Три країни, три голосування — і три зовсім різні історії. У Сербії студентський рух, який виріс із вуличних протестів, позбавив політичну силу Олександра Вучича парламентської більшості. У Бразилії президент Луїс Інасіу Лула да Сілва переобрався всупереч перевазі суперника в першому турі. А в Болгарії чинна президентка Іліяна Йотова, якій соціологи обіцяли значно переконливіший результат, підійшла до другого туру з невеликим відривом від проєвропейського конкурента.
Усі три голосування відбулися 25 жовтня. І хоча українцям ці політичні історії можуть здаватися далекими, у кожній із них є цілком практичне для Києва питання: що буде з підтримкою України, відносинами з росією та санкціями? Відповіді не завжди збігаються з першими враженнями від результатів.
Болгарія: фаворитка попереду, але розрив майже зник
Ще напередодні виборів здавалося, що інтрига в Болгарії не надто велика. Опитування Alpha Research від 23 жовтня давало чинній президентці Іліяні Йотовій 41,1%, а її основному супернику Андрею Гюрову — близько 28%. Після голосування різниця виявилася набагато меншою.
За попередніми результатами ЦВК, наведеними The Sofia Globe, після опрацювання протоколів із 95,3% дільниць Йотова набирала 34,6% голосів, Гюров — 32,04%. Третім ішов лідер націоналістичної проросійської партії «Відродження» Костадін Костадінов із 12,62%. Остаточного переможця немає: другий тур призначений на 1 листопада.
Ще промовистіша цифра — явка. За оцінками екзитполів, проголосували лише близько 22% виборців. Це означає, що долю президентства може вирішити не стільки перетікання голосів від кандидатів, які вибули, скільки здатність Йотової та Гюрова привести на дільниці тих, хто 25 жовтня залишився вдома. Вважати голоси прихильників Костадінова автоматичною підтримкою Йотової було б передчасно.
Ці вибори — продовження великої болгарської політичної перестановки. У січні Румен Радев достроково залишив президентську посаду, згодом переміг на парламентських виборах зі своєю коаліцією «Прогресивна Болгарія» і став прем’єр-міністром. Йотова, яка була його віцепрезиденткою, очолила державу й тепер бореться за власний мандат. Її підтримує політичний табір Радева. Гюров, який раніше цього року очолював тимчасовий уряд, спирається на проєвропейську реформістську опозицію.
Для України різниця між ними не теоретична. У березні, коли Гюров був главою уряду, Болгарія та Україна підписали десятирічну угоду про безпекову співпрацю. Вона передбачала військову допомогу, співпрацю у виробництві дронів і боєприпасів та безпеку Чорного моря. Після приходу до влади уряду Радева Болгарія оголосила про припинення нових поставок зброї Україні.
Йотова виступає за переговорне завершення війни та поліпшення відносин із Москвою. Гюров — за тіснішу співпрацю із західними союзниками й підтримку Києва. Водночас президент Болгарії не керує урядом і не може одноосібно визначати санкційну політику Євросоюзу. Тож результат 1 листопада покаже передусім, чи отримає уряд Радева політично близьку президентку, чи муситиме співіснувати з опонентом.
Сербія: Вучич хотів повернутися прем’єром, але виборці підтримали студентів
У Белграді виборча ніч уже дала відповідь, якої чекали майже два роки протестів. Колишній президент Олександр Вучич визнав поразку своєї політичної сили. За його ж оцінкою на основі попередніх підрахунків, студентський список отримає приблизно 135–140 місць у парламенті на 250 депутатів, а табір Вучича — близько 105. Остаточний розподіл мандатів ще має встановити виборча комісія. Явка наблизилася до 70%. Reuters повідомило, що після визнання поразки в Белграді почалися масові святкування.
У вересні Вучич спеціально залишив президентську посаду, розраховуючи після дострокових парламентських виборів очолити уряд. Від 2014 року він був головною фігурою сербської влади — спочатку як прем’єр, потім як президент. Але саме спроба продовжити політичне керівництво через нову посаду зіткнулася з найсильнішим спротивом за цей час.
Історія студентського руху почалася не з партійного штабу. У листопаді 2024 року в Новому Саді обвалився навіс залізничного вокзалу, загинули 16 людей. Трагедія спричинила тривалі демонстрації з вимогами розслідувати можливу корупцію, забезпечити відповідальність посадовців і припинити політичний тиск на державні установи. Влада заперечувала звинувачення на свою адресу. Згодом протест переріс у широку виборчу коаліцію людей із різних професій і політичних середовищ.
