026 року);
- кіоск із ремонту взуття на проспекті Юності між будинками №22 та №24, який використовує ФОП Касенюк В. А. (до 1 липня 2026 року);
- стаціонарна тимчасова споруда на вулиці Келецькій біля будинку №78а, власником якої є ТОВ «Біос-Медіа» (до 1 вересня 2026 року);
- ще один кіоск із ремонту взуття за цією ж адресою, що належить ФОП Багнюку В. М. (до 1 вересня 2026 року);
- торгово-посадочний комплекс на вулиці Брацлавській на зупинці «вул. Замостянська», власником якого є Тихоненко С. Ф. (до 1 вересня 2026 року);
- а також торгово-посадочний комплекс на Хмельницькому шосе біля зупинки «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», що належить ФОП Сочинській А. Ф. (до 1 березня 2027 року).
Окремим рішенням виконком доручив Департаменту архітектури та містобудування виключити з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд місце для кіоску з ремонту взуття на вулиці Костянтина Василенка біля будинку №4, який фактично вже був демонтований власницею у квітні після отримання відповідного припису.
У разі невиконання вимог щодо самостійного демонтажу міська влада планує примусове відключення об’єктів від інженерних мереж із подальшим залученням комунального підприємства «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» для проведення демонтажних робіт.
Індустріальні гіганти проти кіосків із ремонту взуття
Контраст між тим, який бізнес влада публічно підтримує, і тим, який фактично опиняється під демонтажем без зайвого розголосу, є доволі відчутним. Як вже зазначали «Ми Вінничани», під час візиту прем’єр-міністерки України Юлія Свириденко увага була зосереджена насамперед на великих інвестиційних проєктах — індустріальному парку «ВінІндастрі» та підприємстві депутата Вінницької міської ради від «Слуги народу» Михайла Ганчука «Промавтоматика Вінниця».
Водночас, як неодноразово наголошувалося, існує й інший бік так званої «паркової індустріалізації». Офіційні звіти свідчать, що той самий «ВінІндастрі», який отримав понад 93 мільйони гривень бюджетних інвестицій протягом останніх років, наразі виконав план зі створення нових робочих місць лише на 55%. При цьому діяльність компаній-резидентів та власників «зразкових» підприємств неодноразово перебувала в полі уваги правоохоронних органів та НАЗК, зокрема у зв’язку з можливими фактами завищення вартості обладнання для комунальних закладів і недекларування майна.
Натомість дрібні підприємці — власники кіосків із ремонту взуття чи невеликих торгових павільйонів — не отримують мільйонних бюджетних дотацій. Вони фактично створюють самозайнятість, забезпечують мешканців спальних районів базовими побутовими послугами та самостійно утримують свої родини. Попри це, саме такі об’єкти найчастіше першими потрапляють під демонтаж — через завершення термінів дії договорів сервітуту або оренди, які міська рада нерідко відмовляється продовжувати.
Навіть суд — не указ
Практика масового знесення так званих МАФів (малих архітектурних форм) у Вінниці триває вже не перший рік і неодноразово викликала спротив з боку підприємців. Показовим став кейс вінницького підприємця Владислава Деркача, який вирішив оскаржити дії міської ради в судовому порядку.
Вінницький окружний адміністративний суд, а згодом і Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшли висновку, що «Порядок демонтажу самовільно встановлених споруд», який є базовим документом для ухвалення рішень про знесення, був прийнятий із порушенням процедури — без належного економічного обґрунтування та громадського обговорення, що суперечить вимогам закону «Про засади державної регуляторної політики». Згодом і Верховний Суд у касаційній інстанції став на бік підприємця.
Втім, навіть це не зупинило практику демонтажів. За словами підприємця, попри судові рішення, комунальні служби міської ради продовжували використовувати юридичні механізми та проміжні ухвали для фактичного знесення його споруд.
Офіційна картинка для урядових делегацій із презентаціями індустріальних парків та розмовами про «підтримку стійкості економіки» дедалі слабше узгоджується з реальністю рішень міської влади Вінниці. Поки великий бізнес отримує пільги та бюджетне фінансування, мікробізнес у місті стикається з адміністративним тиском і ризиком втрати робочих місць. Судові рішення на практиці ігноруються, діалог із власниками тимчасових споруд часто підміняється приписами, а мешканці поступово втрачають звичні та доступні точки побутових послуг у своїх мікрорайонах.
