Поки на Вінниччині Конгрес місцевих та регіональних влад при президентові України обговорював, як громадам пережити чергову воєнну зиму, сам президент Володимир Зеленський узявся розпоряджатися столичним транспортом — сферою, що належить саме до повноважень місцевого самоврядування. Напередодні президент доручив прем’єр-міністру Сергію Корецькому підготувати програму безкоштовного проїзду в київському наземному громадському транспорті. Щоправда, не пояснив головного: за чий кошт оплачуватимуть президентську щедрість.
8 листопада Зеленський повідомив, що доручив уряду підготувати програму безкоштовного проїзду в автобусах та іншому наземному громадському транспорті Києва. Президент пояснив це тим, що через російські атаки в столиці можуть виникнути перебої в роботі метро та інших транспортних шляхів.
Забезпечити киян транспортом у таких умовах справді необхідно. Але безкоштовний проїзд не означає, що автобуси стануть безкоштовними. За пальне, зарплати водіям і ремонт усе одно хтось має платити.
І тут виникають два питання: хто дасть гроші на все це та чи має президент право вирішувати це замість міської влади?
Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить організацію комунального транспорту та відповідні тарифні повноваження до компетенції місцевої влади. Президент не встановлює вартість проїзду в муніципальних автобусах.
Звісно, держава може допомогти Києву грошима, технікою та спеціальними програмами. І саме доручення розробити програму ще не означає порушення закону. Проте в президентському повідомленні не було головного: хто фінансуватиме безкоштовні перевезення?
Відповідь Віталія Кличка пролунала вже наступного дня. 9 листопада столичний мер нагадав центральній владі, що Києву бракує насамперед водіїв. За його даними, на 129 автобусних маршрутах працювали 418 автобусів і 685 водіїв, тоді як для повноцінної заміни метро знадобилося б до 1020 автобусів.
А ще Кличко заявив, що за 11 років держава заборгувала Києву понад 8 мільярдів гривень компенсацій за пільгові перевезення. Ця сума поки є твердженням мера, а не незалежно підтвердженим розміром боргу.
Виходить своєрідна бухгалтерія: за словами Кличка, держава не розрахувалася за попередні пільги, зате тепер пропонує нові.
Суперечка через безкоштовний проїзд — далеко не перший конфлікт між Зеленським і Кличком. Про їхнє давнє протистояння за вплив на столичну владу «Ми Вінничани» вже розповідали.
Нещодавно черговим приводом для суперечок став план стійкості Києва — заходи, які мають забезпечити роботу міста під час російських атак. У серпні 2026 року його вартість скоротили з 67 до 37 мільярдів гривень. Після консультацій з урядом з’ясувалося, що ні держава, ні місто не мають достатньо грошей для виконання початкового плану. Тому Києву довелося переглянути свої можливості, скоротити перелік проєктів і визначити найважливіші. У листопаді Кличко також звинувачував центральну владу в затягуванні затвердження плану.
Тепер до цього додалася історія з безкоштовним проїздом. Центральна влада, з якою Київ не зміг знайти достатньо коштів на початковий план стійкості, пропонує нову транспортну програму, не пояснивши, хто її оплатить. А столична влада знову змушена рахувати гроші, автобуси й водіїв.
Саме розрив між гучною обіцянкою та відсутністю зрозумілого фінансування створює підстави для критики такої ініціативи як популістичної.
Є в цієї історії й інше тло.
4 листопада НАБУ та САП повідомили про результати спецоперації «Карфаген». За даними слідства, злочинна організація забезпечувала прикриття шахрайських колцентрів та іншого незаконного бізнесу через корупційні зв’язки у правоохоронних органах. До неї, за версією слідчих, були залучені високопосадовці Служби безпеки України, Національної поліції та Офісу Генерального прокурора.
Уже 5 листопада п’ятьом учасникам угруповання повідомили про підозри. Серед них — перший заступник начальника одного з департаментів СБУ, керівник департаменту Нацполіції та заступник начальника відділу карного розшуку поліції Київщини. Ще двоє — ймовірний організатор злочинної організації та його підлеглий.
До речі, «Ми Вінничани» розповідали про попередні антикорупційні розслідування НАБУ та САП, зокрема про ймовірне прикриття нелегальних колцентрів і вінницькі зв’язки фігурантів, а також про скандали навколо прокурорської системи.
Чи намагався Зеленський своєю транспортною ініціативою відвернути увагу від «Карфагена»? Питання залишається відкритим, а збіг цих подій дає простір для різних тлумачень. Поки НАБУ та САП повідомляють про масштабне корупційне розслідування за участю високопосадовців правоохоронних органів, президент пропонує киянам безкоштовний проїзд, не пояснивши, хто і за які гроші його забезпечить.
Утім, транспортні проблеми через російські атаки має не лише Київ. Вінниця також неодноразово переживала блекаути, під час яких зупинялися трамваї та тролейбуси. 17 жовтня через російський удар по енергетичній інфраструктурі місто залишилося без електроенергії, водопостачання та електротранспорту. Схожа ситуація повторилася 3 листопада, коли через масштабні знеструмлення порушився рух трамваїв і тролейбусів. А 5 листопада через відсутність напруги тимчасово зупинилася більшість міського електротранспорту. Для перевезення пасажирів довелося залучати додаткові автобуси.
Проте президентської ініціативи щодо безкоштовного проїзду у Вінниці публічно не оголошували.
Особливо показово це виглядало на тлі події, яка відбулася на Вінниччині 9 листопада. Як повідомила Вінницька ОВА, цього дня провели засідання Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України. Говорили про стійкість громад, фінансування, укриття, лікарні та школи — тобто про проблеми, які місцева влада щодня вирішує в умовах війни.
І тут виникає суперечність. На Вінниччині представники державної та місцевої влади обговорюють потреби громад, а напередодні президент доручає уряду розробити програму безкоштовного проїзду для Києва, хоча організація комунального транспорту належить до повноважень міського самоврядування.
Адже Київ — теж територіальна громада. І якщо центральна влада хоче допомогти її мешканцям безкоштовним проїздом, логічно було б одразу пояснити, звідки на це візьмуться гроші та як програму реалізовуватимуть спільно з міською владою.
Інакше виникає добре знайома українській політиці ситуація: політичні дивіденди дістаються ініціатору, а витрати та відповідальність можуть лягти на місцеву владу.
Саме розрив між привабливою обіцянкою та відсутністю оприлюднених розрахунків дає підстави для дискусії про популізм.
Бо безкоштовного проїзду, як відомо, не буває. Буває проїзд, за який платить хтось інший.
Залишилося з’ясувати — хто саме.
Обговорення
Думки читачів сайту та наших соцмереж — разом.
Поки немає опублікованих коментарів. Долучайтеся до обговорення.