Багаторічна практика Вінницької мерії, яка дозволяла чиновникам швидко й без суду зносити торгові павільйони, дала тріщину. Місцевий підприємець Владислав Деркач домігся в судах визнання незаконності головного документу мерії, що регламентував демонтаж МАФів. Ця справа може стати прецедентом для всього міста. Проте, незважаючи на рішення суду, мерія все ж знесла споруди підприємця.
Тотальне «генеральне прибирання»
Історія Владислава Деркача, власника стаціонарних споруд із вивісками «Канцтовари» та «Віденська кава» на вулиці Стрілецькій, — лише верхівка айсберга. За останні роки у Вінниці триває справжнє «генеральне прибирання».
З 2023 по 2025 роки виконком міськради регулярно ухвалював рішення про знесення десятків об’єктів малого бізнесу. Лише у 2025 році хвиля демонтажів накрила вулицю Олега Антонова: у серпні «під ніж» пішли п’ять зупинок і павільйонів, у вересні — низка об’єктів по місту, а в грудні — навіть торгова зупинка біля церкви Пирогова.
Усе це відбувалося за однією схемою: без громадських слухань, без діалогу з підприємцями, які там працюють і сплачують податки. У вінничан виникали логічні питання: чи це дійсно турбота про «благоустрій», чи системний тиск на малий бізнес та зачистка привабливих земельних ділянок під торгові точки для «потрібних» людей?
Про те, що проблема вийшла з-під контролю, свідчить численність скарг на адресу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо системних порушень прав підприємців у Вінницькій області, зокрема у сфері земельних питань та благоустрою.
Коли в липні 2023 року виконком ухвалив рішення про демонтаж об’єктів на Стрілецькій із погрозою відключити світло та стягнути витрати, Владислав Деркач вирішив не здаватися. Він пішов до суду — і виграв дві ключові справи, які руйнують увесь механізм міської ради.
Перемога перша: знищення адміністративного «бульдозера» мерії
Головним інструментом тиску чиновників на бізнес у Вінниці став ухвалений виконкомом у 2017 році, а потім «підкоригований» у 2023 році «Порядок демонтажу самовільно встановлених споруд». На нього постійно посилалися, коли до чергового кіоску під’їжджав кран.
Вінницький окружний адміністративний суд детально вивчив документ і визнав його протиправним та нечинним. Причина проста: міська влада ухвалила його з грубими порушеннями закону «Про засади державної регуляторної політики». Документ, що впливає на бізнес, мав пройти економічний аналіз, громадські обговорення та бути заздалегідь опублікованим — жодної з цих процедур не виконали.
Більше того, у січні 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд поставив остаточну крапку у спробах мерії діяти всупереч закону. Суд чітко зазначив: органи місцевого самоврядування не можуть самостійно, без рішення суду, розпоряджатися чужим майном або його зносити — це виключно компетенція судової влади.
Спроба мерії оскаржити це рішення у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду завершилася повним фіаско.
Перемога друга: ефект доміно
Оскільки фундамент чиновницького беззаконня — «Порядок демонтажу самовільно встановлених споруд» — був визнаний незаконним, «посипалися» й конкретні накази чиновників. За другим позовом Владислава Деркача Вінницький окружний адміністративний суд повністю скасував припис департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради про демонтаж його споруд.
Спроба мерії оскаржити це рішення зазнала поразки. У січні 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд підтвердив рішення нижчої інстанції. Судді зазначили: ланцюг дій влади був протиправним від самого початку.
Фінальний раунд: шанс на справедливість
Після того як суд визнав незаконними базові «бульдозерні» правила міськвиконкому, Владислав Деркач робить рішучий крок: подає позов про повне скасування рішення виконкому, яке раніше стало приводом для спроб зруйнувати його бізнес.
З’явилися нові обставини — скасування незаконних рішень влади — і терміни на оскарження поновлюються. Аргумент Деркача простий і беззаперечний: рішення виконкому ухвалювалося з перевищенням повноважень і не має жодних законних підстав.
Наступним логічним кроком виглядає подання позову про компенсацію збитків, завданих незаконними діями влади: від витрат на підготовку та захист бізнесу до втрат доходу через примусове блокування діяльності. Такий позов дозволяє не лише відновити справедливість для підприємця, а й створює прецедент для захисту прав малого бізнесу в місті загалом.
Чому це важливо?
«Справа Деркача» — це набагато більше, ніж просто історія про два торговельні павільйони на вулиці Стрілецькій у Вінниці. Це прецедент всеукраїнського масштабу, який доводить: навіть у умовах війни звичайний громадянин здатний успішно протистояти бюрократичній машині. Цей кейс підсвітив хронічну проблему місцевої влади — схильність до перевищення повноважень та ігнорування базових прав на приватну власність і ведення бізнесу.
Якщо цю хибну практику не зупинити, під приводом «благоустрою» під удар може потрапити будь-який об’єкт у місті. Проте вінницький малий бізнес отримав чіткий сигнал: захистити своє майно від чиновницького свавілля цілком реально. Правосуддя стає на бік закону, і безкарним демонтажам, які здійснюються одним розчерком пера, можна протистояти.
Що далі?
Судове рішення не означає, що відтепер вулиці міста можна хаотично забудовувати кіосками. Боротьба з нелегальними МАФами залишається прямим обов’язком муніципалітету, але влада має діяти виключно в правовому полі.
Якщо «Муніципальна варта» чи департамент архітектури та містобудування Вінницької мерії виявляють незаконну споруду, недостатньо просто «проголосувати на виконкомі» за її знесення.
Законний порядок дій передбачає офіційну фіксацію порушення, вимогу до власника про добровільний демонтаж, а у разі відмови — подання позову до суду. Лише після відповідного рішення суду та за участю виконавчої служби можливий примусовий демонтаж.
Водночас у мерії, у відповідь вирішили діяти за принципом відвертого «бєспрєдєлу». Як дізналися «Ми Вінничани», 4 березня 2026 року на вулицю Стрілецьку прибула група у складі юристів Вінницької мерії та представників комунальних підприємств, відповідальних за знесення.
Причиною стало те, що Вінницький окружний адміністративний суд відмовив підприємцю Владиславу Деркачу у одному з клопотань про відновлення процесуальних строків та скасування рішення виконкому Вінницької міської ради щодо демонтажу тимчасових споруд. На думку суду, що навіть якщо «Порядок демонтажу самовільно встановлених споруд» був незаконним, на момент прийняття рішень щодо майна Деркача мерія все ж мала право проводити демонтаж. Саме на це і спиралися чиновники.
Через це було розпочато демонтаж МАФів, і станом на зараз павільйони на вулиці Стрілецькій майже повністю зруйновані.
