«Чудові новини для Барщини!» — повідомила у соцмережах вінничанка Софія Гриньова. З російського полону повернувся земляк — Олександр Саакян із села Гармаки Барської громади. Йому 32 роки. На захист України він став ще у 2014-му.
«Сашка, вітаю вдома!» — звернулася до нього Софія. У дописі вона нагадала, що Олександр потрапив у полон у березні 2022 року, а згодом росіяни засудили його до 24 років ув’язнення.
Жінка трохи помилилася з цифрою. Російський суд призначив Саакяну не 24, а 22 роки позбавлення волі. Хоча головний абсурд цієї історії — зовсім не різниця у два роки. А за що саме росіяни засудили українського військового, який захищав Батьківщину.
Військова історія Саакяна почалася задовго до повномасштабного російського вторгнення. У розпорядженні керівника Вінницької ОДА від 24 червня 2014 року він значиться солдатом 1-го резервного батальйону Національної гвардії України. Тоді його відзначили Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної ради за мужність і самовідданість під час захисту України.
Ще одна згадка про Олександра є у розпорядженні керівника ОДА від 18 лютого 2016 року. Він увійшов до списку військових із Барського району, нагороджених за участь в обороні Дебальцевого.
Згодом Саакян служив в «Азові». За даними правозахисного проєкту «Якби не було війни», він був старшим солдатом і стрільцем підрозділу спеціального призначення Нацгвардії. Контракт чоловіка завершився в лютому 2022 року, однак після початку повномасштабного вторгнення він повернувся до військової частини.
Обставини, за яких Саакян опинився в руках росіян, важливі для розуміння подальшого вироку.
За розповіддю самого військового, опублікованою в картотеці проєкту «Якби не було війни», 28–29 березня 2022 року він супроводжував колону цивільних під час евакуації. Провідник помилився дорогою, колона виїхала на позиції російських військ, і Олександр потрапив у полон.
Водночас російська «Медіазона» зазначала, що в доступній їй базі зниклих безвісти Саакян значився з датою потрапляння в полон 23 березня 2022 року. Дати не збігаються, тож точний день захоплення потребує уточнення. Однак обидва повідомлення відносять цю подію до весни 2022 року.
А тепер — що нафантазували російські слідчі.
За версією генпрокуратури рф, у травні 2022 року Саакян нібито долучився до створеного українською воєнною розвідкою «терористичного співтовариства». Російські силовики приписали йому збір інформації про власну протиповітряну оборону, причетність до підпалів автомобілів із символікою Z та підготовку вибуху в окупованому Маріуполі.
Тобто, людина, яка потрапила в полон ще в березні 2022 року, після цього місяцями діяла на окупованій території та виконувала завдання українських спецслужб.
Ба більше, не сходяться навіть повідомлення самих російських установ. Генпрокуратура рф повідомляла, що Саакяна затримали в червні 2023 року, а пресслужба південного окружного військового суду — що це сталося у 2024-му. Різниця — цілий рік. Ідеться про справу, за якою людину засудили до понад двох десятиліть позбавлення волі.
Попри ці суперечності, 11 березня 2025 року суд у Ростові-на-Дону призначив Олександру Саакяну 22 роки позбавлення волі. Перші три роки, за повідомленням суду, він мав провести у в’язниці, решту — в колонії суворого режиму. Додатково його оштрафували на 550 тисяч рублів. У тій самій справі колишню співробітницю маріупольської поліції Альону Голтвенко засудили до 18 років.
Російський суд визнав Саакяна винним у шпигунстві та низці злочинів за так званими «терористичними» статтями. 17 червня 2025 року апеляційний суд залишив вирок без змін. Правозахисний центр «Меморіал» включив справу Саакяна до картотеки переслідувань, у яких можуть бути ознаки політичної мотивації та серйозних порушень закону.
23 жовтня 2026 року Олександр Саакян повернувся в Україну під час обміну полоненими. Як уже повідомляли «Ми Вінничани», разом з Олександром з російського полону повернулися 261 військовий і дев’ять цивільних. Серед звільнених — п’ятеро захисників із Вінниччини.
Російський суд відміряв Олександрові ще багато років за ґратами. Але сьогодні земляки вітають його не з черговою датою в тюремному календарі, а з поверненням додому.
