Кілька днів тому у кабінетах Вінницької мерії відбулася тиха і зовсім не публічна кадрова ротація. Заступник міського голови Роман Фурман підписав розпорядження, згідно з яким від 16 вересня 2026 року тимчасове виконання обов’язків начальника міського комунального підприємства «Управляюча компанія «Замостя» покладено на Ларису Ліщишину. До цього вона керувала планово-економічним відділом тієї ж установи, а її нове призначення офіційно ініціював директор департаменту житлового господарства Олександр Ситник.
У лаконічному документі причини таких змін не зазначені. Звичайна чиновницька ротація могла б залишитися формальною кадровою процедурою, якби не одна обставина: багаторічний керівник МКП «Управляюча компанія «Замостя» Василь Олійниченко наразі фактично не має можливості керувати підприємством.
Підприємство, підпорядковане Департаменту житлового господарства Вінницької міськради, обслуговує житловий фонд Замостянського району. Серед його основних функцій — прибирання прибудинкових територій, дрібний ремонт і технічне обслуговування будинків. По суті, це колишній ЖЕК, який змінив організаційну форму та назву.
Олійниченко та його підлеглі стали фігурантами кримінального розслідування щодо можливого розкрадання бюджетних коштів та незаконних схем, пов’язаних з ухиленням від мобілізації.
За кілька днів до кадрової ротації, 11 вересня, Вінницький міський суд обрав для Василя Олійниченка запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Йому заборонено залишати житло з десятої вечора до шостої ранку, наказано здати закордонний паспорт та утримуватися від спілкування з особами, які є свідками чи підозрюваними у цій справі.
Уродженця села Немерче Василя Олійниченка підозрюють у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, — за ч. 4 ст. 191 КК України.
Деталі з судової ухвали читаються як посібник із класичних оборудок та махінацій, адаптованих під реалії воєнного часу. Слідство встановило, що керівництво управляючої компанії поставило на потік схему працевлаштування «мертвих душ».
Працюючи у зв’язці з головною бухгалтеркою, а також з майстром та інженером підприємства, директор, починаючи як мінімум з вересня 2024-го і протягом трохи більше року, формально прийняв на роботу щонайменше сімох осіб. За документами ці люди числилися слюсарями-сантехніками, підсобними робітниками, електриком та кур’єрами.
З ними укладалися цивільно-правові договори, їм нараховували години у табелях робочого часу та регулярно виписували премії. У реальності ж ці «працівники» на об’єктах не з’являлися і роботи не виконували — щодо принаймні двох із них це підтвердили дані мобільних операторів та візуальне спостереження слідчих.
Ця афера вирішувала одразу дві проблеми її учасників. По-перше, вона забезпечувала прикриття від мобілізації: фіктивне працевлаштування на комунальному підприємстві дозволяло отримувати бронювання, і принаймні двоє з фіктивних працівників таке бронювання справді оформили. По-друге, схема генерувала тіньовий дохід — зарплата, яка нараховувалася фіктивним працівникам на банківські картки, привласнювалася організаторами оборудки. За підрахунками експертизи, лише на цих виплатах бюджету підприємства завдано збитків на понад 407 тисяч гривень.
Апетити керівництва не обмежувалися зарплатними фондами. Рахунки комунального підприємства використовувалися й для приватних потреб директора: у січні та березні 2026 року комунальна каса оплатила ремонт особистого автомобіля Василя Олійниченка — Volkswagen Passat 2001 року — на одній із вінницьких СТО, під виглядом обслуговування транспорту ЖЕКу. Крім того, за гроші компанії здійснювалися закупівлі електрообладнання, яке також осідало в приватних руках.
Найцікавіше в цій історії те, що «Управляюча компанія «Замостя» була лише виконавчою ланкою у ширшій системі, ниточки від якої протяглися до профільного департаменту міської ради.
Як вже повідомляли «Ми Вінничани», за версією слідства, куратором цих оборудок виступав заступник директора департаменту житлового господарства Вінницької мерії Сергій Гречанюк. Примітно, що сама міська влада намагалася перевірити його діяльність. Ще 23 лютого 2026 року міський голова Сергій Моргунов підписав розпорядження про службове розслідування щодо Гречанюка, а формальні підстави звучали розпливчато — «перевірка виконання повноважень», «дотримання етики» та «принципів доброчесності» — без жодної конкретики.
Комісію для «розслідування» очолив заступник міського голови Андрій Шпортун, і за розпорядженням мера перевірка мала завершитися ще до 25 березня 2026 року. Про будь-які її результати чи наслідки публічно так і не повідомили — Гречанюк і далі значився чинним заступником директора департаменту.
Поки внутрішня перевірка мерії тривала без видимого результату, у поліції на «дотримання етики» та «принципів доброчесності» сформувався зовсім інший погляд. За версією слідства, Гречанюк діяв у змові не лише з керівництвом «Замостя» — щодо схеми з фіктивним працевлаштуванням, — а й організував паралельну, окрему оборудку.
Її суть зводилася до продажу відстрочок від мобілізації під виглядом догляду за тяжкохворими родичами. Механізм, як його реконструює слідство, виглядав приблизно так: посередник підшукував серед чоловіків призовного віку охочих вирішити питання з мобілізацією, збирав їхні документи та передавав Гречанюку. Той, використовуючи власні зв’язки у медичних закладах Вінниці, разом зі спільником організовував виготовлення фіктивних довідок про потребу в постійному догляді за особою. Далі, за матеріалами слідства, він домовлявся вже з керівництвом міського ЦНАПу, щоб ці документи приймали в позачерговому порядку, — так «клієнти» отримували офіційну відстрочку від служби в ЗСУ без зайвих бюрократичних перепон.
12 травня 2026 року слідчі провели одночасні обшуки за кількома адресами — зокрема безпосередньо в службовому кабінеті Гречанюка у будівлі міської ради на вулиці Соборній, а також у квартирах керівництва та працівників МКП «Замостя». На частину майна фігурантів суд наклав арешт; сам Гречанюк безрезультатно намагався оскаржити це рішення в апеляційному суді. Таким чином, чиновницька версія подій — розпливчасте службове розслідування без видимих наслідків — і кримінальна версія, з обшуками, арештами майна та підозрами, досі існують окремо одна від одної й не перетинаються.
Поки правоохоронці розслідують можливі розтрати, схеми з фіктивним працевлаштуванням та продажем відстрочок, а суди розглядають клопотання щодо майна фігурантів, у мерії проблему керівництва «Замостя» вирішили одним розпорядженням. Замість Олійниченка підприємство очолила його колишня підлегла — керівниця планово-економічного відділу Лариса Ліщишина. Жодних пояснень щодо причин кадрової заміни міська влада не надала. Тож на тлі кримінального провадження залишається просте запитання: чи справді в «Замості» змінюють підхід до управління, чи лише змінюють прізвище керівника?
