Українська судова система опинилася у своєрідному зарплатному парадоксі. З одного боку, працівники апаратів судів, зокрема на Вінниччині, скаржаться, що отримують лише 7–14 тисяч гривень за те, що фактично «тягнуть» на собі всю паперову та організаційну роботу. Вони попереджають про готовність масово звільнятися, якщо ситуація не зміниться. З іншого боку, судді, чия базова зарплата стартує від 63 тисяч гривень на місяць, додатково отримують сотні мільйонів з бюджету за сумнівні наукові досягнення.
Про прірву між «чорноробами» правосуддя та суддівською елітою яскраво свідчать два нещодавні факти: крик відчаю від працівників Бершадського районного суду Вінницької області та гучне розслідування журналістів про суддів-науковців.
«Крик відчаю»: працювати за копійки більше нікому
Працівники апарату Бершадського районного суду на Вінниччині звернулися до вищих органів влади з відкритим колективним листом. Вони називають його «криком відчаю» і попереджають: якщо держава негайно не втрутиться, суди просто зупиняться. Колективний лист опублікувало видання «Закон і Бізнес».
Сьогодні середня зарплата секретаря судового засідання, діловода чи судового розпорядника становить жалюгідні 7 000–14 000 гривень. Для порівняння: касир у супермаркеті чи некваліфікований працівник у приватному секторі часто заробляє більше (12–18 тисяч гривень). А держслужбовці аналогічного рівня в міністерствах отримують від 20 до 40 тисяч.
Уряд спробував провести реформу оплати праці державних службовців (постанова Кабінету міністрів № 114 від від 30 січня 2026 року), але для працівників судів це обернулося справжнім знущанням. За результатами «повторної класифікації посад» їхні оклади зросли всього на 86–214 гривень.
«Фактично такі зміни стали символічними, що спричинило подальші звільнення працівників та загострення кадрової кризи», — констатують автори звернення з Бершаді.
Без секретаря суддя не може провести жодного засідання. Без діловода справа не піде в архів і не буде зареєстрована. Працівники апарату тягнуть на собі колосальне навантаження, працюють із базами даних та інформацією з обмеженим доступом. Проте їхня праця знецінена настільки, що судова система стоїть за крок до кадрового колапсу. Спеціальний законопроєкт «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання питання оплати праці працівників судів», який мав би вирішити цю проблему, роками лежить у парламенті без руху.
Еліта в мантіях: доплати за плагіат та сотні мільйонів з бюджету
Поки секретарі у Бершаді рахують копійки від зарплати до зарплати, на іншому полюсі судової системи вирує зовсім інше життя. Базова місячна зарплата українського судді становить від 63 до 157 тисяч гривень. Проте реальні виплати значно вищі.
За даними розслідування, яке провело видання NGL Media, кожен п’ятий український суддя (загалом 916 осіб) є кандидатом або доктором наук. Наявність наукового ступеня гарантує судді щомісячну надбавку у розмірі 15% або 20% від окладу.
Лише минулого року такі «наукові» надбавки суддям обійшлися платникам податків у 123 мільйони гривень, а за останні чотири роки сума сягнула майже півмільярда!
Найбільший цинізм ситуації полягає в якості цієї «науки». Експерти антиплагіатної ініціативи «Дисергейт», які перевіряють наукові роботи суддів спільно з Громадською радою доброчесності, хапаються за голову.
«У 36 із перевірених мною 52 робіт є плагіат — це грубе порушення академічної доброчесності. Часто дисертація судді — це просто компіляція уривків текстів різних авторів», — зазначає керівниця «Дисергейту» Світлана Благодєтєлєва-Вовк.
Іноді абсурд сягає межі: надбавки за наукові ступені продовжують отримувати навіть судді сумнозвісного Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який був ліквідований понад три роки тому. Ці судді не здійснюють правосуддя, чекають на кваліфікаційне оцінювання, але держава справно виплатила їм торік понад 2,3 мільйона гривень за їхню «науковість».
Дисбаланс, що руйнує довіру до держави
У цивілізованому світі (за винятком країн колишнього СРСР) доплати за науковий ступінь для чиновників чи суддів взагалі відсутні. Науковий ступінь має оплачуватися лише тим, хто працює в університетах чи дослідницьких інститутах. В Україні ж це перетворилося на легальну схему збагачення для обраних.
Що ми маємо у підсумку? Суддя, чиї дисертації можуть виявитися нашвидкуруч склеєним плагіатом, щомісяця отримує лише у вигляді доплати суму, яка часто перевищує всю місячну зарплату секретаря судового засідання чи діловода.
Працівники апарату судів Вінниччини у своєму зверненні апелюють до Конституції, яка гарантує право на гідне життя та винагороду за працю. Вони вимагають від Кабміну, Мінфіну, Верховної Ради та судової влади усунути цю ганебну фінансову нерівність.
Якщо держава терміново не змінить підходи і не знайде коштів на гідні зарплати для апарату (можливо, зрізавши необґрунтовані «наукові» доплати суддям), українці просто втратять доступ до правосуддя. Адже виносити вироки судді ще зможуть, але організовувати судовий процес уже не буде кому.