Тепер перед переможцями складніше завдання, ніж провести успішну кампанію: сформувати уряд, узгодити програму й перетворити обіцянки змін на рішення про суди, державні інституції та боротьбу з корупцією. Сербії також належить обрати нового президента після вересневої відставки Вучича.
А що Україна? Тут важливо не підмінити одну реальність іншою. Вучич роками підтримував зв’язки з Москвою і Пекіном, одночасно декларуючи європейську перспективу Сербії. Проте перемога його опонентів не означає, що Белград завтра приєднається до санкцій проти росії. Ще 30 вересня представники руху «Студенти в блокаді» заявили, що виступають проти запровадження таких санкцій.
Отже, Сербія отримала шанс на внутрішнє політичне перезавантаження, але її зовнішній курс ще потрібно оцінювати за діями нового парламенту та уряду. Для Києва важливими будуть не самі гасла про зміни, а голосування, дипломатичні рішення і реальна співпраця.
Бразилія: Болсонару виграв перший тур, але Лула — президентство
У Бразилії сталося те, що добре показує, чому не варто оголошувати переможця завчасно. У першому турі 4 жовтня сенатор Флавіу Болсонару, син колишнього президента Жаїра Болсонару, випередив чинного президента Лулу да Сілву: 47,03% проти 45,16%. Праві сили побачили у цьому можливість повернути владу. Проте в другому турі 25 жовтня картина змінилася.
За офіційними даними Вищого виборчого суду Бразилії, Лула отримав 51,79% голосів, а Флавіу Болсонару — 48,21%. Різниця становить понад 4,4 мільйона голосів. Лула здобув право на четвертий, не послідовний, президентський термін.
Це не означає, що бразильські суперечки завершилися разом із підрахунком бюлетенів. Країна залишається поділеною між лівими й правими політичними силами. Питання економіки, соціальних програм, безпеки й відносин зі США нікуди не зникли. До того ж, Флавіу Болсонару оскаржив процедуру голосування й відмовився визнати поразку, хоча офіційний результат оголошений.
Для президента США Дональда Трампа ця кампанія мала окреме значення. Болсонару представляв табір, значно ближчий до американських правих консерваторів. Натомість Лула намагається зберігати самостійність Бразилії у відносинах зі США, Китаєм і країнами БРІКС, серед яких —росія. Переобрання Лули означає продовження цього курсу, хоча його практичні рішення й далі залежатимуть від економічних обставин і складу парламенту.
Для України тут теж немає простої формули «добре» або «погано». Бразилія за Лули не стала учасницею західної санкційної коаліції проти росії й не перетворилася на постачальника зброї Києву. Водночас бразильський президент заявляв, що не визнає права росії захоплювати українські території, а в червні 2026 року зустрічався з Володимиром Зеленським та обговорював дипломатичні шляхи завершення війни.
Отже, після виборів у Києва залишиться той самий складний співрозмовник: важлива держава Глобального Півдня, яка прагне бути посередником, але не погоджується з усіма інструментами тиску на Москву. Зміна президента могла б змінити акценти у відносинах із Вашингтоном, проте не гарантувала б автоматичного повороту Бразилії до української позиції.
Ці три результати погано вкладаються в одну зручну схему. У Болгарії виборці залишили відкритим питання, хто представлятиме державу на тлі різних підходів до війни росії проти України. У Сербії протестний рух отримав шанс змінити владу, але сам не підтримує санкцій проти Москви. У Бразилії Лула втримав президентство, хоча його суперник фінішував першим у початковому голосуванні.
Для України з цього випливає практичний висновок: варто дивитися не лише на прізвища переможців і їхні політичні ярлики, а на те, що вони робитимуть після виборів. Чи збережеться безпекова співпраця з Болгарією? Які рішення ухвалить новий уряд Сербії? Чи матиме дипломатичний діалог із Бразилією конкретний результат?
Першу відповідь дадуть уже 1 листопада, коли Болгарія проведе другий тур. Для Сербії та Бразилії найважливіше починається після оголошення результатів — у формуванні політики, яку тепер доведеться проводити не на мітингах, а через державні рішення.
