Вінницький міський суд ухвалив виправдувальний вирок у справі майора Державної прикордонної служби України Юрія Непрелюка, якого обвинувачували в організації схеми незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон. Суд визнав посадовця невинуватим через недоведеність його вини. Водночас сам процес продемонстрував глибокі суперечності між різними правоохоронними структурами — Службою безпеки України, спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони та Державною прикордонною службою.
За версією сторони обвинувачення, Юрій Непрелюк, перебуваючи на посаді начальника групи внутрішньої та власної безпеки 24-го прикордонного загону в Ямполі, нібито використав службове становище для організації незаконного переправлення військовозобов’язаних до Молдови поза офіційними пунктами пропуску, зокрема через територію невизнаного Придністровського регіону. За даними СБУ та спеціалізованої прокуратури, вартість таких «послуг» становила від 6 до 10 тисяч доларів США з кожного клієнта.
На підтвердження своїх висновків обвинувачення посилалося на заяви двох громадян, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відеозаписи, а також висновки лінгвістичних експертиз.
Сам Юрій Непрелюк категорично заперечив обвинувачення. У суді він пояснив, що як офіцер внутрішньої безпеки займався викриттям корупції серед прикордонників. За його словами, на початку 2024 року він викрив групу військовослужбовців, причетних до незаконного переправлення військовозобов’язаних через кордон, після чого їх було відсторонено від виконання службових обов’язків.
Майор стверджував, що саме після цього у нього виник конфлікт із працівниками СБУ, які, за його словами, координували відповідний напрям роботи. Коли ж до нього звернувся давній знайомий із проханням допомогти переправити людину через кордон, він спочатку пояснив незаконність таких дій, а згодом вирішив використати ситуацію для документування осіб, які стояли за цією пропозицією, щоб офіційно розпочати оперативну розробку. Реалізувати цей задум, за словами Непрелюка, він не зміг через раптове погіршення стану здоров’я та госпіталізацію.
Під час судового розгляду версія обвинувачення зазнала суттєвих змін після дослідження доказів та допиту свідків.
Ключовий свідок, на показаннях якого значною мірою будувалася справа, під присягою заявив, що після звернення до СБУ отримав від оперативників спеціальну техніку та заздалегідь підготовлену легенду про «товариша з Харкова», якому нібито необхідно незаконно виїхати за кордон. За словами свідка, насправді він особисто не мав наміру залишати Україну, не знав жодного такого чоловіка, а всі телефонні дзвінки та зустрічі з Непрелюком проводив виключно за вказівками співробітників СБУ та під їхнім контролем.
Інший заявник у справі помер восени 2024 року, так і не давши свідчень безпосередньо в суді. При цьому його письмові пояснення, як зазначено у вироку, суперечили показанням головного свідка.
Суд також встановив низку процесуальних порушень під час збору доказів. Зокрема, було з’ясовано, що окремі негласні слідчі (розшукові) дії проводилися з виходом за межі дозволів, наданих прокурором і слідчим суддею. Замість передбаченого законом зняття інформації з каналів зв’язку записи розмов фактично здійснювалися через гучномовець автомобіля.
Оскільки такі записи були отримані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, суд визнав їх недопустимими доказами. Відповідно до принципу «плодів отруєного дерева» були відхилені й експертні висновки, що ґрунтувалися саме на цих записах.
Окрім цього, під час розгляду справи встановлено, що обшук службового кабінету Юрія Непрелюка не дав жодних доказів його причетності до інкримінованого злочину. Вилучені під час затримання мобільні телефони залишилися заблокованими та фактично не були досліджені. Також суд звернув увагу, що спецпідрозділ СБУ «Альфа» залучили до проведення слідчих дій уже після закінчення строку дії відповідної постанови прокурора.
Оцінивши сукупність усіх доказів, Вінницький міський суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела вину Юрія Непрелюка поза розумним сумнівом. Майора повністю виправдали, скасували обраний щодо нього запобіжний захід, а також зняли арешт із майна.
Водночас вирок ще не набрав законної сили. Сторона обвинувачення має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом тридцяти днів із дня проголошення.
