Українські паралімпійці продовжують творити історію на засніжених трасах Мілана та Кортіни. 13 березня 2026 вони подарували вболівальникам справжній валідольний трилер із щасливим кінцем: одразу дві українки зійшли на п’єдестал пошани у парабіатлонному спринті-переслідуванні.
Спринт-переслідування — це завжди гра нервів. Тут недостатньо просто швидко бігти; треба мати залізну витримку на стрільбищі, адже гонка розбита на дві частини — кваліфікацію та фінал. І наші дівчата (у класі standing — серед тих, хто змагається стоячи) довели, що з нервами у них усе гаразд.
Уже на етапі відбору українки не залишили суперницям шансів на розслаблення. Усі наші спортсменки впевнено пробилися до фіналу, а лідеркою серед них стала вінничанка Ірина Буй. Вона пролетіла кваліфікацію другою, відставши від першого місця на мізерні 5,4 секунди.
У фіналі дівчата стартували з тим відставанням, яке заробили у кваліфікації. І тут розгорнулася справжня битва за кожну секунду.
Канадійка Наталі Вілкі, яка того дня була у неймовірній формі, відстрілялася без промахів на обох вогневих рубежах і помчала до «золота» (її час — 12:18.0). Вінничанка Ірина Буй припустилася однієї хиби під час першої стрільби, проте на лижні увімкнула такі швидкості, що не залишила шансів переслідувачкам! Із відставанням у 17,7 секунди Ірина фінішувала другою, вирвавши для України блискуче «срібло».
Але свято на цьому не закінчилося. Третьою фінішну лінію перетнула представниця Київщини Олександра Кононова. Навіть два промахи не завадили їй забрати «бронзу» (+31,0 с). Подвійний подіум для України!
До слова, наші дівчата влаштували справжню облогу десятки найкращих: харків’янка Людмила Ляшенко фінішувала шостою, а волинянка Богдана Конашук — сьомою.
Завдяки цьому прориву скарбничка національної збірної на Паралімпіаді-2026 стала ще важчою. Наразі у медальному заліку збірної України вже 16 нагород: три золоті, шість срібних і сім бронзових. І це ще не вечір!
Для 30-річної Ірини Буй «срібло» — далеко не випадковість, а результат титанічної праці.
Ірина народилася на Хмельниччині (у місті Деражня), але згодом переїхала до міста Бар на Вінниччині. Саме Вінниччину вона з гордістю представляє на світових аренах.
Спортсменка народилася з вадою розвитку лівої руки і виступає у класі LW8. Але якщо ви думаєте, що це завадило їй підкорити світ спорту, то глибоко помиляєтеся. Ірина стала на лижі ще підлітком, а у 16 років уже дебютувала на міжнародних змаганнях. У її спортивному резюме — перемоги на чемпіонатах і Кубках світу, а головний тріумф стався у 2022 році, коли вона привезла паралімпійське «золото» з Пекіна.Наразі у спортсменки близько 70 медалей, серед яких сім золотих на чемпіонатах світу та дві нагороди з Паралімпійських ігор.
Парабіатлон — це поєднання лижної гонки та стрільби для спортсменів з інвалідністю. Спринт-переслідування — відносно новий і дуже динамічний формат змагань, який складається з двох етапів. Спочатку проводиться кваліфікація (відбір): усі спортсменки проходять коротку дистанцію та двічі стріляють, а показаний час визначає їхню стартову позицію у фіналі. Після цього відбувається фінальна гонка переслідування. Учасниці стартують не одночасно, а з тим часовим відставанням, яке вони показали у кваліфікації: лідерка починає першою, а решта намагаються її наздогнати. Під час дистанції спортсменки проходять два вогневі рубежі, а за кожен промах отримують штрафні секунди або штрафне коло. Правило фіналу дуже просте: перемагає та, хто першою перетне фінішну лінію — без жодних додаткових перерахунків результатів після завершення гонки. Саме в такому напруженому форматі українські спортсменки змогли продемонструвати високий рівень підготовки та характер.
